Увага! Всі конференції починаючи з 2014 року публікуються на новому сайті: conferences.neasmo.org.ua
Наукові конференції
 

Південна Африка крізь призму англо-бурських суперечностей: історіографічний аспект.

Автор: 
Віктор Пермяков (Львів)

У статті спроба аналізу основних, ключових здобутків історичної науки, щодо проблеми англо-бурських суперечностей на Півдні Африки. Особлива увага приділена стану вивчення даної проблеми сучасною українською історіографією. Своєрідній характеристиці і аналізу підаються інтернет-архіви через те, що вони містять велику кількість джерельного матеріалу з проблем історії Південної Африки. Присутні і ті архіви всесвітньої мережі, що є неопублікованими, ще не достатньо вивченими, або малодослідженими. Це дає широке поле діяльності науковцям, що займаються цією проблематикою. 

Проблеми історії Південно-Африканського Союзу вже стали предметом зацікавлення наукових шкіл в Україні, де з’явились праці з даної теми, на них окремо звернимо увагу. 

Варто зазначити, що дана тема в історіографії почала розроблятися на зламі ХІХ-ХХ століття і являє собою обширну наукову літературу. Ми обмежимось колом праць, які окреслюють низку протирічь між англійськими і бурськими колонізаторими Півдня африканського континенту.

Необхідно відзначити, що поза стратегічним становищем Південь Африки на середину ХІХ ст. не мав якогось іншого інтересу. До середини ХІХ ст. це був суто аграрний край. Але трапилося так, що саме з кінця 60-х – початку 70-х років ХІХ ст. Південна Африка опинилася в центрі міжнародної уваги: протягом лише 20-ти років (з 1866 р. по 1886 р.) тут були відкриті найбільші в світі поклади алмазів та золота. Загалом, протягом 70-х – 80-х років Південь Африки став новим Ельдорадо для всіх тих, хто приїжджав знайти наживу і спосіб розбагатіти.

Англо-бурські суперечності мали свої етапи. Один із таких розпочався 1899 року англійський уряд посилив наступ проти бурів. Виявом цього наступу було втручання Англії у внутрішні справи Трансваалю під приводом турботи про долю ойтлендерів (так називали європейських переселенців, головним чином, англійських), які за конституцією Трансваалю були позбавлені права голосу на виборах у фольксраад. 

Ще одним моментом є те, що на Південь Африки завжди звертали увагу, як на жертву. Англія ж хотіла показати себе у ролі арбітра, своєрідним маклером. Вагомим аргументом колонізаторських дій Великобританії є той факт, що і бури свого часу колонізували Південь материка, витіснивши місцеві племена північніше. Але крім того, бури ще й використовували працю підневільних собі народів банту, бушменів, готтентотів, зулусів. Щоби продемонструвати перед громадськістю добрі наміри, Англія хоче захистити бідних туземців і «покарати» бурів.

Існують підходи, вироблені українською історичною наукою, що ділять ці праці хронологічно на декілька етапів. Вважаємо за доцільне їх дотримуватися[ 30; с.201].

В роботі вважаєм за необхідне, аналізувати наукову літературу, у тому числі монографії, колективні праці, статті за темою дослідження. У сенсі їх аналізу ми вважаємо за доцільне виокремити праці: а) британську і американську англомовну історіографію; б) західну історіографію ; в) роботи російських (у т.ч. радянських) істориків; г) праці українських науковців. 

Цінний джерельний в тому числі і фактичний матеріал з історії колоніальної Англії можна віднайти у численній мемуарній літературі. Спогади та щоденники британських політичних діячів Д. Ллойд-Джорджа [24; с.340], У. Черчілля[35; с.495] відображають не тільки їх особисті погляди на зовнішньополітичні проблеми країни, а загальний настрій середовища, в якому вони писались. Останній вмістив цікаві спогади про Південну Африку, оскільки на початках працював там журналістом в часи англо-бурської війни. Мемуари Ллойд Джорджа глибоко тенденційні, є потреба у їхньому критичному ставленні. У своїх спогадах колишній англійський прем’єр-міністр намагається виправдати політику свого уряду, в тому числі й по відношенню до домініонів. При цьому документальний і фактичний матеріал мемуарів становить великий інтерес для дослідника насамперед з огляду на роль їх автора у подіях перших десятиліть ХХ ст.

