ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК”

У більшості сучасних економічних джерел спостерігається одночасне вживання понять “суспільний розвиток”, “економічний розвиток”, “соціально-економічний розвиток” без розмежування і конкретизації їх суті та відмінностей. Однак, якщо розглядати суспільство з системної точки зору і виділяти такі його складові як економічна, політична, соціальна, культурна сфери, необхідним стає уточнення змісту поняття економічного розвитку.

Наукові підходи до загальнотеоретичного обґрунтування категорії розвитку у різні історичні епохи є досить розмаїтими. У сучасній філософській літературі під розвитком розуміється зміна матеріальних і ідеальних об’єктів, яка характеризується такими трьома властивостями: є закономірною, спрямованою і якісною зміною [5]. Під закономірністю розуміється невипадковий характер змін. Спрямованість змін означає перехід від одного стану об’єкта до іншого не шляхом постійного повторення пройденого, не рухом по колу, а поступовим рухом до більш досконалого стану об’єкту (прогресивний розвиток) або рухом у протилежному напрямі (регресивний розвиток). Якісні зміни визначаються переходом від структури однієї якості (з однією кількістю її складових, порядком їх розташування одна відносно одної і характером взаємозв’язку між ними) до структури іншої якості (з іншою кількістю, порядком і типом взаємозв’язків складових) [3]. Розвиток виступає як виникнення нового якісного стану об’єкту у результаті зміни його складу і структури [2].

Процес розвитку, на відміну від зміни, яка може відбуватись із будь-яким об’єктом, пов’язаний із перетворенням у структурі об’єкта, що представляє собою сукупність функціонально пов’язаних один з одним елементів, відношень і залежностей. Тому у матеріальному і духовному світі, в якому усі предмети перебувають у стані постійного руху, про розвиток можна говорити відносно об’єктів з тією або іншою системною будовою, тобто розвиток є властивістю системних об’єктів [3].

Оскільки суспільство є не простою сумою складових (індивідів, соціальних зв’язків, взаємодій, взаємовідносин), а цілісною системою, яку формують індивідуальні дії, зв’язки і відносини, тобто взаємодія складових, з якостями, які відсутні у включених до неї окремих елементів[1, 4, 6], воно набирає системну якість. Суспільство є складною системою через велику кількість елементів і складність зв’язків між ними, відкритою системою, оскільки взаємодіє з зовнішнім середовищем шляхом обміну речовиною, енергією і інформацією, і системою динамічною, яка змінюється у часі.

Елементами суспільства як системи є соціальні інститути, тобто стійкі сукупності людей, груп, закладів, що виступають самостійними суб’єктами соціальної дії. Соціальні інститути, у свою чергу, складаються з неподільних компонентів суспільства – окремих людей. Між елементами суспільства виникає велика кількість складних зв’язків, які називають суспільними відносинами і які формують структуру суспільства.

Залежно від спрямованості відносин, що виникають між елементами суспільства, виділяють його основні підсистеми – сфери суспільної діяльності – певні крупні відносно самостійні сукупності стійких відносин між соціальними суб’єктами. Кожна сфера складається з елементів (людей, соціальних інститутів) і певних відносин, що між ними склалися. Одні й ті ж елементи задіяні одночасно у різних сферах у зв’язку із різнобічністю їх функціонування. Традиційно виділяють чотири сфери суспільного життя: економічну, політичну, духовну і соціальну, які є підсистемами суспільства і містять його елементи.

Економічну сферу розглядатимемо як одну з підсистем суспільства, яка, в свою чергу, також є системою. Системою є кінцева множина функціональних елементів з заданими властивостями та відносинами між ними , виділена із середовища відповідно до певної мети в рамках певного тимчасового інтервалу , тобто .

Елементами економічної системи в залежності від рівня, на якому вони розглядаються, є домогосподарства , окремі підприємства , групи взаємопов’язаних підприємств , галузі .

Властивості економічної системи представляють собою параметри або характеристики елементів , , , системи. Вони є істотними з погляду дослідження якості елементів і можуть змінюватись в залежності від мети дослідження.

