НОВІ ПОГЛЯДИ НА ПРОБЛЕМУ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНІВ НЕПОВНОЛІТНІМИ

На сьогодні проблема злочинності неповнолітніх є центральною для кримінології. Від її вирішення залежить майбутнє держави, розвиток поколінь, що продовжать традицію і культуру народу.

Необхідно зазначити, що в літературі не існує однозначного визначення поняття «злочинність неповнолітніх». Так, поряд із зазначеною категорією нерідко зустрічається термін «підліткова злочинність». На нашу думку, таке ототожнення не є цілком правильним, оскільки за показниками вікової психології підліток — це дівчина чи хлопець у віці від 12 до 16 років. За підлітковим віком настає юність, проте поняття "юнацька злочинність" теж буде неточним, оскільки юнацький вік не закінчується у 18 років. Іноді застосовують термін "дитяча злочинність". Однак таким поняттям можна умовно позначити діяння осіб у віці до 15-16 років, бо злочини, які вчиняють особи у 17—18 років, аж ніяк не назвеш дитячими [1, с.40].

Незважаючи на існування неоднозначних підходів до визначення поняття злочинності неповнолітніх, суспільна небезпечність цього явища не перестає привертати увагу науковців в галузях кримінології, соціології, психології та інших сферах науки. Теоретичне розв’язання низки проблем викладено в монографіях, підручниках, посібниках, наукових статтях. Зокрема, значний внесок було здійснено як українськими вченими, так і науковцями близького і далекого зарубіжжя. Питання щодо запобігання протиправної поведінки неповнолітніх останнім часом досить інтенсивно досліджувалося К.В. Гутаріною, А.П. Закарлюком, В.М. Оржеховською, О.М. Джужею, І.Г. Богатирьовим, А.В. Кирилюком, Т.Л. Кальченко, О.Г. Колб та іншими вченими. Втім, їх роботи присвячені загальним питанням злочинності неповнолітніх, де відсутні дослідження безпосереднього впливу антисоціального способу життя на механізм вчинення злочинів неповнолітніми, що, власне, й зумовлює актуальність написання запропонованої статті.

Зазначений вид злочинності має свою специфіку, яка зумовлюється соціально-психологічними особливостями цієї категорії осіб та їх статусом у суспільстві. Так, в силу своїх психологічних характеристик, неповнолітні, на відміну від дорослих осіб, частіше піддаються негативному впливу суспільства. Вважається, що молодому поколінню закономірно притаманна підвищена активність до вчинення злочинів. Яка обумовлюється низкою наступних факторів: сімейним вихованням, матеріальними нестатками, відсутністю моральних бар’єрів.

Головною глобальною причиною злочинності неповнолітніх науковці вважають «соціальне аутсайдерство», коли діти опиняються поза існуючим суспільством внаслідок неповноцінної соціалізації. Серед інших причин виділяють негативний вплив засобів масової інформації, збільшення кількості бездоглядних дітей, недоліки чинного законодавства, нестабільність суспільного устрою [2, с.76].

Детальний аналіз тенденцій злочинності неповнолітніх свідчить про зниження віку вчинення злочинів, зростання питомої ваги злочинців 14-15 років. Неповнолітні легко засвоюють нові види злочинності: викрадення людей, вимагання, комп’ютерні злочини тощо. Збільшується кількість резонансних злочинів, що відрізняються особливим цинізмом і жорстокістю [3, с.48].

Досить часто в результаті соціалізації, внаслідок конфлікту інтересів із суспільством, з метою самоствердження неповнолітні схильні до різних форм антисоціальної поведінки, серед яких: тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія. Так, останні можуть виступати в якості детермінант злочину, оскільки під впливом психотропних речовин неповнолітній стає більш розкритим у своїй поведінці, агресивнішим. Під час сп’яніння внаслідок дії психотропних речовин в людини втрачається бачення відмінностей між забороною та дозволом, появляється надмірна сміливість, знижується контрольованість дій, що, безумовно, сприяє вчиненню злочинів. Особа перестає критично ставитись до навколишнього світу.

На сьогодні алкоголізм неповнолітніх є найбільш масовим явищем. Регулярне вживання алкоголю у молодому віці призводить до формування залежності. Уживання слабоалкогольних напоїв, у складі яких є горілка, щодня або раз на тиждень, разом становить 27 % серед учнів 6–8 класів, 46 % – серед учнів 10 класів та першокурсників ПТУ, 21 % – серед першокурсників вищих навчальних закладів. Дев’ять з десяти українських підлітків вживали алкоголь, а кожен п’ятий зізнався соціологам, що його друзі зловживають спиртним (напиваються) мінімум раз на тиждень [4, с. 196].

