ОКРЕМІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Викладаючи літературу як навчальну дисципліну, схиляюся до думки про те, що саме вона дає велику можливість заглянути у людські душі, через призму художнього твору, через власний роздум, оцінку прочитаного.

Глибоке усвідомлення творчої манери автора як носія неповторності його мовної особливості та мовної наповненості тексту дає можливість студентові не тільки засвоїти ідейно-художній зміст, виражений у слові, а й усвідомити структуру тексту і дати власну оцінку.

Осмислено читаючи, слухаючи, аналізуючи, студент пізнає, навчається, експериментує, формується в комплексі з умінням будувати усне мовлення. Таким чином, створюються ідеальні умови для мисленнєвих та мовленнєвих механізмів.

Саме читання уможливлює постійний рух естетичної думки, мистецького світосприймання, роздум над тим, що стоїть між людиною і світом.

Здатність мови художнього твору дані людині для того, щоб вона мала можливість духовно розвиватися, удосконалюватися, виростати зі світу матеріального у світ духовний.

Уточнююче застереження слів відомого українського філософа Григорія Сковороди «На березі часу стоїть людина», радше не заспокоює, а спонукає до роздумів про особистість людини, час, про прекрасний і водночас тривожний світ. Але ж кожна людина - теж світ. Скільки людей - стільки й світів. І мати в цьому безмірі світів свою власну орбіту непросто, непросто збитися зі шляху, збочити на манівці. Для того, щоб у сучасному світі гідно триматися на верхів’ях, потрібен молодій людині - студентові чіткий орієнтир. Таким орієнтиром стає світогляд. [1.с10].

Світогляд, за енциклопедією, - це «форма суспільної свідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює й оцінює навколишню дійсність як світ свого буття і діяльності, визначає й сприймає своє місце й призначення в ньому», це «також система переконань, принципів та ідеалів».

Осмислення себе як особистості сьогодні здійснюється новими шляхами самореалізації і самоствердження. Сучасну професійну підготовку педагога і розвиток особистості студента можна охарактеризувати не тільки як перебудову свідомості, особистісного самопізнання, а й пошук шляхів удосконалення нових реаліїв, нового часу для того, щоб сформувалася гармонійна людина - сьогодні студент, а завтра молодший спеціаліст. Така людина потребує і матеріальних благ, і духовного задоволення, і розуміння та усвідомлення себе у соціумі.

Плин часу лишає відбиток на людині, впливає на світоглядні позиції, переконання. У педагогічній праці це позначається особливо. Ми охоче сьогодні говоримо про вдосконалення педагогічної майстерності, про нові здобутки на цьому терені. І це, безперечно, важливо... Але, мабуть, є дещо важливіше за це. Я маю на увазі духовний світ студента.

Дбаючи лише про методичне оформлення уроку, про його вдосконалення, ми часом не розуміємо, що ці зусилля, можливо, й не матимуть жодного сенсу для студентів. Про що вони розмірковують, сприймаючи навчальний матеріал? Деякі ухиляються від відповіді, інші говорять неправду, пристосовуючись до стандартної думки. Лише меншість говорить про свої переконання щиро.

А відтак слід будувати, як на мене, заняття так, щоб студент міг відверто висловити думку: правильну чи неправильну, але власну. Вислуховувати її не легко. Простіше нав'язати свою, створюючи ілюзію повного засвоєння навчального матеріалу. Тому постає питання: чи справді потрібне оте вдосконалення педагогічної майстерності, коли вона, якого би високого рівня не досягла, може так і не зруйнувати стіни непорозуміння, не усвідомлення того, що бачиш і що чуєш? А ще гірше, коли молода людина не відчуває себе в часі, не може сприймати життя і його справжніх цінностей, не здатна оцінити реальність, висловитись з того чи іншого приводу, сформувати власні судження.

Усвідомлюючи себе у часі, у своїй професійній діяльності, підводимо повсякчас на заняттях літератури молодь про смисл, сенс і мету життя. Ніщо не є позбавлене смислу. І питання про сенс життя постає про вивченні класичних і найновіших сучасних творів. Адже світогляд починається з вивчення себе у соціумі. Аналізуючи художні твори, ставимо питання:

- Чи вважаєте, що є сенс життя?

- Як взаємопов’язана людина в історії?

- Чи можете уявити в будь-якому образі сенс життя, смисл життя, майбутність життя?

З метою утвердження людини у собі, з метою утвердження себе у цьому світі (часто через образи персонажів творів) стараємося підтвердити приналежність свою у реаліях життя. Спостерігаючи таким чином над долею героїв, узагальнюючи аналізуємо, стараємось побачити, намалювати в уяві цей смисл нашого буття. Неповторність кожного породжує неповторність висловленого про сенс, зміст життя і персонажів творів і одночасно й свого, своїх поступків, бачення, висновків. Проймаючись змістом художнього твору, йдучи слідами долі літературних персонажів, проймаючись змістом і свого життя; розмірковуючи, не звільняємось від відповідальності за незвідану глибину усіх подій, що відбувалися і відбуваються у світі. Разом з автором художнього твору ми відчуваємо себе у житті, стаємо спільними з людьми і минулого, і сучасного світу. Тільки тоді прозріваємо, збагачуємося, пізнаємо.

