ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У ПРАЦІВНИКІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Покращення стану здоров'я населення є одним із завдань держави. Суспільству потрібні люди, соціально-адаптовані до економічних, політичних, культурно-демографічних ситуацій, здатних забезпечити розвиток країни на рівні вимог сучасного суспільства. Які вміють творчо вирішувати завдання й варіанти функціонування сучасної економіки. Саме тому, останнім часом, привертає увагу проблема стану професійного здоров'я працівників державної служби. Адже суспільству потрібні держслужбовці, які готові до включення в подальшу життєдіяльність, здатних практично вирішувати поставлені перед ними професійні та життєві проблеми [6]. Тому, на нашу думку, слід застосовувати компетентнісний підхід збереження професійного здоров'я. Застосування цього підходу забезпечить становлення, розвиток та вдосконалення професіоналізму працівників державної служби.

Відомо, що в переліку сучасних ключових компетенцій (загальнокультурна, громадянська, соціальна, інформаційна та ін.) знаходиться і здоров'язберігаюча компетенція [1] А. Г. Бусигін під поняттям «здоров'язберігаюча компетенція» розуміє здатність (готовність) мобілізувати систему знань, умінь, розумових і особистісних якостей, необхідних для формування у особистості мотивації до здоров'язбереження, а також уміння передбачати, запобігати або компенсувати втрату здоров'я для задоволення базових потреб людини [4, с. 128]. Основою здоров'язберігаючої компетенції є усвідомлення пріоритету здоров'я, турбота про здоров'я, яка є ціннісним фактором в житті людини.

Оскільки в більшості підходів і трактувань поняття компетенція співвідноситься з діяльністю, то вона має діяльнісний характер узагальнених умінь у поєднанні з предметними вміннями та знаннями в конкретній сфері [2, 3]. Під здоров'язберігаючою компетенцією ми розуміємо інтегральну властивість особистості працівника державної служби, що включає знання, уміння, життєвий і професійний досвід, які засновані на сформованому мотиваційно-ціннісному відношенні до свого здоров'я. Це виражається у здатності та готовності вирішувати завдання, які пов'язані з процесом їх професійної діяльності.

Для формування здоров’язберігаючих компетенцій у працівників державної служби слід знати структуру цього поняття. Здоров'язберігаючі компетенції сьогодні є частиною сучасних ключових компетенцій, що включають в себе компоненти, здібності, спрямовані на збереження, зміцнення та підтримку здоров'я:

1. Соціально-трудові компоненти здоров'язберігаючих компетенцій включають в себе здатність формування активної громадянської позиції «Я здоровий - значить, корисний державі», дотримання техніки безпеки, знання та застосування правил особистої гігієни.

2. Загальнокультурні компоненти здоров'язберігаючих компетенцій включають в себе здатність формування культури здоров'я, харчування, поведінки та спілкування; наявність уявлень, пов'язаних з філософським, релігійним, науковим і правовим відношенням до здоров'я; знання етнокультурних традицій та звичаїв збереження здоров'я.

3. Когнітивні компоненти здоров'язберігаючих компетенцій передбачають теоретичну готовність до процесу здоров'язбереження та включають в себе знання, за допомогою яких можна зміцнювати й зберігати здоров'я; знання, необхідні для самоосвіти в аспекті здоров'язбереження, а також для здійснення здоров'язбереження в професійній діяльності.

4. Навчально-пізнавальні компоненти здоров'язберігаючих компетенцій включають в себе вміння ефективно організовувати навчальну діяльність з точки зору розподілу навантажень і сил; формування умінь здоров'язбереження засобами навчально-пізнавальної діяльності; розвиток навичок складання індивідуальних планів життєдіяльності та навчання; оволодіння раціональними способами обробки інформації щодо збереження здоров'я.

5. Інформаційні компоненти здоров'язберігаючих компетенцій включають в себе вміння аналізувати інформацію про шкоду та користь здоров'ю; знання небезпеки куріння, алкоголізму, СНІДу, наркоманії; знання норм здорового способу життя, правил поведінки в екстремальних ситуаціях; інформаційна грамотність у питаннях здоров'я.

6. Діяльнісні компоненти здоров'язберігаючих компетенцій включають уміння щодо здоров'язбереження у професійній підготовці; уміння виявляти чинники, що негативно впливають на здоров'я, планувати та реалізовувати індивідуальну й групову роботу в сфері здоров'язбереження; максимально використовувати потенціал всіх ресурсів для збереження власного здоров'я та здоров'я оточуючих.

