ПРОЕКТ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА

Запорука ефективності підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи - врахування в ній тенденцій розвитку соціальних проблем і потреб, які зумовлюватимуть соціальне замовлення на соціальну роботу. Підготовка фахівців із соціальної роботи повинна базуватися на прогнозуванні зазначених тенденцій і проектуванні змісту, методів та форм навчання, адекватних прогнозованим проблемам і потребам суспільства. Врахування цих вимог суттєво підвищить якість підготовки, а звідси - якість соціальної роботи, яку здійснюватимуть фахівці.

Процеси, що відбуваються в контексті сучасних реформаторських перетворень у всіх галузях суспільного життя, зумовлюють необхідність формування творчої, активної особистості, її самостійності, самобутності, оригінальності, готовності до повної самореалізації власного творчого потенціалу [2, с. 14].

Метод проектів - така організація навчання, при якій студенти набувають знання в процесі планування і виконання практичних завдань - проектів. Це поняття не нове в педагогічній науці. Метод виник у другій половині XIX ст. в сільськогосподарських школах США, детальне висвітлення отримав у працях американських педагогів Дж. Дьюї, У. Х. Кілпатрика, Е. Коллінза [1, с. 93].

Відмінною особливістю соціальних проектів є те, що вони некомерційні, тобто жодна з цілей проекту не полягає в отриманні прибутку. Результатом проекту є соціальний ефект, хоча соціальні проекти є, як і будь-які інші проекти, інвестиційними.

Проектування дає можливість: повніше та ефективніше використовувати здобутки теорії соціальної роботи в практичній діяльності фахівців із соціальної роботи, соціальних служб; цього можна досягти шляхом проектування технологій соціальної роботи, інноваційних соціальних служб, моделей взаємодії соціального працівника та клієнта; інтенсифікувати процес соціальної роботи (надавати допомогу ширшому колу клієнтів, застосовуючи ту саму або меншу ресурсну базу, чисельність персоналу) шляхом чіткого визначення пріоритетних цілей та напрямів роботи, прогнозування результатів; досягти адекватного уявлення про практику соціальної роботи, глибшого засвоєння практичних умінь та навичок студентами в процесі підготовки фахівців із соціальної роботи (за допомогою застосування методу навчальних проектів).

Для підготовки студента до проектної діяльності важливим етапом є ознайомлення з методологічним підґрунтям та можливостями. Зміст підготовки студентів включає:

1) бесіда зі студентами (шляхи професійного становлення соціального працівника, співвідношення теоретичної та практичної підготовки майбутнього професіонала; роль проектної діяльності у професійному становленні);

2) ознайомлення з основними поняттями теми;

3) розгляд етапів проектної діяльності (обговорення в групах; запис змісту діяльності на кожному етапі);

4) визначення перспективних напрямів роботи зі студентами з організації проектної діяльності;

5) обговорення алгоритму дій щодо забезпечення змісту етапів проектної діяльності;

6) обговорення критеріїв оцінки проекту та його захисту:

- виконання проекту (актуальність теми та пропонованих рішень, реальність, практична спрямованість та значущість роботи; об’єм та повнота розробок, самостійність, завершеність; рівень творчості, оригінальність теми, підходів, пропонованих рішень; аргументованість пропонованих рішень, підходів, висновків тощо).

- захист проекту (якість доповіді, об’єм та глибина знань з проблеми, міжпредметні зв’язки; культура мовлення, манера подання матеріалу, використання наочних засобів, відчуття часу, імпровізація, утримання уваги аудиторії; готовність до дискусії, відповіді на запитання, контактність) [1, с. 94].

Студент має засвоїти певні терміни, а саме: «проект», «проектування». Проект - це задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації з метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату. Проект - це певне завдання з визначеними вихідними даними й встановленими результатами (цілями), що обумовлюють спосіб його вирішення [3, с. 10]. Проектування (від лат. projektus - кинутий вперед) - специфічна діяльність, результатом якої є науково-теоретично і практично обґрунтоване визначення варіантів прогнозованого і планового розвитку нових процесів і явищ. Проектування - одна із форм відображення дійсності, процес створення прообразу (прототипу) об’єкта, явища чи процесу [5].

