НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ ДОВКІЛЛЯ НА СТАН ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ

У процесі історичного розвитку людина поступово втрачала зв'язки з природою. Проблема забруднення атмосферного повітря виникла у зв'язку з розвитком промислового виробництва. Особливої гостроти вона набула у арактеризується надзвичайно високими темпами росту промислового вдругій половині ХХ ст., в період науково-технічної революції, яка хиробництва, споживання електроенергії та використання моторних транспортних засобів.

На сьогодні абсолютно точно доведено безпосередню залежність здоров’я населення тієї чи іншої території від якості навколишнього середовища.

Відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я забруднення – це поява у довкіллі людини забруднюючих речовин чи будь-яких інших агентів (від вірусів до звукових хвиль надмірної інтенсивності), які безпосередньо чи опосередковано негативно впливають на людину і створене нею, для власних потреб, штучне середовище [4].

Всебічне вивчення людини, її взаємовідносини із навколишнім світом призвели до розуміння того, що здоров'я – це природний стан організму, що характеризується його повною рівновагою з біосферою і відсутністю будь-яких хворобливих змін. Внутрішнє середовище людини, в якому функціонують елементарні частини організму, що беруть участь в обміні речовин та енергії, і яке забезпечує нервові, гуморальні механізми регуляції та гомеостаз організму, тісно пов'язане з навколишнім середовищем.

На стан біосфери впливають різні чинники, які в результаті своєї дії можуть негативно діяти на організм людини чи навіть на цілі екосистеми. Забруднення середовища негативно відображається на здоров’ї людей і на житті всього населення планети. При всіх безперечних успіхах у медицині та санітарному обслуговуванні збільшується кількість хворих на серцево-судинні, онкологічні захворювання, а також хвороби шлунку, печінки і нирок. Зростає чисельність вроджених паталогій. Від хвороб, спричинених забрудненням води, щорічно вмирає близько 5 млн. немовлят. У промислово-розвинутих країнах зафіксовані нові захворювання, викликані різними забрудненнями [5].

Основними забруднювачами атмосферного повітря є різні галузі промисловості, а саме:

• теплоенергетика,

• підприємства металургійного комплексу,

• нафтовидобувна промисловість,

• нафтохімічна промисловість,

• автотранспорт,

• виробництво будівельних матеріалів.

За статистикою, серед джерел забруднення на першому місці є відпрацьовані гази автотранспорту (до 70 % усіх хвороб у містах викликано ними), на другому – викиди теплових електростанцій, на третьому – хімічна промисловість [2,3].

Теплове забруднення є наслідком теплових викидів переважної більшості промислових підприємств, устаткування і машин, що використовують процеси горіння, нагрівання, теплові агрегати тощо. Нині, вся розсіювана теплота значно менша, ніж та, що надходить з природних джерел, і не чинить істотного впливу на тепловий баланс планети. Крім того, різка зміна температурного балансу середовища внаслідок теплового забруднення починає помітно відбиватися на погоді і навіть на кліматі в цілому, що особливо помітно у великих містах і потужних промислових центрах.

Атмосферне повітря є постійним джерелом кисню, необхідного для оксидаційних процесів і збереження життя. В процесі еволюції між організмом людини і повітряним середовищем склалася певна рівновага. Викидні гази двигунів внутріш­нього згорання містять велику кількість токсичних сполук – бензопірен, альдегіди, оксиди нітрогену і карбону і особливо небез­печні сполуки свинцю. Встановлено, що найбільша кількість забруднюючих речовин надходить в атмосферу при розгонці автомобіля, при рухові з малою швидкістю, при гальмуванні та під час роботи двигуна на холостому ходу. Створення у містах систем руху в режимі «зелена хвиля» зменшує кількість зупинок транспорту на перехрестях і сприяє зменшенню забрудненості атмосферного повітря у містах. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є монооксид вуглецю. При вдиханні цього газу наступає швидка втомлюваність, головний біль, запаморочення, порушення сну, лабільність настрою, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної системи та інших систем організму. Забруднення атмосферного повітря сприяють появі підвищеної кількості запальних захворювань органів дихання і очей, захворювань серцево-судинної системи, інфекційних захворювань, раку легенів.

Вода є необхідною для життєдіяльності людини, і тому забруднення її є причиною багатьох захворювань. Хвороби, які викликаються бактеріологічним та хімічним забрудненням води, виникають внаслідок попадання у водойми промислових та сільськогосподарських стічних вод, а також нечистот населених місць. Найбільшу небезпеку розповсюдження захворювань водним шляхом представляють кишкові інфекційні захворювання, зокрема холера, черевний тиф, паратифи, дизентерія, лептоспіроз, сибірська виразка, туберкульоз [5].

