ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ПІДГОТОВКИ ВЕСЛЯРІВ ЛЕГКОЇ ВАГИ НА ЕТАПІ ПІДГОТОВКИ ДО ВИЩИХ ДОСЯГНЕНЬ

Досягнення останніх років у спорті на міжнародній арені диктують нові тенденції та вимоги. Таким чином спеціалістами у сфері фізичної культури та спорту ведеться постійний пошук шляхів вдосконалення та раціоналізації тренувального процесу, а також пошуку засобів та методів, наповнюючих його.

Дивлячись на те, що багато авторів таких як Акмеев А.С., Бондарчук А.П. розглядають тренувальний процес як складну та багатофакторну систему, яка включає в себе технічну, фізичну, тактичну, психологічну та теоретичну підготовку, цих напрямків декілька.

Для таких авторів як Булатова М.М., Горбанева Е.П. пріорітетним є напрямок розвитку функціональної підготовки, деякі спеціалісти – Дьяченко А.Ю., Земляков В.Є. переконані в необхідності розвитку спеціальної витривалості.

Академічне веслування – один з найстаріших видів спорту, який був включений до програми Олімпійських ігор ще в 1896 році. Крім Олімпійських ігор щороку проводяться Чемпіонат світу, Кубок світу, Чемпіонат світу серед студентів та Чемпіонат світу серед юнаків. Під час цього багаторічного розвитку під постійним наглядом спеціалістів знаходиться тренувальний процес спортсменів.

В звязку з тим, що в 1996 році до програми Олімпійських ігор була включена категорія веслярів легкої ваги в академічному веслуванні, з’явилось багато питань щодо підготовки спортсменів. У сучасному спорті тренувальний процес веслярів легкої ваги здійснюється за загальноприйнятою методикою для веслярів тяжкої ваги, де домінуючим напрямом є збільшення обсягу тренувальних навантажень. Таким чином тренерським складом не приділяється особливої уваги тренувальному процесу, засобам та методам, які б цілеспрямовано вдосконалювали тренувальний процес саме веслярів легкої ваги.

Аналіз спеціальної літератури також показує, що в сфері тренувального процесу веслярів легкої ваги багато нез'ясованих питань і завжди можна визначити перспективний напрямок для подальших досліджень.

Очевидно, що веслярі з різними антропометричними даними суттєво відрізняються за рядом показників спеціальної фізичної та технічної підготовленості (темпом, ритмом, потужністю гребка, довжиною гребка, швидкістю проходження відрізків дистанції, кількістю виконаної роботи, кількістю витрачених енерготрат та ін). Попередніми дослідженнями нами було встановлено деякі особливості веслування спортсменів легкої ваги. Визначено, що веслярі легкої ваги в порівнянні з веслярами тяжкої ваги мають деякі відмінності. Це головним чином стосується таких показників як потужність роботи, темп веслування, кількість гребків за хвилину, швидкості човна [8, с. 53,54]. Визначено, що потужність роботи має менші показники в порівнянні з показниками веслярів легкої ваги, показники темпу теж мають тенденцію до збільшення як і кількість гребків за хвилину, а швидкість веслування відповідно менша ніж у веслярів тяжкої ваги. Тому щодо отриманих даних можна дати конкретні рекомендації, які стосуються методики підготовки веслярів легкої ваги. Це може полягати в наступних порадах щодо побудови тренувального процесу веслярів легкої ваги. Тренерам необхідно приділяти більше уваги розвитку таких фізичних якостей як сила та силова витривалість.

Загальні рекомендації перед виконанням цих вправ є такими: спортсмени повинні бути досвічені в роботі зі штангою, методика тренування не повинна бути направлена на збільшення м'язової маси.

В тренувальну програму бажано включати одне або два тренування в тиждень для розвитку силової витривалості. Для цього необхідно працювати в спортивній залі зі штангою. М'язова витривалість розвивається при використанні малих навантажень (40-50 % від максимальних) та великої кількості повторень. Періоди відпочинку відносно короткі, вони необхідні для отримання оптимальних тренувальних ефектів в сердцево-судинній та м'язовій системах. Необхідно відмітити, що швидкість виконання повинна бути наближеною до темпу веслування тренувань на витривалість в кількості 26-28 гребків за хвилину. Для досягнення максимального ефекту необхідно виконання великої кількості повторень.

