ДІЯЛЬНІСТЬ І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО У НАУКОВОМУ ТОВАРИСТВІ ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА

Актуальність. Успішне розв’язання основних проблем державотворення, утвердження національної свідомості на сучасному етапі можливі лише за умови повернення зі забуття сотень видатних імен, які відіграли значну роль у науковому житті України. Інтелектуальна спадщина цих людей набуває сьогодні особливого значення. На особливу шану заслуговує діяльність відомих українських вчених – емігрантів, які зробили помітний внесок у розвиток природничої науки на терені Європи. Серед них слід відтворити науковий спадок та громадську діяльність першого в світі міністра охорони здоров’я, відомого вченого – біохіміка, гігієніста, епідеміолога, професора І.Я. Горбачевського.

Науково – організаційна та громадська діяльність І.Я. Горбачевського досліджувалася в низці публікацій таких дослідників, як Т.В. Лахманюка, В. Тарасенка, А.Малевича, М. Зайцева, С. Дністрянського, Б.Грищука, О.Вітвіцької та інших. Стосовно висвітлення діяльності І.Я. Горбачевського в Науковому товаристві імені Шевченка, то лише в окремих публікаціях містяться авторів О.Г. Юркевича, М. Качинської, Я.Гонського, І. Головацького містяться фрагментарні відомості.

Водночас відсутнє ґрунтовне дослідження наукової роботи та громадської діяльності І.Я. Горбачевського.

Об’єктом дослідження є науково – організаційна та громадська діяльність Наукового товариства імені Шевченка.

Предмет дослідження - громадська та наукова діяльність Івана Горбачевського в Науковому товаристві імені Шевченка.

Життя і громадсько-політична діяльність І. Горбачевського тісно пов’язані з його суспільно-просвітницьою працею у Науковому товаристві ім. Шевченка в Львові. Фактично це була своєрідна Українська академія наук, хоча офіційного статусу академії австрійський уряд їй не надав. У стінах товариства сформувалися такі визначні вчені, як І. Франко, М. Грушевський, В. Гнатюк, В. Щурат, І. Крип’якевич, М. Возняк, Ф. Колесса, І. Свєнціцький, К. Студинський, В. Шухевич та багато інших.

Кінець ХІХ ст. характерний для Галичини активізацією культурно-наукового життя. У Львові в 1873 р. заснували для розвитку української словесності Товариство імені Шевченка [4, с. 17]. 11 грудня 1873 р. найвищий орган державної влади в Галичині – австрійське намісництво – затвердив статут цього товариства, авторами якого були Дмитро Пильчиков і Михайло Драгоманов [1, с. 80], а в 1890 р. на загальних зборах товариства запропоновано перетворити його в наукову інституцію. Таким чином, у березні 1892 р. Товариство імені Шевченка реорганізували в Наукове товариство ім. Шевченка в Львові [5, с. 17]. Змінилося спрямування товариства: воно стало науковим осередком – зародком української академії наук. У 1892 р. почали видаватися “Записки Наукового товариства ім. Шевченка”, в 1897 р. засновано окремий збірник для математично-природописно-лікарської секції [3, с. 81].

Наукове товариство ім. Шевченка стало тим могутнім духовним джерелом, навколо якого гуртувалися визначні наукові сили. За висловом Михайла Грушевського, НТШ було першою українською Академією наук [2, с. 53]. У структурі Наукового товариства ім. Шевченка поряд із Філологічною та Історико-філософською було створено Математично-природописно-лікарську секцію [10, с. 17], головним завданням якої було сприяння розвитку природничих досліджень на Правобережжі України [14, с. 44]. З 1897 р. ця секція видавала друкований орган „Збірник”, що став першим українським журналом із природничих наук. У діяльності НТШ від початку його створення активну участь брав професор Іван Горбачевський. За його сприяння при Науковому товаристві ім. Шевченка була організована Лікарська комісія. Впродовж 1898–1901 рр. вийшло п’ять випусків „Збірника Математично-природописно-лікарської секції”. Їх авторами були І. Горбачевський, Е. Озаркевич, Т. Гвоздецький, С. Морачевська, Щ. Сельський, В. Гукевич, М. Долинський, Е. Кобринський і кілька вчених із інших країн. У 1899 р. вперше відбулися вибори дійсних членів НТШ. До Математично-природописно-лікарської секції було обрано десять дійсних членів. Це, зокрема, Григорій Величко (географ), Іван Верхратський (біолог), Іван Горбачевський (біохімік), Осип Дакура (медик), Володимир Левицький (математик), Петро Огоновський (математик), Євген Озаркевич (медик), Іван Пулюй (фізик), Щасний Сельський (медик), Олександр Чехівський (медик). Головою секції та редактором „Збірника” став Іван Верхратський [7, с. 17].

