МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ЖИТТЄПИСУ ПИСЬМЕННИКІВ

Життєпис письменника вивчають як окремі відомості про нього в основній школі і як цілісну біографію в старшій. Засадничими є принципи історизму, актуальності, психологізму, екзистенційності, естетизму. Автор має постати перед учнями як історична особа ,конкретно доля , жива людина, яка мислить та емоційно реагує на світ і своє перебування в ньому, як неповторна особистість, митець, безсмертя якого у художньому спадку.

Методична модель розгляду індивідуального стилю письменника тісно пов’язана з вивченням його життєпису. Вона містить передовсім аналіз художніх текстів у параметрах мистецької майстерності автора, зіставлення з творчою манерою інших авторів, узагальнення ознак ідіостилю.

Завдання, принципи, джерела і форми вивчення життєпису письменника

Завдання розгляду життєпису митця полягають у тому, що учні мають ознайомитися з його особистістю та долею; зрозуміти особливості творчого доробку – жанрові, тематичні, ідейні; уявити стосунки з різними людьми й суспільством; дізнатися, чи було гідно поціновано талант автора за життя; зрозуміти його як людину, захопитися сильними рисами характеру, зацікавитися творчістю.

Викладання біографії письменника ґрунтується на таких принципах:

1.Принцип історизму. Учитель має зобразити письменника як особу, що жила в певну історичку добу в певному краї. Довести, що митець своїм словом впливав на історичний час, адже художній світ твору і реальність взаємопов’язані.

2.Принцип актуальності. Узагальнення мають ґрунтуватися на достовірних фактах біографії письменника. Слід наголошувати на подіях, які були визначальними в існуванні митця, розповідати про знакові повороти долі. Однак на письменника впливає і повсякденність, побут, сприяючи або, навпаки, перешкоджаючи його творчій реалізації.

3.Принцип психологізму. Учителю потрібно розкрити внутрішні мотиви вчинків автора, переживання життєвих подій, провідні риси характеру, почуття і думки, що були реакцією на світ. Проникнути у світогляд письменника допомагають знання його творчості, мемуаристики, а також емпатія.

4.Принцип естетизму. Творчість є суттю письменницького життя, митець живе водночас у реальному світі і світі творчої уяви. Учитель має занурити школярів в художні хронотопи його книг, ввести у коло їх персонажів, викласти естетичні принципи і мистецькі захоплення.

У сучасній методиці провідним принципом викладання життєпису письменника є історизм. Українські автори творили переважно в умовах бездержавності, заборон на рідну мову та вільне слово, зазнаючи утисків і репресій. Крізь призму історії діти мають розуміти долю письменника, крізь його особисту долю – історію Батьківщини. Можна ненав’язливо спроектувати долю творця на історичний шлях України, запропонувавши учням пояснити його екзистенційний вибір у складних ситуаціях буремних подій епохи. Варто розглядати не лише факти біографії , а й внутрішню логіку подій, проблему вибору, інтерпретацію певних подій в його творчості.

Якщо письменник був земляком учнів, слід розповісти про це (бажано у формі учнівської співдоповіді ). Автор стане ближчим школярам, бо між ними виникне духовний зв’язок, попри часову віддаленість.

Отже, вчитель повинен допомогти дітям пізнати митця як людину, зрозуміти витоки його творчості. Розгляд біографії письменника матиме не лише пізнавальне, а й екзистенційне значення: молода людина відкриє для себе іншу особистість, засвоїть її досвід, осмислено підійду до власного життєвого вибору та ієрархії цінностей.

У викладі біографії слід дотримуватись золотої середини, презентуючи письменника як громадянина, митця, звичайну людину. Про патріотичний подвиг – вірність рідному слову – варто розповідати без зайвого пафосу, про приватне життя – делікатно, з повагою. Цікаві моменти необхідно показати образно, прагнути створити ефект присутності автора; саме їх діти можуть обрати для біографічних етюдів, які є творчою формою самостійної роботи над біографією письменника.

