СИМВОЛІЧНИЙ ВИРАЗ МОДИ

Мода – це багатофункційне соціально – психологічне явище. Перш ніж прийняти якісь модні новинки, людина конструює образи, пов’язані зі своєю зовнішністю та реакцією інших людей. Ці образи схематичні, але максимально відповідають цілі в вигляді ідеального образу. [4; с.83].

Серед вітчизняних вчених, які цікавилися питаннями моди можна виділити Л.П.Дихнич [2], М.Т.Мельник [5], Л.П Ткаченко[8].

Суспільна природа моди, її норм і цінностей – традиційна проблематика російських філософів і соціологів А.Б.Гофмана, М.М.Топалова, З.Б.Елькіна.

Ж.Ж. Руссо, Г. Зіммель, В. Зомбатр розглядали моду в якості регулятора соціальних потреб.

Семіотичним аналізом моди займалися Р. Барт, Ю.М. Лотман.

Символ в процесі пізнання або відображення дійсності відіграє велику роль. Значне місце в комунікаційній культурі серед невербального спілкування займає одяг. Для освоєння певних сигналів та своєрідних універсальних кодів, які пропонує нам мода, потрібне знання традицій та звичаїв. Одяг «комплексно відображує життєвий досвід багатьох поколінь, зводячи окреме, фрагментарне, до всезагального, універсального» [7; с.21]. За допомогою одягу людина може виражати повагу до інших, або ж навпаки, протиставляти себе іншим. Одяг, як носій знакової системи, може характеризувати людину як з соціальної сторони, так і її «моральний потенціал» [7; с.22]. Мода виходить із соціальних та індивідуальних потреб. Мода візуалізує особистісні якості і «задає аксіологічні стереотипи поступків» [7; с.24]. Мода є показником статусу, влади і представлена в свідомості в вигляді цінності - цілі. А особливо брендові речі «стали використовуватися як спосіб самоідентифікації та самопрезентації» [6; с.135]. Мода – це цілісний вираз стану суспільства. Мода здатна генерувати нові ідеї, або переосмислювати старі, але в новому контексті та регенерує сама себе. [1; с.426 -428 ].

Люди не залишаються байдужими до цього феномену. В моді відношення між людьми приймає форму відношень між образами [4; с.52]. Ми слідуємо модним тенденціям, виявляючи свій естетичний смак і в відповідності до своїх емоційних переживань.

Мода – це один із засобів самоствердження та самореалізації.

Звертаючись до минулого, мода сьогодні пропонує велику свободу вибору. Модифікації одягу підкорені певній логіці. Семіотика досліджує моду як знакову систему, що виражає зміст. В основі стилю жінок лежить бажання подобатися і зачаровувати, а у чоловіків – показати свій статус та соціальне положення.

Наприклад, мистецтво костюму має систему знаків в вигляді форм, ліній, кольорів. Ціль символічної системи костюму – передати інформацію від її володаря до оточуючих. Під інформацією в костюмі розуміють складність, своєрідність розміщення елементів та їх новизну. Костюм, як і мода вцілому, був змушений сформувати свою мову, свою знакову систему, яка служить засобом інформації. Будь – яка інформація може бути кодована та перекодована. Тобто, для передачі інформації повинен бути код. «Кодом називається правило, що описує відображення одного набору знаків в іншому наборі знаків. Кодом називають і множину образів при цьому відображенні.» [4; с.268]. Код - це посередник в процесі комунікації між творцем моди та її споживачем. За допомогою знака можна зрозуміти розвиток системи в майбутньому. Показ моди завжди супроводжується вербальним поясненням, що розкриває зміст символів.

Юнійя Кававмура, професор соціології, стверджує, що мода – продукт культурний та символічний і є результатом відношень людини та оточуючого її соціуму. Кававмура розмежовує поняття моди та одягу і виділяє два значення терміну «мода»: мода як поняття і мода в одязі як її практика та явище [3; с.14].