Серед найважливіших досягнень учених Наукового товариства ім. Шевченка в Львові необхідно відзначити, насамперед: дослідження катодних променів (Іван Пулюй), розроблення теорії бульових алгебр (Мирон Зубрицький), синтез сечової кислоти (Іван Горбачевський), вивчення геоморфології Карпат і Прикарпаття (Степан Рудницький) [13, с. 82].

Власне, в цей час історія новітньої галицької медичної науки була тісно пов’язана з діяльністю лікарської комісії Наукового товариства ім. Шевченка (далі – ЛК НТШ). Створена в 1898 р., вона стала першою українською медичною організацією. Перше засідання ЛК НТШ відбулося 15 лютого в канцелярії товариства. Її організатор Євген Озаркевич повідомив, що Математично-природописно-лікарська секція НТШ погодилася на створення окремої лікарської комісії. Досі наукові праці в галузі медицини друкували в збірниках секції [9, с. 84]. Євген Озаркевич запропонував видавати квартальник, у якому були б вміщені відомості з усіх галузей медицини, ориґінальні праці та реферати своїх і зарубіжних авторів [13, с. 128]. До лікарської комісії належали Є. Озаркевич, І. Горбачевський, Щ. Сельський, О. Дакура, О. Черняхівський, В. Бехтерєв, С. Морачевська, М. Кос та ін. Комісія відіграла значну роль у розвитку української медицини [11, с. 43].

Слід відзначити, що Іван Горбачевський постійно підтримував широкі контакти з українською науковою і культурною громадськістю [5, с. 17]. Подання про необхідність відкриття у Тернополі української гімназії зробив 30 грудня 1897 р. на засіданні Крайового сейму О. Барвінський. [12, с. 20].

Початок ХХ ст. інтеліґенція Галичини відзначила гострою вимогою до властей Австро-Угорщини щодо якнайшвидшого заснування у Львові українського університету. В 1902 р., як повідомила газета „Діло”, відбулися зустрічі делеґації Наукового товариства ім. Шевченка, зокрема радника двору, професора Празького чеського університету І. Горбачевського, професора німецької техніки в Празі І. Пулюя і професора Чернівецького університету С. Смаль-Стоцького, а також послів (депутатів) Ю. Романчука й О. Барвінського з міністром освіти доктором Гартлем, а через день – із прем’єр-міністром доктором Кербером. Делеґація вручила представникам уряду відповідні пам’ятні листи. Після промови Івана Горбачевського подальше обговорення питання з міністрами відбувалося у дусі прихильності. Однак у польській газеті “Dziennik polski” ця подія висвітлена інакше. Тут, зокрема, вказано, що міністри повідомили депутацію про фінансові труднощі, які перешкоджають відкриттю окремого українського університету, а також політичні незгоди [15, с. 21].

7 березня 1902 р. питання про заснування у Львові українського університету розглядали на засіданні Філологічної секції НТШ. У громадсько-політичній діяльності І. Горбачевського воно також залишалося на першому плані. Участь ученого, незважаючи на його значну зайнятість у столиці Чехії як ректора Празького чеського університету, в українських делеґаціях із вимогою створення університету надавала ваги цій громадській акції [19, с. 22].

