Діагностика стану самовдосконалення вчителя музики в сучасних освітніх умовах

Головною тенденцією у розвитку сучасного суспільства є перенесення в освітніх системах акцентів з масових педагогічних явищ на самоцінність особистості, вивчення можливостей та умов її самовдосконалення й самореалізації. Визначальним напрямком реформування навчального процесу у вищій школі є оновлення змісту фахової підготовки шляхом зростання у ньому компонентів, спрямованих на самовдосконалення особистості. Це посилює актуальність розробки педагогічних технологій, здатних забезпечити виконання поставлених завдань. У їх розв’язанні першочергового значення набуває формування у майбутнього спеціаліста творчого потенціалу, потреби в постійному удосконаленні набутої освіти, підвищенні компетентності в умовах євро інтеграції, здатності орієнтуватися у мінливому інформаційному просторі. Саме тому оволодіння майбутнім вчителем, зокрема вчителем музики, технологією самовдосконалення є нині актуальною і набуває виняткового значення.

Дослідження проблеми самовдосконалення вчителів музики потребує ретельного вивчення стану готовності студентів педагогічних освітніх закладів до цієї складної діяльності, яка пов’язана із усвідомленням ними необхідності постійного набуття нових знань, умінь та навичок, підвищення власної фахової досконалості майбутньої викладацької діяльності. Реалізація такої програми вимагає аналізу стану обраної проблеми.

Слід зазначити, що питання самовдосконалення вчителя широко висвітлено у роботах Н. Сегеди, К. Завалко, А. Маричевої, Н. Млиницької, А. Зайцевої, Л. Тоцької та ін. Фахова підготовка майбутніх учителів музичного мистецтва узагальнена в дослідженнях Хай Лінь, О. Прядко, О. Матвєєва, Л. Гавриленко, Цзінь Нань та інших.

Аналіз цих робіт дав можливість усвідомити, що самовдосконалення – це складний і багатокомпонентний процес, тобто такий, який залежить власне від самої особистості, котра поставила перед собою конкретну мету. У суб’єктивних цілях він, головним чином, керований самою особою і здійснюється у її інтересах [1, с. 510]. Це спонукає до педагогічної розробки усвідомлених власних дій індивіда та можливості залучення педагогічного впливу з боку наставників, що робить даний процес необхідним в умовах педагогічного навчання, оскільки його неперервність дає шанси до перспективності розвитку.

Отже метою даної статті є розкриття стану розвитку та міри готовності студентів до самовдосконалення в умовах навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів.

Для з’ясування готовності майбутніх вчителів музики до самовдосконалення було проведено діагностику серед студентів педагогічних ВОЗ (289 осіб).

Так, на перший блок питань анкети про необхідність подальшого самовдосконалення, більше половини респондентів відповіли, що вони хочуть покращити свою фахову майстерність, та усвідомлюють необхідність подальшого власного перспективного зростання (62% від загальної кількості анкетованих). Було також з’ясовано, що безпосередня участь у практичній діяльності (співацькій, творчій та виконавській практиці) найбільше сприяє набуття необхідних практичних навичок. Вони вважають, що власна участь у творчих колективах, сольному виконанні може позитивно впливати на перспективний розвиток їхньої фахової майстерності. Менша частина опитуваних вбачає, що свої професійні здібності можна розвивати за допомогою вивчення відповідної науково-методичної літератури, аутотренінгу, прослуховування великої кількості аудіо- та відеозаписів інших виконавців.

У цьому блоці питань було також виявлено, якій музичній діяльності (гра на музичних інструментах, оволодіння музично-теоретичними знаннями тощо), на думку респондентів, можливо навчитись самостійно. З відповідей студентів ми дізналися, що самостійно можна отримати знання з музичної грамоти та теорії постановки голосу. Це безпосередньо дасть можливість майбутнім учителям музики удосконалити власну виконавську майстерність. 30% респондентів зазначили, що опанування будь-яким музичним інструментом буде сприяти і розвитку інших виконавських умінь. Так, граючи на музичному інструменті, співаючи під власний супровід, майбутній учитель буде мати більше практики, зможе брати участь у різних формах виконавської діяльності самостійно, частіше та незалежно від інших музикантів співати перед слухацькою аудиторією.

У наступному блоці питань анкети, для з’ясування умов самовдосконалення, респондентам було запропоновано визначитись, які умови найкраще співвідносяться з їхнім досвідом і найповніше відповідають власній можливості успішно здійснювати самовдосконалення. У результаті аналізу отриманих відповідей було з’ясовано, що 50% студентів вважають, що вони можуть вдосконалюватися майже самостійно. Їм потрібна лише незначна допомога викладачів. 30% – у колективному спілкуванні зі своїми однолітками, 15% респондентів вирішили, що їм необхідно більше прислухатися до роботи майстрів, котрі поширюють власний методичний досвід, 5% осіб (за сумою відповідей) заявили, що їм краще самовдосконалюватися без будь-якої допомоги та у процесі вивчення різних фахових дисциплін. З цього стає зрозумілим, що загалом 65% респондентів потребують безпосередньої або опосередкованої педагогічної допомоги. Це наводить на думку про доцільність включення у методику фахової підготовки майбутніх учителів музики застосування різних засобів і форм педагогічного впливу щодо самовдосконалення.

