НЕП ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ 1920-Х РР.: ПРОБЛЕМИ ІСТОРІОГРАФІЧНОГО АНАЛІЗУ ТА ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ

Витоки історіографічного аналізу непу знаходяться на рубежі 1950-х – 1960-х років, коли історіографія почала розвиватися як спеціальна галузь історичної науки. На сьогоднішній день нагромаджено значну кількість різноманітних за характером і змістом історіографічних досліджень, які так чи інакше примикають до обраної теми або частково розкривають її. Їх можна умовно об'єднати в наступні групи: 1) узагальнюючі видання з історіографії радянського суспільства та історії України, роботи, що розкривають особливості історичної науки на тому чи іншому її етапі; 2) праці з історії радянської економічної науки і економічної думки в колишньому СРСР і в Україні; 3) історіографічна література, присвячена розробці і здійсненню ленінського плану соціалістичного будівництва і окремих його ланок, а також історії України в 1920-ті роки; 4) публікації, в яких здійснюється критика так званих буржуазних і антимарксистських концепцій і поглядів на історію радянського суспільства, його окремих періодів, включаючи 1920-ті роки; 5) роботи, присвячені історіографії нової економічної політики чи окремих її аспектів.

Аналіз наявної історіографічної літератури дозволяє зробити такі висновки. По-перше, переважна її частина підготовлена в радянську добу, тому і оцінка нагромаджених знань здійснювалася в цих працях на основі відповідних методологічних підходів і установок, що панували в той час у науці. Останні, як відомо, перетворювали історіографію в прислужницю офіційної політики та ідеології. А неупереджена узагальнююча історіографічна переоцінка напрацьованого науковцями матеріалу розпочалася в Україні лише на початку 1990-х років, після розпаду СРСР, і поки що не зачепила тематично історіографію непу. Подальшого дослідження потребують окремі аспекти історіографії непу, зокрема, розвитку торгівлі, ринку, кооперації, їх особливостей в Україні тощо.

Радянська періодизація розвитку історичної науки і вивчення окремих проблем, включаючи і історіографію непу, визначалася не внутрішнім станом самої науки і тими провідними тенденціями, які впливали на методику, характер і зміст досліджень, а підганялася під міфологізовані етапи будівництва соціалізму. Сучасний аналіз особливостей процесу нагромадження знань про неп в Україні дозволяє виділити такі основні етапи в його історіографії: 1) початок – кінець 1920-х років; 2) кінець 1920-х – перша половина 1950-х років; 3) друга половина 1950-х років – початок 1990-х років; 4) сучасний розпочався після проголошення незалежності України і розпаду СРСР. Оскільки історіографічна періодизація завжди має дещо відносний характер, тому означені історіографічні етапи не є абсолютними, вони можуть уточнюватись і доповнюватися дослідниками.

Джерела історіографії непу та соціально-економічних процесів в Україні 1920-х рр. охоплюють праці, створені на всіх етапах історіографії непу. За своїм змістом, спрямованістю і значенням їх можна розділити на декілька груп.

Окрему групу становлять дослідження з методології та джерелознавства історичної науки [1-4], праці з історії історичної науки, історичних наукових закладів, а також історіографічні розвідки з історії непу.

Основну групу історіографічних джерел складає література, присвячена дослідженню непу. Вона є головним об'єктом історіографічного аналізу і включає, насамперед, роботи українських учених, а також частину праць російських дослідників, присвячених вивченню непу в СРСР, видання підготовлені зарубіжними науковцями.

Запровадження і здійснення непу тісно пов'язане з діяльністю правлячої на той час комуністичної партії, державних і громадських організацій, що обумовило необхідність розгляду відповідної частини наукової літератури.

Об’єктом історіографічного аналізу стали також узагальнюючі роботи з історії України. Їх основне значення, як історіографічного джерела, полягає в тому, що вони концентровано для свого часу відображають рівень розвитку історичних знань, особливості підходів до розробки основних проблем історичної науки, у тому числі і непу. Особливу увагу дослідникам необхідно приділяти новим публікаціям з історії України 1920-х років, у яких минуле переосмислюється на основі сучасних досягнень історичної науки.

