Особливості перекладу синонімів та антонімів у клінічній термінології на прикладі науково-популярного журналу «Фармацевт Практик»

Клінічна термінологія – один з наймасивніших пластів медичної термінології. 90% клінічних термінів складаються з грецьких або латинських терміноелементів і, як правило, зберігають свій первісний вигляд у багатьох мовах світу. Тому при перекладі клінічних термінів одного знання мови першоджерела мало: необхідно орієнтуватися у греко-латинських терміноелементах, аби уникнути неточностей при підборі еквівалентів.

Актуальність статті полягає у тому, що редактори науково-популярних видань потребують досліджень з перекладу клінічних термінів, які їм допоможуть у практичній роботі.

Кожне питання, розглянуте нами, в тій чи іншій мірі досліджувалося. Так, І. Кочан досліджувала тему будови та класифікації греко-латинських термінів у цілому [7]. Науковці Т. Базарова [3] та П. Теребяников [8] займались вивченням клінічної термінології. Л. Бахрушина досліджувала питання антонімії клінічних термінів [3], а Л. Дубровіна [5] та Б. Загідуллін [6] переймались питанням упорядкування термінологічної синонімії. Тему термінологічних особливостей перекладу досліджував П. Теребяников [8], В. Вербицький та Т. Шхвацабая [4].

Новизна дослідження: вперше була зроблена спроба аналізу питання перекладу клінічних термінів у контексті роботи редактора науково-популярного видання.

Мета роботи – визначити проблеми перекладу синонімів та антонімів у клінічній термінології та дослідити способи їх вирішення на прикладі роботи редакторської колективу науково-популярного журналу «Фармацевт Практик».

Клінічна термінологія – підсистема медичної термінології, яка охоплює назви хвороб і патологічних процесів, способи обстеження та лікування, назви операцій [2, 109]. З усього масиву медичної термінології клінічну термінологію виділяє одна особливість: кожна морфема, що входить до складу терміну має окреме лексичне значення. Тому у таких термінах прийнято ототожнювати морфему із терміноелементом [7, 31].

Для точного та адекватного перекладу клінічного терміна необхідно знати його структуру, адже при перекладі такого роду термінів кожен терміноелемент грає ключову роль.

Під час перекладу складних термінів, до складу яких входять узгоджені та неузгоджені визначення, у першу чергу слід переклад головне слово, а ті слова, що його стосуються, розмістити по ступеню важливості і при перекладі звертати увагу, чого саме стосується означення: головного слова чи неузгодженого означення. Наприклад, процес перекладу терміна cysta ductus choledochi congenita – вроджена кіста жовчного протоку виглядатиме так: спочатку перекладається головне слово – cysta, потім – за ступенем важливості неузгоджене означення: протока – ductus. Його стосується узгоджене означення: жовчного – choledochi. На останньому місці стоїть визначення, узгоджене з головним словом терміна «вроджена», - congenita [3, 56].

Незважаючи на вимоги термінології щодо однозначності термінів та терміноелементів, у клінічній термінології досить часто зустрічаються такі явища, як синонімія та антонімія.

Явище синонімії у клінічній термінології виникло з декількох причин:

1. використання як перекладної, так і транслітеровано форми терміна, наприклад, термін transplantatio вживається і як трансплантація, так і пересадка;

2. некваліфікованість фахівців медичної галузі, особливо тих, завдання котрих полягає у створенні текстів з уживанням клінічної термінології. Часто трапляється так, що перекладач, працюючи з іншомовним текстом, що містить клінічні терміни, береться за переклад цих термінів, не знаючи, що у практиці вже закріпилась певна традиція вживання цього терміна. Саме тому редактору дуже важливо не лише розбиратися у грецьких та латинських терміноелементах, а й у традиціях подачі тих чи інших термінів. Це допоможе не лише уникнути синонімії у вживанні клінічних термінів, а й певною мірою позбавити перекладачів зайвої роботи.

Для клінічної термінології явище антонімії так само характерне, як і для загальної лексики. Причинами такого широкого розповсюдження антонімії полягають у самій природі наукових понять.

