СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Виховання є процесом, який всебічно досліджується педагогами різних рівнів і постійно приваблює науковців своєю глибиною, доцільністю аналізу. Воно є і категорією, яка має різнобічні трактування. Відомий вітчизняний педагог Костянтин Дмитрович Ушинський наголосив на значущості виховного впливу на молодь від 16 до 23 років (саме цей час її життя є студентським), оскільки у цей період віддається перевага тому чи іншому напрямку в мисленні людини, а також відбуваються конкретні зміни в її характері.

Відомо, що у вищому навчальному закладі виховний вплив педагога на вихованця помітно слабшає, але посилюється логіка мислення молодих людей, які здобувають спеціальність, досягає високого рівня розвиток їх пізнавальних здібностей, усвідомлення ними значення цілеспрямованого застосування своїх сил у відповідності до нахилів і здібностей для розв'язання конкретних завдань.

У сучасній вищій школі принципи виховання мають дещо інше змістове наповнення, ніж у попередні десятиріччя, і сприяють формуванню окремих якостей цілеспрямованої особистості майбутнього фахівця.

Принципи виховного процесу (принципи виховання) — це загальні положення, в яких виражені основні вимоги до змісту, методів, організації виховного процесу. Вони відображають специфіку процесу виховання і на відміну від загальних принципів педагогічного процесу — це загальні положення, якими керуються педагоги при розв'язанні виховних завдань.

Принципи виховання у вищій школі - це основоположні ідеї, які втілюють у собі взаємозалежність його (виховання) мети, завдань, закономірностей і потреб суспільства щодо рівня сформованості необхідних якостей молоді України.

До їх числа відносимо принципи: опори на позитивне у людині та її вчинках, єдності вимог і поваги до особистості вихованця, етнізації, народності, природовідповідності, культуровідповідності, виховання у колективі, демократизації, виховання у праці, наступності у виховній роботі кураторів, відповідності виховання індивідуальним особливостям молоді, інтегративності, поєднання цілеспрямованої виховної діяльності з ініціативою студентів, гуманізації, зв'язку виховання з життям.

У вищій школі одним із найвагоміших принципів виховання є принцип опори на позитивне в людині та її вчинках. Він базується на вірі у правильне, добре в характері і діях особистості вихованця. Принцип опори на позитивне в людині орієнтує на повагу до неї, уважне ставлення до всіх її життєвих проявів, необхідну підтримку. Дотримання принципу сприяє розвитку взаємодовіри, взаємодії, взаємовпливу. Наслідком його реалізації є позитивна реакція вихованців на стосунки з особистістю педагога-куратора та підтримка його ініціатив, пропозицій, рішень.

Інший принцип - принцип єдності вимог і поваги до особистості вихованця. У ньому закладено ідею позитивного впливу на людину через повагу до неї, «почуття шани, прихильне ставлення» та одночасне підвищення вимог з боку педагога, що стимулює цілеспрямований розвиток і дієвість вихованця, викликає у нього бажання жити творчо і цим підтримувати інших. У давнину наші предки, керуючись цим принципом, проявляли свою небайдужість до набуття молодою людиною життєвого досвіду, враховували у взаємодії з нею її погляди та переконання, сприяли покращенню долі, піклувались про правильну поведінку у соціумі та рівень життя. У їхній виховній практиці повага і вимогливість до особистості були першочерговими мотивами.

Принцип етнізації виховання покликаний орієнтувати на врахування у виховному процесі ідей формування особистості, напрацьованих у межах кожного етносу для збереження його своєрідності, специфічності та підтримки кращих надбань прадідів. Він застосовується з метою кращого розуміння життєвих позицій студентів, їхніх релігійних переконань, політичної орієнтації, потреб і запитів. Завдяки дотриманню цього принципу куратор може регулювати взаємовідносини у студентському колективі.

Принцип народності полягає у використанні з виховною метою ідей єдності загальнолюдського і національного, що сприяє формуванню національної спрямованості виховання, любові до першо-батьківщини та її народу, шанобливого ставлення до його культурної спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості людей, що населяють нашу країну.