Помітною стала інша робота де дослідник, використавши чималу кількість раніше неопублікованих документів, проаналізував досить багато моментів, що не стосувались політичної діяльності Уїнстона Черчіля, а були прикладом трансформації його думки та належать більше до сторінок його особистого життя [34; 152].

Доповнюють мемуарні джерела спогади Артура Конан Дойля [16; с. 603], що працював в часи війни в санітарному загоні, Дж. Бюкенена [8; с.118] та огляд соціального становища та расової дискримінації основоположника сантьягракхи Мохандеса Ганді в його біографії [10; с.205].

Оцінки радянськими істориками подій на Півдні Африки складалися під впливом пануючої ідеології, і тому вони дуже часто страждали надмірною заідеологізованістю – бури розглядалися не як борці за незалежність, а як білі колонізатори африканського населення. І лише після перегляду офіційної ідеологічної доктрини на межі 1980 – 90-х років сучасні російські історики почали позбавлятися різного роду ідеологічних упереджень, повертаючись до оцінок англо-бурської війни і позиції щодо неї Росії, які були пануючими в російському суспільстві на початку ХХ століття, але при цьому поглиблюючи історичне уявлення про неї.

Колоніальна політика Великої Британії й тактика англійського уряду у відповідь на початок німецької колоніальної політики розроблені в монографіях Н.А. Єрофеєва, А.З. Зусмановича, І.Д. Парфенова, А.Б. Давідсона. Останньому належать як праці присвячені політичним діячам англійської колоніальної політики, так і проблемні монографії [12; с. 278].

І.Д. Парфьонов досліджував англійський колоніалізм XIX ст. та виступав проти однозначно негативної оцінки цього феномену, що панувала в радянській історіографії [27; с. 112].

Особлива роль у вивченні історії англійської колоніальної політики належить Н.А. Єрофеєву. Навіть в умовах ідеологічного пресу він зумів показати неодномірність історичного процесу, відійшов від шаблонів у висвітленні подій минулого [21; с. 165].

Існують праці в російській історіографії, що досліджують прововий бік розширення колоніальної імперії Великобританії. Професор Гельсінгфорського університету С.О. Корф був великим знавцем зарубіжного державного права. Особливий інтерес він виявляв до проблем конституційної еволюції Британської імперії і статусу автономій. Історизм і акцент на джерела – характерна риса праць Корфа [224; с. 233 ].

У 2000 р. в Росії на відзначення сторіччя з початку англо-бурської війни вийшов з друку збірник документів,і спогадів очевидців, а також карти і схеми англо-бурської війни [1; с.42].

Інший збірник документів вийшов під редакцією керівника центру африканських досліджень Інституту загальної історії РАН А. Давідсона, де вміщена стаття професора Університету Дурбан – Уестфіл (ПАР) І. Філатової „Англо-бурська війна і Росія” [20; с. 388].

Англійську і американську англомовну історіографію в статті складають праці істориків, що були безпосередніми учасниками тих подій, або писали по «гарячих слідах». Типовим представником цієї історіографії був Маколей Дж. Травельян; 

визначний англійський історик, професор Кембріджського університету. Джордж Маколей Тревельян теж був свідком подій кінця ХІХ - початку ХХ ст. У його обширному огляді британської історії ХІХ ст. Тревельян схвалював діяльність уряду Р. Солсбері щодо поділу сфер впливу між Англією, Німеччиною та Францією в Африці, оскільки Британська імперія, не застосовуючи військової сили і тиску, значно збільшила свої володіння. Він виходив із позицій необхідності дотримання Англією балансу сил у Європі і, одночасно, проведенням політики „блискучої ізоляції” [25; с. 289].

