Особливості адміністативної відповідальності на автомобільному транспорті

Актуальність теми. Мати автомобіль в наш час досить зручно й вигідно, але водночас і небезпечно, як для свого здоров’я, так і для оточуючих. Тому слід особливо і серйозно віднестись до правил дорожнього руху на автомобільному транспорті, саме від чіткості їх додержання залежить ваше життя. Адже більша кількість дорожньо-транспортних пригод трапляється саме з причин недотримання правил дорожнього руху, за що слідує адміністративна, а можливо навіть і кримінальна відповідальність.

Не зважаючи на загальну тенденцію зниження показників дорожньо-транспортних аварій, в Україні в останні роки їх кількість залишається досить значною, у них гинуть тисячі людей, тому слід серйозніше віднестися до притягнення до адміністративної, а також до кримінальної відповідальності винних у скоєнні протиправних дій на автомобільному транспорті. У 2009 р. у нашій державі скоєно 37 944 дорожньо-транспортних пригод, в яких смертельно травмовано 5 988 чоловік, по-над 42 тис. отримали поранення різного ступеня тяжкості, за це хтось повинен відповідати. Кожен рік з карти України умовно зникає населений пункт з кількістю жителів близько 6 тис. чоловік, кожні 14 хв. трапляється дорожня пригода.

Головними причинами високого рівня аварійності на автошляхах є низькі дисципліна і правова культура учасників дорожнього руху (особливо власників приватного транспорту), нехтування елементарних вимог безпеки. За такої ситуації немає підстав для відмови від застосування заходів державного примусу до недисциплінованих водіїв, а існуючі шляхи і способи забезпечення безпеки дорожнього руху потребують удосконалення.

Усвідомлення важливості посилення контролю за додержанням учасниками дорожнього руху транспортної дисципліни знайшло відображення в Указі Президента України від 18 лютого 2002 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян ”, яким Міністерству внутрішніх справ доручено вжити активних заходів по усуненню причин і умов, що сприяють аварійності на автомобільних шляхах і вулицях населених пунктів, підвищити рівень боротьби зі злочинністю, незаконним обігом наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин.  Адміністративні проступки на транспорті за кількістю протиправних проявів є найбільш розповсюдженими серед всіх інших адміністративних правопорушень. Тільки за порушення правил дорожнього руху щорічно в Україні притягається до відповідальності близько 9 млн правопорушників.
Особливістю застосування інституту адміністративної відповідальності в транспортній сфері є те, що диспозиції багатьох правових норм, як і в кримінальному праві є бланкетними, тому при їх застосуванні необхідно звертатися до різних положень та джерел технічного характеру, до змісту окремих технічних норм, які встановлюють правила експлуатації та користування тими чи іншими видами транспорту. Інколи в цій сфері діють і змішані, так звані техніко-юридичні норми.
На відміну від Кримінального кодексу України, в процесі кодифікації адміністративного законодавства відпрацьована чітка система транспортних проступків. Відповідальність за них передбачена у главі десятій Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) «Адміністративні правопорушення на транспорті, у галузі дорожнього господарства і зв’язку».
До транспортних проступків законодавцем віднесені:

• порушення правил безпеки руху і експлуатації на залізничному, повітряному, морському і річковому транспорті (ст. ст. 109, 111, 113, 116, 1162 КпАП);

• порушення правил користування засобами залізничного, морського і річкового, автомобільного та електротранспорту (ст.ст. 110, 112, 115, 119, 134, 135, КпАП);

• порушення правил пожежної безпеки на залізничному, повітряному, морському і річковому транспорті (ст. 120 КпАП);

• порушення водіями правил безпеки руху і експлуатації транспортних засобів (ст. ст. 121, 1211, 122, 1221, 1222, 1223, 123, 124, 125, 132 КпАП);

• керування транспортними засобами особами в стані сп’яніння і тими, що не мають права управління (ч. ІV ст. 116, ст. ст. 130, 131 КпАП);

• порушення правил утримання доріг, норм і стандартів стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху, невиконання приписів про усунення таких порушень, випуск на лінію технічно несправних транспортних засобів, допуск до управління транспортними засобами водіїв у стані сп’яніння, а також осіб, що не мають права на управління (ст. ст. 1161, 118, 128, 1281, 129, 140 КпАП);

• порушення правил руху пішоходами та іншими учасниками дорожнього руху (ст. 127 КпАП);

• порушення правил, спрямованих на забезпечення збереження вантажів, пошкодження магістральних трубопроводів, доріг, залізничних переїздів і інших споруд або порушення правил їх утримання.

Родовим об’єктом адміністративних проступків на транспорті виступають суспільні відносини, що складаються в процесі експлуатації та користуванням транспорту, а також у галузі шляхового господарства. Ці проступки посягають на нормальну роботу транспорту, безпеку руху, загрожують життю та здоров’ю людей, спричиняють матеріальну шкоду.

З об’єктивного боку, адміністративні правопорушення на транспорті характеризуються можливістю вчинятися як шляхом протиправних дій (наприклад, керування транспортними засобами, що знаходяться в стані сп’яніння — ст. ст. 130 КпАП), так і шляхом бездіяльності (наприклад, ненадання транспортних засобів працівникам міліції і медичним працівникам — ст. 1241 КпАП). 

 Загальне поняття адміністративного правопорушення дає ст.9 КпАП України. Адміністративне правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність права і свободи громадян на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адм. відповідальність. Структуру складу адм. правопорушення складають-об‘єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

 а) Об‘єкт-це те на що спрямоване посягання (суспільні відносини пов’язані з використанням транспорту).

 б) Об’єктивна сторона - це зовнішній прояв суспільно-небезпечного посягання на об’єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій.

 в) Суб‘єкт - осудна особа , що досягла певного віку і виконала описаний у законі склад адміністративного проступку. Суб’єктом адміністративного правопорушення-є той, хто його вчинив (водій транспортного засобу,перевізник).

 г) Суб‘єктивна сторона адміністративного правопорушення полягає в психічному ставленні суб’єкта до вчиненого антигромадського діяння (обов‘язковий компонент свідомої життєдіяльності). Вчинок людини є результатом взаємодії її психічного стану, осмислення, вивчення, оцінки конкретних життєвих ситуацій і здійснюваних на підставі цього дій.

На мою думку, питання про адміністративні правопорушення на транспоті залишається актуальним для продовження наукового дослідження, тому що охоплює не лише велику кількість нормативно-правових актів, а також різноманітність правопорушень, які виникають в результаті правовідносин при умовах розвитку нової, сучасної держави в правовому і економічному аспектах.

Велике значення має не тільки вивчення цього питання в межах теорії, а й аналіз правопорушень, які відбуваються в реальному житті: виявлення причин, на підставі яких виникають адміністративні правопорушення на автомобільному транспорті; взаємозв’язку з управлінням даними галузями; способів поліпшення ситуації.

Висновки. Таким чином, можно зробити висновок, що для зменшення кількості адміністративних правопорушень на автомобільному транспорті, потрібна, по-перше, зміна мислення та поведінки людей, досконале розуміння ситуації, починаючи від державного службовця і закінчуючи споживачем транспортних послуг. Мається на увазі підвищення культурного, морального рівня, правової культури, правосвідомості. Удосконалення діяльності органів державного контролю за дотриманням правил дорожнього руху всіма учасниками.

Науковий керівник:

Селезень Світлана Володимирівна