Вплив радіоактивного випромінювання на організм людини особливо небезпечний. В результаті експериментів на тваринах та вивчення наслідків опромінення людей при атомних вибухах у Хіросімі та в Нагасакі, а пізніше в Чорнобилі було доведено, що гостра біологічна дія радіації проявляється у вигляді променевої хвороби і здатна призвести до смерті, до локальних уражень шкіри, кришталика ока, кровотворного кісткового мозку, пневмосклерозу [1]. До людського організму радіоактивні речовини потрапляють при диханні, заковтуванні, а також через пошкоджену шкіру. Внутрішнє опромінення набагато небезпечніше, ніж зовнішнє, в цьому випадку збільшується період впливу радіоактивної речовини, зростає доза опромінення, виникає сприятлива можливість вибіркового розподілу іонізуючих речовин у тих органах, в яких вони найбільш схильні накопичуватись.

До найбільш небезпечного шляху надходження радіонуклідів до організму людини відносять вдихання забрудненого повітря. Пов'язано це з тим, що людина пропускає за робочий день через органи дихання близько 20 м3 повітря і тим, що у даному випадку радіоактивна речовина дуже швидко засвоюється. Пилові частинки, потрапляючи через дихальні шляхи, осідають в альвеолах легенів і трахеобронхіальній області (до 90 %), а також через рот і носоглотку потрапляють у травний тракт.

Надходження через непошкоджену шкіру у 200-300 разів нижчі, ніж через травний тракт.

Червоний кістковий мозок та інші елементи кровотворної системи найбільш уразливі при опроміненні та втрачають здатність нормально функціонувати вже при дозах опромінення 0,5-1 Гр. Вони мають здатність до регенерації, якщо доза опромінення не настільки велика, щоб викликати пошкодження усіх клітин, крово­творна система може повністю відновити свої функції. Якщо під радіаційні промені підпадає не все тіло, а яка-небудь його части­на, то неушкоджених клітин кісткового мозку буває достатньо для повної заміни ушкоджених клітин.

Репродуктивні органи та очі також характеризуються підвище­ною чутливістю до опромінення. Одноразове опромінення при дозі всього лише в 0,1 Гр призводить до тимчасової стерильності чо­ловіків, а дози вище 2 Гр можуть призвести до постійної стериль­ності. Діти також чутливі до дії радіації. Відносно невеликі дози оп­ромінення хрящової тканини можуть уповільнювати або зовсім зу­пинити у них ріст кісток, що призводить до аномалій розвитку ске­лета. Чим менший вік дитини, тим дієвіший вплив на ріст її кісток опромінення. Сумарної дози близько 10 Гр, отриманої протягом кількох тижнів при щоденному опроміненні, буває достатньо, щоб викликати деякі аномалії розвитку скелета. Для такої дії радіації немає ніякого порогового ефекту. Виявилось також, що опромі­нення мозку дитини при променевій терапії може викликати зміни в її характері, призвести до втрати пам'яті, а у дуже маленьких дітей до недоумства та ідіотії.

Спектр дії шуму на організм дуже багатогранний. Крім вибіркової негативної дії шуму на органи слуху, він викликає загальні зміни в цілому організмі. Негативна тривала дія шуму викликає шумову хворобу з явищами зрушень у функціональному стані центральної нервової системи. При цьому порушується динаміка процесів збудження в корі головного мозку, спостерігаються фазові зміни умовно-рефлекторної діяльності, сповільнення психічних реакцій при вирішенні тестових завдань, зниження працездатності, слуху, послаблення уваги, врешті виникнення неврозу. Суб'єктивні відчуття зводяться до роздратованості, швидкої втомлюваності, порушення концентрації уваги, болю в ділянці серця та підвищення тиску крові. Крім того, високий рівень шуму сприяє підвищенню захворюваності населення на гіпертонічну і гіпотонічну хворобу, гастрит, виразкову хворобу шлунка, хвороби залоз внутрішньої секреції і обміну.

При дії локальної вібрації значної інтенсивності порушується регуляція тонусу периферичних кровоносних судин, що спричинює порушення вазомоторної координації і вегетативний поліневрит.

Отже, основне завдання нашого часу – не допустити незворотних змін, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища. Наш навколишній світ – це наш організм, оберігаючи навколишнє середовище – ми оберігаємо своє здоров'я. Щоб забезпечити виживання в нинішньому світі, потрібна єдність сучасного світорозуміння, єдність дій всього людства по збереженню природи, а також:

• розумне, раціональне використання природних ресурсів;

• розробка й запровадження у виробництво прогресивних екобезпечних технологій;

• рекультивація, оздоровлення порушених, відпрацьованих земель, територій;

• вдосконалення й піднесення дієвості екологічного права;

• піднесення екологічної культури людей.

Література:

1. Гайченко В.А., Коваль Г.М. Основи безпеки життєдіяльності людини: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002.– 232 с.: іл.

2. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія. 2-ге вид. – Суми: «Університетська книга», 2005. – 416 с.

3. Мягченко О.П. Основи екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 312 с.

4. Розанов В. В. Основы учения об окружающей среде. – М., 1984.

5. Шандала М. Г., Звиняцковский Я. И. Окружающая среда и здоровье населения, – К.: Здоровье, 1988.

Терещенко Ірина Василівна

викладач