РОЗВИТОК МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИ ВОКАЛОТЕРАПІЇ

Постановка проблеми. Державний стандарт початкової загальної освіти в Україні поставив в ряду інших завдань завдання розвитку особистісно-оцінного ставлення до мистецтва, художньо-творчих здібностей, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх образів, потреби в духовному самовираженні. Важливу роль у вирішенні цих завдань належить музичному мистецтву. У зв’язку з цим перед музичною педагогікою постає багато проблем, серед яких однією з найактуальніших є проблема формування музичних здібностей учнів. Її наукова розробка природно випливає з тих вимог, які ставляться перед учителем музики, і безпосередньо впливає на теорію та практику музичної освіти.

Аналіз актуальних досліджень. Актуальність і значущість розвитку музичних здібностей обумовлено і тим, що музичний розвиток має ні чим не замінний вплив на загальний розвиток: формується емоційна сфера, пробуджується уяву, воля, фантазія. Загострюється сприйняття, активізуються творчі сили розуму і "енергія мислення" навіть у самих інертних дітей. "Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток людини", – стверджує відомий педагог Сухомлинський.

Мета статті – полягає у науковому обґрунтуванні можливостей розвитку музично-слухових, музично-естетичних здібностей та здібностей до музичної діяльності в учнів початкової школи засобами вокалотерапії.

Виклад основного матеріалу. Галузь музичної психології, до якої і відноситься проблема розвитку музичних здібностей сучасних школярів, ще не достатньо вивчена, хоча спроби філософського осмислення людських здібностей можна знайти ще в працях філософів початку нашої ери. Ці спроби і сьогодні являють собою тему наукових пошуків.

Вважається, що здібності – це індивідуальні особливості особистості, які є суб’єктивними умовами успішного здійснення визначеного роду діяльності, вони не зводяться тільки до накопичення знань, вмінь, навичок, вони виявляються у швидкості, глибині, міцності та тривалості оволодіння засобами і прийомами діяльності. 

Здібності до музичної діяльності розвиваються на основі природних задатків, пов’язаних з такими особливостями нервової системи, як чуттєвість аналізаторів, сила, рухомість та урівноваженість нервових процесів. У процесі занять конкретною музичною діяльністю робота аналізаторів удосконалюється, з’являються сенсорні синтези, які дозволяють переводити образи музично-слухових уявлень у рухові реакції.

Критерії музичних здібностей, принаймні в порівнянні з іншими видами здібностей, представляються як музикантам, так і людям з музикою не пов'язаними, найбільш очевидними. У сфері оцінки музичних здібностей з незапам'ятних часів панують три компоненти: слух, почуття ритму і музична пам'ять. Справедливість цих критеріїв до останнього часу ні в кого не викликали сумнівів. Але наприклад, ще в античному світі панувала думка про те, що «музика сприймається не стільки слухом, скільки розумом», і ці погляди підтримувалися багатьма мислителями від Піфагора до Плутарха. 

Все більше число вчених схиляється до того, що музичні здібності – це особливого роду духовні здібності, нерозривно пов'язані з музичною культурою. Вони розвиваються в процесі музичної діяльності, сприйняття музики і власне музичної творчості, і ніякі слухові дані не гарантують видатних творчих досягнень самі по собі.

Музика, здавна застосовувана лікарями як засіб поліпшення загального самопочуття, підвищення працездатності, зниження стомлюваності і отримала назву функціональної, може сприяти створенню особливого "регульованого" корекційно-розвиваючого, комфортного для психіки дитини середовища.

Музикотерапія – це напрям відновної медицини, в основі якого лежить використання різних методів впливу музикою або співом з лікувально-профілактичною метою. Лікувальне застосування музики має багатовікову історію. На сучасному етапі музична терапія далеко просунулася в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості.

Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик. До активних методів музикотерапії належать ті, в яких активну участь бере сам пацієнт. У їх числі: вокалотерапія; музично-педагогічна реабілітація; ігрова вокалотерапія; метод Нордофф - Роббінс; аналітична музикотерапія і психотерапія, музично-педагогічна реабілітація та ігрова вокалотерапія розроблені в нашій країні. Вони відрізняються оригінальністю, індивідуальним підходом до пацієнтів, багатогранністю лікувально-відновних властивостей і реально високою ефективністю.

