ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ ЯК ЧИННИКА ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

У статті розкривається сутність таких понять, як «культура» та «дослідницька культура студента». Наводиться стислий аналіз процесу формування дослідницьких умінь студентів-філологів.

Ключові слова: культура, дослідницька культура, дослідницька діяльність.

В статье раскрывается смысл таких понятий, как «культура» и «исследовательская культура студента». Проводится краткий анализ процесса формирования исследовательских умений студентов-филологов.

Ключевые слова: культура, исследовательская культура, исследовательская деятельность.

This article deals with the problem of culture and research culture of students. It discloses a short analysis of formation of students’ research skills.

Key words: culture, research culture, research work.

Актуальність статті. Дослідження сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених та практиків доводять існування безпосереднього зв’язку між культурою, наукою та освітою. Сучасне суспільство ставить високі вимоги перед майбутніми спеціалістами, які включають в себе крім ґрунтовної теоретичної та практичної підготовки, ще й уміння творчо підходити до розв’язання різних проблем, уміння їх аналізувати та вирішувати в нестандартних ситуаціях. Саме тому набуває актуальності проблема формування дослідницької культури студентів, яка є не лише показником загальної культури особистості, а й визначає рівень готовності до професійної діяльності.

Сьогодні освіта ставить перед суспільством нові вимоги до спеціаліста, спрямовані на саморозвиток і самовдосконалення педагога, здатного творчо працювати. У зв’язку з появою нових цілей, виникає необхідність появи нових шляхів їх досягнення, одним з яких і є формування дослідницької культури спеціаліста. Зазначимо, що за сучасних темпів розвитку науки, це є вкрай необхідною складовою особистості педагога.

Дослідницька культура стала об’єктом багатьох наукових праць лише у 90-х роках ХХ та на початку ХХІ століття. Різноплановий аналіз цього феномену свідчить про високий інтерес до даної проблеми та її актуальність для сучасної освіти.

Так, у педагогічній теорії проблема залучення студентів до науково-дослідницької роботи вивчається з різних поглядів. Представники професійно-діяльністного підходу (Б.Гершунський, Ю.Лавриков, С.Смірнова, Л.Хейстер) тлумачать її як модель майбутньої самостійної діяльності вчителя.

Ідею про необхідність підготовки студентів до проведення науково-дослідницької, творчо-пошукової роботи знаходимо у працях В.Загвязінського, В.Сластьоніна, В.Сухомлинського, С.Шацького та ін. Концептуальні засади фахової підготовки майбутнього вчителя до творчої діяльності розкрито в дослідженнях І.Зязюна, Н.Кічук, М.Нікандрова, Н.Ничкало, М.Кухарєва, О.Савченко, С.Сисоєвої та ін.

Метою нашої статті є конкретизувати значення поняття «культура» та «дослідницька культура», а також проаналізувати процес розвитку дослідницької культури студентів-філологів вищих навчальних закладів.

Аналіз системи освіти показує, що вищі навчальні заклади готують студентів, перш за все, до практичної діяльності, адже педагог не в змозі за короткий термін навчання передати студенту усі знання, уміння та навички, які є необхідними для виконання майбутніх професійних функцій. Саме тому й постає проблема самоосвіти, а також переходу від репродуктивної системи освіти до продуктивної, креативної, у якій навички дослідницької роботи є показником готовності студента до професійної діяльності.

Зазначимо, для того, щоб розкрити поняття «дослідницька культура» необхідно проаналізувати термін «культура», але лише з позиції, коли його розуміють як-от: освіченість, інтелігентність, делікатність та ін.

Ряд авторів (А.Арнольдов, Н.Злобін, Л.Коган, В.Межуєв та ін.) розглядають культуру як процес творчої діяльності. Діяльність людей розглядається як системо утворюючий компонент культури, але не вся діяльність, а лише та, яка перетворює навколишній світ, тобто творча. Продуктивність такого підходу вбачається в розмежуванні творчої діяльності людини і природного процесу творення, наданні людині статусу суб’єкта культурно-історичного процесу.

З точки зору деяких дослідників (Л.Коган, Є.Маркарян та ін.) основною ознакою, через яку виявляється суть культури, є спосіб людської діяльності. [1, с. 49].

Л. Коган у своїй праці «Культурная деятельность: опыт социологического исследования» підкреслює: «Специфіка культури полягає у тому, що вона розкриває якісну сторону людської діяльності, показує наскільки остання (у будь-якій сфері) виступає реалізацією сутнісних сил, творчих потенцій людини, наскільки ця діяльність відповідає певним вимогам і нормам» [2, с. 55].

Для нашого дослідження важливі такі аспекти феномена «культура»:

• культура характеризує якісний стан діяльності особистості і являє собою нормативні вимоги до реалізації цієї діяльності;

• базовий компонент культури поведінки особистості – це його готовність і здатність до життєвої само детермінації, що відкриває можливості у досягненні гармонії з собою та оточуючим світом;

• це ступінь духовного розвитку особистості, ступінь засвоєння нею прийнятих у суспільстві духовних цінностей;

• культура концентрує в собі соціальний досвід попередніх поколінь людей;

• культура – це сукупність досягнутих у процесі пізнання світу матеріальних та духовних цінностей, які виступають як специфічний об’єкт засвоєння, що формує у людини ціннісні потреби та орієнтири.

