ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ МБРР, СТРУКТУРА ТА ЦІЛІ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

Інстуціональна структура міжнародних відносин включає численні міжнародні та регіональні валютно-фінансові установи, що створюються на базі багатосторонніх міждержавних угод. Їх мета – сприяти розвитку міжнародної економіки, зовнішньої торгівлі та валютно-фінансового співробітництва, підтримувати рівновагу платіжних балансів країн, що входять до них, регулювати курси їхніх валют, надавати кредити цим країнам і гарантувати приватні позики за кордоном. Роль цих установ різноманітна. Одні з них, маючи великі ресурси та повноваження, здіснюють регулювання міжнародних валютних відносин, надають позики, технічну допомогу, в інших – переважає інформаційно-аналітичний аспект діяльності.

Серед іноземних спеціалістів, які досліджують діяльність міжнародних фінансових організацій виділяються роботи С.Брауна, О.Гаврилишина, Ч.Кіндлбергера, М.Камдесю, Е.Роде, Д.Кауфмана, Р.Соломона, М.Тодаро, С.Фішера та інших. У наукових працях російських вчених-економістів Є.Гайдара, І.Платонової, С.Долгова, С.Дробишевського, Л.Красавіної, В.Мау, Р.Ентова, С.Синельникова, Д.Смислова аналіз світової фінансової системи пов’язується з проблемами економічної політики у постсоціалістичних країнах.

Проблеми сучасних валютно-фінансових відносин знайшли своє відображення в роботах українських дослідників В.Андрійчука, О.Білоруса, І.Бураковського, А.Гальчинського, Л.Кістерського, Д.Лук’яненка, О.Мозгового, В.Новицького, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, Ю.Полунєєва, А.Поручника, А.Румянцева, В.Сіденка, В.Степаненка, В.Федосова, А.Філіпенка, Т.Циганкової, В.Шевченка та ін.

Метою статті є теоритичне узагальнення передумов створення МБРР, характеристика сучасної структури МБРР та визначення ролі і місця МБРР у сучасній світовій валютно-фінансовій системі.

Питання щодо необхідності створення інститутів регулювання валютно-фінансових відносин на багатосторонній основі виникло в 20-ті роки XX ст. З цією метою були проведені Брюсельська (1921 р.) та Генуезська (1922 р.) конференції з економічних проблем. В їх рішеннях були зроблені спроби встановити юридично впорядковане багатостороннє валютно-фінансове співробітництво розвинутих країн. Але ні перша, ні друга конференції не принесли бажаних результатів, не дивлячись на те, що в рішеннях Генуезської конференції була зроблена спроба встановити юридично впорядковане багатостороннє міжнародне фінансове співробітництво на основі золотомонетного (золото-девізного) стандарту. Незважаючи на це, рішення конференцій вже в той період представляли собою великий крок на шляху створення засад багатостороннього міжнародно-правового регулювання економічних відносин.

Руйнівні валютні та торгові війни в період кризи 30-х років показали, як з розширенням зовнішньоекономічних відносин в умовах відсутності механізмів регулювання міжнародних економічних відносин зростає вразливість національної економіки більшості країн, яку шкоду можуть наносити країни одна одній своїми неузгодженими діями в умовах нічим не обмеженої стихії світового ринку. Ступінь та тіснота взаємодії світового ринку та національних економік показала і Друга світова війна. Її результатом став розвал європейського регіонального ринка, що сповільнив розвиток міждержавного економічного співробітництва. Аналіз та осмислення взаємозалежності країн підштовхнули наукову думку до висновку щодо необхідності створення інститутів, у рамках яких можна було здійснити універсальне міжнародно-правове регулювання міжнародних економічних відносин, і насамперед валютно-фінансових відносин.

