ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ СІМЕЙНИХ КОНФЛІКТІВ

Проблема конфлікту завжди була в тому чи іншому ступені актуальна для будь-якого суспільства. Однак в Україні на всіх етапах розвитку конфлікти залишали не просто помітне місце, а, як правило місце, яке має вплив на її історію. Війни, боротьба за владу, боротьба за власність, міжособистісні і міжгрупові конфлікти в організаціях, вбивства, побутові і сімейні конфлікти, самогубства як способи вирішення внутрішньо особистісних та міжособистісних конфліктів – основні причини загибелі людей у нашій країні. Конфлікт і у доступному для огляду майбутньому буде вирішальним фактором, що впливає на безпеку України та її громадян, адже стрімкими темпами зменшується населення України, розпадаються молоді шлюби, зменшується народжуваність. В любому конфлікті партнери відчувають змішані почуття (з однієї сторони, злість, ненависть, з іншої – приглушені доброзичливі почуття, породжені досвідом попереднього спілкування) [5, c. 66].

В психології ще не склалося загальноприйняте розуміння суті конфлікта Частина психологів трактує його, як зіткнення, протидія, протиріччя [1, c. 51]. Лише в самих ранніх дослідженнях конфлікту допускалося його виникнення, образно кажучи, «без участі особистості»[3, c. 190]. Наука доводить, що конфлікт не відноситься до тих явищ, якими можна ефективно керувати на основі життєвого досвіду і здорового глузду. Конфлікт найбільш гострий спосіб усунення протиріч, що виникають у процесі взаємодії, який полягає в протидії суб'єктів конфлікту і звичайно супроводжується негативними емоціями і досить часто негативними наслідками.

Проблема сімейних конфліктів є предметом нашого дослідження тому що сім’я, родина — найдавніший інститут людської взаємодії, унікальне явище. Її унікальність полягає в тому, що кілька людей самим тісним способом взаємодіють протягом тривалого часу, що нараховує десятки років, тобто протягом більшої частини людського життя. у такій системі інтенсивної взаємодії не можуть не виникати суперечки, конфлікти та кризи.

Для осмислення даної проблеми велике значення мають наукові праці вчених психологів Бондарчук O.I. ., Ацупов А.Я., Гришина Н.В., Пірне М.І., Ануфриева Н.М., Т.Н. Зелинская, Н.Е. Зелинский. та ін.

Із соціально-психологічного погляду сім’я є малою соціальною групою людей, що заснована на шлюбі та(чи) кровній спорідненості і функціонує на основі соціального побуту, матеріальної і моральної взаємодопомоги [2, c.4].

В основі стосунків у сім’ї лежить почуття любові як вищий рівень емоційно позитивного суб’єкт-суб’єктного рівня. Відносини, побудовані на основі почуття любові, характеризує висока вибірковість, глибока зануреність їх суб’єктів, контакт між ними на всіх рівнях (психофізіологічному, психологічному, фізичному).

Найбільш загрожує сімейній гармонії перехід від любові до утилітарно-ділових стосунків, обмежених виконанням подружніх ролей, яке не приносить задоволення.

Подружні взаємини – сукупність соціально регламентованих стосунків між шлюбними партнерами. Вони є частиною сімейних взаємин і водночас значно розрізняються за змістом, функціями, структурою від стосунків любові. Зміст подружніх взаємостосунків обумовлений значенням шлюбу, який організовує, стабілізує, соціально санкціонує задоволення господарсько-побутових, емоційно-сексуальних, психологічних і батьківських потреб чоловіка і жінки.

У шлюбі партнер має два суперечливих прагнення: до спілкування з іншими і до відсторонення від них. Спілкування тільки один з одним у шлюбі швидко виснажується, набридає, потребує розширення свого кола спілкування, з’являється бажання завести нові знайомства та реалізувати себе в іншому напрямку, в напрямку, якого немає в подружньому житті. Проникнення у внутрішній світ, у його таємниці може відштовхнути, створити бар’єр у взаємо порозумінні, якщо повною мірою виявиться глибина розходжень у поглядах життя, в особистісних цінностях, а як відомо, вступаючи в шлюб, партнери досить мало знають про внутрішній світ один одного.

На вчинки, що призводять до конфлікту в сімейних стосунках, слід завжди звертати увагу, бо сім'я — надзвичайно важливий соціальний інститут у державі, який є гарантом майбутнього. Недаремно кажуть: сильна сім'я — сильна держава. Тому в системі політики держави сім'я повинна займати гідне місце [4, c. 89-95].

