ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ЯК СКЛАДОВА ДОСЛІДЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

У різних видах наукової та практичної діяльності людини здавна застосовується метод спостереження - спосіб пізнання, що грунтується на відносно цілеспрямованому тривалому і планомірному сприйнятті предметів і явищ навколишньої дійсності.

Моніторинг (лат. - контролювати, наглядати) - це система спостереження, оцінки і прогнозу стану навколишнього середовища, яка здійснюється в різних масштабах, у тому числі і в глобальному.

Цей термін з'явився в 1972 р. на Стокгольмській конференції ООН з охорони довкілля.

Проведення моніторингу передбачене в ст. 22 Закону «Про охорону навколишнього середовища», у Положенні про державну систему моніторингу навколишнього середовища, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р.

Здійснюють наступні види моніторингу: глобальний - пов'язаний з міжнародними науково-технічними програмами; національний - охоплює всю територію України; регіональний - на територіях, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов; локальний - на територіях нижче регіонального рівня, до територій окремих земельних ділянок і елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів.

Моніторинг передбачає виявлення змін, а також оцінки: ефективності використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов'язаних зі змінами родючості ґрунтів (розвиток водної та вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь бур'янами, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами.

Дуже важливим є моніторинг стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд; процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, селевих потоків, карстових та інших явищ, бо це важливо для стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об'єктами.

Основними завданнями екологічного моніторингу є:

• спостереження за станом біосфери, визначення змін, обумовлених діяльністю людини, і узагальнення результатів спостережень за геофізичними і фізико-географічними параметрами стану середовища; отримання геохімічних даних, що характеризують кругообіг речовин і енергії в природі, спостереження за реакцією біоти та ін.;організація єдиної державної системи контролю за складовими природного середовища;

• налагодження автоматизованої системи збору, обробки, узагальнення і зберігання інформації про кількість і стан природних ресурсів (банк даних);

• оцінка природно-ресурсного потенціалу та можливого рівня використання ресурсів;

• інвентаризація джерел забруднення і вивчення ступеня антропогенного впливу на компоненти природного середовища;

• моделювання і прогноз змін екологічної ситуації та рівня здоров’я довкілля;

• розробка управлінських рішень, спрямованих на забезпечення раціонального природокористування і сталий розвиток регіону.

Сучасний моніторинг навколишнього середовища для виконання контрольних функцій повинен спиратися на систему науково обґрунтованих нормативів, що мають певне екологічне значення. Моніторинг для виконання прогнозних функцій - на систему оптимальних екосистемних моделей, розроблених на основі певних наукових концепцій і господарських вимог.

Загальний предмет моніторингу - багатокомпонентна сукупність природних явищ, яка зазнає різноманітних природних динамічних змін і відчуває вплив з боку людини. Всебічне спостереження за станом цієї сукупності явищ є досить складним питанням, вирішити яке можна лише шляхом виділення з усього моніторингу окремих блоків.

Важливими з точки зору практичних дій при організації моніторингу в будь-яких масштабах є моніторинг забруднюючих речовин (інгредієнтний моніторинг), моніторинг різних середовищ (верхніх і нижніх шарів атмосфери, гідросфери, літосфери - у першу чергу ґрунтів), моніторинг джерел впливу та ін.

Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.

На відміну від змін у стані біосфери, викликаних природними причинами, її зміни під впливом антропогенних факторів можуть відбуватися дуже швидко. Так, зміни, що відбулися з цієї причини в деяких елементах біосфери за останні кілька десятків років, можна порівняти з деякими природними змінами, що відбувалися за тисячі і навіть мільйони років.

Зростання міського населення, особливо в останні десятиріччя, виявилося настільки стрімким, а концентрація та інтенсифікація виробничої та невиробничої діяльності настільки високою, що навколишнє природне середовище багатьох міст уже не в змозі задовольнити багато біологічних і соціальних потреб сучасної людини. Великі міста змінюють майже всі компоненти природного середовища – атмосферу, рослинність, грунт, рельєф, підземні води. Не є виключенням і м.Біла Церква.

На території міста розташований дендропарк "Олександрія" АН України - видатний пам`ятник садово-паркового мистецтва ХVIII -ХІХ віків.

За останнє десятиліття в дендропарку відбулися зміни екологічного стану навколишнього середовища, обумовлені техногенним забрудненням ґрунтів, поверхневих та підземних вод cполуками тяжких металів, нафтопродуктів та аміаку.

У 2001 році на території дендропарку "Олександрія" проведені геологічні роботи по визначенню джерел та оконтурення площі забруднення підземних вод та ґрунтів нафтопродуктами, сполуками хрому з метою вжиття заходів для ліквідації забруднення.

