ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСУВАННЯМ ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Державна та регіональна програма розвитку тієї чи іншої сфери повинна бути об’єктивно обумовленою та обраною відповідно до вимог економічної та соціальної ситуації в Україні. Тому найважливішим обґрунтуванням для будь-якої цільової програми є перш за все статистичні дані та їх аналіз, на підставі якого приймаються управлінські рішення 2.

Використання проектного (програмного) підходу в органах державного управління та місцевого самоврядування було запропоновано рядом авторів, серед яких варто відзначити праці Н.Парасюк, В.Худолей, Н.Загиней, Д.Кульчицької, І.Кульчицького, Л.Телишевської, І.Чикаренко, Л.Полбіциної, П.Цегольника та ін.. 30. Питаннями фінансового менеджменту, а також фінансуванням охорони здоров’я займаються: С.Д. Бушуев, Р.Ф. Ярошенко, Н.П. Ярошенко, М.В. Шевченко, В.О. Устінов, В.М. Князевич, В.Д. Попкова, М.О. Шипуліна, Г.С. Ковальчук, О.В.Федорчак та ін..

Цільові програми в галузі охорони здоров’я є здебільшого загальнодержавними та покликані виправити гострі збої в системі управління охорони здоров’я, в результаті чого відбулася регресія в суспільстві.

Для розбудови галузі охорони здоров'я необхідно визначити порядок і механізми пріоритетного фінансування, кадрового та матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров'я. Необхідна державна підтримка, регулювання та адекватного фінансування програм паліативної допомоги з метою досягнення однакової доступності в різних регіонах України, на різних рівнях медичної допомоги. А також. важливим є визначення особливостей цільових програм у галузі охорони здоров'я, які сприятимуть власне процесу управління ними.

На сьогодні, в Україні цільовими програми охорони здоров’я є:

• Концепції: Державна цільова програма «Цукровий діабет» на 2009–2013 роки .Загальнодержавна програма імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки. Державна програма розвитку системи надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю на 2006-2010рр. Загальнодержавна програма боротьби з онкологічними захворюваннями на 2007-2016 роки [16].

• Програми: Державна програма створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року. Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки. Загальнодержавна програма протидії захворюванню на туберкульоз на 2007-2011рр. Державна цільова соціальна програма “Трансплантація” на період до 2012 року. Державна програма "Дитяча онкологія" на 2006-2010 роки. Державна програма "Репродуктивне здоров’я нації" на період до 2015 року. Державна програма запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки .

Кожна цільова програма має свій паспорт, де вказується нормативна база, термін, порядок фінансування та ін., мету програми, обґрунтування шляхів та засобів розв’язання проблеми, основні заходи та завдання програми, строки їх виконання, обсяги та джерела фінансування, очікувані результати, порядок звітування та додатки, що дозволяють методично забезпечити управління програмою та фінансовий менеджмент.

Особливостями державних цільових програм в галузі охорони здоров'я, та в ту ж саму чергу їх складностями. є, перш за все, не спланована довгострокова програма дія, складність залучення на загальнодержавному рівні, необхідність якісної не тільки медичної. але і фінансової освіти, високий рівень провідних технологій, врахування міжнародного досвіду, на результативність програми на рівні людей та їх здоров'я, що є найважливішим фактором.

Варто зазначити, що одним із методів регулювання економіки та впливу держави на соціально-економічний розвиток країни, регіону, конкретного продуктового під комплексу, окремої галузі, підприємства є розробка і реалізація державних цільових програм за окремими напрямами розвитку галузі охорони здоров’я, визначеними як інвестиційні пріоритети держави, шляхом їх фінансування за бюджетні кошти. Звітування за використання бюджетних коштів на виконання цих програм здійснюється відповідними міністерствами і відомствами, які їх виконували та використали кошти. Безпосередньо таким органом є Міністерство охорони здоров’я зі своїми територіальними підрозділами, а також підвідомчі йому центральні органи виконавчої влади : Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Державна служба України з лікарських засобів, Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. Фінансування державних і регіональних програм є одним із поглинаючих фінансовий ресурс елементів державного управління.

Отже, Міністерством охорони здоров’я розроблено ряд програм і концепцій, що викликані об’єктивної необхідністю, і на сьогодні є цільовими програми, що вивчаються і з боку фінансового менеджменту, оскільки державне фінансування має спрямовуватись у правильне русло на обґрунтованих підставах та за наявністю найменшого ризику відтоку ресурсів у переоціненому напрямку. Складність полягає саме в тому, що програми охорони здоров’я розраховані на декілька бюджетних років, а значить є важко передбачуваними з боку контролюючих суб’єктів, з боку джерел фінансування, а також суб’єктів, що були ініціаторами таких програм. Фінансовий менеджмент програм в галузі охорони здоров'я є досить складним та має значну питому вагу на рівні з іншими програми. До нього залучена найбільша кількість осіб, що є відповідальними, ініціаторами, виконавцями, контролюючими, користувачами та виконуються ряд інших функцій в межах державних та регіональних програм в галузі охорони здоров'я.

Література:

1. 1. Офіційний сайт Міністерства охорони здоров’я України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.moz.gov.ua/ua/portal/ms_programs.

2. Пашинська В.В. Поняття і сутність фінансування державних цільових програм. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vbumb/2010_3/19.pdf.

Науковий керівник:

к.т.н., доцент кафедри менеджменту Гусятинський М.В.