ПРОБЛЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Іноземний капітал виступає найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із найнадійніших механізмів соціально-економічних перетворень у державі.

Дослідженням проблеми залучення іноземного капіталу в національну економіку приділяли увагу такі вчені: В. С. Марцин, І. Соломко, В. А. Худавердієва, С. О. Шосталь, А. Бутняров, М. І. Диба та багато інших. Ці дослідження головним чином стосуються проблематики інвестиційної привабливості України, загальної динаміки й обсягів надходжень іноземних інвестицій.

Метою статті є аналіз основних проблем, які перешкоджають залученню іноземного капіталу в національну економіку, тобто недоліків інвестиційного клімату держави; визначення позитивних та негативних аспектів функціонування іноземного капіталу в економіці України.

Вивчення соціально-економічних досягнень окремих зарубіжних країн дає змогу обґрунтувати переваги та недоліки залучення й функціонування іноземного капіталу. До переваг залучення іноземного капіталу відносять: створення стратегічних альянсів між українськими й зарубіжними підприємствами; використання зарубіжного організаційного й управлінського досвіду; збільшення обсягів капітальних вкладень; впровадження сучасних технологій; стимулювання розвитку експортного потенціалу; підвищення рівня зайнятості та кваліфікації робочої сили; прискорення темпів структурної перебудови економіки; підвищення ступеня адаптації суб’єктів господарювання до умов конкурентного середовища. Серед недоліків виділяють: збільшення залежності країни від іноземного капіталу; трансферт частини прибутків за кордон; жорстку експлуатацію вітчизняних сировинних ресурсів [2, с. 30].

З огляду на досвід залучення іноземного капіталу в інших країнах (насамперед в колишніх соціалістичних) та в Україні, можна назвати такі перешкоди у здійсненні цього процесу: відсутність відповідного інвестиційного клімату; недосконалість ринкового механізму; нестабільність політичної ситуації; низький рівень ділової та професійної кваліфікації підприємців; відсутність зацікавлених партнерів; нестача привабливих інвестиційних проектів; недосконалість податкової системи; відсутність дієвої системи страхування інвестицій; надмірний монополізм в економіці; надвисокий рівень інфляції; невирішеність питання щодо приватної власності на землю; неконвертованість валюти [1, c. 63].

Держава має різні важелі для сприяння залученню іноземного капіталу:

• Інформаційне забезпечення;

• Надання податкових пільг;

• Надання митних пільг;

• Використання фінансового механізму;

• Державні гарантії (неможливість примусового вилучення іноземного капіталу) [4, c. 64].

Тобто, для залучення іноземного капіталу в будь-яку країну необхідно мати певні передумови, так званий сприятливий інвестиційний клімат – сукупність політичних, соціаль­но-економічних, фінансових, соціально-культурних, організацій­но-правових і географічних факторів, які притаманні певній краї­ні і визначають привабливість її для іноземного інвестора.

Найбільш серйозним недоліком інвестиційного клімату в Україні іноземні інвестори вважають політичну, економічну, та правову нестабільність. Також іноземні інвестори вказують на низьку дієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів та захисту їхніх інтересів. За цими показниками Україна суттєво відстає від країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). За розкриттям інформації та рівнем захищеності прав власності, Україна серед 70 найбільших країн світу посідає 58 місце і поступається всім країнам ЦСЄ [2, c. 31].

Україна у 2009 р. отримала 37 балів із 100 можливих за індексом якості державного управління. Це у 1,5 разу менше, ніж у середньому по країнах СНД, у 2 рази – ніж у країнах ЦСЄ і 2,5 рази – ніж в Естонії, що відповідно впливає на обсяги залучення ПІІ в Україну на одного жителя, серед перелічених країн він є найнижчим [1, c. 67].

Також недоліками, які заважають поліпшенню інвестиційного клімату України є переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи. В Україні нараховують 98 видів податкових платежів, на опрацювання і сплату яких компанії витрачають 2185 год. робочого часу щороку. При цьому підприємство має заповнити 92 сторінки податкових декларацій, тоді як середній у світі показник становить 35 сторінок.

Ще одним елементом, який перешкоджає залученню іноземного капіталу в Україну є істотне податкове навантаження. Ставка податку на прибуток в Україні (яка становить 21%) є вищою, ніж у багатьох країнах Центрально-Східної Європи [3, c. 4].

Щодо правової бази діяльності іноземних інвесторів в Україні, то вона є досить недосконалою та нестабільною. Законодавчо-правова база щодо регулювання іноземних інвестицій налічує понад 100 різних нормативних документів (законів, указів, постанов, інструкцій тощо), окремі положення яких є неоднозначними і суперечливими, що призводить до погіршення умов діяльності іноземних інвесторів. Недосконале законодавство в Україні є однією з головних причин, що гальмують розвиток іноземного інвестування в країну. Особливістю правового регулювання інвестиційної діяльності на території України є те, що, поряд із Законами України «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», інвестори мають враховувати також положення цілого ряду інших законів та підзаконних нормативних актів.

До того ж Україна має негативний міжнародний імідж, який склався внаслідок відсутності масових «успішних» інвестиційних історій, які б могли слугувати засобом реклами національної інвестиційної ситуації; низький рівень підготовки суб’єктів національної економіки до формування інвестиційних пропозицій; значні диспропорції регіонального та галузевого розвитку, що обумовлюють концентрацію інвестицій у вузьких сегментах ринків і територій, застарілість інфраструктури тощо [4, c. 69].

Загалом на початок 2011 р. обсяги надходжень прямих іноземних інвестицій в національну економіку становили 44,7 млрд. дол. США, більша їх частка 87,2 % надходить від країн ЄС та СНД, це свідчить про пожвавлення інвестиційної активності в Україні порівняно з попередніми роками, проте інвестиційний потенціал все ж таки використовується недостатньо, адже на одного мешканця нашої держави припадає 978,5 дол. США, що є значно менше ніж у більшості провідних країн світу. Іноземний капітал оминає високотехнологічні галузі (станкобудування, авіаційну промисловість, електроніку тощо), хоча саме ці галузі в Україні найбільше потребують капіталовкладень для модернізації, інтенсифікації та інноваційного розвитку. Основна його частка припадає на фінансовий сектор – 33,7% [3, c. 7].

Отже, на даному етапі економічного розвитку Україна перебуває в такій ситуації, коли власними силами їй не можливо досягти значних зрушень в соціально-економічному становищі, тому залучення іноземного капіталу в національну економіку є необхідним для сприяння цього процесу. Проте інвестиційне середовище України має дуже багато недоліків, з поміж провідних інвестиційних рейтингів вона займає останні місця, але варто пам’ятати й про значний інвестиційний потенціал, яким багата наша держава і який може проявитись при проведенні ефективної інвестиційної політики з боку уряду держави.

Література:

1. Боднар І. Р. Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну на сучасному етапі / І. Р. Боднар // Регіональна економіка. - 2009. - №4. - С. 62-70.

2. Бутняров А. Сприятливий інвестиційний клімат країни - запорука залучення іноземних інвестицій / А. Бутняров // Ринок цінних паперів. - 2008. - №3-4. - С. 29-32.

3. Марцин В. С. Особливості залучення іноземних інвестицій за умов виходу з кризи / В. С. Марцин // Проблеми науки. - 2011. - №3. - С. 2-9.

4. Худавердієва В. А. Стратегія залучення іноземних інвестицій у економіку України / В. А. Худавердієва // Фінанси України. - 2010. - №6. - С. 62-71

Науковий керівник: асистент кафедри філософії та економічної теорії, Юрчик Ірина Борисівна