Світоглядні орієнтири мають здатність змінюватися. Цього неможливо уникнути, але ж можна змінити сам напрям. І таким духовним опертям у стихії навчального процесу стають заняття з гуманітарних дисциплін.

Як пояснити на уроці української літератури велич подвигу - життя, наприклад, В. Стуса, якщо студент не розуміє або не хоче зрозуміти природи його переконань? Як його перейняти закликом В. Сосюри любити Батьківщину? Тому часто студент зазвичай повторює за викладачем завчені тези, а в душі відчуває спротив.

Щоб краще зрозуміти переконання та творчість того ж таки Стуса, на мій погляд, слід відтворити на занятті дух того часу, коли він жив: з допомогою документів, наводячи погляди сучасників, характеризуючи державну ідеологію та психологічний стан суспільства. Треба намагатися зробити студентів членами тогочасного суспільства. Коли вони його відчують, то відчують й тягар негативу. Мабуть, для деяких з них, як колись і для Стуса, виникне потреба змін, спротиву. Ця потреба може народитися завдяки ефектові пережитого. Тоді студенти зрозуміють не лише колишні часи, але й цінуватимуть сьогоднішню можливість вільно говорити в умовах демократичного суспільства. Це і є одним із немаловажних аспектів формування світогляду молодої людини на заняттях української літератури.

Художнє слово як зброя століттями перевірена і вивірена. Геніальний художній твір може спричинити в людині цілу бурю, цілу революцію.

Високий дух життя і творчості наших класиків словесники прагнуть донести до студентів щозаняття. Однак наскрізним болем постає питання бажання читати.

Своєрідним світоглядним кодексом залишаються слова Т. Шевченка: «Ми просто йшли, у нас нема Зерна неправди за собою» («Доля»); І. Франка: «Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим. Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть. Беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові».

Не ридать, а добувати.

Лиш боротись значить жить...»

На цих та інших творах - заповітах ми правимо свою громадянську совість, формуємо свої світоглядні позиції. До них ми припадаємо, як до цілющого національного джерела, бо повинні розуміти, що без серйозної роботи душі і почуттів студентові не засвоїти творів, не поглибити своїх потужних пластів совісті.

Літературний твір вивчається не для того, щоб віддати данину минулому, а значно більшою мірою для того, щоб могли усвідомлювати, звідки ми, хто ми й для чого ми живемо, щоб збагачувати й розширювати свій світогляд, утверджуючи все найцінніше, що є в народі нашому.

Коли говоримо про наш Державний гімн, завжди глибоко проникаємо зі студентами у високий зміст кожного його рядка, використовуємо додаткові літературні матеріали з творів українських письменників: Г. Колісник «Тризна», В. Чемерис «Фортеця на Борисфені», Р. Іваничук «Орда», Р. Колісник «Останній постріл».

Література завжди стає у пригоді тим, хто хоче чути, бачити, усвідомлювати і зрозуміти.

Саме мистецтво слова, музики мають особливі засоби, щоб передати зміст та чудодійну суть літературного та музичного творів, одночасно формуючи творче мислення студентів, повинно обґрунтовуватись глибокими знаннями законів і музичного мистецтва, і мистецтва літературного слова – образу. Осмислення законів музичного мистецтва, виражальних засобів, внутрішніх закономірностей музичної творчості, створюють передумови та становлення психологічного рівня готовності студентів до потреби у самовираженні свого внутрішнього світу - світогляду. [2. с.19]. А він виражається наявністю знань, професійно - зорієнтованого сприймання та усвідомлення значення власної діяльності для прогресивного розвитку особистості.

Теоретичним підґрунтям професійної підготовки студентів І-II рівнів акредитації будь-якої спеціалізації є високохудожнє слово, яке духовно збагачує особистість, формує й утверджує гуманістичний світогляд. Одначе в світогляді кожної конкретної людини неодмінно є й щось своє, тільки їй притаманне, хоч передуючим началом є формування мислячої студентської молоді, розкутої у судженнях творчої особистості, яка, крім міцних знань, матиме національну гордість, свідоме бажання жити та творити на благо своєї держави - України. Ось і зміст національної ідеї, зміст національного світогляду. [4. с.31].

Мати велику внутрішню «сконцентрованість ідеї, - закликає усіх М. Коцюбинська. - Магістральна ідея - значення духовності у формуванні людини, нації, суспільства, її безсумнівний пріоритет у всій ціннісній системі суспільного буття. Нині ця ідея загальновизнана - корозія бездуховності, що роз"їдає наше суспільство, надто очевидна». [2. с.44].