У червні 1944 р. на міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США), яка була скликана за ініціативою ООН, було прийняте рішення щодо створення двох універсальних міжнародних спеціалізованих організацій для регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин: Міжнородного валютного фонду (МВФ) та Міжнородного банку реконструкції та розвитку (МБРР). Зі створенням цих організацій починає формуватися валютно-фінансова система, що включає в себе, по-перше, різноманітні валютні, фінансово-кредитні відношення країн. По-друге, інститути, що регулюють ці відношення. Наприкінці 60-х – на початку 70-х років світове господарство зворушили низка криз. Світова валютна система почала рушитися. Дані обставини вимагали серйозних змін у структурі, організації і методах міжнародного регулювання економічних, і в тому числі валютно-фінансових, відносин. У цей період роль МВФ та МБРР в процесах багатостороннього регулювання валютно-фінансових відносин не тільки посилюється, але й доповнюється новими функціями. Міжнародні фінансові організації стають активними учасниками координації національної макроекономічної політики країн. Сьогодні світова валютно-фінансова система як економічна і правова категорія представляє собою багатогранне явище, що постійно розвивається. В її рамках здійснюється співробітництво між державами та міжнародними валютно-фінансовими інститутами, які, як і сама міжнародна валютно-фінансова система, чинять взаємний вплив один на одну. Світовий банк – це багатостороння кредитна установа, яка складається з п’яти тісно пов’язаних між собою інститутів:

• Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), заснованого у 1945 р., для кредитування країн на цілі реконструкції та розвитку економіки;

• Міжнародної фінансової корпорації (МФК), заснованої у 1956 р. в цілях сприяння економічному розвитку країн, що розвиваються, надання підтримки приватному сектору;

• Міжнародної асоціації розвитку (МАР), заснованої у 1960 р. для надання особливо пільгових кредитів самим бідним країнам, що розвиваються, які не спроможні брати кредити у Світового банка;

• Міжнародного агентства по інвестиційним гарантіям (МАІГ), заснованого у 1988 р. в цілях стимулювання іноземних інвестицій у країни, що розвиваються шляхом надання гарантій іноземним інвесторам у випадку можливих втрат, що викликані комерційними ризиками;

• Міжнародного центра по урегулюванню міжнародних спорів (МЦУІС), заснованого в 1966 р. для надання послуг по арбітражному розгляду та урегулюванню спорів, що виникають між урядами та іноземними інвесторами.

Ядром групи Світового банку є Міжнародний банк реконструкції та розвитку – МБРР. Членами МБРР можуть бути лише члени МВФ. В 2011 р. членами МБРР є 186 держав. Склад членів МБРР, його організаційна структура, масштаб операцій та програми розвитку Банка змінювались разом з соціально-економічними та політичними змінами, які відбувалися в світі та світовому господарстві. Функції МБРР збагачувалися новими елементами. Оцінюючи діяльність Банка, спеціалісти відмічали: «Тактика Банку відзначається відомою гнучкістю. Банк пристосовується до нових умов в світі» [4, с.55]

Сама офіційна назва Банка – Міжнародний банк реконструкції та розвитку – заключає в себе наміри його засновників. Першим завданням, яке стояло перед Світовим банком, коли 25 червня 1946 р. він розпочав свою діяльність, була відбудова Європи, і перші кредити Банк видав дев’яти країнам Європи.

Однак вже в 1947 р. директори МБРР виражають думку про те, що існуюча необхідність відновлення Європи не зменшує необхідності надання допомоги іншим регіонам світу – Латинській Америці, Азії, Африці та Близькому Сходу. І вже в березні 1948 р. перший кредит отримують Чилі, Індія, Бразилія, Колумбія, Сальвадор і Мексика. До кінця 1949 р. МБРР видав 22 позики, з яких лише сім приходилися на країни Європи. У другій половині 50-х років фінансування проектів в цих регіонах стає основною метою Банку. Зміна географії кредитування пов’язана не лише з новим положенням колишніх колоній і залежних країн в світовій економіці, їх становленням у якості учасників світового господарства, але також з боротьбою двох світових систем (капіталістичної і соціалістичної) навколо проблеми вибору країн, що звільнилися, шляхів свого розвитку.

Англійський економіст А.Кейрнкрос, аналізуючи процес створення міжнародних організацій щодо надання допомоги країнам, що розвиваються, писав: «Ці країни набагато охоче будуть приймати капітал від міжнародної установи, ніж приватні інвестиції чи позики, нехай навіть дружніх держав». [1, с.23] Нове положення минулих колоній відобразилося на уставних цілях міжнародних кредитно-фінансових організацій, сформованих у Бреттон-Вудсі, які надалі стали основою для подальшого розвитку і розширення міжнародної валютно-фінансової системи і утворення регіональних банків та фондів розвитку.

