РОЛЬ НАВЧАННЯ ГРАМАТИКИ ДЛЯ РЕЦЕПТИВНИХ ВИДІВ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУЧАСНІЙ МЕТОДИЦІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Головне завдання навчання граматики – навчити студентів практично користуватися нею в комунікативних цілях, тобто оволодіти способами змінювати форми слів і комбінувати слова в реченні – оволодіти граматичними навичками. Головні питання сучасної методики навчання – це відбір граматичних явищ з урахуванням мети навчання та послідовності їх засвоєння; способи презентації граматичних явищ залежно від виду мовленнєвої діяльності, в якій вони використовуються; співвідношення роботи по структурах (аналогії) і правил при навчанні граматики.

При підбиранні граматичних явищ для засвоєння на даному етапі потрібно враховувати не тільки принцип навчання матеріалу від легкого до важкого та лексичний запас, який дозволяє можливість вироблення автоматизмів, але і потребу в комунікації, тобто необхідність вивчати перш за все ті граматичні явища, без яких неможливо забезпечити практичне використання мови. При цьому потрібно розподілити граматичний матеріал для таких видів мовленнєвої діяльності як говоріння, читання, аудіювання, писання. Оскільки при аудіюванні та читанні студенти сприймають граматичні явища вже використані та скомбіновані в реченнях, для цього можуть бути відібрані такі граматичні явища, які на даному етапі не потрібні студентам для породження мовлення (вміння говорити).

Система граматичних правил та вправ, які потрібні для формування навичок побудови речень, також буде відрізнятись від вправ, спрямованих на оволодіння навичками розпізнавання вже використаних граматичних явищ під час слухання та читання. Ці вправи та правила будуть скоріше носити характер інструкцій, які вказуватимуть студентам, що і як вони повинні зробити, щоб правильно розпізнати певну граматичну форму.

Граматичні дії є компонентами різних видів мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, писання). Кожній з цих діяльностей притаманна своя специфіка: при породженні мови студент вже знає зміст, який йому потрібно висловити, і його завдання – підібрати необхідно для цього мовну форму, щоб адекватно передати свою думку; а при сприйнятті мовлення форма подається вже “ готовою ”, і по ній потрібно відтворити зміст. Таким чином, операції та дії, які студенти повинні виконувати в процесі утворення і сприйняття мовлення, є прямо протилежними одне одному, тому, відповідно, і методика навчання різним операціям та діям, які входять в склад даного виду мовленнєвої діяльності, буде різною.

Проте, слід мати на увазі, що одне і те ж граматичне явище може бути вжите як при утворенні, так і при сприйнятті мовлення ( в продуктивній і рецептивній мовленнєвій діяльності), тому вправи для навчання операціям та діям можуть набувати як репродуктивного, так і рецептивного характеру.

Деякі мовознавці розрізняють дві граматики: одна для навчання вміння говорити, інша – для читання. Особливістю пасивної граматики – граматики для читання – є те, що по ній повинні вивчатися формальні ознаки граматичних явищ, які студенти повинні визначити, розпізнати, а потім спів ставити вказану форму з відповідним значенням.

Пасивна граматика вивчає функції, значення елементів даної мови, виходячи з їхньої форми, їх зовнішньої сторони. Питання про необхідність диференційованого підходу до вивчення граматичних явищ в залежності від видів мовленнєвої діяльності, в яких вони використовуватимуться, розглядається також в психологічних дослідженнях міжнародного рівня, складаються та видаються практичні курси граматики для рецептивного володіння (читання).

Читання як комунікативний процес ставить перед читачем наступні завдання: розпізнати графічну форму морфем, слів, речень і сприймати зміст, що в них виражений. Зріле читання характеризується автоматизмом перцептивної обробки поданого друкованого матеріалу і адекватністю вирішення змістових завдань, які виникають під час здійснення мовленнєвої діяльності. Тому шлях навчання пасивної граматики повинен повторювати цей комунікативний процес – описання явища пасивної граматики повинно проводитися від форми (її ознак) до розкриття його змісту, а вправи повинні бути спрямовані на вироблення автоматизму впізнавання цих ознак і співвідношення їх з відповідним значенням.