Розкриваючи життєпис письменника, потрібно звернути увагу класу на його походження (рід, генетичну пам’ять), описати природу та архітектуру краю, де минуло дитинство, людей, які були поруч, освіту майбутнього письменника, його мрії і прагнення. У житті кожного митця є своя драма, співчутливе її змалювання допоможе краще осягнути його долю. Учням доречно поставити питання: чи зазнав автор особистого щастя; чи видавали його твори; чи був він визнаним за життя тощо.

Кожний урок із вивчення біографії варто розпочинати «цікавинкою», викликаючи інтерес у дітей (Б. Степанишин). Викладання біографії має підпорядковуватись методичному принципу «неповторна особистість – неповторна розповідь». Почати урок можна віршем або, записавши на дошці цитату з мемуаристики, поставити дітям проблемне запитання. Прийом самостійного учнівського дослідження доцільно застосовувати при вивчені біографії як співдоповідь про певну сторінку життя і творчості.

Розповідь про письменника має бути безпосередньою і щирою. Для короткого цитування обирають образний, проникливий текст: уривок із твору, щоденника чи листа письменника, влучну характеристику, дану сучасником, науковцем, іншим письменником, вірш, написаний про нього, тощо.

Життя митця – це передусім життя його творів, тому вчитель у процесі викладу біографії повинен називати твори, демонструвати їх різноманіття, зацікавлювати у прочитанні. Не варто обмежуватися назвою і жанром, слід переказувати цікавий епізод, зазначати мистецьку знахідку, – тож учитель має знати творчість письменника значно ширше за шкільну програму.

Із метою вивчення життєпису письменника учнів можуть виконувати такі завдання:

• підготувати співдоповідь про певний період із життя письменника або грань його таланту ;

• заповнити хронологічну таблицю (не перевантажуючи її датами і другорядними подіями, обов’язково зазначаючи в ній твори);

• відповісти на питання, що вимагають розуміння життєвого шляху й особистості митця;

• вивчити напам’ять вірш про письменника;

• самостійно прочитати біографічний твір (роман, повість, оповідання) і переказати уривок із нього;

• дослідити мемуаристику: ознайомитися з листами, спогадами, щоденникам тощо і зробити відповідне повідомлення на уроці;

• написати біографічний етюд або біографічне есе;

• зробити бібліографічне дослідження (скласти список літератури – творів письменника і творів про нього);

• інсценувати епізод з життя митця.

Викладаючи біографію письменника, учитель може використати багато джерел та наочних посібників, але важливо в надмірній кількості фактів не втратити цілісне уявлення про людину, митця, талановиту особистість, індивідуальність зі своєю вдачею і життєвою долею. Особливе міститься передусім у душі письменника, в його внутрішньому світі, лишу згодом виявляється у вчинках, стосунках із людьми та природою, у творчості та поворотах долі.

Форми і методи вивчення біографії

Уроки, на яких вивчається біографія письменника, можуть проводитися у різних методичних формах.

В основному є два різновиди лекції, які практикуються під час вивчення біографій письменників. Перший з них – монологічний виклад матеріалу з застосуванням ораторських прийомів, що підсилюють емоційний вплив на учнів. Деякі методисти називають таку форму художньою розповіддю. Зразки її можна знайти в багатьох передмовах книжок з серії “ Шкільна бібліотека ”. Проте звести всю біографію до художньої розповіді не завжди вдається. Та і потреби в цьому немає.

Другим різновидом лекції є монологічні розповідь з широкою постановкою завдань, що активізують мислення учнів. Так, перед вивченням життєвого і творчого шляху І. Франка вчитель може поставити дев’ятикласникам завдання простежити, які риси характеру письменника виявляють у його вчинках, які факти переконують в нас його прямоті, громадянській сміливості.

Подаючи певні відомості про митця, вчитель має врахувати, наскільки учні знайомі з його життям ( із попередніх класів, переглянутого кінофільму, прочитаної книги, на основі екскурсії до літературно – меморіального музею ). Природно, що вони прагнуть розповісти на уроці про те, що вже знають. На допомогу вчителі приходить бесіда. Вона пробуджує активність школярів, викликає їх на відверту розмову. Широко практикують учителі підготовку учнями рефератів про письменника, самостійний аналіз ними епістолярної літератури, мемуарів тощо.