Вокалотерапія – метод активної терапії органів і функцій дихання завдяки звуковим вібраціям, діафрагматичного дихання, дозованих співацьких навантажень. Під час співу відбувається процес саморегуляції функцій дихання, що оздоровче впливає на організм в цілому, насичуючи кров киснем, регулюючи енергообмін. Вокалотерапія (автор С.В.Шушарджан) – це метод психосоматичної активації захисної та присто-сувальної реакцій, який базується на оздоровчих властивостях класичного співу і включає в себе вправи по акустичній стимуляції життєво важливих органів і вправи, що підвищують адаптаційні та інтелектуально-естетичні здібності людини. Шушарджан С.В. першим в Росії звернув увагу на проблему вокалотерапії. Він є доктором медичних наук і професіоналом-вокалістом, співав на сцені Великого театру в Москві. Тому він добився у своїх дослідженнях серйозних результатів відразу за двома напрямками музики і медицини.

С.В. Шушарджан створив унікальну методику вокалотерапії. Цей метод використання резервних можливостей людського організму є одним з новітніх досягнень у цьому напрямку. Виконання корекції порушених функцій різних органів і фізіологічних систем цілком можливо виконати за допомогою цієї методики. Особлива система активного вокального тренінгу в поєднанні з музикою лежить в основ і цього методу. Розроблено вокальний тренінг був на принципах класичного співу. Дуже важливо, що біоакустична стимуляція життєво важливих органів здійснюється за допомогою спеціальних вправ, з яких складається цей тренінг [6].

Саме музика та вокал як вид мистецтва впливає на людину завдяки засобам музичної виразності: висоті, гучності, тембру, довжині, темпу, способу звуковидобування, артикуляції. Кожний звук має свою вібрацію, як і кожна клітина організму людини, що має свій гармонійний мелодійний ряд. Застосування вчителем у професійній діяльності мелодій, які несуть гармонізуючі вібрації високих гармонійних рівнів допоможе підвищити творчу активність учнів, сформувати в слухачів певні емоційні стани, відчуття, образи та створювати нові.

Лікувальні можливості музики покладені в основу діяльності Інститутів музичної терапії 15 зарубіжних країнах, у тому числі – Англії, Франції, Німеччини, Австрії, США та ін. Безперечно, ХХI століття має дати могутній поштовх і нашій країні для застосування музикотерапії у медицині, психіатрії, і особливо у педагогіці, яка, на жаль, ще не до кінця осягнула та усвідомила значення музики не тільки як естетичної категорії “прекрасного”, що розвиває різнобічні якості особистості, а ще й як засобу, що має великі психотерапевтичні, лікувальні, а головне виховні, формувальні та розвивальні можливості.

На жаль, прийоми музикотерапії не набули широкого застосування у навчально-виховному процесі ні середньої, ні вищої школи. Одна з причин: вчителі і студенти не володіють необхідними знаннями й вміннями та їх до цього, як правило, не готують.

Лише у Запорізькому національному університеті (завдяки співробітництву з університетом соціальних і прикладних наук Магдебург-Стендаль (Німеччина), у 2002 році для студентів факультету “Соціальна педагогіка і психологія” було проведено (через всесвітню мережу Інтернет) дистанційний курс “Введення в групову музикотерапію” доктором Магдебурського університету Томасом Вошем). Цикл лекцій і семінарів (всього 20 годин) був присвячений питанням історичного становлення музикотерапії в Німеччині, змісту поняття “музикотерапія”, її сутнісних сторін і наукових підходів до вирішення проблеми, психологічних механізмів музичного впливу, ролі і значення музикотерапії в організації занять [3].

Голос – це унікальний музичний "інструмент", даний людині самою Природою. Голос людини вібрує завжди, коли він звучить (при розмові, співі, шепоті). І більш досконалого (зокрема – з терапевтичної точки зору) музичного інструменту, відповідного для конкретної людини, просто не існує.

Іспанський письменник і вчений-фольклорист Федеріко Гарсіа Лорка першим у світі зробив цілком об'єктивний і, головне, науково обґрунтований висновок про те, що "пісня передувала мові". Спів служить засобом оздоровлення не тільки слухачів, але й самого співаючого [2].