Соціальний проект - це сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є створення, модернізація або підтримання середовища, що змінюється, матеріальної або духовної цінності. Це нововведення мусить мати просторово-часові координати, а його вплив на людей - визнаватися позитивним за соціальним значенням [4].

До основних термінів, на яких будується проектна робота, також належить передбачення, невизначеність, проблемна ситуація, система, технологія, прогноз, інформація, діалог, моделювання, конструювання, творчість, особистісне зростання, досвід, взаємодія, узгодження, пізнання, аналіз, критика, помилка, оцінювання.

Життєвий цикл проекту - процес розвитку проекту, час від першої витрати до останньої вигоди.

Метою проектування є перетворення об’єктивної дійсності, коли створюються (чи передбачається створення) об’єкти, явища, процеси, які б відповідали бажаним якостям.

У сучасних умовах зростаючою потребою стає проектування соціальних систем, яке в принципі зводиться до визначення майбутнього стану конкретного соціального об’єкта, процесу в межах певної програми і плану.

Ризик проекту - міра невпевненості в одержанні очікуваного результату.

Технологія проектної діяльності полягає в наступному: для вивчення якоїсь теми чи модулю програми викладач ставить перед студентами певні, проблемні завдання, в ході обговорення яких виникають гіпотези, які й стають темами для індивідуальних чи групових досліджень. Студенти розбиваються на групи, обирають теми проектів й приступають до їх розкриття шляхом самостійної пошуково-пізнавальної діяльності. На основі зібраних матеріалів студенти створюють роботи за матеріалами своїх досліджень: презентації, буклети, публікації. Завершальною частиною проектної діяльності є захист проекту. Кожна група (чи кожний індивідуально) захищає свій проект. Організовуючи проектну діяльність, слід враховувати, що це цілісна робота, яку не можна перервати, не довівши до кінця, що ця робота є складною, вимагає певних зусиль студентів і належного керівництва з боку викладача.

Основними критеріальними вимогами для оцінки ефективності проекту є: наявність програми; дослідницький характер пошуку шляхом розв’язання, проблеми; моделювання умов для виявлення студентами соціальних проблем (постановка, дослідження, пошук шляхів, експертиза, апробація, конструювання звіту, корекція, захист, упровадження); самодіяльний характер творчої діяльності студентів; практичне чи теоретичне значення результатів і готовність до впровадження; соціальна цінність діяльності та ін.

Структура проекту.

Проект завжди містить у собі:

1. Задум (проблему, яка потребує вирішення і може бути вирішена наявними ресурсами).

2. Засоби реалізації задуму (вирішення проблеми).

3. Результати, одержані внаслідок здійснення задуму.

Проект проходить різні стадії, послідовність задається певним алгоритмом, схемою проекту.

Основні стадії життєвого циклу проекту:

1. Ідентифікація: а) визначення ідеї проекту; б) визначення його цілей; в) аналіз ідей та відбір кращої з них; г) попередній аналіз можливостей для здійснення проекту.

2. Розробка.

Коли відібрана з-поміж інших ідея проекту, з’ясована його мета, розпочинається розробка - продумування технології його здійснення: Хто здійснюватиме? Якими засобами? Які матеріальні витрати необхідні? Які труднощі можуть виникнути і як їх уникнути? [1, с. 95].

3. Експертне оцінювання проекту.

Дуже важливо при підготовці проектів спрямувати студентів на вивченні спеціальної літератури, користуватися довідниками, провести систематичне дослідження, а потім вибудувати проектну модель і презентувати її експертам.

Фахівцями докладно аналізуються всі аспекти проекту та можливості його виконавців. Експертами можуть бути: викладачі, студенти, що не були учасниками розробки проекту, наукова установа, група незалежних фахівців, представники громадськості.

