КРИТЕРІЇ ВІДБОРУ ЛЕКСИЧНОГО МАТЕРІАЛУ ТА ПРОЦЕС ЗАСВОЄННЯ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ

Лексика, словниковий склад - це матерія мови. Мовлення не може існувати без лексики; граматика в основному відображає взаємозв'язки слів, які в мовленні є носіями значення .

Зазвичай лексику ототожнюють з словами, тобто лексика складається із слів, до яких відносяться так звані кореневі, безафіксні слова {to take, to bring a book), складні {copybook) та похідні слова (friendship). Однак, відповідно до лінгвістичних та методичних критеріїв до лексики можна віднести інші одиниці, які мають зі словами спільне те, що вони також цілісно відтворюються у мовленні і означають якийсь предмет дійсності. Отже, до розряду лексичних одиниць слід віднести:

1)слова;

2) сталі словосполучення — номінативні (the British Commonwealth) та фразеологічні (it rains cats and dogs)

3) вирази-кліше (What'syour name?) .

Вказані нами одиниці є лексичними одиницями і є об’єктом навчання лексики.

Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця - мовний знак, який відрізняється від інших єдністю та гармонією між змістом та формою. В поняття форма входить: а) зоровий образ; б) слуховий образ; в) артикуляційний; г) рукомоторний [5, с. 101]. Зміст слова - це ідеальне утворення, яке складається з наступних компонентів:

а) образ позначуваного предмета - уявлення про предмет;

б) значення слова - сума суттєвих ознак предмета;

в) суть або смисл - місце, яке займає позначуваний предмет та відповідний йому образ в діяльності суб'єкта .

Існування слова (лексичної одиниці) і його функціонування визначається єдністю його форми і змісту. При цьому обидві сторони слова володіють варіативністю: в певних межах вимова може змінюватися; в більшості випадків значення реалізується в декількох лексико-семантичних варіантах. Отже, оволодіння формою слова та його змістом повинне здійснюватись в процесі цілеспрямованої навчальної діяльності.

Вживання слова пов'язане з його граматичним оформленням, завдяки якому воно утворює різні словоформи: good — better, to bring — brought.

Окрім власних, «внутрішніх» властивостей, слову притаманні також особливі, «зовнішні» властивості — здатність до сполучуваності з іншими словами, завдяки чому утворюються нові словосполучення, а з них — синтагми і фрази. Сполучуваність — доволі важлива функціональна характеристика слова. Відпрацювання сполучуваності — важливий аспект навчання лексики, який підводить учнів до оволодіння репродуктивними видами мовленнєвої діяльності.

Сучасна методика навчання іноземних мов рекомендує таку послідовність опрацювання форми лексичної одиниці: подача слухового образу через аудіювання, перехід до артикуляції, а потім до читання і письма. Ця послідовність випливає з концепції, що лежить в основі діючих підручників для середньої загальноосвітньої школи, зокрема з принципу усної основи навчання іноземної мови.

У старших класах значна увага приділяється формуванню потенціального запасу з метою розширення можливостей читання. Ця категорія лексичних одиниць подається через зоровий образ. Слово сприймається спочатку у друкованій формі, вимовляється, і далі під час роботи учні засвоюють його слуховий і рукомоторний образи. Така послідовність дозволяє поступово зорієнтувати учнів на самостійне читання і за його рахунок поповнити словниковий запас .

Умови навчання в загальноосвітніх навчальних закладах викликають необхідність відбору лексичного мінімуму, що має відповідати цілям і змісту навчання іноземних мов у певному типі навчального закладу. Уся лексика мінімуму повинна бути практично засвоєна учнями на протязі курсу вивчення іноземної мови, забезпечуючи розвиток їх продуктивної та рецептивної мовленнєвої діяльності, тому вона відноситься до реального словникового запасу учнів. Також необхідно проводити роботу для формування вміння впізнавати та розуміти лексичні одиниці, які зустрічаються вперше, але які містять в собі знайомі елементи, опора на які, дає можливість досягнути їх розуміння. Вони складають потенціальний словниковий запас . В свою чергу, реальний словниковий запас поділяється на активний та пасивний словниковий мінімуми.

Активний словниковий мінімум - це обмежений лексичний матеріал, користуючись яким учні повинні виражати свої думки усно і письмово, а також розуміти інших людей. Кожну порцію лексичного матеріалу потрібно опрацьовувати ретельно і цілеспрямовано.

Пасивний словниковий мінімум - це значно ширший лексичний матеріал, на основі якого будується процес читання і сприймання чужого мовлення на слух. Тобто в учнів повинні розвинутись рецептивні лексичні навички, при яких вони зможуть впізнавати слово за деякими опорами в його графіці і на основі синтаксичної форми та синхронно співвідносити із значенням. Робота над пасивним словниковим мінімумом зосереджується в старших класах і зорієнтована на збільшення ролі читання в процесі вивчення іноземної мови. Засвоєння лексики тут може відбуватись двома шляхами: 1) через її цілеспрямоване опрацювання; 2) під час мимовільного запам'ятовування.

Проблема поділу лексики на активну і пасивну стоїть особливо гостро в старших класах. Вчитель може розвивати усне мовлення на основі текстів, залучаючи до нього і ту лексику, яка фактично не вживається. За таких умов важко сформувати стійкі навички володіння лексикою .

