ПОЕЗІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ. ТВОРЧІСТЬ ПОЕТА «ПОСТШІСТДЕСЯТНИКА» ВАСИЛЯ ГОЛОБОРОДЬКА

За шкільною програмою вивчення історії української літератури завершується розглядом творчості поетів – шістдесятників. У навчальній програмі для студентів ІІІ– курсу спеціальності «Бібліотечна справа»

є тема: «Поезія українського відродження», де і акцентується увага на вивчення поетів «постшістдесятників», зокрема, вивчення творчості Василя Голобородька, поета – сім десятника, представника Київської школи. На заняттях намагаюся дати відповідь чим жила українська література , принаймні, останні півтора десятки років і хто творив її, які ідейно - естетичні пошуки, опозиційність до влади, смаки і вподобання репрезентували сучасні літератори.

Представниками Київської школи були Микола Воробйов, Віктор Кордун, Михайло Григорів, Василь Голобородько, основні риси їх творчості:суб’єктивізм, пошук свободи у творчості, відродження елементів української національної давньопоетичної стихії, естетичний герметизм, розмитість поділу між свідомим і несвідомим, добром і злом.

При вивченні теми визначаємо ким був Василь Голобородько для нашої літератури, з’ясовуємо джерела його творчості і тематику , ставлення поета до художнього слова. Поет, який був визнаний за кордоном, але позбавлений голосу в рідному краї.

Зупиняюсь на творчій біографії Василя Голобородька.

Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з’явилося кілька добірок віршів. Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КДБ) колишнього СРСР.

Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні. 1970 року у США (Балтимор.) у видавництві «Смолоскип» була надрукована збірка віршів «Летюче віконце». Таке явище було нонсенсом у тогочасній радянській дійсності: раз друкують за кордоном — значить ворог… У 1983 році в Югославії була видана антологія світової поезії, яка мала назву «Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька».

В Україні перша збірка поезій «Зелен день» надрукована в київському видавництві 1988 року. За неї автора відзначено літературною премією ім. Василя Симоненка.

Того ж 1988 року Голобородька було прийнято до Спілки письменників України. У жовтні 1991 року брав участь в міжнародному фестивалі авторів, який відбувся в Торонто (Канада).

1990 року вийшла друком збірка «Ікар на метеликових крилах», 1992 року;— збірка «Калина об Різдві». За ці дві збірки 1994 року поета було відзначено Національною премією України імені Тараса Шевченка. 1999 року вийшла друком наступна поетична книжка під назвою «Слова у вишиваних сорочках». В останні роки Василь Голобородько опублікував також кілька розвідок на теми українського фольклору, зокрема «Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках» (2002) та інші. В 2010 році видавництвом Грані-Т видана збірка дитячих поезій «Віршів повна рукавичка».

Вже перші журнальні публікації (1963—65) молодого поета з Луганщини привернули до себе увагу незвичайним баченням буденних речей, що поставали як дивний, чарівний світ.

У поезії «раннього» Голобородька ніби оживає світ прадавніх анімістичних уявлень про природу — світ далекого «наївного» предка або довірливої дитини, заселений дивними істотами, наповнений чарівними звуками, кольорами, пригодами; світ української народної, язичницької ще, демонології, — казки, загадки, колядки, — але цей світ постає не в літературних ремінісценціях і не як «тіні забутих предків», а як органічна реакція поетичної душі на цілком сучасну навколишню дійсність, як дивовижний спосіб її переживання.

Пізніші поетичні збірки Голобородька засвідчили його певну еволюцію. Він зберіг колишню світлість і безпосередність переживання, глибину вразливості та легкість уяви, але поєднав їх із змужнілістю, ширшим баченням світу й наполегливішою громадянськістю, — хоч вона в нього, як і раніше, не публіцистична, а явлена саме в неповторному переживанні суспільно-важливих явищ, драматичних сторінок національної та сучасної історії, образів подвижників українського слова

У своїх віршах Василь Голобородько не шукає прямої відповіді на пекучі проблеми буття, його поезія — це своєрідний погляд на людину з середини.