Серед антонімів у клінічній термінології важливе місце відводиться прикметникам. Тут регулярність засобів вираження протилежності реалізується у корелятивних парах, котрі містять як загальні, так і диференціальні ознаки. Префіксальні морфеми для вираження антонімічності у прикметниках бувають різного походження, проте основна маса префіксів латинського походження. Як правило, префікси латинського та грецького походження приєднуються до основ аналогічного походження, проте можливі так звані «гібриди», наприклад, suprapyloricus – subpyloricus (надпілоричний – підпілоричний). Деякі антоніми-прикметники виявляють здатність утворювати синонімічні ряди, наприклад, - suprascapularis – subscapularis и infrascapularis (надлопатковий – підлопатковий) [3, 25].

«Фармацевт Практик» - науково-популярний журнал, який висвітлює питання фармацевтики та клінічної медицини. У виданні вироблена власна політика роботи з перекладними текстами, зокрема з такими, що містять клінічні терміни.

Проблему синонімії редактори журналу вирішують так: якщо текст орієнтований на вузькогалузевих фахівців, можна вжити більш складну версію терміна, якщо ж цільова аудиторія є непідготовленою до сприймання складних термінів, то в такому разі варто подати простіший варіант терміна, у якому наявні терміноелементи, що перегукуються із загальновживаною лексикою.

Прикладом вдалого подолання термінологічної синонімії при перекладі клінічних термінів на сторінках журналу є термін cardiovascular diseases. У даному разі ми бачимо пристосування латинського терміна до англійської мови. У перекладах цього терміна зустрічається варіант «кардіоваскулярні захворювання». Проте наявність цього варіанту говорить більше про погане володіння перекладачами відповідниками латинських терміноелементів, оскільки у літературі з клінічної медицини давно існує переклад терміну cardiovascular diseases – «серцево-судинні захворювання», котрий прийнятний і для фахівців, і для непідготовлених читачів.

Антонімічні пари термінів утворюються за наявності антонімічних пар у мові оригіналу. Найчастіше антонімічні пари утворюються завдяки префіксам. Типовими прикладами утворення таких антонімів можуть послугувати антонімічні пари hypertensia/hурotensia – гіпертензія/гіпотензія, potentia/impotentia – потенція/імпотенція.

Проте це найпростіші антонімічні утворення, котрі є очевидними у тексті і майже ніколи не викликають запитань. Складніше визначити антонімічні пари, коли іншомовні терміни мають різну структуру і навіть різне походження, але їх переклади українською мовою є антонімами. У таких випадках виникає ризик поняттєвої плутанини. Щоб цього уникнути, редактору слід провести детальний аналіз усіх наявних термінів як у першотексті, так і в перекладі. Ось схема аналізу термінів, розроблена редакторським колективом «Фармацевт Практика»: спершу потрібно розбити іншомовний термін на терміноелементи, визначити їх лексичні значення. Потім слід провести таку ж операцію з перекладним терміном. Після того, як ця операція буде зроблена з усіма наявними у тексті термінами, їх потрібно порівняти. Саме на цьому етапі редактор виявляє можливі антоніми, неточності перекладу, полісемію та інші недоліки. Процес аналізу дуже кропіткий, вимагає значних затрат часу і сил, особливо у великих за обсягом матеріалах, тому в більшості видань він не проводиться, авторам вірять «на слово». Але він необхідний для створення якісного тексту. У виданні «Фармацевт Практик» усі вжиті терміни проходять такий аналіз.

Ось декілька прикладів виявлених термінів-антонімів, котрі у мові оригіналу не є антонімами, їхня пара утворилась якраз після перекладу на українську мову. Термін hypothyreosis (тиреосис) – латинського походження, він означає захворювання, що виникає внаслідок часткової або повної втрати функціональної здатності. А термін morbus Basedowi у латинському варіанті означає гіперсекрецію щитовидною залозою тиреоїдних гормонів, що призводить до токсикозу організму. За своїм початковим значенням ці терміни не є антонімами, оскільки означають абсолютні різні поняття і не можуть протиставлятися. Проте український під час перекладу терміна morbus Basedowi його значення звузилося, і в українській клінічній термінології цим поняттям позначають загальну гіперфункцію щитовидної залози без уточнення, який гормон більше виробляється. Медикам цей термін відомий як «дифузний зоб». Отже, ми бачимо, що у мові оригіналу терміни hypothyreosis і morbus Basedowi не утворюють антонімічну пару, однак їхні українські відповідники – тиреосис-дифузний зоб – є термінами-антонімами.

