СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ, ЯК ОДНА ІЗ ФОРМ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Якісна освіта розглядається сьогодні міжнародною спільнотою як одна з необхідних умов успішного розвитку країни. Зокрема, ЮНЕСКО акцентує питання якісної освіти на набуття молоддю життєвих компетенцій для успішного входження у сучасне суспільство задля досягнення соціальної злагоди. Європейський Союз розглядає якісну освіту передусім як інструмент економічного зростання на шляху до розбудови більш компетентно спроможної та динамічної спільноти.

Україна також приділяє велику увагу проблемі якості освіти, проголошуючи її національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту.

Якісний рівень освіти забезпечується у світі за допомогою відповідних механізмів, що дістали назву моніторингу, який розуміється як система збору, опрацювання та поширення інформації про діяльність освітньої системи, що забезпечує неперервне відстеження за її станом і прогнозування розвитку.[1,c. 31]

Тому питання створення власної системи моніторингу якості освіти – це необхідна умова існування сучасної школи.

Якість освіти – інтегральна характеристика системи освіти, що відображує ступінь відповідності реальних освітніх процесів нормативним вимогам, соціальним і особистісним очікуванням. Здійснення оцінювання якості освіти вимагає встановлення ступеню (рівня) відповідності навчальних результатів учнів, освітнім програмам, умовам здійснення освітнього процесу загальноприйнятим еталонам і вимогам, що зафіксовано у нормативних документах

Моніторингом якості загальної середньої освіти називається спеціальна система збирання інформації про стан освіти, прогнозування на підставі об’єктивних даних динаміки та основних тенденцій її розвитку, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення якості освіти і функціонування освітньої галузі.[2,c.16]

Моніторинг – це інформаційна система, яка постійно поповнюється завдяки циклічності (безперервності) відстеження. Це збір та розповсюдження інформації про стан освітньої системи. Зворотний зв’язок, перевірка та оцінювання стану об’єкта і прийняття оперативного управлінського рішення.

Для створення власної системи в колегіумі ми визначили напрямки моніторингу: моніторинг управлінської діяльності; моніторинг професійної майстерності; моніторинг виховної роботи; моніторинг якості освіти; медико –психологічні дослідження розвитку особистості. Розглядаючи якість освіти на рівні нашого навчального закладу, ми визначили такі індикатори аналізу: підготовка випускників; якість змісту освіти; склад і характеристика кадрового потенціалу; матеріально – технічна база; показники здоров’я тощо.

У шкільній практиці ми найчастіше застосовуємо такі види моніторингу, як педагогічний, психологічний, соціологічний, медичний. Основними завданнями освітнього моніторингу ми визначили: вивчення зв’язку між успішністю учнів і соціальними умовами їхнього життя; оцінювання кадрового, навчально – методичного, матеріально – технічного, лабораторного оснащення закладу; оцінювання впливу на навчальний процес державних стандартів, навчальних програм, методичного і технічного обладнання.

Досвід показує, що функціональними завданнями моніторингу є не лише визначення якості освітнього процесу, а саме якості знань, умінь і навичок учнів, оволодіння творчими навичками вихованості учнів, розвитку особистості, а й корекція навчально – виховної роботи, яка базується на визначенні шляхів удосконалення діяльності навчального закладу, класу, окремого учня чи навчально – виховного процесу в цілому.

З погляду накопиченості інформації розрізняють моніторинг: інформаційний – полягає у збиранні, накопичувані, систематизації, поширені інформації; управлінський – передбачає збирання й узагальнення інформації за певними показниками для вивчення конкретної освітньої проблеми та вироблення відповідних рекомендацій щодо формування стратегії і тактики управлінської діяльності чи прийняття управлінських рішень.

За рівнями проведення ми розділяємо моніторинг на міжшкільний, внутрішньо – шкільний, внутрішньо – класний.