При навчанні пасивної граматики використовуються правила, які виконують для студентів роль інструкцій до виконання дій, але правила-інструкції пасивної граматики суттєво відрізняються від правил-інструкцій активної граматики (для продуктивних видів мовленнєвої діяльності).

Правила пасивної граматики повинні містити вказівку на ознаки, по яких можна впізнати те чи інше граматичне явище. Наприклад, сполучення допоміжного дієслова to be в минулому часі (was, were) з іншими дієсловами із закінченням -ing (reading) є ознакою часової форми Past Continuous. Дієслова в Past Continuous виражають тривалу дію і перекладаються на українську мову дієсловами минулого часу недоконаного виду (He was reading. – Він читав.)

Правило-інструкція не тільки вказує на граматичну форму і зміст граматичного явища, але і повинне також в логічній послідовності викладати ті розумові дії, які повинен виконати студент, щоб впізнати і зрозуміти граматичне явище в тексті. Таким чином, це правило являє собою алгоритм. Наприклад, щоб навчити студентів вміння впізнавати в тексті складний додаток, правило формулюється таким чином:

Якщо після ввідних дієслів (to know, to want, to wish, to expect, to tell…) в реченні вживається іменник або займенник з подальшим інфінітивом (We expect them to arrive tomorrow), займенник them означає особу або предмет, що виконує дію, а інфінітив to arrive – дію, що цей предмет виконує (Ми сподіваємось, що вони прибудуть завтра).

Це правило може бути перероблене в інструкцію, якщо вказати на відповідні дії, які необхідно виконати для впізнання граматичного явища:

1. якщо в тексті зустрічається займенник після одного з ввідних дієслів (to know, to want, to wish, to expect, to tell…), перевірити, чи за ним вжито інфінітив;

2. якщо за займенником (чи іменником) йде інфінітив, це означає, що дана конструкція є складним додатком;

3. щоб перекласти дану конструкцію на українську мову, потрібно: а) перекласти ввідне дієслова; б) поставити після нього сполучник щоб (що, як); в) перекласти іменник (займенник) в називному відмінку; г) перекласти інфінітив, узгодивши його з підметом (іменником і займенником).

I want – Я хочу

I want them – Я хочу, щоб вони

I want them to help us. – Я хочу, щоб вони допомогли нам.

Отже, це правило-інструкція являє собою алгоритм сприйняття граматичного явища. Чим точніше складений алгоритм, тим легше буду студентам впізнати граматичне явище. Причому при поясненні граматичного явища за допомогою правила-інструкції значення нового граматичного явища доцільно розкривати за допомогою перекладу.

Навчання граматичного явища для рецептивних видів мовленнєвої діяльності за допомогою правила-інструкції доцільне тоді, коли структура, що вивчається, не має аналогії в українській мові, а також для розпізнавання явищ, які мають спільні (морфемні) ознаки або утворюються за допомогою тих самих допоміжних слів тощо. Наприклад, дієслівний суфікс -ing в англійській мові може означати герундій (віддієслівний іменник), часову форму Continuous Tense (тривалий час), безособову форму дієслова Participle I (дієприкметник). Відповідно ця форма може перекладатися на українську мову іменником, дієприкметником, дієсловом або підрядним реченням. Оскільки всі ці граматичні явища вивчаються на різних етапах, їх введення доцільно робити спочатку для пасивного засвоєння. Тоді, для перекладання на українську мову, студентам даються такі інструкції:

• якщо перед дієсловом із суфіксом -ing іде допоміжне дієслово to be в певній часовій та особовій формі (залежно від підмета), воно перекладається на українську мову дієсловом недоконаного виду у відповідному часі;

• якщо ця дієслівна форма вживається після дієслова, яке є присудком (I like reading books), або частиною складного присудка, вона перекладається на українську мову інфінітивом (Я люблю читати книжки) або віддієслівним іменником (Я люблю читання…);

• якщо після даного слова слідує іменник з прикметником, воно перекладається на українську мову іменником (reading of books – читання книжок) і т. д.

