ВІДКРИТТЯ М.І.КОТОВИМ ПРОМИСЛОВОГО ЗНАЧЕННЯ КРИМ-САГИЗУ

До когорти видатних особистостей, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняного природознавства можна віднести Михайла Івановича Котова (1896 – 1978) – ученого-ботаніка, дослідника та охоронця природи.

Характерною рисою досліджень М.І. Котова була підпорядкованість їх потребам народного господарства. Він охоче брав участь у комплексних експедиціях, які проводилися з метою розробки важливих народногосподарських проблем, таких, як освоєння під сільськогосподарські угіддя нових земель, бросових земель, пошкоджених ерозією на Донбасі, агроінвентаризація земель Донбасу в цілому, вивчення природних кормових угідь для розробки заходів по їх реконструкції, виявлення цінних деревних і чагарникових порід для полезахисного лісорозведення. Такі експедиції, як правило, здійснювалися в тісному контакті з геологами і грунтознавцями, що великою мірою визначило різноманітність поглядів ученого, глибоке усвідомлення необхідності комплексного підходу до вирішення багатьох наукових проблем. Цьому принципу Михайло Іванович залишився вірним на все життя.

М.І.Котов завжди приділяв велику увагу вивченню природних ресурсів України. Він досліджував різні групи корисних рослин (каучуконосні, лікарські, кормові, ефіроолійні та ін.) і також намагався робити це спільно з ученими інших спеціальностей – біохіміками, фармакологами тощо. Михайло Іванович першим звернув увагу (1931) на нову каучуконосну рослину крим-сагиз (Taraxacum hybernum Stev) і разом з В.І.Черкасовим встановив його придатність для одержання каучуку [4]. Цей вид було введено в культуру. На той час він відіграв значну роль у народному господарстві, а ім’я вченого було занесено до Почесної книги ВДНГ СРСР.

Кульбаба осіння, або крим-сагиз (Taraxacum hybernum) – вид багаторічних трав’янистих рослин роду Кульбаба родини Айстрові (Asteraceae).

Вид поширений в Південній Європі на Балканах і в Криму. Рослина невибаглива до умов освітлення і до грунту, може виростати на засолених ділянках. Висота рослини досягає 20 см. Листя подовжньо ланцетні, зібрані біля основи або в прикореневу розетку. Квітки жовтого кольору зібрані в один кошик, розміщену на вершині прямостоячого порожнього стебла. У рослині міститься сік білого кольору [4, с.125].

Молоді квітки можуть бути використані в їжу. Висушені рослини цілком (включаючи коріння) або тільки їх квітки використовуються для заварювання чаю. Висушені і обсмажені коріння іноді служили замінником кави.

Літо для крим-сагизу – час сплячки: ні квіток, ні листя; перші жовті кошики з білястої-зеленої обгорткою виростають у вересні, до появи листя; саме пишне цвітіння припадає на другу половину осені, а до весни залишаються зеленіти тільки розпластані розетки листя. У подібному розпорядку прослідковується пристосування до умов субтропічного клімату з його жарким посушливим літом і прохолодною вологою зимою.

Крим-сагиз – багаторічна рослина і володіє стрижневим коренем. У заростях трапляються екземпляри, коріння яких сягає 3 см в поперечнику і більше 2 м в довжину і нерідко спостерігається розгалуження коренів і їх деформація у вигляді скручувань, звивистості і сплюснутістю [2, с.136].

У відношенні кліматичних умов крим-сагиз більш вимогливий, ніж інші каучуконоси з роду Кульбаба. Стійке плантаційне господарство крим-сагизу було можливе не лише на території Криму, а й на поливних землях Узбецької і Казахської РСР.

Каучук міститься, головним чином, в коренях крим-сагизу. Молочні судини утворюють концентричні кільця і ​​заповнені рідким латексом або скоагульованим у вигляді ниток каучуком. У СРСР в 20-х і на початку 30-х років промислове значення мали латексні дерева, які не тільки накопичували каучук у великій кількості, але і легко його віддавали; із них найважливішою була гевея бразильська, що давала 96% світового виробництва каучуку. Трав’янисті латексні каучуконосні рослини із родини складноцвітих (кок-сагиз, крим-сагиз та інші), що виростали в помірній зоні, у тому числі рослини південних республік, і які містили каучук у невеликій кількості в коренях, на перших етапах розвитку каучуконосної промисловості в СРСР важливого промислового значення не мали. Серед трав’янистих рослин СРСР, оокрім кульбаби були ще й полин і молочай, які теж містили молочний сік, придатний до виготовлення каучуку. Усі вони були в переспективі досліджень. Радянськими вченими було досліджено, що каучуконоси найкраще виростали не далі 10 градусів від екватора на північ і на південь.

Так, натуральний каучук видобувався лише з деяких деревних каучуконосних порід і чагарникових рослин, які росли у тропіках, а також у країнах з субтропічним і помірним кліматом. Однією з найважливіших вітчизняних каучуконосних рослин помірного поясу невдовзі стала багаторічна рослина чагарникового типу кок-сагиз; іншими дуже важливими каучуконоси стали крим-сагиз, тау-сагиз, хондріла та гваюла.

Починаючи з 1926 р., були зроблені пошуки каучуконосів по південних і південно-східних районах СРСР. Вже в 1927 р. був досягнутий перший значний успіх: у Казахстані Кузнєцовим і в Азербайджані Каріс була вказана в якості каучуконоса хондрілла. Початок було зроблено, і більше планомірні пошуки спеціально організованих наукових установ привели до відкриття в 1929 р. Зарецьким нового каучуконоса – тау-сагиза. Виявилося, що ця рослина містить в коренях до 35% каучуку високої якості. Дещо пізніше, Котов і Черкасов знайшли крим-сагиз.