У методиці роботи над лексикою виділяють також потенціальний словник, який виникає на основі самостійної семантизації учнями лексики під час читання. До потенціального словника відносяться:

1. інтернаціональні слова, подібні за звучанням і/або написанням та за значенням до слів рідної мови;

2. похідні та складні слова, що складаються з відомих учням компонентів;

3. конвертовані слова;

4. нові значення відомих багатозначних слів;

5. слова, про значення яких учні можуть здогадатися з контексту.

За даними деяких досліджень, словник, що забезпечує розуміння при читанні та аудіюванні, за рахунок потенціального словника може збільшитися у 5-6 разів . Поповнення потенціального словника відбувається шляхом перенесення значень відомих слів на інші суміжні поняття, тому його об'єм знаходиться в прямій залежності від ступеня володіння кожним учнем активним та пасивним мінімумами.

Особливим джерелом потенціального словника є лексична здогадка. Можливості розуміти лексику, що не вивчалася, зростають в контексті, оскільки

контекст, по-перше, полегшує семантизацію слів потенціального запасу, по-друге, дозволяє визначити значення багатьох слів незалежно від їх форми і складу, за здогадкою. Звичайно, здогадка повинна бути обґрунтована не перетворюватися у вільне вгадування. Дослідники цього явища виділяють три групи підказок лексичної здогадки: внутрішньомовні, міжмовні, позамовні .

Внутрішньомовна підказка витікає з відношення слова до певної граматичної категорії, визначення його функції в реченні. При цьому велику роль відіграють словотворчі елементи. Міжмовна підказка міститься в словах, які утворені в результаті запозичення з мови в мову, в інтернаціоналізмах. Інколи міжмовна підказка має місце при співпадінні окремих семантичних частин слів, наприклад: англійське слово "to arrest" має значення "арештовувати, затримувати, захоплювати", а також - "приковувати увагу", з українською мовою співпадає лише перше значення. Позамовна підказка витікає із знань фактів дійсності, які відображені в тексті. Але лексична здогадка проявляється по-різному в різних учнів, тобто вона носить суб'єктивний характер. Один учень може помітити підказку в даному слові, контексті, інший - ні. Однак, спеціальні вправи на лексичну здогадку можуть надати їй більш керований, тобто об'єктивний характер .

Отже, починаючи роботу над певною кількістю лексичного матеріалу, вчитель повинен враховувати його призначення - поповнення активного чи пасивного словникового запасу, а також його категорію - повнозначні чи службово-структурні слова . Повнозначні слова - це ті слова, які складають більшість словника (іменники, прикметники, дієслова (крім допоміжних і модальних) та деякі прислівники). До службово-структурних слів належать займенники, прийменники, артиклі, модальні і допоміжні дієслова, сполучники та деякі прислівники. Вони оформляють речення і виражають функцію; мають універсальне застосування, на відміну від повнозначних слів, які з'являються в межах певної теми.

Розглянемо принципи (критерії) відбору активного лексичного мінімуму за С. П. Шатіловим:

1. Семантичний принцип полягає в тому, що слова, які відбирають, повинні виражати найбільш важливі поняття з тієї тематики, з якою учні зустрічаються, вивчаючи іноземну мову. Тобто, кожна тема повинна охоплювати певне коло слів для побудови різних висловлювань.

2. Принцип сполучуваності. На перший план виходить здатність слова сполучатись з іншими, тобто щоб такі слова могли бути елементами великої кількості висловлювань.

3. За принципом стилістичної необмеженості лексичний мінімум містить слова, вживання яких не обмежується якимось одним мовним стилем. Недоцільно було б переобтяжувати учнів словами, які переважно вживаються в науковій або діловій мові. Проте певні винятки доводиться робити щодо слів, які вживаються у розмовному стилі. У старших класах, де більше уваги приділяється читанню, слід ознайомлювати учнів з лексичними особливостями книжково-письмового стилю.

4. У відповідності з принципом частотності в словниковий мінімум включаються найуживаніші і літературно-розмовні слова та звороти.

5. Принцип виключення синонімів означає, що з синонімічного ряду в словник включається лише одне, нейтральне і найуживаніше слово.

1. Принцип словотворчої цінності полягає в тому, що на уроках вивчають лише найпродуктивніші слова в словотворчому відношенні, від яких за допомогою афіксів можна утворити велику кількість інших слів.

2. принцип виключення інтернаціональних слів

Отже, введення та пояснення нових лексичних одиниць повинно орієнтуватися на ті аспекти лексичних одиниць, які викликають труднощі та шукати шляхи їх подолання, щоб полегшити сприймання та збільшити ефективність наступного тренування чи практики.Крім того, важливим моментом під час навчання лексики є відбір та організація потенціального словника для навчання учнів англійської мови, а також етапи семантизації лексики. Цьому питанню присвячений наступний розділ нашого дослідження.

Література

1. Беляев Б.В. Психологические основы усвоения лексики иностранного язика.- М.: Просвещение, 1964. – 136с.

2. Бухбиндер В.А. работа над лексикой // Основы методики преподавания иностранных языков.-К.: Выща школа, 1986.-179 с.

3. Вишневський О.И. Діяльність учнів на уроці іноземної мови: Посібник для вчителів .- К.: Рад. школа, 1989 .- 223 с.

4. Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах : Підручник. – К.: Ленвід, 1999.-320 с.

5. Старков А.П. Навчання англійської мови а середній школі .- К.: Рад.школа , 1979. – 200 с.