Моніторингові дослідження ми здійснюємо за такими етапами:

І етап (діагностичний): порівняння результатів діагностичної роботи з підсумковими за попередній рік навчання; оцінка залишкового рівня знань з предмету та об’єктивності проведення діагностичних робіт і оцінювання;

проведення поелементного аналізу діагностичної роботи; розробка корекційних заходів на семестр.

Результати моніторингу: корекція планів роботи ШПС; корекція, удосконалення календарних планів роботи вчителів; аналіз на засіданнях предметних секцій.

ІІ етап (рубіжний): узагальнення і інтерпретація отриманих результатів;визначення динаміки рівня навчальних досягнень учнів за результатами проміжного контролю і діагностичної роботи; оцінювання ефективності проведення корекційної роботи з предмету вчителями, методичними секціями;планування корекційних дій і завдань для самоосвітньої діяльності кожного учня з метою виявлення динаміки індивідуальних досягнень учнів.

Результати моніторингу: прийняття управлінських рішень з метою поліпшення стану викладання предметів;

ІІІ етап (підсумковий): загальні підсумки результативності навчання з предметів; порівняльний аналіз отриманих результатів з показниками стартового і рубіжного моніторингу; оцінка ефективності викладання предметів на засіданнях предметних секцій.

Результати моніторингу: підсумки вихідного моніторингу – підстава для написання аналітичних довідок, вироблення методичних рекомендацій і прийняття управлінських рішень з метою поліпшення стану викладання предмету.[3,c. 62]

Циклограмою моніторингової діяльності є: діагностика – створення умов – процес – результат.

Створення умов: визначення напрямів, форм, методів, прийомів роботи;

планування діяльності; методичне супроводження; створення матеріально технічної бази; мотивація;підведення підсумків моніторингових досліджень.

Процес: визначення ключових питань дослідження; планування дослідження; методичний супровід дослідження; обробка результатів дослідження;розробка програми корекції результатів моніторингових досліджень.

Результат: розробка аналітичних документів; прийняття управлінського рішення на підставі аналізу результатів; організація методичного супроводу за підсумками моніторингових досліджень; оцінка ефективності методичного супроводу з прийняттям відповідного управлінського рішення.

Аналіз результатів діагностики за напрямками: визначення рівня сформованості ключових компетеностей учнів з урахуванням вікових особливостей та вимог держстандарту ; визначення основних критеріїв (показників), за якими буде відстежуватися рівень сформованості ключових компетентностей; визначення провідних напрямків діяльності вчителя, щодо усунення типових помилок в освітній діяльності учня (пріоритетність у формуванні компетентностей); визначення необхідних елементів позашкільного освітнього простору, можливості яких можна використати для реалізації вимог державного стандарту.

Упродовж навчального року в колегіумі проводимо внутрішкільний контроль, спрямований на вивчення якості знань учнів: класу порівняно з іншими класами та ї з самим собою; одного і того самого класу з окремого предмета протягом кількох років та порівняно з іншими класами; в одного вчителя у різних класах; у кількох вчителів з одного предмета в різних класах;у кількох вчителів в одному класі, але в різних групах із предметів поглибленого циклу;за результатами контрольних робіт, які проводяться безпосередньо вчителем, адміністрацією, незалежними експертами; по кожному учню окремо порівняно з класом і з самим собою.

Моніторинг дає можливість спостерігати за динамікою зростання чи зниження якості знань учнів усієї школи практично з усіх предметів, порівнювати результати як семестрові, так ї тематичні та контрольні, що створює позитивне поле для об’єктивності в оцінюванні вчителями і батьками. Спостереження за розвитком рівня знань кожного учня з кожного предмета з окремо виділеної групи предметів забезпечує умови для особистісно зорієнтованого підходу до створення ситуації, у якій учень прагне до самовдосконалення й самоорганізації.

