Необхідність приведення відповідності процедури складання фінансової звітності до МСФЗ

В сучасних умовах господарювання, коли дедалі сильніше посилюються інтеграційні економічні процеси, все більша увага приділяється питанню складання прозорої і достовірної фінансової звітності вітчизняних суб’єктів господарювання, яка б задовольняла вимоги закордонних бізнес-партнерів підприємств і несла в собі правдиву, зрозумілу та доступну інформацію. Поглиблення та розвиток ринкових відносин зумовив необхідність наближення процесу складання фінансової звітності до Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Метою дослідження є виявлення проблемних сторін складання та використання фінансової звітності в Україні та визначення важливості фінансової звітності як основного джерела інформації як для внутрішніх користувачів підприємства, так і для зовнішніх контрагентів.

Проблему формування та важливість фінансової звітності в сучасних умовах господарювання висвітлені в працях багатьох вітчизняних вчених, зокрема Голов С. [3], Данилюк І., Прибєга І. [3], Малютін О.К. [4], Вериги Ю.А. [2], Нишенко Л.П. [6] та ін.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність повинна забезпечувати задоволення інформаційних потреб користувачів щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства вчасно виконувати свої зобов’язання; забезпеченості зобов’язань підприємства; визначення суми дивідендів [1].

В багатьох випадках фінансову звітність розглядають як один з методів бухгалтерського обліку, який знаходиться поряд з інвентаризацією, калькуляцією, документуванням, оцінкою. Але, на нашу думку, складання фінансової звітності є більш широким поняттям, ніж метод бухгалтерського обліку. Це, в першу чергу, процес відображення об’єктивного стану підприємства у формалізований вигляд, який слугує для забезпечення користувачів прозорою та достовірною інформацією.

Фінансова звітність підприємства має винятково важливе значення, так як вона повинна висвітлювати реальний стан підприємства на певну дату з метою забезпечення об’єктивною інформацією державні служби, керівництво самого суб’єкта господарювання, вітчизняних та закордонних контрагентів.

Як зазначено в ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст.1) та в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності » (п.3) користувачами звітності є фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень. Фінансова звітність підприємства є основним джерелом інформації про його діяльність. Показники звітності використовують самі підприємства для контролю за використанням виробничих і фінансових планів, для виявлення недоліків і визначення способів їх усунення [2, с.127].

Таким чином, фінансова звітність призначена для потреб широкого кола зовнішніх та внутрішніх користувачів i тому потребує нових методів та підходів до принципів формування окремих форм звітності.

На сьогоднішній день вітчизняні суб’єкти господарювання, які хочуть вести ринкові відносини в масштабах світового ринку мають складати фінансову звітність на основі МСФЗ та МСБО, тоді як українськими законодавцями з цією метою розроблені національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – це нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам [1]. Але на справді національні П(с)БО відповідають їм не повністю і не задовольняють потребу відповідності фінансової звітності українських підприємств міжнародним вимогам.

Якщо провести порівняння принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які зазначені в ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та принципів МСФЗ, можна побачити, що українська нормативна база бухгалтерського обліку виділяє 10 принципів, а саме:

1. Обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

2. Повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, прийняті на її основі.

3. Автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відособлене від його власників, у зв'язку, із чим особисте майно й зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.

4. Послідовність – постійне рік у рік застосування підприємством обраної облікової політики.

5. Безперервність – оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи із припущення, що його діяльність буде тривати далі.

6. Нарахування й відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для одержання цих доходів. При цьому доходи й витрати відображаються в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів.

7. Превалювання сутності над формою – операції враховуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми.

8. Історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво й придбання.

9. Єдиний грошовий вимірник – вимір й узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій оцінці.

10. Періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності [4, с. 113].

Позитивним моментом є те, що МСФЗ мають рекомендаційний характер, що дещо спрощує процедуру складання фінансової звітності. Так, МСФЗ дають наступне визначення «МСФЗ – це документи, які визначають загальний підхід до складання фінансової звітності, а також пропонують варіанти обліку окремих засобів або операцій підприємств» [5, с. 15].

Міжнародні стандарти поділяють принципи складання фінансової звітності на 2 групи: основні припущення та якісні характеристики фінансової звітності. Основні припущення складаються з 2 базових припущень – обліку за методом нарахування та безперервності діяльності підприємства.

Принцип нарахування – свідчить про те, що результати операцій та минулих подій визнаються, коли вони здійснюються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти або їх еквіваленти), і відображаються в бухгалтерських реєстрах та наводяться у фінансових звітах тих періодів, до яких відносяться.

