ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СКАУТСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ПЛАСТ»

Суперечності між новими можливостями і негативними наслідками перехідних процесів привели до суспільних конфліктів, усіляких відхилень у поведінці молоді. Гострота цих конфліктів обумовлена головним чином тим, що можливості, що відкриваються перехідними процесами для суспільства, лежать десь у майбутньому, а негативні наслідки починають позначатися відразу.

У зв'язку з цим, створення молодіжних громадських об’єднань стало для молоді можливістю привернути увагу до своїх інтересів і проблем, самостійно забезпечити своє дозвілля і зайнятість.

Станом на 2012 рік, загальна кількість зареєстрованих молодіжних організацій в Україні сягає понад 260 одиниць. За чисельністю, вони є найбільш поширеними після політичних партій. Однак, лише незначна кількість цих організацій є різновіковими угрупуваннями, що мають виховне та навчальне значення. Провідною серед них, уже упродовж ста років, залишається національна скаутська організація «Пласт».

Серед головних концепцій виховання, питання гендерної рівності пластунів, завжди було провідним, в основі якого лежала козацька модель виховання та навчання хлопчиків та дівчаток.

Педагогічний та освітній досвід «Пласту» вже давно потрапив у коло наукових інтересів дослідників, зокрема це В. Окаринський, М. Пантюк, Б. Савчук, О. Сич, Я. Луцький, В. Стецько; І. Андрухів, М. Баяновська, Ю. Поліщук; П. Мартин, М. Окаринський; Л. Ярова, С. Диба; Ю. Жданович тощо. Також варто зауважити, що питання виховного значення молодіжних організацій, досить ґрунтовно розглянуті такими науковцями як В. Янів, І. Андрухів, Р. Пальчевський, В. Головенько, С. Левицький, П. Ісаїв, В. Леник, І. Шумський, Т. Самотулка, Г. Білавич, Б. Савчук, Ю. Поліщук, М. Пежанський, В. Окаринський, М. Чепіль, О. Ільченко тощо. Однак ніхто із означених осіб не приділяв уваги дослідженню саме гендерних аспектів у виховній діяльності молодіжних організацій. Перший аналіз значення молодіжної організації Пласт, для подолання гендерної дискримінації в українському суспільстві, зробила Русана Ліончук у статті «Виховна діяльність молодіжних товариств на західноукраїнських землях у першій половині ХХ століття: гендерний аспект», однак ця тема потребує ґрунтовнішого висвітлення.

Цього року молодіжна організація Пласт, святкує своє століття. Так починаючи з 1912 року у Львові в українських середніх навчальних закладах почали створюватися перші пластові гуртки. Їх організаторами були професор Олександр Тисовський та студенти Львівського університету Іван Чмола і Петро Франко. Приймали до «Пласту» незважаючи на статеву ознаку, соціальний статус чи релігійну приналежність. До уваги бралися лише особисті здібності дитини (учня, котрий мав незадовільні оцінки більше, ніж з трьох предметів, до організації не зараховували).

«Виховна діяльність українського «Пласту» ґрунтувалась на ідеях англійського скаутизму. Пластуни перейняли його роками вивірені методи виховання патріотичних, чесних, корисних, рівних громадян, а також поєднали морально-етичне виховання з інтелектуальним та фізичним в одне ціле. На відміну від закордонних аналогів, визначальною рисою українського «Пласту» від самого його становлення було поширення дівочих відділів. Серед пластунок того часу - Олена Степанів, Дарія Навроцька, Степанія Пашкевич, Ольга Басараб, Марія Якимович та інші, які згодом стали відомими громадськими діячками [2. с. 7].

Першою дівочою дружиною став курінь імені І. Мазепи у Теребовлі. Для її членів, було розроблено спеціальну уніформу, яка відповідала тогочасній жіночій моді.

І Світова війна, призупинила діяльність «Пласту», проте від 1921 року він відновив своє функціонування. Натомість у цей період було створено окрему частину із власними структурними та ідейними засадами жіночого пласту.

Нові орієнтири для його розвитку в перші повоєнні роки розкривав «Загальний план Українського жіночого Пласту». За змістом він практично не відрізнявся від особливостей організації юнацьких частин, отже, актуальною потребою була розробка ґрунтовної концепції дівочого «Пласту». Це питання піднімалося на «Перших сходинах прихильничок «Пласту», що відбулись у березні 1922 р. у Львові. Так були започатковані довготривалі дискусії стосовно змісту та форм пластової діяльності, що точилися навколо двох основних проблем: зрівняння ціннісних орієнтирів дівчат і хлопців «Пласту» та шляхів поєднання духовного ідеалу українського жіноцтва з практичним вишколом англійських «герл скаутів». Ця проблема порушувалася на всіх загальнопластових зібраннях, але остаточно так і не була визначена. Дівочі частини змушені були працювати на загальнопластових засадах і задовольнятися тими окремими обіжниками, що були видані Верховною пластовою командою для відповідних напрямів їх діяльності» [3. с. 45].

