У зв’язку із зростанням кількості населення, на земній кулі гостро постає питання забезпечення людства продуктами харчування. Проте, незважаючи на збільшення обсягів їх виробництва, значна кількість сільськогосподарської продукції (близько 33 %) втрачається з урожаєм [7]. Ці втрати включають зменшення врожайності внаслідок пригнічення культурних рослин бур’янами та ушкодження шкідниками і хворобами. Для зменшення таких втрат застосовують пестициди. Пестициди або засоби захисту рослина – це хімічні речовини, що застосовуються в сільському господарстві для боротьби з хворобами та шкідниками, вирощуваних культур, а також сприяють знищенню бур'янів.

Існує декілька класифікацій пестицидів. До найпоширеніших відносять виробничу, хімічну та гігієнічну. Згідно з виробничою класифікацією (або за призначенням) пестициди поділяються на: інсектициди – для боротьби зі шкідливими комахами, бактерициди – для боротьби з бактеріями, фунгіциди – для боротьби з грибковими організмами, зооциди – для боротьби з гризунами, десиканти – для підсушування рослин, акарициди – для боротьби з кліщами, гербіциди – для боротьби з бур'янами, дефоліанти – для знищення листя, молюскоциди – для боротьби з молюсками, нематоциди – для боротьби з кільчастими хробаками, репеленти – для відлякування комах, тощо.

Пестициди відносяться до різних класів органічних і неорганічних сполук. Більшість з них – це органічні речовини, отримані синтетичним шляхом. З неорганічних речовин важливими є сполуки міді, сірки та ін. Відповідно до хімічної класифікації (або за походженням), пестициди поділяються на хлорорганічні, фосфорорганічні, ртутьорганічні, похідні оцтової і масляної кислот та органолу, ціанисті сполуки, препарати кальцію, миш'яку та сірки, алкалоїди тощо [1,6]. Біологічні препарати мають рослинне, вірусне, бактеріальне або грибне походження (піретрини, вірусні, бактеріальні, грибні препарати, антибіотики, фітонциди і т.д.).

Ефективність використання пестицидів значною мірою залежить від форми препарату та умов, за яких відбувається контакт зі шкідливими організмами. Для застосування в сільському господарстві виготовляють різні препаративні форми пестицидів: змочувані порошки, водні концентрати суспензій, концентрати емульсій, водні розчини, гранульовані пестициди, водорозчинні гранули. У мікрокапсульованих препаратів діюча речовина вміщена в оболонку (капсулу), яка легко руйнується під впливом тих або інших речовин, світла, механічним шляхом або при нагріванні. Такі препарати застосовують тоді, коли необхідно виключити прямий контакт людини, тварин і рослин з діючою речовиною на певний час або уповільнити його вплив. Мікрокапсулювання пестицидів перспективне оскільки зменшує шкідливий вплив на довкілля [1].

До нових препаративних форм пестицидів належать текучі суспензії, що є мікрогранулами, які розпадаються у воді з утворенням стійкої суспензії. Набувають поширення пестициди у формі змочуваних порошків, текучої пасти тощо. При розведенні водою вони утворюють суміш суспензії та емульсії, яка ефективніша, ніж проста суспензія.

Вибір способу застосування пестицидів зумовлюється формою препарату, видом шкідливого організму і рослини, а також необхідністю безпеки для довкілля та людини.

Пестициди є одним із важливих елементів інтенсивних технологій, без яких неможливе одержання високих і стабільних урожаїв практично жодної сільськогосподарської культури. Витрати на їх застосування окуповуються в 5-12 разів [4].

Особливості впливу пестицидів на довкілля полягають у їх циркуляції в біосфері протягом тривалого часу. У ґрунті, це зумовлено тим, що певна їхня частина розкладається на нетоксичні продукти протягом кількох місяців і не залишає помітного негативного впливу, інша ж частина зберігається роками й потрапляє в систему кругообігу у природі. Застосування пестицидів призводить до пригнічення біологічної активності ґрунтів і перешкоджає природному відновленню родючості, викликає втрату харчової цінності та смакових якостей сільськогосподарської продукції, збільшує втрати і скорочує термін збереження продукції, знижує урожайність багатьох культур внаслідок загибелі комах-опилювачів [9].