Теми рефератів повинні бути посильними і цікавими для школярів, наприклад: «Перебування Т. Шевченка на Київщині «М. Коцюбинський у спогадах сучасників», «Образ Тараса Шевченка за фільмом «Сон», «Образ Івана Франка за твором «Терен на шляху» П. Колосника». Така робота сприяє розвитку пізнавальних інтересів дітей, їх самостійності та ініціативі, прищеплює навички елементарних досліджень. Важливо, щоб повідомлення, зроблені учнями, доповнювали, а не повторювали сказане вчителем, були лаконічними й не забирали багато часу.

Можні порекомендувати учням почитати на вибір кілька книжок про письменника, а потім обмінятися враженнями про прочитане, переказати близько до тексту епізоди, що найбільше запам’яталися. Скажімо, під час вивчення біографії Т. Шевченка учні познайомляться з творами «Тарасові шляхи» О. Іваненко, «Петербурзька осінь» О. Ільченка, «Син – колос» Д. Косарика, «Багряні тіні» М. Рубашова, «Поетова молодість» Л. Смілянського, «В степу безкраїм за Уралом» З Тулуб, «Вітрила» В. Шевчука, в яких змальовано поета в різні періоди його життя; осмислюючи біографію Лесі Українки вони звернуться до таких творів, як «Велет розпалює ватру» К. Граната, «Іду до тебе» І. Драча, «Дочка Прометея» М. Олійника, «Леся Українка» А. Костенка та ін.

Під час вивчення біографії письменників широко використовуються технічні засоби навчання, кінофільми, діафільми та навчальне телебачення. Крім навчальних і хронікально –документальних фільмів, учитель може звертатися і до фільмів ігрового характеру, в яких образи письменника та його сучасників створюються акторами. Перегляд фільму завершується бесідою за таким запитаннями: як передав автору вдачу, характер, думки і помисли митця? Які найголовніші риси його особистості підкреслено у фільмі? Який епізод фільму, на вашу думку, є найяскравішим?

Навіть при застосуванні одного й того ж методу чи форми роботи не повинно бути місця шаблону й штампу. Слід уникати стандартної схеми: народився, жив, писав, помер. Під час розповіді вчитель не повинен часто вдаватися до висловів “вірний син народу”, “геніальний художник”, “співець свободи” “борець за правду і щастя” “гордість і слава нашої літератури”. Вони, безперечно, є засобом характеристики письменника, але від безконечного повторення бліднуть, втрачають свій зміст.

У хорошого словесника кожен урок, присвячений вивченню біографії митця, своєрідний, не схожий на інші. Якщо першу сторінки біографії І. Франка він відкриває словесним портретом письменника, що його так майстерно змалював М. Коцюбинський у своєму рефераті, а розповідь про Лесю Українку розпочне читанням вірша про поетесу, то лекцію про життєвий і творчий шлях М. Коцюбинського – афоризмом, вільним перекатом художнього твору про письменника або читанням спогадів про нього.

Взагалі протягом усього уроку суто науковий, мало емоційний матеріал слід поєднувати з цікавими фактами життя митця. Таке поєднання дає змогу підтримувати інтерес учнів.

Література:

1. Довженко О. Зачарована Десна. Україна в огні. Щоденник. – К.: Веселка, 1995. – 605с.

2. Коцюбинський М. Твори в 7 – ми т. – К: Наук. думка, 2005. – Т. 4. – 800с.

3. Юрій Федькович в розвідках і матеріалах. – К.: Держлітвидав України, 2001. – 45с.

4. Кафлик Оксана Іванівна, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Грушевського 54б, кв. 1, Дрогобицький механіко – технологічний коледж, викладач І категорії.

5. Куц Алла Олександрівна, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. В.Великого, 46, кв.84, 244 2-66-61, Дрогобицький механіко – технологічний коледж, викладач вищої категорії.