У «Пласті» існував комплекс вимог трьох ступенів (перша ̶ на ступінь пластуна-учасника, друга ̶ на ступінь пластуна-розвідувача, третя ̶ на ступінь пластуна-скоба), які зобов’язаний був здавати кожен пластун. Якості, яких набували пластуни, були важливими як для виконання безпосередньо пластових обов’язків, так і для подальшого життя: «Пластун дбає про порядок і чистоту свого одягу, гартує своє тіло зарядкою, змаганнями, стрілянням по цілі, прогулянками, руховими іграми, купанням, старається бути завжди веселим, окрім трудів, не уживає ні алкоголю, ні тютюну... Людська достойність, честивість (амбіція), стремління до досконалості, готовність допомагати, чесність, ввічливість, милосердя, щедрість і ощадність, порядок, відвага, мужність, карність ̶ усе це виховує в собі пластун постійними «добрими ділами»… Життя в таборі незалежне від кухні, комори, пральні, незалежне від слуг, від кравця, шевця, теслі, коваля, пекаря, дроворуба… Життя вояка в таборі далеке від домашніх вигод» [1. с. 106].

Серед необхідних загальних умінь найбільш цікавими є, наприклад, такі: розкласти вогонь, вживаючи матеріал, який є в полі під рукою, і лише два сірника, вміти орієнтуватися в терені за військовою мапою, ставити шатро (збудувати намет, хатину), зварити на ватрі чисто та апетитно ситний польовий обід (м’ясну і мучну страву) бодай на три особи, нагострити ножа, зашити панчоху, пришити ґудзик та латку, випрати сорочку, вичистити взуття, вміти плавати, вживати пластову палицю і хустину для першої допомоги, зробити якийсь предмет для щоденного вжитку тощо.

Для дівчат вимоги до існуючих пластових іспитів були схожі до тих, що мали юнаки, проте вони мали і свої характерні риси. Перш за все, для дівчат був збільшений початковий вік першого іспиту — з 12-13 років (для юнаків О. Тисовський визначав його з 11-ти років). Крім загальних пластових знань та вмінь, вони повинні були показати навички дотримання домашнього порядку. «Вимоги до другого та третього іспитів були такими ж, лише у фізичному вишколі — дещо полегшеними, а натомість вводились такі оригінальні пункти, як, наприклад, «прояв розуму», котрі мали досить чіткі критерії. Це є свідченням того, що у «Пласті» не було диференціації обов’язків за статевою ознакою. Так, приготуванням їжі і забезпеченням табору всім необхідним займались як пластуни, так і пластунки» [2. с. 8].

У всебічному вихованні членів «Пласту» важливу роль відігравали «іспити вмілостей». За власним бажанням пластун міг здавати декілька іспитів. Кількість спеціальностей постійно зростала. Наприклад, у 1929 році їх нараховувалося понад 100.

Найбільш поширеними серед них були санітарна служба, мандрівництво, природознавство, провідництво, пожежництво, піонірка (підготовка до пластових таборів), переплетництво, слюсарство, городництво, токарство, прання, дроворубство, кошикарство, лимарство, вирощування рису та інші. З кожним роком збільшувалась кількість пластунів. «Наприклад, на 1926 р. їх було здано всього 591, на кінець 1927 р. — 1708, а на 1929 р. — майже 4000. Варто відзначити, що кожен десятий іспит здавали пластунки» [3. 102]. Для того періоду – це було неабияке завоювання жінками своїх прав. З часом кількість дівчат у таких таборах помітно збільшувалася. Сьогодні паритет пластунів різних статей практично вирівнявся. І це робить Пласт унікальною організацією в Україні, щодо рівності кількості учасників та їхнього посадового та соціального значення. Для прикладу можна навести Тернопільську область, де діють вісім юнацьких куренів, з яких 4 є дівочими й 4 – хлоп’ячими. Загалом по Україні, станом на 2011 рік, налічувалось 102 номерних та близько 20 підготовчих куренів, з яких майже половина – дівочі [5. с. 45]. Відповідно в куренях з дітьми працює приблизно однакова кількість вихователів різної статі. Робота й обов’язки в Пласті теж не мають статевого поділу. Так, досить частою, є практика розділення груп хлопчиків та дівчаток для виконання тої чи іншої роботи, яку вони ще не опанували. Скажімо хлопці готують їсти, а дівчатка розкладають багаття, рубають дрова, ставлять намети та курені.

Таким чином, можна говорити про те, що майже від самого початку існування скаутської організації «Пласт», дівчатка були її неодмінними члена. І хоча на початках їхня частка не перевищувала 10 %, то поступово, вирівнюючись, вона наблизилася до 50 %. Вагомим гендерним завоюванням пластунів, є абсолютна рівність та толерантність обох статей.

Література:

1. Леник В. Українська організована молодь (молодечі організації від початків до 1914 р.) / В.Леник. - Мюнхен – Львів, 1994. - 215 с, с.105-106

2. Ліончук Р. Виховна діяльність молодіжних товариств на західноукраїнських землях у першій половині ХХ століття: гендерний аспект// http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npd/2011_4/lionch.pdf

3. Савчук Б. Український Пласт: 1911-1939 / Б.Савчук. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1996. - 267 с, с.102

4. Удич З. Виховний потенціал ПЛАСТУ-НСОУ в контексті розвитку сучасної освіти// http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/obrii/2009_1

5. Чепіль М.М. Теорія і практика формування національної свідомості дітей та молоді Галичини (друга половина ХІХ ст.) / М.М.Чепіль. - Дрогобич: Відродження, 2001. - 503 с.