ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА У СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ СКОЄНІ НЕПОВНОЛІТНІМИ

Актуальність даної теми полягає в тому, що реалізація прав та свобод неповнолітньої людини є найважливішою передумовою побудови та функціонування правової держави, невід’ємною частиною якої є зміцнення законності, захист прав і свобод людини та громадянина. Особливо актуальним є втілення цих положень у кримінальному судочинстві, зокрема на досудовому слідстві, де існує реальна можливість суттєвого обмеження конституційних прав і свобод.

Метою даного дослідження є: вивчення кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування з метою забезпечення успішної боротьби зі злочинністю неповнолітніх, вивчення особливостей досудового слідства у справах про злочини неповнолітніх.

До основних завдань, що ставляться слід віднести: а) дослідити й узагальнити теоретичні та правові засади особливостей досудового слідства у справах неповнолітніх; б) виявити помилки, пов’язані з неповнотою розслідування кримінальних справ у справах щодо злочинів скоєних неповнолітніми.

Стан злочинності на даний час серед неповнолітніх викликає глибоку занепокоєність та необхідність пошуку нових ефективних засобів попередження злочинності, вжиття додаткових заходів з боку державних, зокрема правоохоронних, органів та громадськості, що сприяли б поступовому скороченню злочинних проявів серед неповнолітніх.

Стаття І Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р. та ратифікованої постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 p., проголошує, що дитиною є кожна людська істота до досягнення вісімнадцятирічного віку [3, ст. 2].

Виховання дітей і піклування про них – основний обов’язок громадян України. У відповідності до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття [1, ст.1].

У відповідності до ч.2 ст. 6 Сімейного кодексу України неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років [5, ст.1].

Науковий інтерес до проблем інституту досудового слідства у справах цієї категорії практично не послаблюється багато років. Це питання досліджували у дисертаціях та інших роботах такі вчені : В.І. Арковоа, К. Бегалієва, В.В. Голіна, Н.П. Грабовська, Ю.М. Грошевий, В.Я. Рибальська и т.д. Залишаються дискусійними проблеми кримінально-правового статусу неповнолітнього та інших суб’єктів, які беруть участь у категорії справ щодо неповнолітніх, порядку застосування заходів процесуального примусу, звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності й інші спірні питання, які потребують вирішення в новому Кримінально-процесуальному кодексі України.

За даними Міністерства внутрішніх справ у 2012 році спостерігається зменшення кількості зареєстрованих злочинів по втягненню неповнолітніх у злочинну діяльність і становить 1114 у порівнянні з 1271 у аналогічному періоді за 2011 рік. Тобто спостерігається зменшення на 12,4%. Дана інформація дає нам позитивні надії [6, ст.12].

Стаття 111 Кримінально процесуального кодексу України передбачає, що у всіх випадках, якщо злочин вчинено неповнолітнім, є обов'язковим досудове слідство слідчими органів внутрішніх справ. Але це не позбавляє органи дізнання права порушити кримінальну справу.

Досудове слідство у справах про злочини неповнолітніх проводиться з деякими обмеженнями:

1. Згідно зі ст. 439 КПК, якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з дорослими, в кожному випадку повинно бути з'ясовано можливість виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження в стадії досудового слідства з додержанням вимог ст. 26 КПК про об'єднання і виділення справ [2, ст. 6].

2. Затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватись до неповнолітнього лише у виняткових випадках, якщо це обумовлено тяжкістю вчиненого злочину, за наявності підстав і в порядку, що встановлений статтями 106, 148, 150 і 155 КПК.

3. При провадженні справ про злочини неповнолітніх присутність захисника (при допиті) неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні злочину у віці до 18 років є обов'язковою [7, ст.23].

4. Пред'явлення неповнолітньому обвинувачення і його допит передбачено главою 12 і ст. 438 КПК. їх проводить слідчий, у провадженні якого перебуває кримінальна справа. Орган дізнання щодо неповнолітнього не має права виносити постанову про притягнення як обвинуваченого.

5. За наявності підстав до неповнолітнього обвинуваченого можуть застосовуватися запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК. (підписка про невиїзд,особиста порука, застава, взяття під варту і т.д.)

6.  Пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення неповнолітньому обвинуваченому по закінченні досудового слідства проводиться за правилами, передбаченими статтями 218—222 КПК, з обов'язковою участю захисника.

7.  Порядок закриття кримінальних справ щодо неповнолітніх, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність і які досягли такого віку, але до них можливо застосування інших заходів виховного характеру, які регулюються нормами КПК. Якщо поведінка підсудного після вчинення злочину переконає суд у тому, що неповнолітній зробив висновки став на шлях виправлення, суд може також постановити рішення про закриття справи та застосування примусових заходів виховного характеру (ст. 105 КК) або навіть про звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання (статті 44 і 74 КК) [3, ст. 3].

У ході дослідження було виявлено такі проблеми:

- слідчим передусім потрібно підвищити якість розслідування, дотримуватись вимог закону щодо забезпечення неповнолітнім права на захист;

- в судових процесах у справах неповнолітніх повинні брати участь досвідчені прокурори, які пройшли спеціальну підготовку і мають досвід у провадженні таких справ.

- у процесі доказування допускається ряд помилок, пов’язаних зі встановленням ролі неповнолітнього у вчиненні злочину, обставин, які можуть вплинути на визначення його осудності, тяжкість покарання тощо.

- як свідчать статистичні дані міністерства внутрішніх справ питома вага неповнолітніх, засуджених за окремі види злочинів, має тенденцію до зменшення. У минулому році цей показник становив 9408, а зараз у 2012 році – 8786, тобто зменшення спостерігається на 6,6%. Найчастіше неповнолітні скоюють злочини проти власності, у сфері господарської діяльності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення, а також статевої недоторканності особи.

- у ході наукового дослідження виявлено дані про недооцінку багатьма практичними працівниками вимог кримінально-процесуального закону щодо необхідності ретельного дослідження даних, які стосуються особистості неповнолітніх обвинувачених (підсудних).

- діяльність досудового слідства, прокуратури і суду щодо розслідування та розгляду справ стосовно неповнолітніх у своєму спрямуванні повинна мати не тільки виховне, але й запобіжне значення.

- слід враховувати особливості психічного розвитку неповнолітнього. Важливе значення у зростання загального фону злочинності серед неповнолітніх полягає у їх низькому рівні духовних цінностей, відсутність морального, естетичного виховання чи недостатня увага до осіб з боку батьків.

Література:

1.Конституція України від 28 червня 1996 року: зі змінами, внесеними Законом N 2222-IV від 08.12.2004. – К.: Велес, 2007. – 48 с;

2. Конвенція про права дитини. — К., 1995. — С. 5;

3. Кримінальний кодекс України N 2341-III від 5 квітня 2001 року – [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page12;

4. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Велес, 2008. – 168 с. (Офіц.докум);

5. Сімейний кодекс України N 2947-III від 10 січня 2002 року – [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page1;

6. Офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України – [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/762153;jsessionid=1D0CDEB123FFA85F63115E58BDE79757;

7. Репешко П. Особливості допиту неповнолітніх у кримінальному судочинстві України // Право України. — 2000. — № 11. — С. 123.

Науковий керівник: Тарасенко Оксана Вікторівна