Другою проблемою, яку ми будемо аналізувати, є наркоманія. В усьому світі кількість наркоманів зростає, Україна не є виключенням. Ті, хто вживає наркотики, без них обійтись уже не можуть і потребують тільки щоденного збільшення доз. За даними опитувань, п’ята частка молодих людей знайома з дією наркотиків. Кількість молоді, що вживає наркотики щороку зростає на 5-6 %, серед учнів ПТУ і студентів ВНЗ цей відсоток сягає 8,9 % та 11,5 % відповідно. Аналіз показників у гендерному розрізі показує, що хлопці частіше, ніж дівчата цікавляться наркотиками [5, с.60].

Пияцтво й наркоманія серед неповнолітніх українців стають масовим і перетворюється на стиль життя, стверджують експерти. Власне тому дедалі чіткіше відбувається формування обумовленої системи «спосіб життя - злочини». Все частіше злочинні діяння становлять складену систему взаємовідносин неповнолітніх з навколишнім світом і розглядаються як визначений спосіб організації їх життєдіяльності відповідно до індивідуально-психологічних, суб’єктивно - особистісних умов життя. Сьогодні злочинний спосіб життя поступово стає домінуючим видом поведінки неповнолітніх.

У зв’язку з цим потрібно розглядати факт формування нездорового способу життя неповнолітніх через призму поняття адиктивної поведінки. Так, під останньою розуміють один із типів антисоціальної поведінки, що виражається через бажання уникати реальність шляхом штучної зміни свого психічного стану. Така зміна можлива за допомогою прийому додаткових речовин або постійної фіксації уваги на конкретних видах діяльності з метою розвитку інтенсивних емоцій. Прийнято вирізняти хімічну (алкоголізм, токсикоманія, наркоманія), сексуальну, харчову, злочинну та інші форми адикцій.

Уникання реальності шляхом зміни психічного стану особи може відбуватися через ряд факторів, серед яких: соціальні, біологічні та психологічні. Так, цікавим є те, що особи, які реагують на алкоголь як на речовину, що різко змінює психічний стан, більш схильні до розвитку алкогольної адикції. До психологічних чинників більшою мірою відносяться психологічні травми на різних періодах життя. Типи сімейного виховання неповнолітніх, педагогічного впливу найчастіше виступають соціальними детермінантами адикцій [6, с. 172].

Небезпеками адиктивної поведінки є часткова деформація свідомості неповнолітнього, а також велика ймовірність зміни об’єкта адикції. Так, більш схильна до вчинення злочину та особа, яку заставляють кинути курити чи вживати алкоголь. Ймовірніше за все, внаслідок таких обмежень можлива відмова від одного об’єкту адикції на користь іншого, що іменується так званим «заміщенням адикцій». Власне тому в основу сучасних теорій, програм боротьби за здоровий спосіб життя, мають бути покладені вищенаведені особливості.

Як підсумок, можна сказати про значний вплив негативних звичок на якісно-кількісну характеристику злочинності неповнолітніх. Нерідко власне алкоголь, наркотичні речовини виступають в якості домінуючих чинників вчинення злочинів. З метою зниження кількості злочинів, враховуючи вищенаведене, виникає необхідність реформування системи протидії протиправній поведінці неповнолітніх.

Література:

1. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник / M. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. M. Мельник та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. - K.: Юрінком Інтер, 2001. - 480 с.

2. Даньшин И. Н. Детерминация преступности несовершеннолетних / И.Н.Даньшин // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр.— Харків: Право, 2004.— Вип. 8.— С. 75–78.

3. Гаркавець С. О. Проблема девіацій у поведінці студентської молоді/ С.О.Гаркавець// Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць Ін ­ ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України.— 2007.— Т. 7, вип. 12 «Екологічна психологія».— С. 46–49.

4. Медведєв В.С., Шевченко О.М. Юридично-психологічна характеристика сучасних проблем української молоді: проблема пияцтва та алкоголізму/ В.С. Медведєв, О.М. Шевченко// Науковий журнал «Юридична психологія та педагогіка» - №1(11). - 2012.- С.195-204.

5. Горденко С. Соціально-психологічні аспекти алкоголізму та наркоманії / С.Горденко // Педагогіка. Гуманітарний вісник - № 23. – С.59 – 63.

6. Фетискин Н.П. Психология аддиктивного поведения. Научно-методическое издание – Кострома: КГУ, 2005. – 272 с.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, Автухов Констянтин Анатолійович