ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ОСВІТИ У ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР

Починаючи з кінця 80-х років XX століття в Європі з'являється нове
поняття - загальноєвропейський освітній простір. У вітчизняних дослідженнях відзначається, що загальноєвропейський простір в освіті може розглядатися як загальне духовне поле, характерними озна­ками якого є сукупність ціннісних орієнтацій, інваріантної частини змісту освіти, сучасних педагогічних технологій, які характеризують процес передачі поколінню молодих європейців досвіду попередніх поколінь і процес відкриття нового досвіду, стимулювання змін в існуючій культурі.

Підбиваючи підсумки роботи Форуму міністрів освіти європейських країн «Школа XXI століття: Київські ініціативи». Міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник назвав сім напрямів євроінтеграції середньої освіти і проекти практичних дій по кожному з них:

1) дошкільна освіта: створити Міжнародну асоціацію працівників дошкільних навчальних закладів, провести Міжнародні прес-тури по дошкільним навчальним закладам Європи;

2) проект 3-В Ради Європи: «Спільна історія без розділових ліній»: поширювати інноваційні підходи у викладанні національної та загальноєвропейської історії, створити спільні навчальні матеріали, які мають включати в себе історію транскордонних територій, підходи до показу вразливих тем, таких як Голокост, Перша та Друга світові війни, авторитарні та диктаторські режими, примусові міграції, розподіл Європи у часи Холодної війни;

3) «Толерантність-нова ідеологія європейської молоді»: підтримувати співробітництво міжнародних таборів для дітей та юнацтва, створити міжнародні волонтерські групи з метою відновлення пам’ятників культури;

4) «Через мову до взаєморозуміння»: створити віртуальні програм для вчителів з метою володіння кількома мовами, розширити мережі так званих європейських класів, де учні отримають можливість вивчати більше іноземних мов;

5) «ІКТ-освіта без кордонів»: створити загальноєвропейську відкриту Інформаційно-комунікаційну Академію розвитку для обдарованих дітей, європейські Інтернет-мережі шкіл-партнерів;

6)«Від шкіл-партнерів до партнерів-країн»: підтримувати обмін викладачами та учнями на певний час роботи і навчання в іншій країні, визначити обов’язкові міжнародні освітні програми, затвердити їх у планах шкіл як частину державних програм;

7) «Новий європейський учитель»: створити пан’європейську мережу методистів, проводити європейські модулі з формування інструкторських кадрів та семінари з підготовки вчителів.

«Форум продемонстрував, що кращі сили освіти Європи знають, що потрібно робити сьогодні, в значить вміють дивитися у майбутнє, майбутнє Європи», - резюмував Дмитро Табачник.

У Національній доктрині розвитку освіти зазначається, що інтеграція вітчизняної освіти у європейський освітній простір базується на засаді толерантності в оцінюванні здобутків освітніх систем зарубіжних країн та адаптації цих здобутків до потреб національної системи освіти. У документі наголошується на запровадженні нової етики управлінської діяльності, що базується на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації педагогічних кадрів та поліпшення системи стимулювання професійного зростання педагогічних працівників. Державна програма "Вчитель" звертає увагу освітян на проблемі відпливу висококваліфікованих педагогічних працівників до інших сфер у зв`язку з тим, що професія вчителя втрачає престиж.

Особливу роль у цьому процесі відводиться особистості вчителя, його професійній майстерності, прагненню до постійного самовдосконалення і самореалізації. На жаль, поки що практика шкільного життя не стимулює вчителя до постійної роботи над собою, пошуку шляхів поліпшення результатів своєї праці. Причини цього явища різні. Умовно їх можна поділити на три групи: соціальні, психологічні та педагогічні.

До соціальних причин слід віднести, по-перше, відсутність у суспільстві соціального замовлення на майстерність у всіх видах діяльності. За таких умов знижується інтерес до результатів педагогічної праці, яка покликана сприяти розвитку особистості, закласти основи високого професіоналізму. По-друге, суттєвим фактором, який впливає на статус учителя в суспільстві, є також оплата його праці. Існуюча на сьогодні низька матеріальна забезпеченість учителя змушує його шукати додаткові джерела заробітку: збільшення навчального навантаження, підробіток дрібною торгівлею на ринку, розширення домашнього господарства, що негативно позначається на його професійному зростанні, а отже, і на результатах праці [3;3].

У правових документах вказується, що основними засобами підтримання високої трудової активності працівників є створення сприятливих умов праці, нормального психологічного клімату, переконання, сила прикладу, моральне і матеріальне стимулювання. Ініціатива, творча діяльність базуються головним чином на внутрішньому переконанні особи. Ця ініціатива стимулюється шляхом публічного визнання, схвалення, позитивної оцінки успіхів робітника. Таку стимулюючу роль в трудовому праві виконує заохочення, яке виступає формою сприяння сумлінному виконанню працівником своїх трудових обов’язків, сприяє вчиненню ним корисних творчих дій, які перевищують звичайні нормальні вимоги [1; 135].

Про актуальність цієї проблеми, її значення у підтримці соціального статусу вчителів свідчать матеріали ЮНЕСКО, в яких зафіксовано, що оплата праці вчителів повинна:

а) відповідати значенню педагогічної діяльності і самих учителів для суспільства, а також іншим обов`язкам, які покладаються на них у процесі педагогічної діяльності;

б) бути до певної міри співвідносною заробітній платі, представників інших професій, які потребують аналогічної чи еквівалентної класифікації;

в) надати вчителям засоби, які забезпечують їм самим та їхнім сім`ям задовільний рівень, що дає можливість підвищувати свою кваліфікацію шляхом продовження освіти та підвищення культурного рівня [2;115].

Отже, зміни, які відбуваються на сучасному етапі розвитку нашої держави, значно посилюють вимоги до якості освіти, рівня її відповідності світовим стандартам. Це змушує науковців і учителів-практиків активно шукати шляхи та засоби комплексного розв’язання проблеми.

Література:

1. Венедиктов В.С. Трудове право України: Підручники, навчальні посібники. - К.: Істина, 2008 рiк. - 384 с.

2. Кіщенко Ю.В. Формування професійної майстерності вчителя в системі педагогічної освіти Англії та Уельсу: Монографія.- Херсон: ХДУ, 2004. – 172 с.

3. Темченко О.В. Педагогічні умови формування професійної позиції вчителя загальноосвітньої школи: дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Темченко Ольга Василівна. – Харків, 2010. – 266 с.