ФУНКЦІЇ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ

Важливою і малодослідженою проблемою у контексті правового статусу глави уряду України – Прем’єр-міністра України є його функціональне призначення. Щоби висвітлити поставлену проблему, потрібно детально дослідити і вивчити, які ж функції притаманні Прем’єр-міністру Україну і як глава уряду може їх реалізувати. Правову основу для висвітлення даного питання складають Конституція України [1], Закон України “Про Кабінет Міністрів України” [2] та Регламент Кабінету Міністрів України [3].

Для початку з’ясуємо що таке функція? Так наприклад, філософський словник зазначає, що функція (від лат. functio – виконання, звершення) – спосіб діяння речі або елемента системи, спрямований на досягнення певного ефекту. Функція є однією з істотних характеристик певних об’єктів, а метод функціонального дослідження поряд із структурним, казуальним та ін. відіграє важливу роль у науковому пізнанні [4, с. 748]. Теоретики права дещо по-іншому, на відмінну від філософів, трактують функції. За ними функції – це основні напрями діяльності (впливу), які розкривають соціальну сутність і призначення того чи іншого явища [5, с. 40].

Інтегруючи зазначені вище дефініції, можемо запропонувати таке визначення функцій глави уряду. Функції Прем’єр-міністра України – це основні напрями, коло діяльності, а також зовнішній прояв властивостей глави уряду, які розкривають його сутність і призначення та спрямовані на досягнення завдань, які перед ним ставляться Конституцією та законами України.

Першою і основною функцією глави уряду є організаційна. Чому? Власне відповідь на це запитання знаходимо у Конституції України та Законі України “Про Кабінет Міністрів України”. Згідно з положеннями Основного Закону (ч. 5 ст. 114) Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Відразу ж треба наголосити, що це єдине по-суті повноваження Прем’єр-міністра України, закріплене в основному законі, решту повноважень описує Закон та Регламент Кабінету Міністрів України. Вже через такий факт, ми можемо говорити про пріоритетність та важливість цієї функції.

Крім того, Закон та Регламент доповнюють положення Конституції і говорять про те, що Прем’єр-міністр спрямовує роботу не лише на виконання Програми діяльності уряду, але й на забезпечення проведення внутрішньої та зовнішньої політики держави (п. 1 ч. 1 ст. 44 Закону; п. 1 ч. 2 параграфа 8 Регламенту).

Організаційна функція включає в себе, окрім керівництва, також координацію і спрямування. Про координацію говорить п. 2 ч. 1. ст. 44 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” де зазначається, що Прем’єр-міністр України координує діяльність членів Кабінету Міністрів України. Крім того, Регламент Кабінету Міністрів України говорить про координацію не лише членів Кабінету, але й інших центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів АРК та місцевих держадміністрацій.

Власне згідно з тлумачним словником координація – погодження, зведення до відповідності, установлення взаємозв’язку тощо. Звідси випливає, що Прем’єр-міністр України як глава уряду повинен погоджувати всі спірні питання з міністрами свого Кабінету, керівниками центральних та місцевих органів виконавчої влади, злагоджувати всі “гострі кути” та виробляти спільну, єдину політику уряду.

Зазначена функція відображена також і деякими іншими повноваженнями Прем’єр-міністра України. Так, відповідно до Закону та Регламенту КМУ, глава уряду формує порядок денний та скликає засідання Кабінету Міністрів України, головує на них.

Іншим не менш важливим напрямом діяльності Прем’єр-міністра України є його безпосередня участь у формуванні інших органів та інститутів влади. Йдеться про установчу (номінаційну, кадрову) функцію глави уряду, хоча в даному випадку вона є частковою. Установчу функцію Прем’єр-міністр України реалізує разом з парламентом України – Верховною Радою України, главою держави – Президентом України та урядом – Кабінетом Міністрів.

Так, у випадку з Верховною Радою, Прем’єр-міністр вносить на розгляд парламенту подання про призначення членів КМУ (крім Міністра закордонних справ та Міністра оборони), а також Голови Антимонопольного комітету, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення, Голови Фонду державного майна.

