СТАН БІОСФЕРИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ

На земній поверхні немає хімічної сили, могутнішої за своїми кінцевими наслідками,

ніж живі організми, взяті в цілому.

(В.І. Вернадський.)

В історії Землі екологічні кризи неодноразово були наслідком виникнення різних природних ситуацій, раптових істотних змін умов існування, різких змін фізичних, хімічних чи біологічних факторів, як окремих, так і разом узятих, що спричиняло погіршення стану або загибель окремих живих істот, популяцій і навіть цілих екосистем. Раніше переважали природні катастрофи. За нашого часу кількість таких катастроф практично не змінилась, однак внаслідок людської діяльності зросла їхня потужність, що дедалі істотніше позначається на стані екосистем, окремих ландшафтів, регіонів, континентів і біосфери в цілому.

Великий вплив на біосферу Землі справляють також збурення геофізичних полів унаслідок періодичних вибухів на Сонці, спалахів у його хромосфері, які є причиною появи на Землі полярних сяйв, магнітних бур та ін. Такі катастрофічні події природного характеру, як землетруси, виверження вулканів, тайфуни та інші, мають локальний характер і вплинути на еволюцію біосфери в цілому не можуть. Урагани (тайфуни, тропічні циклони) утворюються над теплими водами Світового океану, в його тропічній зоні, й найбільшої шкоди завдають країнам басейну Карибського моря, Бангладеш, Індонезії, Філіппінам. За даними світової статистики, лише за 1960—1980 pp. 20 ураганів у різних районах світу позбавили життя 350 тис. чоловік, а торнадо Сенді у США 2012 р. забрав 113 людей. За повідомленням агентства «Рейтер», у 2001 р. в усьому світі від стихійних природних катастроф загинуло близько 25 тис. жителів планети, а загальні економічні збитки становили 36 млрд. доларів США. Із 700 великих природних катастроф 2/3 супроводжуються бурями й повенями. Екстремальні погодні умови спричинені постійними негативними змінами клімату під впливом техногенної діяльності, яка провокує також і землетруси. Не можна не нагадати й про тяжкі екологічні наслідки, пов'язані з випробуванням ядерної зброї та похованнями радіоактивних відходів. Випробування атомних боєзарядів на Новій Землі, в Казахстані, в пустелі Гобі, в штаті Аризона, на Тихоокеанських островах Муруроа, Бікіні, Еніветок, поховання залишків відпрацьованих атомних реакторів в Охотському морі — все це не лише спричинило значне підвищення загального радіоактивного фону на планеті, в атмосфері та водах Світового океану, а й також призвело до масових отруєнь риби, тюленів, захворювань та загибелі людей і тварин у цих районах, а також аварія Чорнобильської АС, що відбулася в 1986р. Нагромадження в природі невластивих для неї радіоактивних речовин украй шкідливо діє на біосферу. В зонах, забруднених у наслідок аварії на ЧАЕС, уже сьогодні спостерігаються масові аномалії: у рослин – гігантизм листя дерев, такі зміни деяких рослин, що важко визначити їх вид; у людей і тварин – пригнічення функцій імунної системи, в результаті чого ускладнився перебіг таких захворювань, як грип, запалення легень, збільшилася смертність від «звичайних» захворювань. А також вибух 12 березня 2011р. у Японії на АЕС Фокусіма I під час землетрусу у 7 балів, де 11 осіб отримало важкий ступінь радіоактивного опромінення та один працівник даної станції після великої дози опромінення помер.

Будь-які широкомасштабні втручання в природні екосистеми також мають катастрофічні наслідки. Наприклад, унаслідок будівництва на великих річках гребель і водосховищ відбувається ось що:

- кардинально змінюється режим річкового стоку (в багато разів уповільнюється);

- змінюється тепловий режим;

- змінюється характер випадання опадів, розчинення солей, їх відкладення, біохімічних та інженерно-геологічних процесів;

- різко змінюються умови взаємозв'язку річкових і підземних вод у даному басейні, рівневий режим, фізичні й хімічні властивості поверхневих і зв'язаних з ними підземних вод;

розвиваються процеси стагнації (гниття) й «цвітіння», застою, нагромадження всіх видів забруднювачів, що змиваються з водозборів і приносяться вітрами;

- вимирають ті види водяних організмів, зокрема риба, які потребують чистої води й міграції вздовж русла;

- гинуть заплави — найцінніші природні об'єкти.

