Автор:
Назарій Фербей (Запоріжжя, Україна)
На початку ХХІ століття вчених різних країн продовжують цікавити трагічні сторінки історії минулого століття. Однією з таких сторінок, безумовно, є історія Німеччини в часи Третього рейху. Останнім часом вітчизняних дослідників зацікавили проблеми, пов’язані із зародженням та розвитком націонал-соціалізму, особливостями ранньої нацистської ідеології, пропаганди, політикою націонал-соціалістичної держави у сфері культури, освіти та виховання молоді. Втіленням націонал-соціалістичної молодіжної політики стає організація Гітлер-югенд, тобто «Гітлерівська молодь», що найбільшого розквіту досягає під керівництвом Бальдура фон Шираха.
Початок націонал-соціалістичного молодіжного руху пов’язаний із заснуванням у травні 1922 року структури, що мала назву «Юнгштурм Адольфа Гітлера», та була підпорядкована командуванню СА (штурмові загони – Н.Ф.). Як зазначає в своєму дослідженні О.Р.Давлєтов, молодіжна спілка НСДАП на початку 20-х років ХХ століття нічим не відрізнялась від інших молодіжних об’єднань. До основних форм роботи з молоддю відносилися «патріотичні вечори», організація дискусійних клубів, туристичні походи країною, спортивні заходи, участь у загальнопартійних заходах тощо [1, с.81].
У 1926 році під час роботи другого партійного з’їзду НСДАП вирішено було об’єднати три спілки: «Великонімецький молодіжний рух», «Дойче вернгенд» та «Спілку робітничої молоді» в єдину організацію, яку за пропозицією гауляйтера Франконії Юліуса Штрейхера назвали «Гітлерюгенд – спілка німецької робітничої молоді» (далі ГЮ – Н.Ф.). ГЮ було визнано єдиною офіційною молодіжною організацією партії. Її першим керівником став Курт Грубер, який отримав посаду референта фюрера з молодіжних питань, титул «рейхсюгендфюрера» та ввійшов до складу функціонерів НСДАП. Офіційне підпорядкування організації «Гітлерюгенд» партії відбулося восени 1926 року. Спочатку організація була не надто популярною, але завдяки жорстокості та конфліктності своїх членів швидко завоювала авторитет і популярність. У своїй діяльності організація досить часто брала приклад з інших молодіжних організацій, незалежно від їх партійної приналежності. При цьому, нерідко, проводились спільні акції із загонами СА, особливо вражаючою була факельна хода.
Треба відмітити, що незважаючи на рішення з’їзду «Гітлерюгенд» не стала єдиною молодіжною організацією. В 1929 році була створена Націонал-соціалістична шкільна спілка і Ліга Німецьких Дівчат у 1930 році. Окремо діяла націонал-соціалістична студентська спілка, яку очолював майбутній лідер «Гітлер-югенд» Бальдур фон Ширах [3, с.219].
Цікава деталь, фон Ширах походив із дворянської родини, його батько німець, а мати – американка. До 6 років Бальдур не знав ні слова німецькою мовою. В партію майбутній лідер ГЮ вступає в вісімнадцять років, тобто в 1925 р. Багато хто вважає, що вирішальну роль в його кар’єрі зіграло одруження на Генрієтті Гофман, дочці довіреної особи Гітлера, фотографа Генріха Гофмана, який мав виключне право фотографувати Гітлера. Але й до цього фон Ширах мав тісні особисті стосунки з Гітлером. Будучи найбільш здібним з усіх інших конкурентів, 30 жовтня 1931 року Бальдур фон Ширах отримує посаду імперського молодіжного фюрера в рамках СА в ранзі группенфюрера (генерала).
Йому підпорядковувались ГЮ, Студентська націонал-соціалістична ліга та Шкільна націонал-соціалістична ліга. Особистість Бальдура не відповідала баченню справжнього керівника молоді в очах деяких людей. Його заступник Гартман Лаутербах згадував: «Бальдуру фон Шираху передувала «погана» слава. Він був аж «надто барон». І аристократична приставка «фон», і американське коріння родини – все це було для нас занадто» [1, с.121]. Але фон Ширах вірно служив країні, яку вважав передовою і революційною. Його посада надавала йому можливість відчути себе частиною чогось більшого, чогось, що, за його словами «може принести світло в цей сумний та темний світ» [3, с.220].