Всебічний аналіз проекту експертами дає можливість удосконалити проект так, аби можна було братися до його реалізації. Проекти можуть мати найрізноманітнішу спрямованість.

При використанні проектних технологій у навчально-виховному процесі змінюється і роль викладача. Різко підвищується об’єм його консультацій та діалогів зі студентами. Авторитет викладача тепер базується на вмінні стимулювати ту розумову активність студентів, у якій вони самі особисто зацікавлені заради успіху в прийнятій ними проектній діяльності. Під час роботи над проектом викладач лише радить загальний напрямок і головні орієнтири пошуку.

Викладач у спілкуванні з творчими групами студентів, які розробляють певний проект, використовує проектно-конструкторський підхід, адже життєвий цикл проекту має декілька стадій і природньо, що на кожному з етапів студенти можуть помилятись, висловлювати помилкові гіпотези, неправильне припущення, і тут роль викладача є консультативною.

Педагогічна цінність співпраці викладача зі студентами при виконанні проектів надзвичайно висока. Викладач виявляє демократично-гуманний стиль спілкування, має змогу виявити свою компетентність у дослідженні і розробці проекту, виступає кваліфікованим експертом-консультантом. Авторитет викладача в проектній діяльності базується на здатності бути ініціатором цікавих питань.

Важливо, що студенти працюють у різних за складом групах і набувають соціально важливих навичок (бути командою однодумців, зорієнтованих на справу). Під час цієї дослідницької роботи розвивається вміння бачити себе з боку, критично аналізувати свої досягнення, реально бачити можливості самовдосконалення.

Ефективність діяльності фахівця із соціальної роботи, його професіоналізм, швидкість входження в професійне середовище напряму залежать не лише від його знань, умінь та навичок, а й від підготовленості до діяльності в умовах соціальних зрушень, здатності до проектування та впровадження соціальних інновацій.

Сучасний підхід до проектної технології спрямований на розвиток пошуково-пізнавальних навичок студентів, формування у них уміння самостійно конструювати свої знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити, формулювати і розв’язувати проблему, на розвиток критичного і творчого мислення, розширює можливості для досягнення психологічної зрілості та сприяє успішному входженню студента у професійну діяльність.

Визнаючи педагогічну цінність проектування і рекомендуючи його застосування у підготовці фахівців соціальної сфери, слід пам’ятати, що проектування - це лише засіб, а не мета. Його не варто абсолютизувати, розглядати як єдиний або навіть як основний метод навчання. Засобами проектування потрібно не лише готувати студентів до соціальних змін, а й вчити відчувати ці зміни, і використовувати їх на благо клієнтів.

Крім того, при застосуванні методу проектів треба звертати увагу на ґрунтовне пророблення теоретичних питань, на органічне поєднання теорії й практики. Великого значення надавати змісту проектів, адже вони пов’язані з соціальною дією, безпосереднім впливом на життя людей.

Література:

1. Солова, В. М. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження проектних технологій у виховну систему школи [Текст] / В. М. Солова // Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2011. - №3. - С. 92-97.

2. Коваленко, Є. І. Проектна технологія як засіб формування творчої особистості: історико-теоретичний аспект [Текст] / Є. І. Коваленко // Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2011. - №3. - С. 14-17.

3. Тарасюк, Г. М. Управління проектами [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Г. М. Тарасюк. – К. : Каравела, 2006. – 320 с.

4. Тюптя, Л. Т., Пузіков, Д. О. Проектування в соціальній роботі [Текст] / Л. Т. Тюптя., Д. О. Пузіков  [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/naukma/Ped/2005_47/17_tyuptya_lt.pdf

5. Яременко, О. О. Соціальні дослідження як інструмент обґрунтування соціальних програм та проектів [Текст] / О. О. Яременко // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2002. - № 1. – С. 81-84.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор Криловець Микола Григорович