Принцип безперервності діяльності підприємства – базується на припущенні, що підприємство є безперервно діючим і залишатиметься діючим в осяжному майбутньому.

Крім вказаних принципів, МСФЗ виділяють чотири основні якісні характеристики:

1. Зрозумілість інформації – ґрунтується на тому припущенні, що переважна частина користувачів цієї інформації має певні знання з бухгалтерського обліку, економіки і прагне її вивчати достатньо ретельно, тому саме правильне викладення бухгалтерської інформації забезпечує її зрозумілість.

2. Доречність інформації – виражається в її відповідності потребам користувачів під час прийняття рішень.

3. Достовірність інформації – є свідченням того, що інформація вільна від суттєвих помилок та упередженості і користувачі можуть покластися на неї тою мірою, якою вона відображає або, як очікується, буде відображати дійсний стан справ.

4. Зіставність – користувачі повинні мати змогу порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди для того, щоб визначати тенденції у його фінансовому стані та результатах діяльності [Андрієнко, Тютюнник].

Отже, принципи вітчизняного бухгалтерського обліку істотно відрізняються від принципів МСФЗ та мають свою специфіку, зумовлену історичним становленням бухгалтерського обліку в Україні та необхідністю попередження конфліктних моментів в процесі складання фінансової звітності. Але принципи, які втілюють МСФЗ, на нашу думку, є більш пристосованішими для сучасних ринкових відносин.

Приведення відповідності процедури складання фінансової звітності до МСФЗ має багато позитивних сторін, які поліпшують інвестиційну привабливість українських підприємств і сприяють прийняттю ефективних управлінських рішень, а саме:

1. З'являється позитивний вплив світової економічної інтеграції на розвиток підприємства.

2. Формується прозорий ринок землі.

3. Виникає об'єктивна потреба в залученні значних обсягів інвестицій у зв'язку з великим рівнем зносу основних засобів в Україні.

4. Збільшується науковий потенціал.

5. Посилюється орієнтація на підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності.

6. Досягаються провідні позиції на ринках, що розвиваються.

7. Знижується залежність від альтернативного імпорту.

8. Запроваджуються новітні технології із забезпеченням тривалих капіталовкладень.

9. Модернізується виробництво для поліпшення конкурентних переваг [6].

Світова практика свідчить, що прийняття й використання МСФЗ забезпечує:

– зменшення ризику для кредиторів та інвесторів;

– зниження витрат кожної країни на розробку власних стандартів;

– поглиблення міжнародної кооперації в галузі бухгалтерського обліку;

– однозначне розуміння фінансової звітності та зростання довіри до її показників у всьому світі [3, с. 49].

Таким чином, можна зробити висновки, що запровадження МСФЗ є безперечно позитивним процесом, який забезпечує наближення якості складання фінансової звітності українськими підприємствами до міжнародного рівня, поступово спрощує та удосконалює процес співробітництва вітчизняних суб’єктів господарювання з зарубіжними партнерами та інвесторами. Але дане питання потребує подальшої уваги та дослідження з метою більш швидкого та ефективного наближення української нормативної бази до МСФЗ.

Література:

1. ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [Електронний ре-урс]: Закон України: [від 16 лип. 1999 р. № 996-XVI (із змінами і допов.)]. – Режим доступу: <http://zakon1.rada.gov.ua>.

2. Вериги Ю.А. Звітність підприємств: Підручник/ за ред.. Ю.А.Вериги. – Київ: ЦНЛЮ 2005. – 351 с.

3. Голов С. Международные стандарты финансовой отчетности: изменения и распространение / С. Голов // Бухгалтерский учет и аудит. – 2009. – № 8-9. –С. 43-54

4. Данилюк І., Прибєга І. Фінансова звіт-ність в системі бухгалтерського обліку та управлінні підприємством /І. Данилюк, І. Прибєга // Галицький еко-номічний вісник. –2007. – № 2. – С. 110-118.

5. Малютін О.К. Концепція поліпшення інвестиційного клімату в Україні / О.К. Малютін // Фінанси України. – 2008. – № 11. – С. 12-17.

6. Нишенко Л.П. Гармонізація бухгалтерського обліку та фінансової звітності України з міжнародними стандартами : автореф. дис. канд. екон. наук : 08.00.09 : [Електронний ресурс] / Л.П. Нишенко. – К., 2008. – 22 с.

Відомості про авторів:

Савченко Ольга Сергіївна,

Авраменко Олена Іванівна, ст. викл.