ВІДОБРАЖЕННЯ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ РАДИ 1654 РОКУ НА ПОШТОВИХ МАРКАХ ФОНДОВОЇ КОЛЕКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА «ПЕРЕЯСЛАВ»

На сучасному етапі розвитку людства перевага надається електронній пошті та мобільному зв’язку, мало хто збирає поштові марки, листівки, конверти, адже прогрес пішов уперед. У радянські часи філателією цікавився чи не кожен громадянин держави. Хтось не приділяв цьому заняттю особливої уваги, а для когось воно стало життєвою необхідністю.

Кожний колекціонер марок, сам того не помічаючи, витягує не малу користь зі своєї пристрасті, а саме отримує різноманітні знання. Перш за все, він вивчає на марках політичну географію, і при тому досить ґрунтовно: він дізнається не лише про всі держави, які існують на світі, але навіть про їх численні колонії. Якою б мізерною не було держава, вона знайде собі місце в альбомі філателіста, який цього відношенні не робить розходження між могутніми державами і дрібними, несамостійними князівствами.

Друга група знань, які поступово набуває колекціонер марок – це знайомство з всіма різноманітними назвами номіналів країн світу. Кожен досвідчений колекціонер мимоволі запам’ятовує всі ці назви, які необхідні для розрізнення марок, і не тільки запам’ятовує назви, а й порівнює номінал монетних одиниць різних держав.

З деякого часу колекціонери марок можуть похвалитися ще однією перевагою свого заняття: вони мимоволі вивчають природну історію, знайомляться з фауною і флорою різноманітних куточків земної кулі. Справа в тому, що багато держав стали випускати марки з зображенням найбільш характерних рослин або тварин відповідного регіону. В даний час марок подібного типу випускається все більше і більше, завдяки їм можна скласти цілий біологічний атлас виключно з поштових марок.

Слід відзначити марки присвячені пам’яті державних діячів, видатних діячів науки і культури, ювілеям знаменних дат, подіям недавнім і тим, що наближаються. Філателія охоплює різноманітні теми: суто історичні, культуру, побут, природа тощо. І справді, по листівках, марках, конвертах можна прослідкувати історію, як свого народу, так й інших. Вони, як своєрідний підручник, який не можна ні дописати, ні щось у ньому змінити.

18 січня 1654 року відбулася одна з найвизначніших подій в історії нашого народу – Переяславська Рада. Ставлення до неї завжди була і залишається неоднозначним. Оцінка та з’ясування причин і наслідків цієї історичної події тлумачилися з позицій політичної доцільності Російської імперії. Особливих ідеологічних викривлень зазнала оцінка Переяславської угоди за часів Радянського Союзу: уся історія Українського народу подавалася як «віковічне прагнення возз’єднатися з російським». Цей міф був створений ще ідеологічним апаратом Російської імперії та суттєво скорегований радянським суспільствознавством у 1954 році - до 300-річчя події [1, с. 5].

Специфічне розуміння Переяславської Ради як акту «возз’єднання України з Росією» протягом 1950-1980-х років було однією з підвалин радянської імперської ідеології поряд з ідеологемами «Київської Русі – колиски трьох братніх народів», «нової історичної спільноти – радянського народу» тощо. Суттєвими залишаються можливості політичної експлуатації міфу про Переяславську Раду й нині. Не дивлячись на те, що у наші дні Переяславський міф набув певної автономності у суспільній свідомості населення України, він і тепер активно використовується в поточному політичному житті [6, с. 61].

З часом у російській суспільно-політичній думці витворилася т. зв. переяславська легенда, згідно з якою український народ у Національно-визвольній війні середини XVII ст. боровся не за свою свободу, а за «возз’єднання» України з Росією. Як відомо, найвищого апогею таке формулювання сягнуло у 1954 р. під час помпезних святкувань 300-ліття Переяславської ради в усіх прошарках тодішнього суспільства і мало великий вплив на радянську історіографію. Дослідження українських істориків від кінця 80-х років ХХ ст. ще раз спростували безпідставність цієї легенди, її ненауковий характер, однак в сьогоднішніх умовах суспільно-політичного життя України існує реальна загроза її реанімації [2, с. 52].

Переяславська рада, як історична подія, знайшла своє відображення на поштових марках. Поштові марки присвячені тематиці Переяславської ради 1654 року надійшли до фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» в 1980-роках [4, с.96]. Зокрема, поштові марки можна поділити на дві групи:

• марки, присвячені 300 річчю Переяславської ради;

• марки, присвячені 325 річчю Переяславської ради.