На початку ХХ ст. на Півдні Африки проходила англо-бурська війна. Це була одна з двох перших війн століття, і хоча події відбувалися далеко від Європи, проте вони справили великий вплив не лишена громадську думку, а й дещо змінили у міжнародних відносинах того часу. У війні брали участь Великобританія і дві південноафриканські республіки. Співвідношення рівня суспільного розвитку, чисельності армій, технічні особливості обох сторін були не до порівняння. Варто зазначити, що Великобританія на кін. ХІХ поч. - ХХ ст. мала кращі, як на той час, геополітичні позиції, крім того була найбільшою колоніальною державою світу. Ця війна втягнула Великобританію на два з половиною роки виснажливих для неї бойових дій і виставила країну на осуд міжнародній спільноті.

Доповнюють цю картину праці істориків Хофмера [19; с. 64], Гадінера [11; с. 62], Хьотлета [18; с. 154], Счеллера [17; с. 32]. У роботах висвітлюється питання росту колоніальної імперії Великобританії, її механізми управління.

Слід відмітити праці польського історика Баліцкого «Історія Голландії» [5; с. 213] і «Історія бурів» [4; с. 19] що є чи непоодинокими працями такого вузького характеру. Автор подає хронологію і динаміку виникнення поселень на півдні континенту і детально розглядає процес заселення материка бурами.

Слід звернути увагу на іншу американську дослідницю Ханну Аренд. В своїй праці бурів вона називає бюрократами – расистами, які володіють в колоніальній Африці «відстрелюючи туземців» [2; с. 244].

Щодо німецької історіографії, то вона головно представлена працями Майнеке і Хальгартена. У 1927 р. один з прихильників англофільського напрямку, визначний історик, професор Берлінського університету Фрідріх Майнеке висунув тезу про те, що англофобія консервативного юнкерського класу, правлячі представники якого розглядали Англію, як непоступливого лідера західного лібералізму [26; с. 212].

Досить змістовними і практичними, не дивлячись на їх головне спрямування є праці Дармштеттера [13; с. 78]. Варте уваги і колективне дослідження «Наступ на Африку» [15; с. 85]. Аналіз німецької історіографії має важливе значення, оскільки Німецька імперія розвивалась так само як і Англійська через розширення своїх колоніальних володінь. Відмінними в даній ознаці є лише поодинокі механізми цього розширення. Крім того, колоніальні інтереси обох імперій перетнулися на Півдні Африки.

В українській історіографії окремі аспекти проблеми заторкувались істориками С.С. Трояном, Л.Ю. Питльованою, Сталоверовою Г.В., Петраш О.М., Ласкавим Д.В., Валюх Л.І., Блох Ю.М., Фоміною О.В.

С.С. Троян дослідив політичну боротьбу в Німеччині з питань колоніальної політики в Африці у 1871-1890 рр [32; с. 92-100].

Слід виділити роботу львівської дослідниці Питльованої Л. Ю., яка показала англо-німецькі суперечності як боротьбу за переділ сфер впливу в світі [29; 238 с.]. Ще одна робота чернівецької дослідниці Петраш О. показує встановлення громадської думки в Росії на англо-бурську війну. Вона підсумовує той факт, що хоча події війни відбувалися досить далеко від Росії, і Російська імперія була там не задіяна, все одно ця подія сильно сколихнула громадськість [28; с. 112-114]. Що стосується колоніальної політики Великобританії, то написана дисертація Сталаверової Г. В., про правовий статус колоній і напівколоній Великобританії, де хронологічні рамки дослідження стосуються 1914- 1921 рр [31; 198 с.]. 

Над проблемою нафтового фактору в Персії працював Ласкавий Д.В, який на основі аналізу багатьох джерел проаналізував взаємовідносини Російської і Англійської імперій [ 23; 16 с.].

Що стосується ідеологічного наповнення і обгрунтування англійського колоніалізму, то досить дотичною є праця Валюх Л.І., яка показала трансформацію поглядів на зовнішньополітичний курс англійського політикуму [9; с. 92 ]. 