7. Компоненти особистісного вдосконалення здоров'язберігаючих компетенцій включають в себе уміння володіти способами фізичного, духовного вдосконалення, елементами психологічної грамотності, емоційної саморегуляції, самопідтримки й самоконтролю; уміння підбирати індивідуальні засоби та методи для розвитку своїх фізичних, психічних і особистісних якостей. Без професійно важливих особистісних якостей неможливе здійснення професійної діяльності. Працівникам державної служби повинні бути притаманні такі якості, як відповідальність і результативність, самоконтроль та професійна вимогливість, креативність і фізична тренованість, адаптивність, оптимізм, прагнення до підвищення рівня свого здоров'я та здоров'я оточуючих.

8. Комунікативні компоненти здоров'язберігаючих компетенцій включають в себе уміння володіти безконфліктним, конструктивним спілкуванням, уміння слухати й чути, толерантне спілкування, направлене на збереження здоров'я.

9. Ціннісно-смислові компоненти здоров'язберігаючих компетенцій включають в себе здатність формування цінностей життя, здоров'я та довголіття, сім'ї, мотивацію до здорового способу життя, знання та застосування факторів позитивного впливу здорового способу життя на організм.

Всі компоненти структури здоров'язберігаючих компетенцій працівників державної служби взаємопов'язані. Дослідження робіт з формування здоров'язберігаючих компетенцій дозволяє прийти до висновку, що це явище динамічне [1, 3, 5]. Здоров’язберігаючі компетенції держслужбовців включають в себе компоненти, спрямовані на збереження, зміцнення та підтримку їх професійного здоров'я. Для того щоб сформувати ці здоров'язберігаючі компетенції у працівників державної служби, необхідно розробити та впровадити в їх професійну підготовку модулі щодо структури та змісту процесу формування. що є основою здійснення здоров'язберігаючої діяльності

Таким чином, можемо зробити висновок, що в переліку сучасних ключових компетенцій знаходиться і здоров'язберігаюча компетенція, основою якої є усвідомлення пріоритету здоров'я, турбота про своє професійне здоров'я, що є необхідним фактором в житті людини.

Здоров’язберігаючі компетенції працівників державної служби засновані на сформованому мотиваційно-ціннісному відношенні до свого здоров'я, що виражається у здатності та готовності вирішувати професійні завдання, які пов'язані з процесом їх предметної діяльності. Тому здоров'язберігаючі компетенції працівників державної служби не є сталим поняттям, і певна конкретна ситуація вимагає відповідного добору здібностей, якостей особистості, готовності держслужбовця до здоров'язберігаючої діяльності.

Розробляючи модулі формування здоров’язберігаючих компетенцій, слід виходити з того положення, що необхідний не фрагментарний вплив на кожний з компонентів, а використання системного підходу. Застосування цього підходу

направлене на кінцевий результат - формування сучасного фахівця, здатного ефективно використовувати особистісні можливості для успішних професіональних дій.

Література:

1. Авчинникова С. О. Здоровьесберегающая деятельность как условие формирования валеологической компетентности будущих специалистов социальной работы. // Вестн. Томского гос. пед. ун-та (Tomsk State Pedagogical University Bulletin). 2010. Вып. 1 (91). С. 79.

2. Богословский В. А., Караваева Е. В. План-схема типового формата ГОС ВПО 3-го поколения и проект ГОС ВПО по направлениям подготовки (для классич. унив. образования): материал для обсуждения на заседании методолог. семинара, 6 окт. 2005 г. – М.: Исслед. центр проблем качества подгот. специалистов МГУ им. Ломоносова, 2005.

3. Глебова Л. К., Луц З. Ю. Профессиональная компетентность учителя // Одаренный ребенок. – 2008. – № 1. – С. 96–100

4. Життєва компетентність особистості: Наук.-метод. посіб. - К.: Богдана, 2003. - 520 с

5. Професійна державна служба: що зроблено і що далі? Публічна доповідь про основні результати діяльності у 2005 році / Голов. упр. держ. служби України / Т.Мотренко (ред.), А.Вишневський (упоряд.). -

6. К., 2006. - 24 сТатур Ю. Г. Компетентность в структуре модели качества подготовки специалиста // Высшее образование сегодня. – 2004. – № 3. – С. 21–26.