Між елементами економічної системи складаються різноманітні відносини , які формують структуру системи. Серед економічних відносин виділяють такі групи:

1) соціально-економічні відносини – відносини між усіма учасниками господарської діяльності з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання благ, які визначаються формою власності на засоби виробництва і виготовлений продукт;

2) організаційні форми господарської діяльності – відносини між економічними суб’єктами, що пов’язані із суб’єктом господарювання, які визначають структуру останнього;

3) конкретні економічні зв’язки між підприємствами і організаціями – відносини між організаціями і підприємствами, які встановлюються за допомогою безпосередніх угод між учасниками;

4) господарський механізм – відносини між елементами економічної системи і державою, за допомогою яких остання регулює господарську діяльність на макрорівні.

До зовнішнього середовища економічної системи відносяться елементи, які не ввійшли до неї.

Мета функціонування економічної системи суспільства може бути різною у різні проміжки часу і визначається станом інших сфер суспільства (політичної, соціальної, духовної) на конкретному історичному етапі, наприклад, задоволення матеріальних потреб, економічний ріст, підвищення ефективності виробництва, повна зайнятість і ін.

Кортеж залежить від інтервалу часу , на якому розглядається система. Відповідно, у різні моменти часу конкретні значення параметрів системи (властивості системи) визначають її тип.

У таблиці 1 наведено перелік груп елементів економічної підсистеми суспільства певної країни і відносин між ними у певний проміжок часу . Відзначимо, що використовується для позначення держави.

Таблиця 1

Елементи і відношення економічної системи суспільства

Важливим є також розуміння суті і розмежування понять “економічний ріст” і “економічний розвиток”. Наведемо спочатку визначення загальноекономічних понять “ріст” і “розвиток”, використовуючи методологію “чорної скрині”. Ріст – це збільшення параметрів на виході системи при збереженні або зміні (збільшенні чи зменшенні) ресурсів, що споживаються, на вході системи. Розвиток – це ускладнення структури системи з метою скорочення ресурсів на вході для отримання одиниці кінцевого результату на виході системи.

Тоді під економічним ростом слід розуміти збільшення економічних параметрів системи, а під розвитком – удосконалення складу і структури економічної системи з метою істотного зниження сумарної ресурсоємності одиниці кінцевого результату функціонування системи.

Спробу визначити поняття “економічний розвиток” реалізуємо із врахуванням таких підходів (рис. 1):

Рис. 1. Підходи до визначення поняття “економічний розвиток суспільства”

Таким чином, під “економічним розвитком” розумітимемо закономірну, спрямовану і якісну зміну параметрів економічної підсистеми суспільства у результаті ускладнення структури системи з метою скорочення ресурсів на вході для отримання одиниці кінцевого результату на виході системи.

Висновки

Виходячи з розуміння економічної сфери життєдіяльності суспільства як системи, що характеризується такими параметрами як елементи, властивості, відносини між елементами, зовнішнє середовище, мета і часовий інтервал, які, набуваючи конкретних виявів, визначають тип економічної системи суспільства, економічний розвиток пропонується розглядати з врахуванням таких аспектів: необхідності проекції загальнонаукової категорії “розвиток” на об’єкти економічної сфери, врахування системної якості економічної сфери життєдіяльності суспільства і використання кібернетичного принципу “чорної скрині”. У цьому руслі поняття “економічний розвиток” доцільно трактувати як закономірну, спрямовану і якісну зміну параметрів економічної підсистеми суспільства у результаті ускладнення структури системи з метою скорочення ресурсів на вході для отримання одиниці кінцевого результату на виході системи.

Література :

1. Дворецька Г.В. Соціологія : навчальний посібник / Г.В. Дворецька. – К. : КНЕУ, 2002. – 472 с.

2. Кондрашин И.И. Глоссарий философских терминов / И.И. Кондрашин. – М. : ИНФРА-М, 2006. – 794 с.

3. Новая философская энциклопедия в 4-х т., Т. 3 / Ин-т философии РАН ; Нац. обществ.-науч. фонд; под ред. В.С. Степина. – М. : Мысль, 2010. – 692 с.

4. Парсонс Т. Система современных обществ / пер. с англ. Л.А. Седова, А.Д. Ковалева; под ред. М.С. Ковалевой. – М. : Аспект Пресс, 1998. – 270 с.

5. Философский энциклопедический словарь. – М. : Советская энциклопедия, 1989. – 1068 с.

6. Черниш Н.Й. Соціологія: курс лекцій / Н.Й. Черниш. – Львів : Кальварія, 2004. – 460 с.