На посаді ректора Празького чеського університету професор І. Горбачевський продовжував клопітку багатогранну діяльність – як викладач, науковець та громадсько-політичний діяч. До нього постійно зверталися за допомогою і порадами українські політики й просвітницькі діячі. Так, у 1903 р. один із провідних українських парламентарів Ю. Романчук попросив ученого погодитися на введення його до комітету для видання німецького журналу з українських питань під назвою “Ruthenische Revue”. [19, арк. 21].

Вже в 1907 р. Наукове товариство ім. Шевченка прийняло на зборах звернення (меморіал) до Міністра освіти в справі створення у Львові самостійного українського університету. В цьому документі були викладені обґрунтовані пропозиції і позиція НТШ з даного питання

У грудні 1907 р. Відень нарешті дав згоду на відкриття у Львівському університеті україномовної кафедри хімії на чолі з професором І. Горбачевським. Водночас, це викликало опір польської професури. Філософський факультет і сенат університету не допустили створення української кафедри з тієї причини, що відкриття її “викликало би протест із боку польської молоді...” [1, с. 3]. Про ситуацію щодо заснування у Львові українського університету йшлося у листі Івана Горбачевського до Олександра Барвінського, у якому зазначалося, що І. Горбачевський звернув увагу на те, що між українськими професорами, яких тоді й і так було небагато, нема єдності щодо заснування університету. Іван Горбачевський запевнив, що зробить усе можливе для вирішення цієї справи мирним шляхом [17, арк. 11–12].

Професор Іван Горбачевський постійно підтримував і спрямовував дії української громадськості в боротьбі за створення українського університету у Львові. Ця проблема особливо загострилося внаслідок провокацій польських кіл, що в 1910 р. призвело до вбивства українського студента Адама Коцка [5, с. 30].

Згадані акції української громадськості, спрямовані на створення у Львові українського університету, постійно пов’язані з іменем Івана Горбачевського. На цю справу спрямували зусилля і інші видатні представники українства. Так, 28 червня 1910 р. митрополит Андрей Шептицький вперше українською мовою виголосив промову в Палаті панів у Відні. Подальші наполегливі й обґрунтовані вимоги створення українського університету привели врешті-решт до того, що в 1912 р. було прийнято рішення австрійського уряду про заснування у Львові українського університету. Але постійне зволікання тодішньої галицької адміністрації з виконанням згаданого рішення, а потім події Першої світової війни (1914 р.) перешкодили цьому.

Щодо Наукового товариства ім. Шевченка в Львові, то ще в передвоєнний період воно проводило значну науково-освітню діяльність. НТШ насамперед готувало майбутній професорський склад для кафедр українських вищих навчальних закладів. Матеріали щорічних звітів цього товариства свідчать про зростання наукового потенціалу та підвищення рівня наукових праць його членів.

На засіданні Математично-природописно-лікарської секції 4 жовтня 1911 р. І. Горбачевського обрали її головою [12, с. 30–31]. Він очолював цю секцію до 1918 р. [14, с. 2]. Окрім того, до керівництва секцією належали доктор Володимир Левицький – професор гімназії у Тернополі (заступник голови), доктор Степан Рудницький – вчитель української гімназії у Львові (секретар секції), доктор Юліян Гірняк (заступник секретаря), кафедра фізико-хімічних наук. До секції як дійсні члени НТШ входили: доктор Григорій Величко – професор гімназії у Тернополі, доктор Іван Верхратський – професор українсько-руської гімназії у Львові, доктор Осип Дакура – працівник шпиталю у Відні, Петро Огоновський – професор українсько-руської гімназії у Львові, доктор Євген Озаркевич – лікар клініки в Львові, доктор Іван Пулюй – професор експериментальної фізики й електротехніки в німецькій політехніці в Празі, доктор Щасний Сельський – лікар Львівської поліклініки, Семен Сидоряк – учитель української гімназії у Львові, доктор Олександр Черняхівський – лікар у Києві, Володимир Шухевич – професор реальної школи в Львові, Іван Раковський – професор української гімназії у Коломиї.

