ПРОБЛЕМИ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Нині одним із бюджетоформуючих податків в Україні є податок з доходів фізичних осіб. Слід зазначити, що в ході справляння цього, порівняно молодого, податку виникла низка проблем, викликаних численними змінами механізму прибуткового оподаткування громадян.

Зокрема, до 2004 року оподаткування доходів громадян здійснювалось відповідно до вимог Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» [5]. У 2004 році з прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 року відбулось реформування оподаткування доходів фізичних осіб в Україні [4]. Внаслідок цього прогресивна шкала ставок прибуткового податку з громадян змінилась на пропорційні ставки податку з доходів фізичних осіб, які, порівняно з попереднім періодом, значно зменшились. Крім того, в 2011 році після прийняття Податкового кодексу України ставки податку з доходів фізичних осіб стали малопрогресивними [3] та відповідають 15 % для доходів у розмірі до 10 мінімальних заробітних плат та 17 % стосовно доходів у розмірі понад цю величину.

Слід зазначити, що в результаті описаних нами реформ оподаткування доходів фізичних осіб в Україні не стало досконалим. Адже статистичні дані свідчать, що в українському суспільстві 90 % населення мають низькі доходи а 10 % надвисокі [2, с. 30]. При цьому всі громадяни України, залежно від розмірів їх доходів, сплачують податок за малопрогресивними ставками, які нині становлять 15 % та 17 % [3].

На наше переконання, з метою створення в Україні оптимальної системи прибуткового оподаткування потрібно вивчити уже існуючі механізми справляння податку з доходів громадян в інших країнах.

Зокрема, зарубіжний досвід прибуткового оподаткування свідчить, що в більшості країн світу шкала ставок податку з доходів фізичних осіб прогресивна і максимальний їх розмір сягає значних величин: 40 % у Великобританії, 53 % у Німеччині, 56,8 % у Франції, 50 % у Японії та в Австрії, 55 % у Бельгії [6, с. 69-97].

Крім того, на особливу увагу заслуговує досвід прибуткового оподаткування громадян Сполучених Штатів Америки. Зокрема в США функціонує прогресивна шкала оподаткування доходів фізичних осіб зі ставками податку від 15 до 28 %. При цьому оподатковуватись за вибором платників податку можуть або доходи окремо взятого громадянина, або ж прибутки всієї родини. В останньому випадку за базу оподаткування слугує сумарна вартість усіх видів доходів членів сім’ї за рік [1, c 103]. Слід зазначити, що нині в цій країні розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в рік сягає 3 тис. доларів США для одиноких громадян і 5 тис. доларів США для подружжя [8, с. 64]. Сутність американської системи оподаткування доходів громадян полягає в тому, що кожен громадянин розглядається як підприємство, яке повинне оплатити послуги, що надаються щодо охорони здоров’я, паркування, штрафи і т. д., які зменшують оподатковувані доходи громадянина. В результаті цього ставки податку для фізичних осіб номінально досягають 28 %, а реально становлять 15 – 20 % за рахунок виплат платника податку на власне утримання, на розмір яких зменшуються оподатковувані доходи [1, с. 107].

Безперечно це країни з високим рівнем життя та з суттєвим рівнем доходів на душу населення. Україна ж створила систему прибуткового оподаткування зі значним податковим навантаженням на малозабезпечених громадян, що не є справедливим, адже громадяни в яких місячний доход більший 10 мінімальних заробітних плат сплачують податок ставкою 17 %, що несуттєво відрізняється від ставки ПДФО для громадян з порівняно низькими доходами [3], в результаті чого в нашій країні значну частину прибуткового податку за громадян України, що отримують відносно високі доходи фактично сплачують українці з низькими доходами.

Слід також зазначити, що з 2004 року з введенням в дію Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», в Україні неоподатковуваний мінімум доходів громадян замінила податкова соціальна пільга, порядок застосування якої продубльовано практично без змін у Податковому кодексі України. Згідно з вимогами Податкового кодексу, на податкову соціальну пільгу має право платник податку, який отримує доходи у вигляді заробітної плати, якщо її розмір за звітний місяць не перевищує місячного прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня звітного податкового року, збільшеного на 140 % та округленого до найближчих десяти гривень. [3].