У 1932 році влада Веймарської республіки заборонила діяльність СА, і організація ГЮ стала більш самостійною, що розширило можливості фон Шираха. За роки активної співпраці із штурмовими загонами 21 член ГЮ знайшов смерть в вуличних бійках з комуністами. Завдяки кращій організацій вони частіше отримували перевагу на «вуличній арені», і це приводило в організацію нових членів. Головні вимоги до членів – необмежена самопожертва. Девізом ГЮ було «честь знамені вище ніж смерть», а на воротах літнього табору було викарбовано: «Ми народжені для того, щоб померти за Німеччину» [3, с.220].
Користуючись привілеями депутата, Бальдур фон Ширах подорожує країною і в різних регіонах організовує мітинги і збори. Націонал-соціалістам вдалося скористатися наслідками «великої депресії» та запропонувати молоді нові привабливі гасла «Роботу і хліб», «Рівність, право та воля» тощо. Протягом 1932 року в Німеччині з’явилось близько 900 нових підрозділів «Гітлер-югенд».
З приходом Адольфа Гітлера до влади 30 січня 1933 року змінюється роль та значення націонал-соціалістичного молодіжного руху. Було проголошено, що «Гітлер-югенд» бере під контроль всі сфери життя молоді: ідейно-політичні, соціальні, культурні, профспілкові, оздоровчі тощо. В 1933 році нацистським керівництвом розглядався план створення міністерства молоді й об’єднання різних організацій в єдину Великонімецьку молодіжну лігу. Фон Ширах вчасно зреагував і зміг просунути власну кандидатуру. 17 липня 1933 Бальдур фон Ширах був назначений на посаду керівника всієї молоді Німеччини. Цей день можна вважати початком нової сторінки історії «Гітлер-югенду». Посівши важливу позицію в молодіжному русі, фон Ширах починає зміцнювати свою владу.
Заборона політичних партій, профспілкових організацій, не підпорядкованих НСДАП, привели також до ліквідації їх молодіжних організацій. Майно цих організацій було передане у володіння «Гітлер-югенд». Наступним кроком стала спроба підпорядкування релігійних молодіжних організацій. Завдяки домовленості з імперським єпископом Людвігом Мюллером до складу «Гітлер-югенд» було включено 800 тисячну молодіжну організацію. Проте, завдяки конкордату між нацистським керівництвом та католицькою церквою, її молодіжні організації проіснували автономно до 1937 року. Разом з тим, можна відмітити суттєвий кількісний приріст ГЮ. В 1934 році в організації налічувалося вже 3 557 565 членів. Уніфікація проходила досить швидко. В 1936 році вже 90% школярів були членами ГЮ [3, с.222].
Усі нові члени ГЮ негайно поринали у вир ідеологічної обробки. Про це Бальдур досить відверто писав у «Маніфесті до німецької молоді», що «якщо молода людина не завжди в змозі пояснити мотивацію власної беззаперечної відданості фюреру, то це притаманно молодому віку. Але коли будь-хто ставить питання «Чому?», він має зустрітися з гаслом «Фюрер завжди правий! Наше життя за Фюрера». Крім того фон Ширах пише низку статей, де ідеалізує образ Гітлера [2, с.336].
Організаційно структура «Гітлер-югенд» відповідала скаутським організаціям. Тобто мала чітку ієрархічну структуру від місцевих товариств до округів і очолювалася імперським керівництвом на чолі з Бальдуром фон Ширахом. Сам фон Ширах був на той час досить молодою людиною, тому добре розумів інтереси та прагнення молоді. Значну увагу в організації приділяли зовнішнім атрибутам. Зокрема, було запроваджено уніформу мілітарного характеру, що сприяло підтриманню дисципліни серед членів організації. Велику увагу в організації приділяли психологічному впливу на молодь. Вступ до школи, перехід до «пімпіфів», до «юнгфолька», а потім – до ГЮ супроводжувались певними церемоніями. Таким чином «ключові моменти» життя підлітків використовувалися для втілення ідей націонал-соціалізму. Був навіть створений нацистський календар свят, з такими знаменними датами, як 30 січня – прихід НСДАП до влади.
