ДУХОВНА МУЗИКА: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТА ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ.

В статті показано культурологічний та психологічний аспекти впливу духовної музики на людину. Виділено, що в духовній музиці ми бачимо унікальний інструмент впливу, даний людству Богом або вироблений в процесі еволюції, що відіграє ключову роль у вихованні високодуховної людини.

Під духовною музикою ми розуміємо такий тип музичної культури, що являється виразником релігійної свідомості, становить складову частину релігійного обряду і за способом діяльності поділяється на ряд специфічних моментів: церковна музика, богослужебний спів, духовні пісне співи. Кожна із складових даного поділу є специфічною внаслідок особливого поєднання музичних і смислових компонентів у їх відношенні до способу діяльності. Найсуттєвішою характеристикою духовної (релігійної) музики є відповідність її певній духовній традиції, що витоками сягає першопричини, Бога. Християнське розуміння віри в Бога полягає у слідуванні Його заповідям. Серцем, тобто через волевиявлення, сповідувати те, про що говорять уста - ось критерій істинності музично-духовної діяльності.

Вибір теми нашого дослідження дає можливість розглянути культурологічний та психологічний аспекти проблеми і таким чином розкрити одну із маловідомих сторінок української та європейської музичної культури. Подібна ситуація виглядає цілком закономірно, оскільки духовна музика орієнтована на такі важливі питання як буття, смерть і життя у всьому різномаїтті аспектів їхнього усвідомлення: смерть - підсумок життєвого шляху, смерть - межа, смерть - перехід, смерть - розрада, смерть - ніщо й т.д.

Духовна музика екстраполює філософське поняття «релігійна світоглядність» на семіотику музичної культури. Музично-стильова еволюція відповідного періоду пронизана догматами християнського вчення, основою якого є віра в Єдиного Бога. Слід зауважити, що саме поняття «духовна музика» в науковій літературі трактується двояко. З точки зору теологічного вчення дана дефініція тлумачиться як богослужбовий спів. Матеріалістична наука духовну музику розглядає як таку, що пов’язана з релігійним культом, та як професійну музику, написану на релігійну тематику.

Протягом усього існуванні людства його незмінним супутником була, є й сподіваємося, буде залишатися музика. При цьому особливу увагу варто приділити духовній музиці. Тому що, прослуховування музики або читання текстів програмних музичних творів завжди створюють певний духовний настрій [9, с.3]. Дуже важливо зрозуміти, чому служить даний здобуток - добру або злу. І в цьому плані нам може допомогти духовна музика, як важлива складова виховання психокорегуючого впливу на людину, апробована протягом багатьох століть.

Особливість музики як виду мистецтва - її звуковиразна, інтонаційна природа. Інтонація - невід'ємна  властивість музики й мови. Притому головний зміст мови передається все-таки словами [7, с.5].

Розуміння музики як мистецтва ідейно - емоційного, ідейно - психологічного у своїй основі, як мистецтва, у якому емоційна сутність є основою не тільки сприйняття, але й безпосередньо вираження й відображення, - така тенденція у визначенні змісту музики одержала визнання у висловленнях і працях естетів, психологів, музикознавців, композиторів, вчених. Так, і в роботі Б.М.Теплова «Психологія музичних здібностей» [8, с.7], що являє собою одну з перших спроб дати глибоке тлумачення специфіки розвитку музичних здібностей, дається наступне визначення: «Змістом музики є почуття, емоції, настрій. Музика є шлях до пізнання світу людських почуттів. Позбавлена емоційного змісту музика перестає бути мистецтвом».

Музика має могутній емоційний вплив, вона пробуджує у людині добрі почуття. Робить його вище, чистіше, краще, тому що в переважній більшості вона показує образ позитивного героя у піднесених емоціях. Музика прагне втілити етико-естетичний ідеал – і у цьому особливість її змісту й впливу на людину.

Цю особливість відзначав у свій час великий композитор XX століття Д.Д.Шостакович: «Ми не знаємо жодного музичного добутку, що оспівує злість, ненависть, розбій. Може бути, такі й створювалися ким-небудь, але вони не могли бути великим мистецтвом. Їх і сліду не стало тому, що люди зберігають у своїй  пам'яті тільки те, що допомагає в їхній боротьбі за кращий світ» [11]. Зміст музики Шостакович визначав як зміст життя, «переломлення в душі людини, світу почуттів, настроїв страстей, думок, ідей». Його власна музика, особливо симфонічна, - зразок глибокого осмислення, філософського узагальнення багатьох явищ життя, сучасником яких він був.

Властиві музиці узагальнення накладають свій відбиток і на прийоми асоціативного мислення, що допомагає повніше зрозуміти специфіку відображення внутрішнього світу людини [10, с.7].