Прикладом вистражданого життя багатьох наших сучасників є феномен Є. Сверстюка, І. Світличного, В. Стуса, В. Симоненка... Цей ряд імен справжніх українців можна продовжити, адже їх життя - страждання і боротьба виладнувались у долі творчістю. А страждання, як відомо, ушляхетнюють людину, увиразнюють її характер, її світогляд. На жаль, поки що не завжди особистий світогляд окремої людини такий же цілісний, такий правильний, як наш світогляд суспільний. [5. с.22].

В одному з віршів Ліна Костенко пише:

На світі можна жить без еталонів,

По – різному дивитися на світ:

Широкими очима,

З - під долоні,

Крізь пальці,

У кватирку,

З-за воріт

Від того світ не зміниться нітрохи,

А все залежить від людських зіниць –

В широких відіб’ється вся епоха,

У звужених - збіговисько дрібниць.

Поетеса має рацію: що відбивається в наших очах, залежить від того, з яких позицій ми дивимося на світ. А це не байдуже для нашого суспільства.

Як найдорожчу цінність передає у своїх працях І. Нечуй - Левицький - історик, етнограф, літературознавець, мовознавець, історичні знання життя народу, залишивши цілу низку наукових розвідок, які сьогодні, в добу відродження національної свідомості і посиленого інтересу до свого історичного минулого і формують національний світогляд молоді. [3. с.18].

Г. Сковорода, І. Нечуй-Левицький, І. Франко та багато українських педагогів - просвітителів у світоглядних ідеях розкривають сутність народності як головного засобу формування ментальності молодої людини. Ідея народності - це головна ідея їх художньої творчості. Ці «сіячі правди і добра», письменники - правдолюби застерігали проти морального виродження: науки без народності, зневажання материнського слова, ігнорування оточення, з якого вийшов, байдужості до власного народу та історії свого краю, згубності русифікації українського народу. Ось що становить основні орієнтири сучасного світогляду студентської молоді.

Як дорогу святиню маємо передати молодим поколінням нашу національну гордість, наші національні ідеали. [3. с.28].

«Дуже важливо, щоб всі зрозуміли, що мистецтво, література - це автономна система, яка розвивається за своїми, ще до кінця не пізнаними законами. І ми повинні залишається вічною таїною», - говорить М. Жулинський. А ми, педагоги, повинні наблизити студентську молодь до цього унікального, витвореного уявою і фантазією світу, навчити пізнати його, знайти у цьому насолоду і користь. І це надто важливо для майбутнього нашої країни. [2. с.19].

Адже є еліта, до якої має прислухатися нація. Хоч сьогодні домінують голоси політиків, голоси банкірів, ми добре розуміємо і маємо навчити того молодих, що мають говорити моральні авторитети нації, і суспільство повинне їх чути і прислухатися до них. [6. с.32].

М. Жулинський називає: Ліна Костенко, Іван Дзюба, Іван Драч, Дмитро Павличко. Ось ці люди і десятки інших особистостей мають формувати світогляд українця, суспільні настрої і визначати, - як бачить літературознавець, - перспективу розвитку суспільства. А щоб прислухатися до голосу моральних авторитетів, суспільство має бути підготовленим до того, щоб їх чути і розуміти. [3. с.28].

Погляди та переконання формує і сучасне життя. Вони і шокують, і водночас інколи не позбавлені сенсу. І безглуздими є спроби нагадувати, що є речі, значно сильніші за гроші й матеріальний добробут. Сучасну молоду людину це не переконає. Треба вирішувати, як вплинути на формування світогляду молоді.

І це, як на мене, найважливіше завдання і виконує історія, література, мистецтво музики і сучасний високоосвічений педагог - патріот, який усвідомлює свою працю - горіння - боротьбу, в якій «довершеність метою мріє», з суворим кодексом вимог та порозумінь, несучи дорогоцінний тягар покликання, здатного сформувати людину майбутнього.

Література:

1. Дзюба І. «Перший розум наш...» / Копач О. Хрестоматія з нової української літератури для шкіл і курсів літературознавства. 2-ге вид., доп. - Л., 1993.

2. Жулинський М. Революція в літературознавстві, або чи може філологічна наука змінити світ? // Укр. мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - № 7-8

3. Кучеренко Н. Педагогічні ідеї Івана Семеновича Нечуя-Левицького. // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2008. № 32.

4. Ільницький М. Людина в історії. // Жовтень. - № 2.

5. Нечуй - Левицький І. Світогляд українського народу. К.

6. Потурнак В. Пізнай в собі людину. // Українська мова та література. - 2008. - № 37.

7. Сковорода Г. Пізнай в собі людину. - Л.: Світ, 1995.

8. Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2 т. - К.,1973.

9. Сковорода Г. Твори у 2 т. - К.: Обереги,2005.

10. Потурнак В. Пізнай в собі людину. // Українська мова та література. - 2008. - № 37.