Таким самим чином можна розробити правила-інструкції для розпізнавання відмінків іменника за допомогою артиклів у німецькій мові (der Name – називний відмінок чоловічого роду, der Nacht – родовий або давальний відмінок жіночого роду…). При вивченні німецької мови, більш флективної в порівнянні з англійською, студентам пропонується більша кількість правил.

Правила-інструкції можна використовувати при навчанні граматичних явищ, які є одиничними і не підлягають узагальненню, а також при отриманні потрібної граматичної інформації із словника при читанні (множина іменників у німецькій мові).

Вправи для формування навичок сприймання та розпізнавання граматичних явищ повинні бути спрямовані в першу чергу на вироблення автоматизмів, які допоможуть вичленити, впізнати ознаки даного явища, а по-друге, сформулювати певні стереотипи, які допоможуть передбачати граматичні явища під час читання.

Для того, щоб студенти навчилися помічати ознаки граматичних явищ, спочатку їм слід запропонувати окремі, не зв’язані з собою по змісту речення, в яких вони повинні підкреслити ознаки даного явища, наприклад: “підкреслити в даних реченнях ознаки Past Perfect (Plusquamperfekt)”.

Крім того, корисно практикувати також і письмові (в основному, домашні) вправи, в яких потрібно вжити форму, що вивчається (мовні вправи). Наприклад: “замінити пропуски дієсловами в Past Perfect (Plusquamperfekt)”. Те, що студенти повинні написати граматичну форму, ще раз приверне їхню увагу до її ознак. Умовою виконання вправ такого типу повинна бути точна вказівка на те, яку граматичну форму необхідно використати так, щоб увага студентів була зосереджена на ознаках даного явища.

Коли студенти зможуть вже безпомилково виділяти ознаки граматичного явища, їм слід запропонувати диференціюючи вправи для розмежування омонімічних форм. Наприклад: “підкреслити дієслова в Past Continuous в даних реченнях”, де поряд з реченнями, що місять Past Continuous, можуть бути речення, наприклад, такого типу: “The boy running along the street is my brother. The coming exams made him nervous. The approaching train made a strong noise. There was a modern building looking out of the place in the old street.” Студенти повинні будуть підкреслити дієслова в Past Continuous і пояснити, за якими ознаками вони їх виявили. Всі вправи, пов’язані з формуванням навичок ви числення ознак, повинні будуватися на знайомому лексичному матеріалі.

Після того, як в студентів сформуються автоматизовані навички впізнавання граматичного явища, потрібно виробити в них здатність до спонтанного мимовільного сприйняття цього явища в тексті. З цією метою необхідно забезпечити студентам достатню практику в читанні невеликих зв’язних по змісту уривків тексту, наповнених структурами, що вивчаються, з метою вироблення певного фразового стереотипу. Читання в процесі виконання таких вправ має бути голосним (читання вголос), тому що і при утворенні рецептивних навичок необхідне відтворення мовного матеріалу. Таке відтворення сприяє формуванню передбачення граматичних явищ під час читання, тобто студенти оволодіють необхідним вмінням за початком речення здогадуватися про його кінець.

Таким чином, раціональна та цілеспрямована робота по формуванню автоматизованих навичок сприймання (впізнавання) і розуміння граматичних явищ є необхідною передумовою для навчання читанню.

Література:

1. Берман И.М. Краткая граматика английского языка. – М., 2001 – 288 с.

2. Берман И.М. Методика обучения английскому языку. – М., 2002 – 174 с.

3. Общая методика обучения иностранным языкам./ Под ред. А.А. Миролюбова, И.В. Рахманова, В.С. Цетлин – М., 1987. – с. 355; 332; 356 – 367.

4. Общая методика преподавания иностранных языков в средних специальных учебных заведениях./ Под ред. А.А. Миролюбова, А.В. Парахиной. – М., 1984. – 239 с.

5. Щерба Л.В. Преподавание иностранных языков. Общие вопросы методики. – М., 2002.