   

  >> ЗАВАНТАЖИТИ ЗОБРАЖЕННЯ МАРОК <<

До першої групи належить серія гашених марок видана поштою СРСР в травні-серпні 1954 року [5, с. 130]. У колекції НІЕЗ «Переяслав» нараховується 12 одиниць цієї серії. Нижче подано їх інвентарний номер, назва, автор малюнків, тираж, номінал, матеріал і техніка, розміри (в міліметрах) :

1. ФТ-996 КН-16403(246), «Орден Богдана Хмельницького», яка має кармінову надпечатку пам’ятного тексту на марці «300-летие Воссоединения Украины с Россией». Тираж – 1000000. 2 крб. Офсет. 43х26. (мал. 1.).

2. ФТ-997(1) КН-16403(247), «Пам’ятник Т.Г.Шевченка в Харкові», автор М.Щипков. Тираж – 3000000. 40 коп. Офсет. 42х30. (мал. 2.).

3. ФТ-997(2) КН-16403(247), «Будинок Верховної Ради УРСР в Києві та Президії Верховної Ради та Ради Міністрів РСФРР в Москві», автор Є.Гундобін. Тираж – 3000000. 40 коп. Офсет. 42х30. (мал. 3.).

4. ФТ-997(3) КН-16403(247), «Державний академічний театр опери і балету імені Т.Г.Шевченка в Києві», автор С.Поманський. Тираж – 3000000. 40 коп. Автотипія. 42х30. (мал. 4.).

5. ФТ-997(4) КН-16403(247), «Державний університет імені Т.Г.Шевченка в Києві», автор Г.Дмитрієва. Тираж – 3000000. 40 коп. Офсет. 42х30. (мал. 5.).

6. ФТ-997(5) КН-16403(247), «Будинок Академії наук Української РСР в Києві», автор Г.Дмитрієва. Тираж – 3000000. 40 коп. Офсет. 42х30. (мал. 6.).

7. ФТ-997(6) КН-16403(247), «Пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві», автор Є.Гундобін. Тираж – 3000000. 60 коп. Офсет. 46х33. (мал. 7.).

8. ФТ-997(7) КН-16403(247), «Переяславська рада», автор Є.Гундобін. Тираж – 3000000. 60 коп. Офсет. 50х34. (мал. 8.).

9. ФТ-997(8) КН-16403(247), «Зображення Державних прапорів УРСР і РСФРР на фоні Державного гербу СРСР», автор І.Жихаркова. Тираж – 3000000. 1 крб. Автотипія. 50х34. (мал. 9.).

10. ФТ-997(9) КН-16403(247), «Пам’ятник на могилі Т.Г.Шевченка в Каневі», автор А.Зав’ялов. Тираж – 3000000. 1 крб. Автотипія. 50х34. (мал. 10.).

До другої групи належить гашена та негашена марки видана поштою СРСР в 1979 року. У колекції НІЕЗ «Переяслав» нараховується 3 одиниці поштових марок [3, с.80-81, 4, с.27]. Нижче подано їх інвентарний номер, назва, тираж, номінал, матеріал і техніка, розміри (в міліметрах):

1. ФТ-433 КН-8357, «325 років возз’єднання України з Росією», автор Г.Комлєв. Тираж –4700000. 4 коп. Офсет. 40х30. Гашена.

2. ФТ-635 КН-12585, «325 років возз’єднання України з Росією», автор Г.Комлєв. Тираж – 4700000. 4 коп. Офсет. 40х30. Негашена. (мал. 11.).

Слід зазначити, що на цих поштових марках зображено монумент на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією, який був встановлений у 1961 році в місті Переяславі-Хмельницькому. Автори монумента – скульптори В.П.Вінайкін, В.В.Гречаник, П.Ф.Кальницький, В.Клоков, архітектор В.Г.Гнєздилов.

Отже, на даних поштових марках ми бачимо підтвердження помпезності відзначення «Возз’єднання України з Росією», як в 1954 році, так і в 1979 році. Загалом для українського народу конче важливим є досягнення суспільного компромісу в переосмисленні своєї історії , подолання стереотипів, що не лише за років тоталітаризму, а й задовго до цього насаджувалися в суспільній свідомості.

Література:

1. Апанович О.М. Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність. / О.М.Апанович. – К.: Варта, 1994. – 96 с.

2. Брехуненко В. Переяславська Рада 1654 р. в російській історіографії / В.Брехуненко // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. – 2008. – Випуск 9-10. – С.52-62.

3. Інвентарна книга фондової інвентарної групи «Філателія» №1 Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». – 99 с.

4. Інвентарні книги фондової інвентарної групи «Філателія» №2 Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». – 199 с.

5. Поштові марки Росії і СРСР: спеціалізований каталог: в 5 т. / [Під ред. В.Ю.Соловйова]. – М.: ИздАТ, 2009. – Том 4. РСФСРР, СРСР (1923-1960). – 196 с.

6. Цибульський В. Переяславська рада 1654 року у зарубіжній історіографії (1945-1990) / В.Цибульський // Українсько-російський договір 1654р.: Нові підходи до історії міждержавних стосунків. – К., 1995. – С.60-68.