Крім того, слід відзначити, що це – отрутохімікати, які застосовуються для знищення живих організмів і тому є потенційно небезпечними для всього живого, у тому числі і для людини. Їх вплив на населення пов'язаний в першу чергу із наявністю залишкових кількостей у продуктах харчування та міграцією у навколишнє середовище. Потенційна можливість негативних наслідків на людський організм пов’язана зі здатністю пестицидів викликати гострі отруєння, алергію, дерматит, бронхіальну астму і т.д. Дія пестицидів через харчові ланцюги виявляє для людини набагато більшу небезпеку, ніж радіоактивність, тому що небезпека радіоізотопів встановлена, а про токсичність пестицидів відомо дуже мало [2].

Найбільш виражену токсичну дію на людину і теплокровних тварин мають пестициди хлорорганічної і фосфорорганічної груп. Особливий екологічний інтерес до пестицидів виник у зв'язку з високою токсичністю галогенопохідних фенолів – ДДТ, ДДЕ і ТДЕ, які надзвичайно широко застосовували у 40-50-х роках ХХ століття. Так, ДДТ, маючи широкий спектр дії і значну стійкість до розкладу, нагромаджувався в окремих ланках трофічних ланцюгів у значних кількостях, що призвело до загальновідомих згубних наслідків. З урахуванням значної екологічної небезпеки препарату ДДТ з початку 70-х років його застосування заборонено [4].

Дати оцінку всіх негативних наслідків впливу пестицидів неможливо через недосконалість методів дослідження, бо частина їх трансформується, тобто виникають нові токсичні речовини (вторинна токсикація). Проте відомо, що усі без винятку пестициди при ретельному вивченні виявляли або мутагенну, або інші негативні дії. Навіть разові контакти людини з такими пестицидами, як діелдрін, паратіон, призводять до зміни біотоків головного мозку (енцефалограми). А вплив сучасних органофосфатних пестицидів, які швидко розкладаються, загрожує розвитком депресій, роздратуванням, розладом пам'яті, іншими нейропсихологічними порушеннями. Близько 90 % усіх фунгіцидів, 60 % гербіцидів і 30 % інсектицидів є канцерогенними [9].

Підраховано, що 98 % інсектицидів і фунгіцидів, 60-95 % гербіцидів не досягають об'єктів пригнічення, а потрапляють у воду і в повітря. Нині в різних штатах США близько третини артезіанських свердловин закрито для питного водозабезпечення через забруднення пестицидами [2]. У нашій країні вміст пестицидів в артезіанських водах майже не контролюється.

Крім того, все частіше застосовують ще й зооциди засоби проти гризунів, через які гине багато птахів і звірів.

Очевидними є негативні наслідки застосування пестицидів для довкілля і здоров'я людини, водночас у об'єктів, які пригнічуються пестицидами, спостерігається певна пристосованість до них.

Сьогодні близько 500 видів комах вже мають стійкість до інсектицидів. Пристосованість до пестицидів виникає протягом 10-30 поколінь, підтверджуючи справедливість теорії еволюції Ч. Дарвіна: в процесі мікроеволюції виробляється нова властивість. Помічено, наприклад, що в колорадського жука виробляється імунітет до отрутохімікатів. Знаючи це, господарства в 10 разів перевищують концентрацію розчину, що згубно позначається на багатьох інших організмах. Недостатньо обґрунтованим є твердження, що застосування пестицидів дає змогу зберегти майже третину врожаю. Практика свідчить, що повного збереження врожаю не можна добитись препаратами. Так, у США незважаючи на десятикратне зростання використання пестицидів за чотири останніх десятиріччя загальні втрати сільськогосподарської продукції від різних шкідників, бур'янів і хвороб не знизились, а навпаки, зросли з 31 до 37 % [5]. Це викликає необхідність використання нових, ще сильніших речовин, які паралельно посилюють негативний вплив на грунт, воду, повітря, якість продукції, на корисну флору і фауну, тим самим прискорюючи процес порушення біологічної рівноваги в природному середовищі. Дослідження показують, що в посівах кукурудзи майже 30 видів бур'янів, раніше чутливих до гербіцидів, набули до них стійкості. Виживаючи навіть після посиленого обробітку посіву кукурудзи гербіцидами, вони спричиняють значні втрати врожаю. Зараз налічується понад 400 видів комах і 7 видів гризунів, включаючи щурів, нечутливих до пестицидів [4].