Для розвитку силової витривалості пропонується наступний комплекс вправ:

Вправа 1. Присідання зі штангою з навантаженням 40-50 % від максимальних, 2-3 серії, 60-80 повторень, час відновлення 3-4 хвилини.

Вправа 2. Підняття штанги з положення лежачи на животі з навантаженням 40-50 % від максимальних, 2-3 серії, 60-80 повторень, час відновлення 3-4 хвилини.

Вправа 3. Підняття тулуба до вертикального положення з вихідногоо положення лежачи на спині ноги на підвищенні з навантаженням до 5 кг, 2-3 серії, 40-50 повторень, час відновлення 2-3 хвилини.

Також необхідно приділяти значну увагу розвитку силових якостей спортсмена, яка необхідна для вдосконалення техніки та створення необхідних умов для підвищення фізичної підготовленості. Максимальна сила є визначальною в досягненні вищого зусилля у гребку під час змагання. Для досягнення приросту в максимальній силі необхідне тренування з великими обтяженнями. Також необхідна невелика кількість рухів в одному підході, а кількість підходів, навпаки, повинна бути збільшена. Обов'язково треба включати періоди відпочинку між виконанням вправ.

Веслярам легкої ваги необхідно використовувати обтяження від 80 до 95 % від максимального показника. Максимальні або близькі до максимальних обтяження можуть визвати ефект підвищення максимальної сили без вираженої м'язової гипертрофії, що як раз бажано для спортсменів легкої ваги. Для розвитку силових якостей пропонується наступний комплекс вправ:

Вправа 1. Підняття штанги до грудей з положення присівши з навантаженням 80-90 % від максимальних, 8-10 серій, 3-5 повторень, час відновлення 3-4 хвилини.

Вправа 2. Підняття штанги до грудей з положення стоячи з навантаженням 80-90 % від максимальних, 10-12 серій, 4-6 повторень, час відновлення 3-4 хвилини.

Вправа 3. Підняття штанги вгору з положення стоячи, тримаючи штангу біля грудей з навантаженням 80-90 % від максимальних, 8-10 серій, 2-4 повторення, час відновлення 3-4 хвилини.

Література:

1. Акмеев А.С. Планирование и классификация интенсивности тренировочных нагрузок высококвалифицированных бегунов на средние и длинные дистанции / А.С. Акмеев // Ученые записки университета им. П.Ф. Лесгафта. – СПб., 2007. – №3 (25). – С.7-9

2. Бондарчук А. П. Управление тренировочным процессом спортсменов высокого класса / А. П. Бондарчук. – М. : Олимпия Пресс, 2007. – 272 с.

3. Булатова М.М. Теоретико-методичні аспекти реалізації функціональних резервів спортсменів вищої кваліфікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з фіз. вих. і спорту: спец. 24.00.01 «Олімпійський та професійний спорт» / М.М. Булатова. − К., 1997. – 44 с.

4. Веслування академічне. Навчальна програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності та спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю. – Киів: Літера, 2011. – 116с.

5. Горбанева Е. П. Качественные характеристики функциональной подготовленности спортсменов / Е. П. Горбанева. – Саратов : Научная книга, 2008. – 145 с.

6. Дьяченко А.Ю. Оцінка функціональних компонентів спеціальної витривалості як передумова підвищення спеціалізованої спрямованості тренування кваліфікованих веслярів-академістів / А.Ю. Дяченко // Наука в олимпийском спорте. – 2004. – № 1. – С.56-59.

7. Земляков В.Е. К вопросу определения работоспособности и специальной выносливости в циклических видах спорта / В.Е. Земляков // Теория и практика физической культуры . – 1990. – №7. – С.36-39

8. Скрипченко І.Т. Порівняльний аналіз проходження змагальної дистанції на весловому ергометрі «Concept-2» спортсменами різної ваги / І.Т Скрипченко, О.С. Омельченко // Слобожанський науково-спортивний вісник. – 2008. – № 1-2. – С. 52-54

9. Офіційний сайт світового веслування : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : Www.worldrowing.com

Науковий керівник:

кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент кафедри водних видів спорту Скрипченко Ірина Тарасівна