Значення моди та її значимість змінювалися під впливом соціальних звичаїв і переваг в одязі. Мода виникає в результаті прийняття певних культурних цінностей, які часто видозмінюються. Стилістичні зміни в моді є результатом існування в суспільстві системи моди. Також однією із складових моди є новизна. Зміни і новизна – це дві якості, що характеризують моду. Зміст моди постійно змінюється, але мода як форма завжди залишається незмінною в модних столицях світу [3; с.20]. Новизна є характеристикою модернізму та постмодернізму. Жан Бодрійяр пише: «модернізм – це код, мода – його символ».

Люди, одягаючись, прикрашаючи себе та іншими способами сигналізують про щось своєму оточенню за допомогою свого тіла.

Вважаючи моду різновидом візуальної культури, дослідники вивчають її через ілюстрації, живописні полотна, фотокартки.

Агата Брукс Янг вважає, що зміни в моді відбуваються циклічно і незалежно від історичних подій, існуючих в суспільстві філософських ідей, ідеалів.

Американський вчений Торстен Веблен виділяє три властивості моди: мода є засобом показу достатку; чим менш практичним є предмет гардеробу, тим його більша вага в якості символу «вищого суспільства»; мода сучасна. Бути модним – значить відповідати даному моменту часу [3; с.39].

На думку Герберта Спенсера основна функція моди в соціальному контролі і тому мода є символом соціального положення і статусу.

Уільям Грем Самнер і Фердінанд Тенніс дотримуються думки, що мода – це соціальний звичай.

Вважається, що соціального значення мода набуває лише в суспільствах з чіткою класовою структурою.

Яскравим символічним виразом моди є одяг. Французький структураліст Ролан Барт ввів поняття системи одягу, розробив теоретичне поняття моди і розглянув її практичне застосування, допоміг удосконалити концепцію моди як системи інститутів.

Герберт Блумер також говорить про систему моди. Він розробив теорію, в якій пояснює моду в сучасному масовому суспільстві.

Фред Девіс розглядає моду як стійку систему переконань, традицій та формальний інституційних процедур, що складають чітку організацію, яка переслідує загальновизнану головну ціль. [3; с.84].

Символічний капітал трансформується в економічний чи культурний капітал, якщо він визнаний суспільством. Символічна цінність актуалізується за рахунок того, що людина за допомогою цих символів виражає свою соціальну ідентичність. Мода як інститут породжує ієрархію модних марок, наділяючи їх вироби соціальним, економічним, культурним та символічним капіталом.

Подальші наші розробки цієї теми будуть стосуватися шляхів дії кольорової символіки.

Література:

1. Васильев А.А. Этюды о моде и стиле / Александр Васильев. – М.: Альпина нон-фикшн; Глагол, 2008. – 560с.

2. Дихнич Л.П. Феномен моди в соціокультурних процесах ХХ століття: Автореф. дис... канд. іст. наук: 17.00.01 [Електронний ресурс] / Л.П. Дихнич; Київ. нац. ун-т культури і мистец. — К., 2002. — 20 с. — укp.

3. Кавамура Ю. Теория и практика создания моды / Юнийя Кавамура ; перевела с анг. А.Н.Поплавская ;науч.ред. А.В.Лесбак-Клейманс. – Минск : Гревцов Паблишер, 2009. – 192 с.

4. Килошенко М.И. Психология моды : Учеб. пособие для вузов / М.И.Килошенко. – 2-е узд., испр. – М.: Издательство Оникс, 2006. – 320с. : ил.

5. Мельник М.Т. Мода в контексті художніх практик XX ст.: автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 26.00.01 [Електронний ресурс] / М.Т. Мельник; Київ. нац. ун-т культури і мистец. — К., 2008. — 19 с. — укp.

6. Сердюк Е.А. Бренд как предмет социальных потребностей человека постиндустриального общества // Інтелект. Особистість. Цивілізація [Текст] : Темат. зб. наук. пр. із соц. – філос. пробл. Вип.7 / голов. ред. О.О.Шубін. – Донецьк, ДонНУЕТ, 2009. – С. 134-143.

7. Проценко О.П. Этический дискурс одежды как способа невербальной коммуникации // Гуманітарний часопис : Збірник наукових праць. – Харків, ХАІ.2009. - №2 – С.20-25

8. Ткаченко Л.П. Мода як естетичний феномен: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.08 [Електронний ресурс] / Л.П. Ткаченко; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 1999. — 17 с. — укp.