У випадку з Кабінетом Міністрів, Прем’єр-міністр вносить на розгляд урядові: пропозиції щодо кандидатур для призначення на посаду і звільнення з посади голів місцевих державних адміністрацій та щодо внесення Президентові подань про призначення на посаду або звільнення з посади голів місцевих державних адміністрацій; подання щодо кандидатур для призначення на посаду і звільнення з посади керівників центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу Кабінету Міністрів; подання відповідно до закону щодо кандидатур для призначення на посаду і звільнення з посади членів колегіальних центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу Кабінету Міністрів; подання про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; пропозиції щодо утворення урядових комітетів та їх посадового складу.

Стосовно Глави держави – Президента України – внесення його подань про призначення на посаду або звільнення з посади голів місцевих державних адміністрацій.

Зазначена взаємодія з Верховною Радою доводить, що участь Прем’єр-міністра у формуванні складу уряду є опосередкованою. Однак за певних політичних розкладів, власне Прем’єр-міністр України визначатиме хто яке міністерство займатиме в його Кабінеті.

Ще однією функцією, яка притаманна Прем’єр-міністрові України, є представницька. Згідно з Законом Прем’єр-міністр представляє Кабінет Міністрів у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами.

Ще одним напрямом діяльності глави уряду є його діяльність на міжнародній та міждержавній арені. Йдеться про зовнішньополітичну функцію Прем’єр-міністра України, яка відображена у тому, що: він вступає у відносини з урядами іноземних держав; веде переговори і підписує міжнародні договори відповідно до закону та актів Президента України; вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо затвердження голів спільних міжурядових комісій з питань співробітництва, що утворюються на підставі міжнародних договорів, укладених від імені Кабінету Міністрів України.

Врешті, ми можемо говорити про правотворну функцію Прем’єр-міністра України. Хоча як у випадку з установчою функцією даний напрям діяльності є неповним. Йдеться не про правотворення, а лише про участь у такому правотворенні.

Так Прем’єр-міністр України підписує акти Кабміну, де бере важливу участь у правотворенні вищого органу в системі органів виконавчої влади. Також скріплює підписом акти Президента України у випадках передбачених пунктами 5, 18, 21 і 23 ч. 1 ст. 106 Конституції України беручи участь у правотворенні, які здійснює глава держави.

Дане скріплення підписом Прем’єр-міністра України відбувається у випадках, коли глава держави видає указ: – про призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України,прийняття вірчих та відкличних грамот дипломатичних представниківіноземних держав; – за результатами засідання Ради національної безпеки і оборони України; – про утворення судів; – про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану.

Зазначений механізм у теорії конституційного права називають інститутом контрасигнуванняі. Згідно з нормами конституційного права, контрасигнація означає, що юридично за виконання певного акта глави держави відповідає представник виконавчої гілки влади, який скріпив цей акт власним підписом. На думку конституціоналістів, скріплення підписами не що інше, як фактична відповідь того ж Прем’єра i міністра Президентові: “Я приймаю до виконання!”.

Підсумовуючи, можна сказати, що роль, місце і функціональне призначення прем’єр-міністра України з кожним днем зростає. У зв’язку з цим державний діяч, який очолює Кабінет Міністрів України, повинен наділятися Конституцією України усією повнотою персональної відповідальності за результати свого урядування [6]. Глава уряду, з огляду на конституційне законодавство, виконує низку функцій, а саме: організаційну; установчу; представницьку; зовнішньополітичну, правотворчу.

Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Закон України “Про Кабінет Міністрів України” від 16 травня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 25. – Ст. 241.

3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Регламенту Кабінет Міністрів України” від 18 липня 2007 р. // Офіційний вісник України. – 2007. – № 54, Ст. 21.

4. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. – 800 с.

5. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 6-е. – Х: Консум, 2002. – 160 с.

6. Лагутов Ю.Е. Конституційний статус і відповідальність глави уряду: європейський досвід і вітчизняна практика // http://politua.info/.

Науковий керівник: Леонтьева Аліна Віталівна

Доцент кафедри економічної теорії та права