Висновки. Таким чином, важливим і визначним етапом творчого шляху І. Горбачевського була його наукова і громадська діяльність у Науковому товаристві ім. Шевченка. За сприяння вченого при НТШ організовано Лікарську комісію. Він був дійсним членом Математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства ім. Шевченка, а також належав до Лікарської комісії НТШ. Іван Горбачевський – один із авторів „Збірника Математично-природописно-лікарської секції” Наукового товариства ім. Шевченка. Як досвідчений науковець та педагог, він надав значну допомогу Олександрові Барвінському для відкриття у Тернополі української гімназії. Велика заслуга І. Горбачевського також у тому, що він постійно підтримував і спрямовував дії української громадськості в боротьбі за український університет у Львові.

Література:

1. Барва Г. Вчений із світовим ім’ям наш земляк : до 145-ти річчя від дня народження вченого І. Горбачевського/Г. Барва // Народне слово.–1999.–21 трав.

2. Барельєф вченого на фасаді медичного // Свобода. – 1995.– 1 лип.

3. Болкуна Л. Іван Горбачевський/ Л. Болкуна // Збараж – місто в Медоборах.– 1999.– №3. с. 24 –25.

4. Вітвіцький, О. Іван Горбачевський: погляд крізь століття/ О.Вітвіцький // Тернопільська газета.– 1999.– 20 трав.– №21. с. 10.

5. Головацький І. Іван Горбачевський (1854 – 1942): /І. Головацький//Бібліогр. нарис. – Львів, 1995.– 125с.

6. Гонський Я. Зірки повертаються /Я. Гонський// Західна Україна.– 1992.– 12. –18 лип.

7. Горбачевський Іван // Визначні постаті Тернопілля : бібліогр. зб. / упоряд.: О. Г. Бенч, В. М. Троян. –К. :, 2003. – с. 56 –58.

8. Іван Горбачевський (1854 – 1942) // Вони прославили наш край : молоді про славетних людей Тернопільщини : бібіліогр. посібник. – Т., 2002. – с. 237 –240.

9. Горбачевський І. (1854 –1942) // Енциклопедія українознавства. – Львів, 1993. – т 2.– с. 141.

10. Горбачевський І. Я. 15.у. 1854 – 234. У. 1942 // Історія Академії наук Української РСР. – К. : 1982.– с.673.

11. Горбачевський Іван (1854 –1942), визначний хімік і громад.–політич. діяч, родом з Тернопільщини в Галичині // Енциклопедія українознавства : словникова частина / За рек. В. Кубійовича. – Львів, 1993. – с. 411.

12. Грищук Б. Апостол правди і науки /Б. Грищук// Вільне життя. – 1994. –17 травня.

13. Дзюба Г. Вчений світової слави: Бібліографічна довідка/Г. Дзюба // Народне слово. 1994. –3 черв.

14. Диморучео В. Вшанування пам’яті геніального земляка/В. Диморучео // Тернове поле. – 1995. – 8 лип.

15. Дністрянський С. Доповідь на святочних зборах у Празі з нагоди вісімдесятиліття від дня народження І. Горбачевського/С. Дністрянський // Тернопіль. – 1995. – №1. – с. 47– 49.

16. Зайцев М. Іван Горбачевський/М. Зайцев // Збаражчина : зб. статей, матеріалів і споминів. – Нью – Йорк : Торонто, 1980. – с. 511 –519.

17. Зайцев М. Іван Горбачевський – вчений світової слави/М. Зайцев // Збаражчина : Зб. статей, матеріалів і споминів. т.1. – Київ.

18. Качинська М. 2004 рік буде роком Івана Горбачевського ?/М. Качинська // Народне слово. – 2003. 24 січ.

19. Малевич А. Іван Горбачевський (1854 – 1942) /А. Малевич // Літопис землі Збаразької.– Збараж, 1996. – с. 48.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор Коцур Надія Іванівна