Окремо слід сказати про розвиток фізичної культури та спорту. Члени ГЮ могли добровільно вступати до будь-яких спортивних організацій. Було створено систему спортивних розрядів, а в якості нагороди використовували значки. Завдяки фон Шираху, суботу визнали офіційним днем молоді. В цей день замість школи проводились спортивні змагання й інші заходи.
Ще однією із заслуг фон Шираха можна вважати досягнення певної автономії. «Гітлер-югенд» залишалася підрозділом партії, але стосунки з СС і СА будувалися лише на договірній основі. Прикладом цього можна вважати створення патрульної служби під наглядом СС, місією якої був нагляд за іншими підлітками: служба відвідувала пивні зали, патрулювала вулиці, організовувала порядок на зборах. В багатьох інших питаннях ГЮ мали теж досить багато свободи, якої не було в СС і СА. Ширах хотів повної самостійності, але такий стан речей був неможливим з огляду на тоталітарний режим як такий. В першу чергу організація не мала навіть фінансової незалежності, зокрема, вся уніформа шилась за батьківські кошти. Держава поставляла лише найнеобхідніше обладнання.
Взяти під свій контроль управління школами фон Шираху теж не вдалось. Руст, який керував у цій сфері, не міг не помітити спроби керівника ГЮ зазіхнути на його повноваження, і це викликало в нього лише лють. Хоч певний час Гітлер і хотів об’єднати ці дві сфери під керівництвом фон Шираха, але потім передумав. Незважаючи на деякі «компроміси», фюрер уміло використовував кар’єризм і жагу до влади членів НСДАП. Йому подобалось спостерігати на відстані за політичними баталіями деяких підлеглих, залишаючи за собою звання головного арбітра. Візьмемо хоча б конфлікт між Бальдуром фон Ширахом та головним нацистським ідеологом Альфредом Розенбергом. Між цими двома діячами стосунки й до цього були вкрай напруженими, а після того, як акції активістів ГЮ почали заважати навчальному процесу, Розенберг став на бік учителів, що посилило загострення. Розенберг небезпричинно звинуватив фон Шираха в бажанні досягти «надлишкової» автономії. Проте, суть у тому, що діяльність ГЮ повністю відповідал ідеології партії, а доки це було так, то частина «надлишкової» автономії мала місце.
З 1936 року кожна хвилина життя членів ГЮ перебуває під наглядом назначених функціонерів. Всі школярі й студенти проходили обов’язкову ідеологічну нацистську підготовку. На спеціально організованих вечорах щонайменше дві години на день молодь примушували дискутувати щодо історії НСДАП. Спортивна підготовка, як уже було сказано вище, теж займала важливу роль. Всі члени ГЮ мали обов’язково здати спортивні нормативи для отримання особливого значка. Здача нормативів складалась з теоретичної та практичної частини. Не можна не відмітити, що діти від 14 до 18 років обов’язково мали знати текст Версальської угоди 1919 року, яку було складено після закінчення першої світової війни без участі Германії. За умовою угоди Німеччина втратила частину земель і зобов’язувалась виплачувати значні репарації. Як бачимо, молодь Німеччини перебувала під постійним пропагандистським впливом [4, с.149].
Таким чином, «Гітлер-югенд», започаткований як типова молодіжна організація, характерна для більшості політичних партій Німеччини, з часом перетворюється на своєрідну «фабрику», яка, хапаючи залізними лещатами дітей, випускала нацистів та воїнів, що готових без зайвих запитань іти на смерть за фюрера.
Література
-
Давлєтов О. «Гітлерюгенд» від «Загону Адольфа Гітлера» до єдиної державної молодіжної організації «Третього рейху» (1922-1939). – Запоріжжя: «Просвіта», 2006. – 296с.
-
Моссе Дж. Нацизм и культура. Идеология и культура национал-социализма. – М: «Центрполиграф», 2003. – 446с.
-
Пленков О. Ю. Третий Рейх. Нацистское государство. – СПб: «Нева», – 2004. – 480с.
-
Энциклопедия Третьего рейха. – М.: «Локид-Пресс», 2003. – 479с.
Науковий керівник:
викладач Медичного коледжу ЗДМУ Школова Олена Петрівна