CТИМУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОЇ ПРОДУКЦІЇ А УКРАЇНІ

Вступ. Сільськогосподарські підприємства України виготовляють продукцію, яка має нижчу собівартість та мало чим відрізняється по смаковим якостям від товарів, що виготовлені із натуральних продуктів. Особливістю такої продукції є те що, вона шкідлива для людського організму. Продукція з ГМО на сьогодні є однією із найважливіших питань які потрібно вирішувати. Україна потребує створення та запровадження у дію законів, норм, постанов, які б регламентували випуск геномодифікованої продукції. Не минув увагою даної проблеми і бухгалтерський облік.

Система регулювання ГМО продукції в Україні відносно нова. Основний закон - закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», був прийнятий 30 травня 2007 року - є незавершеним та в значній мірі не функціональним. Однак, варто відмітити, що багато важливих питань, включаючи ключові механізми реєстрації та маркування ГМО, нарешті були врегульовані законодавцями України. Останні зусилля Кабінету Міністрів України щодо регулювання ГМО в Україні дають надію, що система в найближчому майбутньому буде працювати.

Аналіз останніх досліджень. Актуальність обраної тематики дослідження підтверджує зацікавленість нею науковців різних галузей науки. Питання щодо вирощування сільськогосподарської продукції з ГМО є не нове і дослідженню його, приділяється велика увага з боку вчених економічного профілю. Серед них: Ф.Ф. Бутинець, Н.О. Голуб, І.В. Замула, Н.М. Малюга, В.А. Межерин, М.М Шігун та інші.

Виклад основного матеріалу. «Багато бюрократичних проблем виникло з продажем. З'явилися проблеми з генетично модифікованою продукцією. Нібито її не можна продавати. Хоча 90% імпортерів українського зерна не дивляться, генетично модифікована це продукція чи ні», - заявив президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.

При цьому Л. Козаченко відзначив, що Україна протягом останніх 10 років вирощує близько 60% генетично модифікованої сої. «Але практично вся ця соя експортується в країни, які не мають проблем зі споживанням такої продукції».

Також, за його словами, вітчизняні виробники вирощують генетично модифіковані ріпак і кукурудзу. «З цими продуктами треба визначитися, якщо їх не можна використовувати на внутрішньому ринку, їх треба продати», - додав Л. Козаченко.[5]

Економіка України перебуває на етапі встановлення та знаходження стабільних партнерів на зовнішньому ринку. Для впевненого просування в зовнішньо економічні діяльності потрібна чимала підтримка з боку держави, чим не може гордитись наша держава. Це є найголовніша причина чому виробники національної продукції шукають все нові шляхи зниження її собівартості, як наслідок це призводить до того, що ми імпортуємо продукти з ГМО.

В 2007 року Верховна Рада прийняла перший Закон України, що регулює випуск, випробування, транспортування генетично модифікованої продукції. Сільськогосподарське виробництво України потрібно спрямувати на вирощування екологічно чистої продукції.

Сучасне аграрне виробництво, пов’язане із запровадженням високих наукових технологій у селекції, генетиці, біологічними перетвореннями тварин і рослин, зумовлює потребу посилення обліково-інформаційного забезпечення управління, державного та суспільного контролю з генномодифікованими біологічними організмами. Перед науковцями постає завдання адаптації системи обліку до сучасних вимог. Якщо не можна зупинити чи заборонити вирощування генномодифікованої продукції, то потрібно вміти виділити її серед інших біологічних продуктів. Кожен має право вибирати, вживати йому продукти з ГМО чи ні. Тому поділ активів при їх виробництві на ті, що містять і не містять ГМО, є досить актуальним.[2]

Проблемним питанням на сьогодні сутність біологічних активів, а саме визначення сутності біологічних активів та їх облік яка є однією з найважливішою категорією у діяльності сільськогосподарських підприємств. Від того наскільки точно та розширено пропонується визначення біологічних активів, залежить ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Для вдосконалення сількогосподарського виробництва, щодо геномодифікованої продукції необхідно запропонувати нові економічні механізми, які б зменшували податкове навантаження на виробників, стимулювало національні та іноземні інвестування в галузь та збільшували державну підтримку. Для агропромислового товаровиробника головним орієнтиром повинна стати зацікавленість окремого споживача і суспільства в цілому в збільшенні екологічно чистих продуктів харчування .

Т.М. Ратошнюк у свої статті пропонує економічний механізм стимулювання виробництва екологічно чистої продукції, який включає в себе три елементи[4]:

• економічні важелі та стимули;

• організаційно-правові заходи;

• економічні санкції.

На нашу думку найбільш ефективними є економічні важелі, які допоможуть сільськогосподарським підприємствам залучити нові капітальні інвестиції. Одним із запропонованих економічних стимулів є пільгове оподаткування. Ми пропонуємо запровадити додаткові дотації, премії виробникам, що спеціалізуються на вирощуванні екологічно чистої продукції. Також знизити ставки ПДВ та податку на прибуток підприємства, ми пропонуємо запровадити ставку податку на додану 5% для продукції без ГМО та 15% для геномодфікованої продукції.

Зниження ставки ПДВ із податковим кредитом мінімізує негативний вплив податку на додану вартість на економіку. ПДВ без податкового кредиту (податок з обороту) забезпечить стабільний, але невисокий дохід, ухилитися від нього буде неможливо при продажу товарів, що були оприбутковані, та з використанням банківських розрахунків.

Більшість сількогосподарських підприємств України знаходяться на спеціальному режимі оподаткування, при умовах якого, держава зобов’язана повертати частину коштів. При знижені ставки суми обов’язкових повернень значно скоротяться і залишені кошти можна використати у розвиток товаровиробників сільгосппродукції.

Висновки. Зміни в податковому законодавстві, призведуть до вдосконалення обліку біологічних активів, зокрема продукції із ГМО.

Отже, слід зазначити, що досягнення бажаного результату неможливе без участі держави. Законодавча база щодо генетично модифікованих організмів повинна посилюватись, а тому вимагає удосконалення відповідних стандартів обліку, затвердження окремих програм щодо заохочення сільськогосподарських підприємств до контролю за дотриманням запропонованого методичного підходу та відповідних стандартів обліку.

Кроки, необхідні для успішного впровадження продукції без ГМО в Україні:

• створення адекватної системи контролю та безпечності сільськогосподарської продукції;

• гармонізація нормативно – правових актів;

• фінансове забезпечення з боку держави.

Література:

1. Замула І.В., Черевко Л. П. Сутність і класифікація біологічних активів як об’єкта бухгалтерського обліку /Л.П. Черевков // Вісник ЖДТУ. -2012. - №1. – С. 74-76

2. Остапчук О. В. Відображення в обліку біологічних активів з генетично модифікованими організмами / О.В. Остапчук// УДК 657.4

3. Ратошнюк Т. М. Економічний механізм стимулювання виробництва екологічно чистої продукції /Т. М. Ратошнюк// Наука і економіка. – 2012. -№1. – С.150-153

4. www.golos.ua