Банк формує та закріплює в своєму Уставі наступні цілі:

1. заохочення інвестицій капіталу на виробничі цілі держав;

2. стимулювання приватних іноземних капіталовкладень і доповнення їх, у випадку необхідності, власними кредитами;

3. забезпечення гарантіями приватних іноземних інвестицій;

4. сприяння збалансованому розвитку міжнародної торгівлі і підтримка рівноваги платіжних балансів;

5. заохочення економічного розвитку найбільш бідних країн світу;

6. допомога країнам-членам в реконструкції і розвитку їх територій;

7. надання допомоги країнам, що розвиваються, шляхом довгострокового фінансування проектів і програм розвитку;

8. сприяння конверсії військової економіки у цивільну;

9. надання найбіднішим країнам, що розвиваються, які мають ВНП на душу населення менш ніж 1200 дол. на рік, спеціальної фінансової допомоги через Міжнародну асоціацію розвитку;

10. підтримка приватних підприємств у країнах, які розвиваються, через свій філіал Міжнародну фінансову корпорацію.

Напрямки діяльності МБРР різноманітні. Найбільш важливі з них наступні:

• кредитування країн, що розвиваються, для виробничих цілій (розвиток сільського господарства і сільських регіонів, енергетики і т.д.), для створення в них інфраструктури, для розвитку соціальної сфери (освіти, охорони здоров’я, підготовки кадрів);

• кредитування проектів приватного сектора країн, що розвиваються;

• підготовка різних проектів (економічних, соціальних, по охороні навколишнього середовища і т.п.), їх технічне, фінансове обґрунтування і кредитування;

• фінансування структурних реформ країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою;

• надання технічної допомоги.[3,c.176]

Вищий орган управління Банком є Рада управляючих. Кожна країна- член представлена у Раді одним членом, зазвичай міністром фінансів або управляючим Центральним банком. Сесії Ради управляючих проходять раз на рік, зазвичай спільно з МВФ. Вони можуть скликатися на вимогу не менш ніж п’яти держав – членів організації, які мають 25% всіх голосів.[5, с.50]

Таким чином, специфіка банку полягає в тому, що він не є банком у традиційному розумінні. Якщо йдеться про підписний капітал, позики, гарантії, випуск облігацій, то ця фінансова установа є банком. Але характер акціонерів, природа підписки, відсутність дивідентів за акціями МБРР, депозитів і короткострокових позик не відповідають загальноприйнятому розумінню комерційного банку. МБРР – інвестиційний банк розвитку, міжнародне відкрите акціонерне товариство, яке виконує функції посередника між інвестором і отримувачем, позичаючи в одного і даючи в позику іншому.

Пріоритети МБРР відносно надання кредитів країнам змінилися. Загальна характеристика допомоги вказує на зростання нагромаджених коштів, наданих країнам, що розвиваються. Крім того, країни, що розвиваються, мають змогу систематично отримувати кошти на вирішення своїх економічних, соціальних та інших проблем, які виникають в процесі розвитку. Однак, отримуючи значну фінансову допомогу, вони залишаються на периферії світового економічного розвитку та у глобальній економічній системі посідають підпорядковане розвиненим країнам місце.

Література:

1. Cairncross A.K. Economic development institute. Wash., 1956; The International Bank for Reconstruction and Development. Wash., 1959.

2. International Bank for Reconstruction and development. Articles of Agreement. As Amended Effective. Febr.16, 1989. Wash. Art.1

3. Бородулина Л.П., Кудряшова И.А., Юрга В.А. Международные экономические организации. – 2-е изд., перераб. и доп./М.: Магистр: ИНФРА-М, 2011. – 368 с.

4. Ключников К.Ф. Международные банки развития. Проблемы и перспективы. М., 1974.

5. МоисеевА.А. Международные кредитно-финансовые организации. М., 1999.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, А.М. Хахлюк