Загальна площа техногенного забруднення навколишнього природного середовища дендропарку "Олександрія" складає біля 65 га.

Крім хімічного забруднення грунтів та ставків дуже проблематичні процеси радіоактивного забруднення грунтів, їх ерозії, дефляції, дегуміфікації.

Моніторинг територій, забруднених гасом, студенти ТЕК БНАУ проводять з 2005 року. За цей період досліджено 8 окремих ділянок, де рівень забруднення нафтопродуктами настільки високий, що відбулися зміни типового видового рослинного покриву і зміни грунтової та надземної фауни. (Фото 1. Забруднена гасом вода схилом разом з опадами, стікає через каскад ставків у р. Рось). На території парку виявлено більше 20 свердловин, де відкачують гас.

Причиною забруднень гасом грунтів, грунтових і підземних вод є безгосподарська діяльність в/ч А-3898 в питанні експлуатації складських ємкостей для зберігання нафтопродуктів та паливопроводів між ними.

Ведуться роботи з виявлення джерел забруднення водних об’єктів на території парку (зокрема ставків Західної балки), оскільки дані ставки зв’язані каскадами і вода з них потрапляє в р. Рось. Антропогенне забруднення водойм перевищує всі допустимі норми (Фото 2).

Водойми дендропарку "Олександрія" функціонують в зоні тривалого антропогенного забруднення. Вони витримують велике техногенне навантаження, оскільки дендропарк "Олександрія" належить до зони розвантаження ґрунтових вод, якими переноситься основний потік забруднюючих речовин. Велику небезпеку для водних об’єктів дендропарку становлять метаеві забруднення, оскільки для них не існує механізмів природного самоочищення, а очисні споруди практично повністю «пропускають» мінеральні солі, в тому числі сполуки, утворені токсичними і канцерогенними важкими металами. Серед важких металів, якими забруднені води каскаду ставків дентропарку «Олександрія», пріоритетним є шестивалентний хром Cr⁺⁶. Cr⁺⁶ було виявлено в усіх досліджених пробах поверхневих вод. Найвищий вміст його солей спостерігали в квітні, найменший – в червні і липні. Можна припустити, що це пов'язано з таненням снігів у березні і більшим вимиванням у ґрунт хрому Cr⁺⁶ порівняно із засушливими місяцями.

Нерідко дихромат калію або амонію призводить до смертельних отруєнь. Сполуки хрому (VІ) викликають виразки шкіри, а при потраплянні в легені – рак.

Таким чином, водне середовище ставків парку «Олександрія» потребує очищення від важких металів і здійснення запобіжних заходів щодо їх потрапляння.

Здійснюємо аналізи проб води на наявність у ній біогенних речовин –нітратів, фосфатів, амонію. При цьому застосовується метод титрування. Вивчаємо фізичні характеристики води – температуру, кислотність, запах, прозорість. Якість води визначається за 5-ти бальною шкалою оцінки згідно з чинним європейським стандартом.

Паралельно ведеться вивчення видового складу мешканців водойм – гідробіонтів, а також водних та навколоводних птахів та ссавців. У визначенні якості води у ставках та р. Рось застосовується також біоіндикаційний метод.

Простота методики визначення якості води дозволяє залучити студентів до наукової та природоохоронної роботи.

Нині настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи: частіше залучати молодь до спостережень змін у природі, вчити їх прогнозувати наслідки порушень, як глобальних так і локальних. Необхідно довести, допомогти усвідомити, що навіть один брудний струмочок тече в річку , море, океан, а цей струмочок – брудна крапля в океані. І відповідальність за цю краплю несе саме господар, який допустив забруднення. Тоді прийде важливе розуміння, що нам усім дана Земна куля і ми маємо жити в гармонії з природою.

Екологічно вихована, культурна людина здатна розв’язувати глобальні екологічні проблеми.

Екологічно грамотній людині притаманне передусім морально-ціннісне ставлення до природи і до людей, почуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища та емоційна чуйність , практична участь у відродженні порушеної рівноваги між людиною і природою.

Ієрархія цінностей суворо індивідуальна. Під цінностями ми розуміємо культурологічні цінності, вироблені людством за всю історію його існування. Якщо раніше культурною спадщиною вважалося сукупність матеріальних і духовних цінностей, то тепер найважливішою цінністю і показником культурного рівня суспільства є стан навколишнього середовища.

Література:

1. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: навч. посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2007. – 316 с.

2. Васюкова Г.Т., Ярошева О.І. Екологія. Підручник. – К.: Кондор, 2009.- 524 с.

3. Голицын А.Н. Основы промышленой экологии: учебник для вузов. – М.: ИРПО; Издательский центр «Академия», 2002.- 240 с.