Скорочення клінічних термінів подається двома способами: подача іншомовного скорочення без перекладу та створення нового українського скорочення. Однак при редагуванні перекладу трапляються суперечливі випадки, і від рішення того, як подати скорочення залежить ясність і, відповідно, успіх тексту у читачів.

Для прикладу візьмемо подачу скорочення терміна «лейкемія змішаного походження» (скорочено з латинської – MLL). Оскільки у клінічній термінології опис симптомів захворювань, переданих складними термінами, прийнято записувати за принципом «скорочення-симптоми», то в результаті ми отримуємо терміносполуку MLL-симптоми. Справа в тому, що теоретично таке формулювання правильне, проте з точки зору читачів воно виглядає незрозуміло.

Отже, незважаючи на те, що клінічні терміни є одними з найдавніших медичних термінів і їх переклад начебто не повинен викликати труднощів, адже всі терміноелементи давно сформовані і розтлумачені, проблема перекладу та редагування перекладів текстів з клінічними термінами залишається нерозв’язаною. Це спричинене кількома факторами. По-перше, в Україні немає реєстру клінічних термінів, які б визначали, котре з тлумачень того чи іншого терміна є найбільш адекватним. Галузевим виданням доводиться самотужки розробляти методи роботи з перекладом клінічної термінології. З одного боку, це явище позитивне, оскільки виконується величезний масив роботи щодо виявлення проблем перекладу та уніфікації клінічної термінології. З іншого боку, автономна діяльність кожного видання ускладнює процес перекладу, обробки та уніфікації клінічної термінології на загальнонауковому рівні. По-друге, серед великої кількості праць з клінічної термінології взагалі немає жодної, присвяченої перекладу клінічних термінів у галузевій періодиці. Так, існують навчальні посібники і монографії із клінічної термінології, однак вони призначені для студентів медичних ВИШів і медпрацівників. Спеціальної літератури для редакторів щодо редагування перекладних текстів, до складу яких входять клінічні терміни, немає. По-третє, відсутність теоретико-методологічної бази привела до того, що у виданнях, котрі претендують на статус галузевих, аналіз клінічних термінів проводиться на неналежному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акапелов А. С. Перевод научных, научно-популярных и публицистических текстов/ А. Акапелов. – Минск, 1982. – 70 с.

2. Базарова В. І, Жук Л.Г., Світлична Є. І. Клінічна термінологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. – Х. : Вид-во НФаУ : Золоті сторінки, 2006. – 168 с.

3. Бахрушина Л. А. Способы выражения антонимических отношений в терминологической лексике (на материале латинского и русского языков) / Проблемы упорядочения медицинской терминологии : тезизы докладов Всесоюзной научной конференции по проблемам упорядочения и стандартизаци медицинской терминологии / Под. ред. Д. С. Саркисова. – Москва, 1989. – 337 с. – С. 23-26.

4. Вербицкий В. М., Шхвацабая Т. И. О некоторых проблемах перевода Греко-латинских интернационализмов в двуязычном медицинском словаре (из опыта работы по составлению англо-русского и русско-английского медицинских словарей) / Проблемы упорядочения медицинской терминологии : тезизы докладов Всесоюзной научной конференции по проблемам упорядочения и стандартизаци медицинской терминологии / Под. ред. Д. С. Саркисова. – Москва, 1989. – 337 с. – С. 57-59.

5. Дубровина Л. В. Синонимия единиц медицинской лексики и проблема их унификации / Проблемы упорядочения медицинской терминологии : тезизы докладов Всесоюзной научной конференции по проблемам упорядочения и стандартизаци медицинской терминологии / Под. ред. Д. С. Саркисова. – Москва, 1989. – 337 с. – С. 89-90.

6. Загидуллин Р. З. Принципы исследования синонимии и гипонимии в медицинской терминологии / Проблемы упорядочения медицинской терминологии : тезизы докладов Всесоюзной научной конференции по проблемам упорядочения и стандартизаци медицинской терминологии / Под. ред. Д. С. Саркисова. – Москва, 1989. – 337 с. – С. 104-106.

7. Кочан І. М. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами у сучасній українській мові: монографія / І. Кочан. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Фраснув, 2004. – 519 с.

8. Теребяников П.С. Терминологиечские аспекты редактирования научно-технического перевода/П. Теребяніков. – М., 1989. – 144 с.

Науковий керівник: кандидат наук із соціальних комунікацій, Сегол Радмила Ігорівна