У статті «Вокалотерапія online» Рюмин В.Г. відзначає ту важливу обставину, що психологічне консультування та психотерапія у форматі online може допомогти в наданні якісної і професійної психологічної допомоги в широкому масштабі. Автор цієї статті є визнаним в Росії арт-музико-вокалотерапевтом, творцем нового методу «вокалотерапія - зцілюючий спів по В.Г. Рюміну» (2000, 2006р.р.) [4].

Висновки. Викладені положення дають підстави сформулювати такі висновки щодо досліджуваної нами проблеми:

1. Музичний розвиток розглядається як якісні зміни психічних процесів, що викликаються внутрішніми закономірностями музичних переживань дитини і зовнішніми обставинами її життя і виявляється у здатності сприймати музику, займатися практичною музичною діяльністю та у сукупності музичних знань, умінь та навичок. Основу музичних здібностей складають ладове почуття, тобто здатність емоційно розрізняти ладові функції звуків мелодії, відчувати емоційну виразність звуковисотного руху.

Ми підтримуємо погляди вчених, погоджуючись з тим, що всі діти від народження мають необхідні для формування здібностей задатки. Успішність їх реалізації залежить від завдань освіти і виховання спрямування учнів до творчої діяльності, як ідеалу гармонійного розвитку особистості.

2. Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик. Саме музика та вокал як вид мистецтва впливає на людину завдяки засобам музичної виразності: висоті, гучності, тембру, довжині темпу, способу звуковидобування, артикуляції.

На сучасному етапі музична терапія далеко просунулася в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості.

3. Вокалотерапія – терапія співом, один із видів активної музикотерапії. Спів є не лише ефективним виховним але й незамінним оздоровчим засобом. Вокалотерапія – це метод психосоматичної активації захисно-пристосувальних реакцій, який базується на оздоровчих властивостях класичного співу і включає в себе вправи по акустичній стимуляції життєво важливих органів і вправи, що підвищують адаптаційні та інтелектуально-естетичні здібності людини.

4. Заняття з вокалотерапії, сприяють розвитку музичних здібностей, підвищенню рівня виконавства, формуванню вмінь самореалізації. Знання щодо акустичних можливостей звуку й застосування в професійній діяльності спеціальних мелодій оздоровлює учнів, допомагає підвищити їх творчу активність, гармонізувати духовні та фізичні процеси.

5. Вочевидь ефективними є такі напрями вокалотерапії як механізми розвивального, виховного і психотерапевтичного впливу:

- емоційне активування учнів в ході уроку;

- музичний катарсис;

- емоційна розрядка або регулювання емоційних станів;

- розвиток музичних та комунікативних здібностей;

- підвищення художньо-естетичних потреб;

- набуття нових засобів емоційної експресії;

- формування установок на позитивне ставлення до себе, до колективу, до світу.

Таким чином, підсумовуючи викладене, ми стверджуємо, що музикотерапія та вокалотерапія як її різновид, є позитивним чинником становлення гармонійної особистості та розвитку музичних здібностей.

Література

1. Виготський Л.С. Педагогічна психологія / Л.С.Виготський /. – М.: АСТ: Астрель: Люкс, 2005. – 287 с.

2. Лорка Федерико Гарсия. Избранные произведения в двух томах. Том 1. Стихи. Театр. Проза. Канте Хондо. – М., "Художественная литература", 1976. – 245 с.

3. Музыкальная терапия Т.Воша. – http://info.onu.edu.ua/novosti-mira/182/.

4. Рюмин В.Г. «Вокалотерапія online» – http://www.twirpx.com/file/320932/.

5. Теплов Б.М. Избранные психологические труды в двух томах / Психология музыкальных способностей /Теплов Б.М./. – М., 1990. – 283 с.

6. Шушарджан С.В. Музыкотерапия: история и перспективы /Шушарджан С.В./. – М., «Клиническая медицина», 2000. – С. 15-18.

7. Шушарджан С.В., Шушарджан Р.С. Методология и принципы вокалотерапии. Тезисы докл. 1 Межд. конгр. по интегративной медицине "Синтез медицины Восток-Запад и современных технологий – путь в 21-й век". – Кипр, 1997. – С. 164-165.