Звичайно, функціонування податкової соціальної пільги дещо послаблює податковий тиск на малозабезпечені категорії громадян. Проте, на нашу думку, нині вона не забезпечує виконання одного з визначальних у світовій практиці податкових відносин принципів соціальної та фіскальної політики, згідно з яким рівень доходу, що забезпечує базові потреби громадянина, звільняється від оподаткування. Через поширення практики приховування доходів від оподаткування значна частина податкових соціальних пільг надається тим платникам, що насправді її не потребують, оскільки вони отримують порівняно високі доходи, які ними приховуються від оподаткування. Враховуючи це, на нашу думку, податкову соціальну пільгу слід замінити на звільнення від оподаткування частини заробітної плати за рахунок якої фінансуються витрати на транспортні послуги, на харчування, придбання товарів першої необхідності, тощо. Тобто, формально податкову соціальну пільгу, яка не виконує основне своє завдання – не підвищує належним чином доходну спроможність малозабезпечених громадян можна просто відмінити, одночасно дозволивши включати до податкового кредиту більшу частину мінімально необхідних витрат платників податку з доходів фізичних осіб.

Іншим шляхом вирівнювання доходної спроможності малозабезпечених громадян може бути запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що й передбачав Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» [5], який діяв в Україні до 2004 року.

При цьому, в будь-якому випадку, розмір неоподатковуваної частини доходів фізичних осіб в Україні повинен бути значно вищим від величини чинної податкової соціальної пільги, що забезпечить як зростання купівельної спроможності порівняно небагатих громадян, так і підвищення розмірів надходжень до бюджету інших платежів, зокрема податків на споживання та податку на прибуток підприємств.

Таким чином, оподаткування доходів фізичних осіб потребує негайного та суттєвого вдосконалення, насамперед, шляхом вирішення проблем, описаних в цьому дослідженні.

Зокрема, беручи до уваги низький рівень доходів більшості громадян а також враховуючи рівень безробіття в нашій країні, при оподаткуванні доходів фізичних осіб доцільно використовувати сукупний дохід усієї родини, тобто оподатковувати доходи всіх членів сім’ї разом, а не окремо. Такий порядок можна запровадити як обов’язковий для всіх платників податку, а також як альтернативу до загальної системи оподаткування доходів громадян, що закріплена Податковим кодексом України. Тобто сім’я може оподатковувати доходи як окремо, так і в сукупності, як сумарний дохід усіх членів родини. Це дозволить мінімізувати податковий тиск на малозабезпечений прошарок населення, оскільки в деяких родинах працездатною особою є один член сім’ї.

Досягти соціальної справедливості та максимального економічного ефекту при оподаткуванні доходів фізичних осіб, як показали результати дослідження, можливо лише шляхом запровадження прогресивної шкали ставок прибуткового податку, причому верхня межа ставок за такої моделі оподаткування доходів громадян має бути досить високою. Але, слід зазначити, що ця модель передбачає існування великої кількості встановлених соціальних, майнових вирахувань, податкових кредитів, або економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму. Тому ця форма оподаткування буде досить громіздкою, хоч і забезпечуватиме формування значної частини доходів бюджетів та вирівнюватиме купівельну спроможність малозабезпечених громадян.

Література:

1. Дема Д.І. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у США і Україні. / Д.І. Дема – Житомир : Полісся, 2001. – 228 с.

2. Демиденко Л.М. Оподаткування доходів громадян: досвід США та України. / Л.М. Демиденко // Фінанси України. – 2005. – № 9. – С. 30-33.

3. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2755-17.

4. Про податок з доходів фізичних осіб : Закон України № 883-4 від 22.05.2003 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : – // Ліга: еліт Закон Соруright: ІАЦ «Ліга». – 2012.

5. Про прибутковий податок з громадян : Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 року № 13-92 [Електронний ресурс] – Режим доступу : – // Ліга: еліт Закон Соруright: ІАЦ «Ліга». – 2012.

6. Ткаченко Н.М., Горова Т.М., Ільєнко Н.О. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність : навчально-методичний посібник / Н.М. Ткаченко., Т.М. Горова, Н.О. Ільєнко – К. : Алерта, 2004. – 554 с.