Живі ресурси планети вичерпуються зі швидкістю, що перевищує швидкість їх відновлення. Нині на Землі немає жодного біогеоценозу, якого б так чи інакше не зачепила діяльність людини. Ураховуючи гіркий досвід недбалого природокористування, люди повинні у своїй майбутній діяльності зважати на Закони природи. Чітко уявляти наслідки свого втручання в життя біосфери, що проявляться як найближчим часом, так і пізніше, через 50—100 років. Використовуючи весь загальнолюдський інтелект і набуті знання в галузі охорони природи та раціонального споживання її ресурсів, розвиваючи міжнародне співробітництво, обмінюючись інформацією, надаючи наукову, матеріальну й технічну допомогу, необхідно домогтись ефективною вирішення головної проблеми — зберегти сферу життя на Землі.

Зрозуміло, що перш за все йдеться про регулювання споживання ресурсів. В більш широкому смислі - про створення здорового життєвого середовища для людини. Втім, головне знайти такі форми діяльності людини в природі, які б не зашкодили подальшому існуванню як людини, так і природи. Не можна зупинити науково-технічний прогрес. Отже, треба зменшити негативний техногенний тиск на природу. Щодо покращення стану біосфери проявляється прагнення докорінним чином змінити підходи до розв’язання екологічних проблем.

Відчувається вплив екологічного світогляду, як на рівні масової свідомості, так і на рівні політичної і правової свідомості. У "Філософських думках натураліста"- Вернадський писав: "Ми саме переживаємо її яскраве входження в геологічну історію планети. В останні тисячоріччя спостерігається інтенсивне зростання впливу однієї видової живої речовини — цивілізованого людства — на зміну біосфери. Заселяючи всі куточки нашої планети, спираючи на державно організовану наукову думку і на її породження, техніку, людина створила у біосфері нову біогенну силу, що підтримує розмноження і подальше заселення різних частин біосфери. Причому разом з розширенням області проживання, людство починає представляти себе усе більш скупчену масу, тому що розвиваючі засоби зв'язку - засобу передачі думки огортають усю Земну кулю. При цьому людина вперше реально зрозуміла, що він житель планети і може і повинний мислити і діяти в новому аспекті, не тільки в аспекті окремої особистості, чи родини роду, чи держав їхніх союзів, але й у планетному аспекті. Він, як і все живе, може мислити і діяти в планетному аспекті тільки в області життя — у біосфері, у визначеній земній оболонці, з яким він нерозривно, закономірно зв'язаний і піти з який він не може. Його існування є її функція. Він несе її із собою усюди. І він її неминуче, закономірно, безупинно змінює.

Література:

1. Андрієнко В.І. Екологічна криза сьогодення. - K., 2006.

2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй P.C. Основи загальної екології. - K.: Либідь, 2000. - 3-6 с.

3. Боков В.А., Лущик A.B. Основи екологічної безпеки. - Сімферополь: Сонат, 2004. - 224с.

4. Гардашук Т. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст. К.:2000.

5. Крисаченко B.C. Типологія екологічних криз антропогенного походження/Юйкумена.Український екологічний вісник. - 2000. - №4.

6. Коцур В.П. Історія середніх віків [у 2-х т.]. – Т.1. Раннє середньовіччя: курс лекцій. / В.П. Коцур, В.О. Балух –Чернівці: Наші книги. 2009.–496 с.

7. Кисельов М.Екологія як чинник трансформації методології сучасної науки// Філос.думка. - 2003.- №3.

8. Катастрофы и история Земли: Новый униформизм. М.: 1986.

9. Мороз С.А. Історія біосфери Землі. У 2-х кн. - K.: 1996

10. Пангелов Б.П. Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей: навч. посіб. / Б.П. Пангелов. – К.: Академвидав, 2010.-248 с.

Науковий керівник:

викладач біології та основ екології, Кобиринка Богдана Миколаївна