Отже, виходячи з цього, у нашому дослідженні феномен «культура» розглядається як соціальний досвід, що закріплений та транслюється у формах суспільного сумління, що поєднує систему цінностей, засоби різних видів діяльності, рівень духовного розвитку суспільства, знання про людину, природу, суспільство та мислення [3, с. 21-22].

Важливо зазначити, що культура особистості є важливою складовою особистісного та професійного становлення студента, одним із компонентів якої і є дослідницька культура, саме тому ми детально розглянули цей феномен.

Сучасна освіта вимагає розширення компонентів, які включає в себе поняття «професіоналізм», а також висуває більш суворі вимоги до особистісних якостей педагога, які включають окрім засвоєння базових професійних знань, умінь та навичок ще й формування ґрунтовних дослідницьких умінь та дослідницької культури.

Зазначимо, що у сумлінні більшості людей дослідження є виключно науковою діяльністю, хоча сьогодні воно втрачає свою приналежність виключно до науки. Ми вважаємо, що вміння і навички дослідницької роботи необхідні кожній людині, тому, на нашу думку, доцільно розглянути процес формування дослідницької культури особистості починаючи зі шкільної освіти.

Перші кроки до формування дослідницької культури особистість робить у школі під час підготовки домашнього завдання та перших спроб реферування. Учні самостійно аналізують інформацію: вчаться виділяти головну думку, намагаються визначити мету своєї роботи, систематизують опрацьовані матеріали, формулюють узагальнення та висновки, роблять спроби критично висловлювати свою думку. Також важливим є процес добору наукової літератури та складання бібліографії: учні стикаються з проблемою пошуку джерел інформації, складанням бібліографічного списку.

На нашу думку, під час процесу навчання у школі не приділяється значної уваги до формування в учнів дослідницьких умінь та навичок, тому більш ґрунтовно цей процес починається зі вступом до вищого навчального закладу, де дослідницька діяльність є невід’ємною частиною процесу освіти.

Багаторічний досвід діяльності вітчизняних вишів дає підстави виокремити такі види науково-дослідницької роботи студентів:

• аналіз наукової літератури;

• систематизація матеріалів, опрацювання літературних джерел;

• добір наукової літератури, складання бібліографій з визначених тем;

• підготовка наукових повідомлень і рефератів;

• наукові доповіді, тези;

• наукові статті;

• курсові;

• дипломні;

• магістерські роботи та ін. [4, с. 392].

Сучасна освіта розробила різні форми організації дослідницької роботи студентів вищих навчальних закладів. Підкреслимо, що цей вид діяльності можливо поділити на аудиторну, яка включає в себе заняття-дослідження, заняття з елементами дослідницької роботи, проблемно-орієнтовані семінарські заняття, та позааудиторну – це спецкурси, факультативи, науково-дослідницька діяльність студентів, участь у конференціях та ін.

Слід зазначити, що будь-яке дослідження починається з підготовчого етапу, що полягає у зборі чи встановленні фактів, їх первинному узагальненні або інтерпретації у плані задуманої роботи. У процесі вивчення літератури виявляються незрозумілі положення або такі, що потребують дискусії та подальшого вивчення, характеризуються основні напрями, концепції, точки зору, течії. При цьому використовують різні види записів: конспектування, тези, цитування, виписка окремих положень. Також записуються і власні думки, помітки про те, де можна використати опрацьований матеріал. В процесі вивчення літератури виявляється певна кількість фактів, які можуть стати базою дослідження, визначаються методи, які будуть використані у процесі дослідження [5, с. 32].

Отже, одним із провідних завдань сучасної освіти є розвиток дослідницьких умінь, а також формування дослідницької культури студентів. Для вирішення цього завдання постає питання створення організаційно-педагогічних умов, які будуть оптимально сприяти досягненню поставлених цілей, мотивуватимуть студентів до занурення у дослідницьку роботу, стимулюватимуть до особистісного розвитку, а головне до продукування нових знань.

Із вищезазначеного можливо зробити наступне узагальнення: дослідницька культура студента – це важлива складова, як загальної культури особистості, так і професійної, що характеризується готовністю студентів до вирішення професійних проблем засобами наукового дослідження.

Перспективи подальшого наукового пошуку ми пов’язуємо з поглибленням наукових уявлень про феномен «дослідницька культура» майбутніх педагогів у вищих навчальних закладах, а також визначенням рівнів сформованості дослідницької культури студентів-філологів.

Література:

1. Рябушко С.О. Формування культури педагогічного спілкування майбутніх учителів іноземної мови: Дис. …канд.пед.наук: 13.00.04 / Ізмаїльський державний педагогічний інститут. – Ізмаїл, 1999. – 173 с.

2. Коган Л.Н. Культурная деятельность: опыт социологического исследования. – М.: Наука, 1981. – 238 с.

3. Шихова А.Л. Развитие исследовательской культуры студентов среднего специального учебного заведения: Дис. …канд.пед.наук: 13.00.01 / Вятский социально-экономический институт. – Киров, 2007. – 261 с.

4. Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Кондор, 2011. – 628 с.

5. Основи наукових досліджень: навчальний посібник / Укл. Кравець Н.П. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. – 77 с.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук,

доцент Рябушко Світлана Олексіївна