Володіючи, подібно до звичайної людської мови, інтонаційною природою, духовна музика значно більш емоційна й у той же час більш доступна. Вона несе в собі можливість створення вкрай абстрактних, споглядальних образів, у тому числі й релігійно - фантастичних. У з'єднанні з елементами театрального мистецтва, живописом, архітектурою останні отримують особливу дієвість, сприяючи сприйняттю відповідної ідеологічної інформації й формуванню в підсумку певного соціально - психологічного типу віруючої, високодуховної людини [1, с.23-24].

Зусилля кожної партії в гармонійному елементі новими голосами породжує могутній хоровий елемент. Сила хорового елементу є наскільки великою, що залишає в людині гнітюче враження. Чим сильніший хор, тим це враження сильніше діє на особистість [5, с.37-38].

Супровід музичних звуків текстом, що говорить розуму й серцю, породжує найсильніший елемент - моральний. Цим елементом виховання повинно дорожити найбільше. Все, що ображає соромливість, все, що стосовно змісту тексту носить непристойний характер - повинно, бути вилучено [5, с.38].

Випустити з уваги особливості впливу мистецтва, органічно пов'язаного з людиною ментально й фізично, щонайменше, нерозумно. Правителі всіх часів, починаючи з найдавніших уміли обернути стосовно власної вигоди безумовний характер психофізіологічного впливу музики [4, с.378]. Судити про безумовний психофізіологічний вплив музики можна лише маючи знання про вроджені механізми людського мислення й сприйняття.

Вплив на вищий психічний рівень сприйняття відбувається через внутрішню сторону музичної форми (актуальне поле), що включає в себе осмислені звукосприйняття (мелодійні, гармонійні й ритмічні звороти). Фізіологічний і нижчий психічний рівень сприйняття в музиці здійснюється через зовнішню (фізичну) сторону музичної форми. До неї відноситься зміна тембрів, напрямків мелодійного руху і його малюнків (плавний, стрибкоподібний) динамічна крива (зміни гучності) і загальний характер ритміки. Між чутливістю (порогом) і силою подразника існує зворотна залежність: чим більша сила потрібна для виникнення відчуття, тим нижче в людини чутливість і тим більше високим стає поріг її виявлення. Потрібно лише знати механізми впливу на обидва ці рівні [6, с.42].

Успішність залучення звуків природи  й шумів природи в абетку художніх засобів, таким чином, ґрунтується на близькості до безумовних факторів впливу, фізичної конституції сприймаючого. Розкриття почуттів, схованих під свідомістю на рівні резонансів, є помітним чинником у становленні теорії  безумовного музичного впливу в музикотерапії [6, с.42]. Мобілізуюча сила навіть найпростішого музично-звукового сигналу «спрацьовує» миттєво, і ніякими іншими мовними засобами в такий обмежений проміжок часу не може бути здійснена [3, с.131].

Таким чином, історично склалося так, що звукова терапія одержала можливості сигнального плану й прямого психофізичного впливу, який є концентрованим за інтенсивністю й часом зосередженості. Особливу роль в цьому плані може відігравати лише духовна музика. У духовній музиці ми бачимо унікальний інструмент психофізичного впливу, даний людству Богом або вироблений в процесі еволюції, що відіграє ключову роль у вихованні сьогодення, високодуховної людини нового тисячоліття.

Джерела та література

1. Антонова О.А. Католицизм и искусство / О.А.Антонова. - М.: XX ВЕК, 1985. – 320 с.
2. Арьес Ф. Человек перед лицом смерти / Ф.Арьес / [пер. с франц. / общ. ред. С.В.Оболенской / предисл. А.Я.Гуревича] - М.: Издательская группа «Прогресс» - «Прогресс - Академия», 1992.- 528 с.
3. Букач М.М. Педагогіка та духовна культура / М.М.Букач // Наукові праці: [збірник]. – Миколаїв: Видавництво МФ НаУКМА, 2001. – Т.12. Політичні науки. – С.129-131.
4. Драганчук В.М. Система музичного психикорегуючого впливу В.М.Драганчук // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: [зб. статей]. – К.: Наука, 2001. - Випуск 4. – С.370-380.
5. Методические заметки о преподавании классного и хорового пения / [сост. Н.М.Еременко]. – Одесса, 1988. – 41 с.
6. Семенова Г.Д. Художественное воздействие как управляющая стратегия современной социологии культуры и духовной жизни / Г.Д.Семенова // Музыка и время. – 2000. - №6. – С.41-43.
7. Спутник музыканта / [ред. - состав. А.Л.Островский]. - М.-Л.: Советский композитор, 1964. – 158 с.
8. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей / Б.М.Теплов. – М.: Музгиз, 1947. – 335 с.
9. Тупицын О.В. Чайковский. Бетховен. Вагнер. Христианское восприятие и истолкование музыкальных призведений / О.В.Тупицын. – М.: «Лествица», 2000. – 224 с.
10. Халабузарь П.В., Попов В.С. Теория и методика музыкального воспитания: учебное пособие / П.В.Халабузарь, В.С.Попов / [2-е изд., перераб. и доп.] - Спб.: Изд-во «Лань», 2000. – 224 с.