Історіографічному аналізу з проблем соціально-економічного життя України в добу непу підлягає частина економічної та політологічної літератури, включаючи зарубіжні видання, що мали визначальне значення для розуміння соціальних, економічних і політичних процесів в Україні у 1920-ті роки. Це обумовлено тим, що вивчення непу здійснювалося майже всіма суспільними науками і їх конкретні висновки впливали на загальний стан історіографії проблеми.

До наукового аналізу багатогранної теми непу входять монографічні дослідження. Значну частину наукової літератури з означеної проблематики складають численні статті з окремих питань непу та історії України в 1920-ті роки, опубліковані в збірниках і журналах. Наукові статті, періодичні видання в цілому становлять історіографічний інтерес насамперед тим, що своєю сукупною тематикою і змістом відображають панівний у свій час погляд на ті чи інші аспекти непу, показують широту тематичної спрямованості досліджень.

Певне місце серед історіографічних джерел посідають праці керівників комуністичної партії і радянської держави, мемуарна література. Ці публікації дозволяють поглянути, з одного боку, на динаміку розвитку оцінок непу в середовищі партійного авангарду, який безпосередньо брав участь у розробці й реалізації цієї політики в 1920-ті роки, а, з іншого боку, простежити погляди на суть і зміст тогочасних соціально-економічних перетворень некомуністичних сил, ліберальної інтелігенції, включаючи науковців та спеціалістів. Разом з тим, вони дозволяють глибше розкрити вплив суб’єктивних факторів на рівень розвитку історичної науки. Важливе значення для дослідження соціально-економічних процесів непівської України має газетна та журнальна публіцистика, в тому числі сучасна, яка по-новому поставила багато проблем історії України 1920-х років.

Історіографічному аналізу підлягають не лише публікації, а й дисертаційні дослідження з даної теми. Разом з тим, досліднику необхідно враховувати, що значна частина дисертаційного матеріалу була опублікована у вигляді монографій, брошур, статей. Історіографічному аналізу підпорядковується і частина документальних видань. Метою залучення документальних джерел є, в першу чергу, визначення особливостей археографічної роботи на кожному етапі історіографії непу в Україні. Під кутом зору історіографії основна увага дослідника має звертатися на концепцію видавців документів, яка відображає спрямованість і рівень вивчення проблеми, і знаходить свій прояв у тематиці публікацій, принципах добору матеріалів, характері передачі їх змісту, інших елементах археографічної роботи.

Історіографія нової економічної політики в Україні досить велика і різнопланова. Тому завдання дослідника полягає не в детальному аналізі всіх опублікованих праць, оскільки окремі із них за своїм змістом і висновками подібні і відрізняються лише фактичним і статистичним матеріалом. Тому основні тенденції, напрями і особливості вивчення непу в Україні слід простежувати, насамперед, на основі тих праць, що дозволяють відтворити повноцінну історіографічну картину. Увага має зосереджуватися, насамперед, на аналізі літератури, що торкається суті непу, його головних елементів, які визначають зміст, особливості і прояви всіх інших компонентів цієї політики. Основним науковим критерієм аналізу літератури непу має виступати принцип історизму, коли комплексна проблема аналізується через призму окремих її аспектів. Такий підхід дозволяє простежити послідовність процесу нагромадження знань, визначити те нове, що було внесено дослідниками у студіювання тих чи інших питань непу на кожному історіографічному етапі, і показати, як загальна атмосфера в суспільстві позначилася на характері і науковому рівні досліджень.

Таким чином, історіографія непу та соціально-економічного життя України 1920-х рр. пройшла кілька етапів у своєму розвитку, що відрізняються якісними та кількісними показниками. Джерела історіографії непу включають досить широке коло робіт, як загального, так і спеціалізованого характеру, що характеризують соціально-економічні процеси в Україні 20-х рр. ХХ ст.

Література:

1. Дашкевич Я.Р. Стан і напрями джерелознавчих та історіографічних досліджень історії України (друга половина XIX – XX ст.). Доповідь про друковані праці, подана на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. – К.: 1994. – 52 с.
2. Ковальченко И. Историческое познание: индивидуальное, социальное и общечеловеческое // Свободная мысль. - 1995. - №2;
3. Ковальченко И. Д. Методы исторического исследования. - М.: Наука, 1987. – 439 с.
4. Санцевич А. В. Методика исторического исследования. 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Наукова думка, 1990. – 212 с.