Вивчення рейтингу учнів має як позитивні, так і негативні сторони, але тут ми намагаємося відштовхуватися від позитивної мотивації: цього ти вже досягнув, а далі треба спробувати підніматися по траєкторії вище. Використання означених показників у графіках і таблицях на батьківських зборах викликає живий інтерес і зацікавленість. Батьки, отримавши вичерпну інформацію про навчальні досягнення учнів класу, паралелі, порівнюють, зіставляють, оцінюють можливості своєї дитини і поспішають за консультацією до вчителів, починають краще вникати в навчальну діяльність дитини, що є неабияким мотивом до систематичного вивчення уроків, творчої праці, досягнення вищого рівня з різних мотивів, серед яких, зокрема, і бажання показати значно вищий рейтинг на наступних батьківських зборах.

Спостереження за рівнем знань учнів у вчителів в одному класі з одного предмета протягом тривалого періоду, в одного вчителя в різних класах, у кількох вчителів з одного предмета в різних класах дає можливість визначити не лише якісні зміни в знаннях учнів, а й, насамперед, у підвищенні професійних якостей самого вчителя. Маючи на руках порівняльні таблиці, графіки, діаграми, учителі обговорюють їх на засіданнях методичних секцій, творчих та динамічних груп, шукають шляхи розв’язання проблем на семінарах.

Аналіз спостережень за рівнем знань учнів ми проводимо, досліджуючи також фактори впливу на якість знань: відвідування учнями школи; відвідування факультативних, додаткових занять; відвідування занять у позашкільних закладах; участь у шкільних позакласних заходах, що розвивають інтелектуальні здібності; соціально-громадська активність;читацька активність; участь у спортивних гуртках і секціях; стан здоров’я;відвідування батьківських зборів тощо.

Результат: виявлення утруднень в навчальній діяльності, прогалин в знаннях і навичках; розробка корекційних карт для кожного класу в залежності від рівня підготовки з даної теми; самоконтроль діяльності вчителя; налагодження двостороннього зв’язку “учитель-учень”.

За результатами моніторингу якості знань адміністрація школи визначає:реальний стан навчального процесу за основними показниками та динамікою його змін протягом досліджуваного періоду; проблемні питання в роботі педагогічних працівників; рівень знань учнів, вплив шкідливих чинників ( і шукає шляхи їх усунення); які управлінські рішення необхідні для підвищення якості навчально –виховного процесу; організація коригувальної роботи.

Після чого проводяться педагогічні корекційні дії. Індивідуальна корекційна програма: враховувати проблеми учня в засвоєнні навчального матеріалу по даній темі, рівень сформованості спеціальних, загальнавчальних умінь і навичок; спланувати реальні перспективи підвищення рівня його навчальних досягнень у результаті проведеної корекції; визначити тимчасові рамки корекції з даної теми; визначити види і форми роботи, послідовність їхнього виконання; спланувати і провести повторне оцінювання; скласти з учнем план засвоєння наступної теми.

Отже, проведення освітнього моніторингу стимулює позитивні перетворення та мотивує до якісних змін учасників навчально –виховного процесу. Унаслідок цього відбувається коригування та координація діяльності всіх учасників процесу; удосконалення всіх планів школи щодо організації і здійснення навчального процесу з метою підвищення його якості;подальше вдосконалення , самовдосконалення, підвищення рівня самоорганізації учасників навчально –виховного процесу; удосконалення взаємовпливу та взаєморозуміння на рівнях: батьки –учень –учитель –адміністрація; динамічний розвиток мотивації учасників НВП до підвищення якості знань тощо.

Таким чином, моніторинг в освіті – це сучасний механізм управління якістю освіти. За його допомогою можна відстежувати і своєчасно коригувати будь – який процес в освіті. Але при цьому слід пам’ятати, що тільки той учень, який чітко уявляє мету свого навчання, може бути вмотивований до свідомих дій, спрямованих на позитивну динаміку якісного зростання. Це є необхідною умовою забезпечення якісного рівня навчальних досягнень учнів.

Література:

1.Гуменюк В. Нетрадиційні ресурси управління якістю освіти // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. - №1.

2. Про Національну доктрину розвитку освіти : Указ Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002. – http : // www.mon .gov.ua

3.Скорик Т. Система моніторингових досліджень як механізм управління якістю освіти // Школа – 2011. - № 8.