Свобода — обов'язок щодо сім'ї, як чинник запобігання конфліктам, проте свобода повинна бути усвідомленою необхідністю, якщо особистість обирає для себе сім'ю.

У сім'ї має бути особиста свобода, яка може й повинна поширюватися на кожного члена сім'ї:

• кожен член сім'ї повинен мати свій життєвий простір;
• кожен член сім'ї мусить пам'ятати про необхідність поважати іншого;
• кожен член сім'ї впливає на оточуючих і сам перебуває під їхнім впливом;
• кожен член сім'ї повинен не ухилятися від сімейного впливу, а навчатися керувати ним;
• кожен член сім'ї має виконувати певну роль у сім'ї, інакше - сім'я розпадається [4, c. 90].

Ключову роль у сімейних стосунках відіграють подружні конфлікти. Вони частіше виникають через незадоволення потреб як подружжя в цілому, так і кожного з її члена. Виходячи з цього виділяють основні причини подружніх конфліктів:

• психосексуальну несумісність подружжя;
• незадоволення потреби в значимості свого «Я», неповага почуття гідності з боку партнера;
• незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги і розуміння;
• пристрасть одного з подружжя до надмірного задоволення своїх потреб (алкоголь, наркотики, фінансові витрати тільки на себе і т.д.);
• незадоволення потреби у взаємодопомозі і взаєморозумінні з питань ведення домашнього господарства, виховання дітей, у стосунках з батьками і т.д.;
• розбіжності в потребах по проведенню дозвілля, захопленнях.

Також мають місце і чинники, які найчастіше призводять до виникнення подружніх конфліктів:

• коли один з партнерів надто багато чекає від партнера (партнерші), роблячи його (її) відповідальними за особисте щастя;
• неправильне ставлення до сексуальних потреб у подружньому житті;
• заздрість успіхам партнера (партнерші) в сімейному житті;
• несерйозно ставлення до його (її) турбот і проблем;
• зауваження щодо зовнішньої непривабливості чи внутрішньо особистісної порожнечі.

Значний вплив на імовірність виникнення подружніх конфліктів роблять зовнішні фактори: погіршення матеріального становища багатьох родин; надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі; неможливість нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячу установу й ін.

Перелік факторів конфліктності родини був би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме: ріст соціального відчуження; орієнтація на культ споживання; девальвація моральних цінностей, у тому числі традиційних норм сексуальної поведінки; зміна традиційного статусу жінки в родині (протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки і синдром домогосподарки); кризовий стан економіки, фінансів, соціальної сфери держави.

Конфліктна поведінка партнерів може виявлятися в схованій і відкритій формах. Показниками схованого конфлікту є: демонстративне мовчання; різкий жест чи погляд, що говорить про незгоду; бойкот взаємодії в якійсь сфері сімейного життя; підкреслена холодність у стосунках. Відкритий конфлікт виявляється частіше через відкриту розмову в підкреслено коректній формі; взаємні словесні образи; демонстративні дії (ляскіт дверима, биття посуду, грюкотіння кулаком по столі), образа фізичними діями й ін.

Отже ключову роль у сімейних конфліктних відносинах відіграють подружні конфлікти. Вони виникають через незадоволення потреб подружжя. Сімейні конфлікти мають психотравматичні наслідки: стан повної сімейної незадоволеності, «сімейна тривога», нервово-психічна напруга, стан провини.

Конфлікти між батьками і дітьми виникають через деструктивні внутрішньосімейні відносини, недоліки у сімейному вихованні, вікові кризи дітей, індивідуально-психологічні особливості батьків і дітей. Безконфліктному спілкуванню батьків з дітьми сприяє підвищення педагогічної культури батьків, організація родини на колективних початках, підкріплення словесних вимог організацією виховання, інтересом батьків до внутрішнього світу дітей.

Література:

1. Анцупов А.Я. Конфликтология: Учебник для вузов / А.Я. Анцупов, А.И. Шипилов. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 496с.
2. Бондарчук О.І. Психологія сім’ї: Курс лекцій / О.І. Бондарчук. – К.: МАУП, 2001, – 96с.: іл. - Бібліогр. наприкінці тем.
3. Гришина Н.В. Психология конфликта / Н.В. Гришина. – СПб.: Питер, 2009. – 544с.
4. Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник / М.І. Пірен. – Київ: МАУП, 2003. – 360 с. – Бібліогр. в кінці розд.
5. Социальная психология: Курс лекций / Н.М. Ануфриева, Т.Н. Зелинская, Н.Е. Зелинский. – 4-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2003, – 136с.: ил. – Библиогр.: с. 131-132.