Слідуючий блок анкети був спрямований на з’ясування тих напрямків музичної освіти, які респонденти вважають необхідними та можливими для свого розвитку. Серед них були згадані навчання гри на музичному інструменті та уміння акомпанувати собі й іншим вокалістам (68%), вивчення музичної літератури, за допомогою якої можна дізнаватись про історію музичного мистецтва, виникнення і розвиток вокальної творчості та виконавства (20%). Дивною була відповідь тих майбутніх вчителів, яких нічого (окрім вокалу) не приваблює у музичній освіті (7% опитуваних). Також виокремилась група осіб, котрі вважають, що потрібно доповнювати свої знання й уміння усіма можливими способами, збагачуючи свою культуру у різних галузях музичної освіти (5%).

Для створення ефективної методики самовдосконалення потрібно було з’ясувати також, якими способами, на думку опитуваних, краще отримувати нові знання та уміння самостійно. Аналіз відповідей показав, що для здобуття глибоких теоретичних понять більшість осіб (85%) вважає за необхідне працювати з педагогом. Лише у діалозі з викладачем, на їхню думку, освітня діяльність здійснюється успішніше. Озброєння практичними уміннями, як вважає переважна більшість студентів, теж відбувається ефективніше у безпосередньому спілкуванні з педагогом. Отже, освітня взаємодія з викладачем важлива в обох випадках, як для отримання теоретичних знань, так і необхідних практичних фахових умінь і навичок.

У блоці питань, відповіді на які виявляють найбільш легкі для виконання кожним студентом вокальні уміння та прийоми співу для створення музичних композицій, респонденти вважають для себе агресивний панк, рок й інші вокальні засоби, котрі не потребують необхідної фахової підготовки. До того ж, окремо треба зазначити, що частині опитуваних легше співати solo, набагато менше осіб обрали відповідь про спів у ансамблі чи хорі. Є деякий процент респондентів, котрі вважають, що їм не варто пробувати вчитися вокалу самостійно.

На з’ясування рівня психолого-педагогічної освіти майбутнього вчителя музики були спрямовані запитання, за допомогою яких можна було встановити, яких знань чи умінь бракує студентам для успішного проведення уроків музики у школі. Виявилося, що не вистачає знань з психології, особливо з мотивації та змісту різних видів поведінки підлітків і дорослих, включаючи власну поведінку у фаховій діяльності, а також знань та умінь з педагогічної практики. 90% респондентів розуміють, що недостатньо добре володіти музичним інструментом чи голосом. На уроці музики, стверджують вони, вчитель може себе впевнено почувати лише за умов міцних знань з психології та педагогіки. Тільки 10 % вихованців вважають, що достатньо бути успішним музикантом і тоді уроки з «Музики» будуть проходити на належному освітньому рівні. Знання з педагогіки (спираючись на анкетні відповіді респондентів) забезпечують грамотну і впевнену поведінку учителя на уроці, сприяють умінню професійно викладати музичну дисципліну, етично поводити себе на уроці та, навіть, впевненіше почуватися в освітніх взаєминах з педагогами, котрі проводять з респондентами практичні заняття.

Наступний блок питань був присвячений з’ясуванню того, чого саме у самостійній діяльності студенту не вдається добитися без допомоги викладача. Найголовніше, на думку респондентів, це є недостатнє оволодіння методикою навчання. Адже кожен педагог володіє власними цікавими прийомами, котрі вироблялися і перевірялися протягом тривалого періоду (якщо цей педагог досвідчений). До того ж педагогічний досвід викладача доповнюється ще і величезним досвідом виконавської діяльності. Тому майбутні учителі музики переконані, що робота з викладачем необхідна їм, оскільки педагог у своїй роботі чітко дотримується конкретної методики навчання, яка вже випробувана часом. До того ж, крім теоретичних й методичних вказівок, котрі він рекомендує на кожному занятті і практично показує, як це потрібно зробити, викладач зразу ж на занятті може перевірити і правильність виконання окремих прийомів чи вправ та добитися бажаного результату й самостійності виконання їх студентом. Тому самовдосконалення, котре позбавлене таких особливостей навчання, може призвести, на думку більшості респондентів, до цілої низки помилок, виправляти які надалі буде складно.

Отже, підсумовуючи сказане відмітимо, що респонденти часто не розрізняють сутність схожих, але не однозначних понять. Зокрема, самостійну роботу, під час якої можна відпрацьовувати необхідні навички й уміння, та окрему діяльність щодо розвитку потенціалу кожної особистості, котра передбачає необхідну мотивацію до самовдосконалення, зацікавленість у самонавчанні і саморозвитку, опанування умінь професійно виконувати свою роботу, постійно удосконалювати її результативність у майбутній фаховій діяльності.

Отримані дані свідчать про несвідоме ставлення респондентів до самовдосконалення, відсутність необхідної мотивації до можливої самоактуалізації в межах освітньої й самостійної практичної фахової діяльності. Можна припустити, що самовдосконалення відбувається скоріше стихійно, ніж цілеспрямовано. Лише п’ята частина респондентів усвідомлює необхідність та можливість самоактуалізації і самовдосконалення для набуття неповторних рис фахової самобутності. Тому у межах навчального процесу необхідно створити відповідні умови для усвідомленої та цілеспрямованої мотивації щодо самовдосконалення майбутніх вчителів музики.

Література:

1. Педагогіка : Большая современная энциклопедия / Сост. Е.С. Рапацевич. – Мн. : «Соврем. слово», 2005. – 720 с.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор, Гуральник Наталія Павліна