У 1931 – 1932 рр.. в результаті роботи наукових експедицій були зроблені аналізи рослин понад тисячі різних видів і в 57% з них було виявлено вміст каучуку. У переважній більшості цих рослин каучук містився у вкрай невеликих кількостях, за винятком двох каучуконосів: кок-сагиз і крим-сагиз [1].

Першим із каучуконосів активно почали використовувати кок-сагиз. У СРСР він оброблявся на десятках тисяч гектарів. Згодом експлуатувати почали тау-сагиз і мексиканський каучуконос – гвайюлу. А коли у 1931 році М.І.Котов разом з В.І.Черкасовим встановили, що не менш цінним каучуконосом є крим-сагиз, його теж почали вирощувати на плантаціях. Власне відкрили промислове значення крим-сагизу М.І.Котов і В.І.Черкасов під час однієї із своїх експедицій у райони Південного Криму – Ай-Петрі, Ялта, Гурзуф (1929 – 1931 рр.). Під час цих експедицій Михайло Іванович Котов здійснював геоботанічні описи місцевості і проводив дослідження рослинного покриву [2].

Згодом, в СРСР було побудовано кілька заводів з отримання натурального каучуку із радянських каучуконосів.

На той час можливість успішного вирощування і використання радянських каучуконосів ніким не заперечувалася: каучуконосні рослини потрапили на колгоспні і радгоспні поля. Виводилися більш продуктивні і більш стійкі сорти. Удосконалювалася технологія переробки рослинної сировини на каучук. Не підлягало ніякому сумніву те, що систематична і широка робота з аграрного виробництва, селекції і технології добування каучуку призведе до того, що натуральний радянський каучук зробиться товарним продуктом. У цьому відношенні найбільші перспективи мали саме кореневі каучуконоси – кок-сагиз, тау-сагиз і крим-сагиз.

В якості прикладу недооцінки структури листового апарату можна вказати на невдалу спробу ввести в культуру каучуконосні кульбаби кок-сагиз і крим-сагиз, які мали щільно розпластану на землі розетку листя [1].

У посівів, які за своєю структурою наближаються до суцільного шару, умови здійснення фотосинтезу найменш сприятливі. Це визначило невдачу спроб ввести в культуру каучуконосну кульбабу крим-сагиз, яка має щільно прилеглі до землі розетки листя. Досліди у вирощуванні крим-сагизу відобразилися і на інших культурах. У зв’язку з цим були зроблені висновки про те, що більш високоврожайним сортам цукрових буряків відповідають підняті воронкоподібні розетки листя, а низьковрожайним – розпластані по землі.

У ході проведених досліджень було встановлено, що технологічні властивості добування каучуку також беруться до уваги при визначенні промислового значення каучуконоса. Ці властивості коливаються не тільки в залежності від фізичних і хімічних властивостей власне каучуку, але і від властивостей супутніх йому інших речовин. Коагулят латексу крим-сагизу містить каучуку близько 78% і смол близько 15%, отже в даному випадку технічний продукт виявляється більш смолистим. Зміст смол в рослині може дійти до такої величини, при якій каучук отримуваний із неї буде володіти дуже невисокими технологічними властивостями. Таким каучуконосом є хондрілла, з якої механічною обробкою у кращому випадку може бути отриманий продукт, що містить 20% каучуку; інша частина відноситься до смол. У процесі виробництва з рослини каучук в тій чи іншій мірі може бути звільнений від супутніх йому речовин. Коли каучук знаходиться в рослині у вигляді молочного соку, таке звільнення в більшості випадків не тільки не є необхідним, але в деякому відношенні виявляється навіть небажаним. Коли ж каучук міститься в окремих клітинах рослини, до того ж, як правило, вельми смолистої, видалення смол з каучуку досить утруднене. Ця обставина сприяла тому, що кореневі каучуконоси, серед яких є і крим-сагиз, мали вищу промислову цінність, аніж інші каучуконосні рослини СРСР [1].

Хоча коріння крим-сагизу можуть служити джерелом замінника натурального каучуку, і він нарівні з кок-сагизом культивувався в СРСР, але з широким появою синтетичних матеріалів ця властивість рослини втратила своє практичне значення.

Таким чином, встановивши промислове значення крим-сагизу, М.І.Котов здійснив важливий вклад у розвиток сільського господарства на початку 30-х рр. ХХ століття.

Література:

1. Догадкин Б.А. Химия и физика каучука / Б.А.Догадкин. – М. – Л.: Государственное научно-техническое издательство химической литературы, 1947. – 423 с.

2. Котов М.І. Крим-сагиз / М.І.Котов // Ботанічний журнал АН УРСР. – 1945 (1946). – т.11, №3 – 4. – С.135 – 143.

3. Котов М.И. Крым-сагиз (Taraxacum hubernum Stev.) / М.И.Котов // Каучук и каучуконосы. – т.2. – Л.: Изд. АН СССР, 1953. – С.220 – 229.

4. Котов М.І. Кримська осіння кульбаба (Кримсагиз) / М.І.Котов // Нові культури на Україні. Збірник Українського науково-дослідного інституту рослинництва. – 1932. – С.125 – 154.

5. Котов М.И., Черкасов В.И. Новое каучуконосное растение – одуванчик осенний / М.И.Котов, В.И.Черкасов // Советский каучук. – 1932. - №4. – С.26 – 27: рис 1.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор Коцур Надія Іванівна