Принцип природовідповідності виховання базується не тільки на фізичних, психічних, психологічних, анатомічних, вікових особливостях студента, а й на етнічних, регіональних, статевих, оскільки нехтування їхнім значенням у процесі виховного впливу призводить до різнорідних наслідків для цілісного розвитку. Керуючись цим принципом педагог може впливати на особистість студента з огляду на його життєвий досвід, рівень орієнтації у суспільному житті, уміння застосовувати наявну тільки у нього інформацію щодо розвитку різностороннього наукового знання окремого регіону, області, краю тощо.

Принцип культуровідповідності виховання означає здійснення виховного процесу на народознавчій основі: з урахуванням мови народу, його мистецтва, ремесел і промислів, культурних здобутків протягом багатовікової історії, оскільки вони є засобами впливу при виробленні у молоді духовних, моральних, матеріальних і інших цінностей. Цей принцип орієнтує куратора на роботу із забезпечення студентів розумінням важливості єдності та спадкоємності поколінь, підвищення ними свого рівня знань із вітчизняної та зарубіжної культури, застосування їх у спілкуванні з вихованцями.

Принцип виховання у колективі передбачає всебічний розвиток особистості через взаємовплив, що відбувається у процесі взаємодії всіх його членів. Цілеспрямоване дотримання цього принципу допомагає підвищувати життєвий досвід вихованців; засвоювати, відпрацьовувати позитивні звички та сприяє викоріненню в окремих осіб набутих раніше негативних, а також розвиває навички ділового спілкування, уміння слідувати етичним нормам спільного життя тощо.

Принцип демократизації виховання орієнтує на усунення авторитарності у вихованні; налагодження партнерських відносин між куратором і студентами, самими студентами, студентами і керівництвом вищого навчального закладу; сприйняття кожної особистості як вищої соціальної цінності; формування усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її відповідальністю за власні дії; розвиток індивідуальних здібностей та забезпечення можливості двостороннього волевиявлення, рівноправності, іноді самодіяльності.

Принцип виховання у праці полягає у виробленні у студентської молоді бажання самостійно поповнювати свої знання шляхом плідної підготовки до навчальних занять, позанавчальних заходів, накопичувати необхідну для подальшої роботи інформацію. У давнину наші предки дотримувались цього принципу, залучаючи молодь до досвіду різносторонньої діяльності на основі пізнання найпоширеніших і найнеобхідніших професій свого краю. Через реалізацію цього принципу у вихованні студентської молоді досягається усвідомлення нею важливості цілеспрямованої праці задля досягнення поставленої мети.

Принцип наступності у виховній роботі кураторів трактується як такий, що полягає у плануванні і організації виховної діяльності зі студентами та слухачами з урахуванням рівня вихованості кожного з них, міри сформованості тих або інших якостей, забезпечення життєвих потреб.

З цим принципом тісно переплітається принцип безперервності виховання. Він полягає у цілісності та наступності виховного процесу, органічному поєднанні навчального та виховного факторів, формуванні всесторонньо розвиненої особистості.

Принцип відповідності виховання індивідуальним особливостям молоді спрямовує на врахування у виховній практиці психологічних, психічних властивостей особистості, її моральних, фізичних, фізіологічних якостей, матеріальних потреб, духовних запитів тощо. Він орієнтує на налагодження куратором стосунків з кожним студентом відповідного факультету, відділення чи групи з урахуванням його етнічного походження, нахилів, здібностей, релігійних переконань тощо.

Інтегративність виховання пояснюється як дотримання у виховному процесі єдності педагогічних вимог ВНЗ, сім'ї та громадськості. Цей принцип спрямовує на взаєморозуміння, взаємопідтримку, взаємодопомогу у стосунках між педагогами ВНЗ, сім'ями та громадськими організаціями, громадою в цілому для підкріплення процесу становлення й утвердження позитивних якостей особистості, підвищення спільними зусиллями якості виховного впливу на студентів.

Принцип поєднання цілеспрямованої виховної діяльності з ініціативою студентів орієнтує на подолання бар'єру між куратором і вихованцями через виваженість його рішень, підходів до розв'язання назрілих у молодіжному колективі проблем, взаємодію у необхідні життєві моменти; належне сприйняття й оцінку ініціативних проявів підлеглих. Принцип базується на виявленні пропозицій студентів і включення їхніх побажань у заплановані виховні заходи. Він передбачає відпрацювання куратором такого стилю взаємин, який не придушує, а збуджує сили вихованців, розвиває їх самостійність та ініціативу.