Поширенню застосування пестицидів значною мірою сприяють простота застосування та ймовірність швидкого отримання результату.

До 40 % пестицидів у нас розпилюється в повітря, що категорично забороняється у багатьох країнах. Часто завищуються норми витрат пестицидів. Наприклад, японці свій пестицид топсин використовують з розрахунку 67 г на 100 л розчину, а в наших інструкціях для спрощення технології норми визначені вже в розмірі 100 г [7].

Тому використання пестицидів вимагає суворого дотримання науково обґрунтованих регламентів, що регулюються відповідними законодавчими актами [3,8]. Все це зумовлено тим, що хімічний захист рослин пестицидами застосовується без врахування економічних порогів токсичності шкідників, хвороб і бур`янів, які для умов України за багатьма параметрами навіть не розроблені.

Людина поки що не може відмовитися від використання пестицидів – найбільш ефективного засобу боротьби з сільськогосподарськими шкідниками і хворобами рослин. Ось чому провідні спеціалісти в галузі захисту рослин вважають за потрібне ставити питання не про відмову від хімічного методу захисту рослин, а про його удосконалення і науково-обгрунтоване застосування. В основу використання пестицидів або хімічного захисту рослин повинен бути покладений біоценологічний принцип. Суть якого полягає не в максимальному знищенні чисельності шкідливих організмів, а в регулюванні їх кількості на екологічно і економічно доцільному рівні. Використання такого підходу дозволить не лише зменшити кількості і дози використання цих препаратів, але сприятиме зменшенню надходження цих шкідливих речовин у навколишнє середовище.

Література:

1. Вікіпедія.

2. Врочинський К.К. Применение пестицидов и охрана окружающей среды /К.К. Врочинський К.: Вища школа, 1979. – 208 с.

3. Закон України Про внесення змін до Закону України «Про пестициди і агрохімікати» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, № 14, – С. 91.

4. Корсак К.В.Основи сучасної екології: Навчальний посібник / К.В. Корсак, О.В. Плахотнік – К.: МАУП, 2004. – 340 с:

5. Курдюков В.В. Последствие пестицидов на растительные и животные организмы/ В.В. Курдюков. – М.: Колос, 1982. – 128 с.

6. Мусієнко М. М. Екологія: Тлумачний словник/ М.М. Мусієнко, В.В. Серебряков, О.В. Брайон. – К.: Либідь, 2004. – 376 с.

7. Пономарьов П.Х. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини. Навчальний посібник / П.Х Пономарьов, І.В. Сирохман. – К.: Лібра. – 1999. –272с.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 р. «Про державний нагляд і державний контроль за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати».

9. Чайка В. Є.  Екологія : Навчальний посібник / В.Є. Чайка. Вінниця : Книга–Вега, 2002. – 407 с.

1. Шкарівська Наталія студентка I курсу НУБіП України, факультет «Екології і сталого розвитку».

Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Вокзальна,7, к. 21

Тел. 0988489432 Е-mail- nataaashka@i.ua

2. Пузир Таїсія Миколаївна, викладач ВП НУБіП України «Боярський коледж екології і природних ресурсів»; здобувач кафедри педагогіки Житомирського державного університету ім. І. Франка