Світ поезій Василя Голобородька змушує нас звернутись до себе, до своєї історії, вимагає бути уважними до того, що відбувається навколо, що чекає нас завтра. Читаючи вірші поета, можна помітити небуденність його художнього слова. Крик птаха у природі і стан закоханості людини не мають нічого спільного, але в мові позначені одним виразом.

Та не тільки синонімічні ряди є характерними для назв птахів у віршах В.Голобородька. Це — тільки частина його фольклорних розшуків. До кожного вірша про того чи іншого українського птаха він добирає прислів'я, приказки, загадки, які ґрунтуються у свідомості народного генія на спостереженнях про них, прикметах, повір'ях і навіть на замовляннях.

Сам поет про це говорив так:

«Побачивши якось птаха, про якого не знаємо навіть назви, ми тільки одне зауважуємо, на рівні безпосереднього спостереження, притаманного не лише людям: це — птах, але знаючи усе багатство назв птаха, загадку про нього, прислів'я і приказки, повір'я і прикмети, заклички і замовляння, пов'язані з птахом, ми приносимо все це птахові, олюднюємо його, а, бачачи птаха в краєвиді, тим самим олюднюємо і дикий, порожній без людської присутності краєвид».

Студенти читають вивчені поезії напам’ять .

Далі говоримо про те , що поезію Василя Голобородька можна або безтямно любити або люто ненавидіти, – але в жодному разі це мусять бути надзвичайно сильні почуття. Донести до студентів і переконати їх в тому, що поезія має перш за все викликати естетичну насолоду, а відтак уже «все інше», знайомлячись із творчістю Голобородька, відчувати неабиякий дискомфорт. Цей самобутній автор передусім шокує, змушує поглянути на світ зовсім іншими очима. Він виводить зі звичного затінку на сліпуче денне світло такі риси в людині, про які вона нерідко й не здогадується, а значно частіше вдає, що не здогадується. Він проникає в найглибші нетрі підсвідомості, вивертає їх нутрощами доверху і безцеремонно кидає закривавлене ошмуття читачеві, як зголоднілому собаці: ось тобі, ти цього хотів, наїжся! Так, він здатен лікувати задавнені національні комплекси, але ж яким безжалісним, яким жорстоким іноді є це лікування, котрого ми, чого гріха таїти, нерідко аж стократно заслужили.

Аналізуємо зі студентами вірш автора:

та калина була така цікава,

Усе заглядала в вікно –

що там люди роблять?

Усе заглядала в вікно –

Про що там люди розмовляють?

Продовжуємо зі студентами образ : заглядає? Чому? З цікавості? А що її там цікавить? А далі та калина вже й заходить у хату «на своїх тоненьких ногах», «злітає на стіл на своїх листяних крилах», співає пісню про себе ж таки « чи я в лузі не калина була…»

І взагалі всі неживі предмети у Василя Голобородька оживають і поводяться як добрі і милі істоти, як цікаві і пустотливі діти. І цими гомінливими, балакучими, вражливими , всюдисущими і думаючими речами – істотами густо виповнений поетичний світ автора.

Ще зупиняємося на одному вірші «Балада про кривавих солов’їв». Тут смерть відтворена засобами і барвами, які нагадують нам моменти у кінофільмі «Тіні забутих предків». Але у поета головна тема не смерть, він поет життя,і саму смерть бере як момент життя. В його поезії панує відчуття доброти людського призначення, хоч й життя додало й трохи гіркоти – ні, не гіркоти, а добросердної сумовитості та, може, великодушної іронії - насамперед щодо самого себе…

Василь Голобородько – поет національного страху. Здається, саме страх є визначальним чинником шокового враження, яке справляють кращі тексти митця на читача. Страх маленької людини, якою є кожен з нас, навіть геній, навіть впливовий начальник, навіть неабиякий багатій, навіть велике ніщо. Страх перед всепоглинаючою ілюзією Системи – мається на увазі, зрозуміло, не лише радянська система, яка Голобородькові одкровення небезпідставно сприйняла свого часу на власну адресу, але Система як така, в усіх її інваріантах і з усіма її суспільними означеннями, визначеннями й характеристиками.