Варто зазначити, що за останній час значний крок в мережі Інтернет зробила і Південно-Африканська республіка. На сьогоднішній день ними інтернет-простір освоєний досить непогано, в порівнянні навіть з першими роками ХХІ ст. Станом на сьогодні тут є всі нормативно-правові акти, що регулювали взаємовідносини англійських колонізаторів і бурських поселенців.

Велику кількість джерельного матеріалу з проблем історії Південної Африки містить мережа Інтернет. На сьогоднішній день досить багато матеріалу по темі містять: Інтернет-архів (Internet Archive) , що з 2007 р. входить до складу Американської асоціації бібліотек і офіційно признається штатом Каліфорнія як бібліотека; Wayback Machine є архівом, що складається з копій сторінок веб-сайтів; Як альтернатива, доцільно скористатися Archive-it.org. Досить солідні надбання має Вільна бібліотека Open Librar, що нараховує більш мільйона оцифрованих книжок, які знаходяться у суспільному надбанні у США. У вільному доступі тепер перебувають і Архіви бібліотеки Конгресу [3], які містять надзвичайно цінні монографії і статті, а також записки і мемуари англійців, що займали керівні посади в адміністративному апараті Південно-Африканського Союзу. Так, Фріментл займав офіційну посаду в Трансваалі і Оранжевій колонії протягом семи років. В архіві містяться книги, що мають зібрані документи щодо підготовки укладання Преторіанської угоди, її ратифікації та підготовки Лондонської конвенції [17]. І хоча книга є надбанням бібліотеки Каліфорнійського університету, проте вона заархівована і перебуває у вільному доступі.

Таким чином, у науковій літературі поки що відсутня єдина точка зору щодо досліджуваної проблеми. Українськими істориками в такій постановці та хронологічних рамках проблема досліджувалася вузькоспеціалізовано і фрагментарно. Аналіз стану наукового вивчення теми дозволив констатувати, що проблема створення Південно-Африканського Союзу та англо-бурські суперечності на Півдні материка залишаються науково актуальними для сучасної історичної науки. 

Література:

  1. Англо-бурская война 1899-1902 гг. По архивным материалам и воспоминаниям очсевидцев. Авт.сост. Н.Г. Воропаєва, Р.Р Вяткина, Г.В. Шубин.- М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 2001. - 528 с.
  2. Аренд Х.Джерела тоталітаризму.- 2-е вид./ пер. з англ.- Київ «Дух і літера» , 2005. - 584 с.
  3. Архіви бібліотеки Конгресу. http://hdl.loc.gov/loc.wdl/dlc.2
  4. Balicki J. Historija burov . Geneza panstva apartheid.- Wroclav. Etc. : Zakl. Nar. Im Ossolinskich, 1980. - 320 s .
  5. Balicki J. Historia Holandii. Wroclaw, Warchawa, Krakov, Golansk. Wydavnyctwo im. Ossolinskich, 1976. - 466 s.
  6. Brand, Robert Henry The Union of South Afric(1909)//http://www.archive.org/details/unionofsouthafri00branuoft
  7. Блох Ю.М. Внутрішньополітичні дискусії в Англії стосовно зовнішньої політики країни на початку ХХст.(1902-1914рр. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Дніпропетровськ – 2007. - 18 с.
  8. Бьюкенен Дж. Мемуари дыпломата.- М. : Международние отношения , 1991. - 342 с. 
  9. Валюх Л.І. Політичні дискусії в Англії з питань колоніальної політики в Африці 1881-1899 рр. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Чернігів, 2008. - С. 92
  10. Ганди М. Моя жизнь. М., 1960. - 367 с.
  11. Gardiner L.K., Davidson J.H. British Imperialism in the Late 19th Century. – London: Edward Arnold Ltd., 1968. – 62 P.
  12. Davidson А.B. Africa in History: Themes and Outlines - London: Granada Publishing, 1984.  384 р. 
  13. Дармштеттер. История раздела Африки (1870- 1919). М.Л.,Госиздат, 1925. - 179 с. 
  14. Die Grosse Politik der Europäischen Kabinette 1871-1914. Sammlung der Diplomatischen Akten des Auswärtigen Amtes / Hrsg. von J. Lepsius, A.Mendelssohn – Bartholdy, F.Thimme: In 40 bd. – Berlin: Deutsche Verlagsgesselschaft für Politiк und Geschichte M.B.H., 1922-1927.- S. 229.
  15. Drang nach Afrika. B. Academie Verl., 1977. - 375 S.
  16. Дойл Артур Конан Англо-бурская война 1899-1902. Москва, 2004. - 607с.
  17. Fremantle, H. E. S. (Henry Eardley Stephen) The new nation, a survey of the condition and prospects of South Africa; (1909)// http://www.archive.org/details/newnationsurveyo00fremiala
  18. Hertlet Ed. The map of Africa by treaty. – Vol. 1. – 1967. – 416 р.
  19. Hofmeyr, Gys An undivided white South Africa; the Ideal Union and how(1916])//http://www.archive.org/details/undividedwhiteso00hofmiala 
  20. История Африки в документах, 1870-2000: в 3 т./отв. ред. А. Б. Давидсон. – М., 2005. – Т. 1: 1870-1918. - С.388-389.
  21. Ерофеев Н.А. Очерки по истории Англии 1815 – 1917 гг. – М.: Изд-во ИМО, 1959. –263 с.
  22. Корф С.А. Автономные колонии Великобритании. – Спб., 1914. - 453 с.
  23. Ласкавий Д.В. Англо-російське суперництво в Персії: Нафтовий фактор, 1901-1917. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Київ, 2007. - 16 с.
  24. Ллойд Джордж Д. Правда о мирных договорах. Т. 1. Изд-во иностранной литературы. М., 1957. - 654 с.
  25. Macauley G.T. British History in the 19 century and after: 1782-1919.- Harmodsworth: Penguin Books, 1968. – 494 р.
  26. Meineke F. Gechichte des deutschen- englisch en Bundnisproblems 1890- 1901.- Munchen, Wun: R. Oldenbourg Verlag, 1972. - 286 s.
  27. Парфёнов И.Д. Англия и раздел мира в последней третьи ХІХ в. / Проблеми историографии. Саратов, 1978. - 184 с.
  28. Петраш О. М. Позиція правлячих кіл Росії та громадська думка щодо англо- бурської війни (1899- 1902). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Чернівці, 2005.- 170 с.
  29. Питльована Л.Ю.Англо - німецькі відносини на рубежі ХІХ-ХХ ст. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. 07.00.02. Львів, ЛНУ, 2003.- 238 с.
  30. Питльована Л.Ю. Проблеми англо-німецького колоніального суперництва на зламі ХІХ- ХХ ст. в англійській та німецькій історіографії // Записки історичного факультету.-Л., 2005.- С. 201- 209.
  31. Сталоверова Г.В. Еволюція британського колоніалізму (1914-1921). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. 07.00.02. Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка. - Чернігів, 2008. - 198 с.
  32. Троян С.С. Обострение англо-германского противоречий в Южной Африке ( 80-е – первая половина 90-х годов Х1Х в.) // Вопросы новой и новейшей истории. – К.: Лыбидь, 1990.– Вып. 36. – С.92-100
  33. Фоміна О.В. «Ідея імперії» і інтелектуальна еліта Великобританії: Редіарда Кіплінг, 1865- 1936. Дис. кандидата історичних наук. - 181с.
  34. W. S. Churchill/by Randolph S. Churchill. – L., 1967. – Volume 1: 1874-1901.- Р.152.
  35. Черчиль У.Вторая мировая война [в 3 кн.] М. : Воениздат, 1991.- 550 с.

Пермяков Віктор Васильович, 2009 р. – диплом магістра історії Львівський національний університет імені І.Франка, 2010 - здобувач, кафедра Нової та Новітної історії Львівський національний університет імені І.Франка.

Науковий керівник: доц. Козицький А.М.