Охарактеризований вище принцип перегукується із принципом гуманізації виховання у практичній діяльності кураторів вищої школи. Він проявляється у світогляді, пройнятому любов'ю до людей, повагою людської гідності, доброзичливому ставленні до вихованців, застосуванні найдоцільніших засобів впливу на них, підтримці їхніх ідей, допомозі в організації творчої, навчальної, науково-пошукової, громадської роботи, створенні умов для формування кращих якостей і здібностей молоді тощо. Гуманізація виховання передбачає наповнення виховного процесу благородними ідеями, спрямованими на розвиток у молодих людей природних здібностей, щирості, людяності, доброзичливості, милосердя, уможливлення здійснення ними щонайглибшого самопізнання та самореалізації.

Принцип зв'язку виховання з життям базується на виробленні кураторами цілеспрямованого курсу на забезпечення формування у студентської молоді навичок пошуку сфери застосування своїх знань, пошуку інформації про найістотніші суспільні процеси, організації власної справи тощо. Він є постійно актуальним і необхідним для усвідомлення студентами своєї ролі у подальшому житті. Крім того, спрямування названого принципу визначається повсякденною необхідністю орієнтуватись у потоці інформації, суттєвих подій і явищ. Принцип зв'язку виховання з життям передбачає врахування у виховному процесі особливостей суспільно-політичного, економічного, традиційного укладу життя у країні.

З часом з'являються нові ідеї, які звертають увагу на необхідність застосування у вихованні студентської молоді інших або нових принципів. Адже, як справедливо зазначають сучасні вчені, - «виховання і розвиток - єдині».

Виховання має специфічні особливості.

По-перше, виховання — процес цілеспрямований, тобто він орієнтує на досягнення визначеної мети. Мета — це передбачення ідеальних результатів діяльності, але з урахуванням реальних можливостей і потреб суспільства у визначеному типі особистості. Таким чином, мета забезпечує перспективний творчий характер процесу виховання.

По-друге, виховання — процес багатофакторного впливу на особистість, тобто на становлення й розвиток особистості впливають різні фактори: сім'я, друзі, засоби масової інформації, громадсько-політичне життя, релігія, церква тощо.

По-третє, виховання передбачає концентричність організації виховного процесу на індивідуум. Дитина розвивається на всіх вікових етапах як цілісна особистість: це диктує необхідність одночасного формування різних якостей особистості: чесності, доброти, відповідальності, самостійності тощо.

По-четверте, процесові виховання властива певна віддаленість результатів, їх стрибкоподібність. Це пояснюється тим, що результати виховної діяльності, виховні зусилля педагогів і батьків можуть виявлятися не одразу, а з часом, протягом тривалого періоду взагалі може здаватися, що всі зусилля марні, дитина не бажає прислухатися до порад, прагнути до розвитку своїх талантів і здібностей. Але через певний проміжок часу, навіть після закінчення ВНЗ, педагог з радістю побачить позитивний результат — зрілу особистість зі сформованою системою цінностей.

По-п'яте, виховання — це процес довготривалий і безперервний, який супроводжує людину впродовж усього її життя. Виховання — це дорога без кінця. Гельвецій говорив, що все його життя було лише довгим виховним процесом. Відомо, що виховання продовжується й тоді, коли ніхто і ніщо спеціально не організовують цей процес, відсутність виховання — це також виховання. Але в дорослої зрілої людини з часом процес виховання переростає в самовиховання, прагнення до самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення.

Література:

1. Виховна робота в технікумах, коледжах. – З досвіду роботи ВНЗ І-ІІ р.а. – Випуск 1. – НМЦ, 2008р.

2. Виховна робота в школі №2 (63). Науково-методичний журнал. Лютий 2010р.

3. Організація навчально-виховного процесу. З досвіду роботи ВНЗ І-ІІ р.а. Випуск 13. НМЦ, 2008р.

4. Шкільний світ №8 (520). Всеукраїнська газета для вчителя. – К., 2010р.

5. Специфіка принципів виховання, Суспільна спрямованість ...

pidruchniki.ws › Педагогіка