Пояснюю студентам, що у деяких нових творах автор еволюціонує до трохи іншої традиції сприймання поезії:

Поезіє,

що ти є?

Ти – навіть не кровоспинне,

ти – навіть не обеззаражувальне,

ти – навіть не анестизуюче.

Ти – клаптик бавовни,

що всотує в себе з задавнених ран

сукровицю, гній і відмерлу тканину,

щоб відразу після того бути

викиненим у помийницю –

побільшуючи собою

поклади світового смітника.

Поет намагається вкласти свій «клаптик бавовни» в задавнені рани національного ,політичного і духовного існування доступним йому способом – віршем , прагне достукатися до сердець своїх співвітчизників, які «відходять від роду, йдучи слідом за каменем днів, що скочується у провалля». Чи вдасться це йому? – питання, вочевидь, риторичне.

За кожним твором відчувається сам автор – натура спостережливої, доброї і вимогливої до себе людини, яка бере в руки перо лише тоді, коли воно само береться. Голобородько усвідомлює себе спадкоємцем українських письменників, які обрали собі на свій страх і ризик тернистий шлях свого народу.

Читаєш і мимоволі думаєш про те, яким же рясним на таланти було покоління «пізніх шістдесятників», «постшістдесятників» - і скільки втратила наша література. Скільки ще має відбутися отих «запізнілих прибуттів», про одне з яких Василь Голобородько написав у однойменному вірші своєї збірки! Що ж до Василя Голобородька, то поштовх, який він дав українській поезії, привів у рух нові сили в ній.

Така зовнішня канва життєвого і творчого шляху Василя Голобородька.

При вивченні даного матеріалу студенти повинні вміти визначити національну своєрідність і загальнолюдську значущість творів сучасної української літератури.

На домашнє завдання пропоную підготувати усні повідомлення:

1.Чим привабила мене поезія Василя Голобородька.

2. Штрихи до портрета Василя Голобородька.

Література:

1. Антонович М. Національні мотиви в поезії В.Голобородька // Філософські, правничі й соціально-економічні студії УВУ. - Мюнхен, 1984. - Т. 10. - С. 135-146.

2. Бойчук Б. "Летюче віконце" Василя Голобородька // Сучасність. - 1971. - № 6. - С. 32-37.

3. Вінграновський М.Вільний вірш поета // Поезія. - 1987. -Вип. 2. 4. Голубенко П. Поезія Василя Голобородька // Летюче віконце. - Париж- Балтімор, 1970. - С. 5-11.

4. Дзюба І. У дивосвіті рідної хати (Кілька слів про поета, який щойно починається) // Дніпро. - 1965. - № 4. - С. 145-152.

5. Ільницький М.М. Барви і тони поетичного слова. - К.: Рад.

6. Лучук І. До Василя Голобородька // Молода Галичина. - 1990. - 12 червня.

7. Макаров А. М. Розмаїття тенденцій. - К.: Рад. письменник, 1969. - 207 с.

8. Оліфіренко В. Повернення Василя Голобородька // Комсомолец Донбасса. - 1990. - 24 июня.

9. Пелех У. Василь Голобородько - поет, що бачить "багато в малому, безмірне в обмеженому, фантастичне у звичному" // Пелех У. Від розстріляного до замученого відродження. - Торонто-Вінніпег, 1988. - С. 172-180.

10. Рубан В. Київська школа // Молодь України. - 1990. - 2 грудня.

11. Світличний І.О. Серце для куль і для рим. - К.: Рад. письменник, 1990 - 581 с.

12. Рубан В. 54Київська школа // Молодь України. - 1990. - 2 грудня.

13. Таран Л.В. "Тиха слава, тиха влада..." / Слово і час. -1992. - № 2. - С. 85-89.

14. Шевченко П. Аванси і борги, або яблуня полетіла // Молодогвардієць. - 1988. - 29 вересня.