ПОГЛЯДИ М.В. КЛОКОВА НА ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ РОСЛИННОГО СВІТУ

З давніх-давен люди цікавилися зародженням та розвитком життя на Землі. За історію існування людства виникло декілька теорій походження життя та його подальшого розвитку. Ця проблема була актуальною у різні епохи, та вона залишається й на сьогодні не вичерпаною, адже жодна з гіпотез не знайшла експериментального підтвердження в науці. Тому це питання було є й буде актуальним для людства. Разом з тим актуальним є і розвиток рослинного світу на планеті, а зокрема й на нашій території.

Михайло Васильович Клоков (1896-1981) – видатний український ботанік, заслужений діяч науки, поет, лауреат державних премій СРСР та УРСР, професор, доктор біологічних наук. Під час своєї наукової діяльності займався систематикою, відкрив багато нових видів рослин, склав декілька гербаріїв, а також видав велику кількість публікацій своїх досліджень.

М.В. Клоков, як і більшість науковців був прихильником гіпотези біохімічної еволюції про походження життя на Землі. Дану гіпотезу вперше описав Опарін (1924 р.).

Суть гіпотези біохімічної еволюції полягає у тому, що життя виникло внаслідок процесів, які підпорядковані фізичним та хімічним законам [9, с. 293].

Те, що М.В. Клоков був прихильником даної гіпотези, ми можемо тільки припустити, оскільки при аналізі його праць не має чітко викладених думок вченого про зародження життя на Землі. Та не зважаючи на те, його погляди на розвиток рослинного світу, були ним чітко сформовані. І ці погляди співпадають з положеннями гіпотези біохімічної еволюції походження життя на землі. З цього ми й робимо висновок, що М.В. Клоков належав до прихильників гіпотези Опаріна.

М.В.Клоков вважав, що перші рослини виникли у воді: “Був час в історії Землі, коли все рослинне життя, як і тваринне було зосереджене у воді” [6, с. 4]. За його словами, першими були синьо-зелені водорості, наступними – червоні, зелені та бурі, представники вищих типів водного рослинного життя. Саме й вони були тією групою рослин, що могли перейти від водного оточення у повітряне. Вчений припускає, що в кінці археозою на початку палеозою поверхня нашої планети була не така як тепер. Була велика вологість, бо постійно йшли дощі. Отже гострої різниці між умовами життя для рослин у воді та на суходолі не було, й саме тому міг відбутися перехід рослин на суходіл. З цього моменту й починається новий етап у розвитку рослинного світу нашої планети.

Михайло Васильович у своїй роботі “Основні етапи історичного розвитку рослинного світу” ділить еволюцію рослинного царства, починаючи з моменту виходу на суходіл, на такі етапи:

• І-й великий етап розвитку вищих рослин – питання про походження вищих наземних рослин від водоростей. Найпримітивніші сучасні й викопні наземні рослини. Нематофітові. Мохоподібні. Антоцерові. Псилопсиди. Псилотові;
• ІІ-й великий етап розвитку вищих рослин – папоротеподібні, серед яких виявляються три основні лінії філогенетичного розвитку. Лікопси, або плавуноподібні. Сфенопси, або членистостеблові. Петропси, або папоротеподібні;
• ІІІ-й великий етап розвитку вищих рослин – виникнення насінини як основна ознака нового великого етапу розвитку вищих рослин. Голонасінні рослини, питання про їх походження. Насінні папороті. Кейтонійові. Кардаїтовидні. Рослинність кам’яновугільного періоду. Гінкговидні. Саговниковидні. Бенетитовидні, їх можлива роль у походженні квіткових рослин. Хвойні. Рослинність юрського періоду. Гнетові. Ефедровидні.
• ІV-й великий етап розвитку вищих рослин – покритонасінні, або квіткові рослини, як найвищий етап розвитку вищих рослин. Питання про їх походження. Проблема походження квітки. Проблема будови зародкового мішка й подвійного запліднення. Первинні й вторинні типи покритонасінних рослин. Рослинність третинного періоду [7].

Як бачимо, Михайло Васильович цікавився і досліджував історію розвитку рослинності. Прикладом можуть бути його праці : “Нові матеріали до пізнання української флори” (1946), “Рід JURІNEA GASS. та його значення для флори Української РСР” (1954), “Современное состояние изучения украинских гвоздичних” (1974), “Нові матеріали до пізнання української флори” (1046) [7, 8, 4]. У даних роботах автор не лише описує окремих представників рослинного світу, а й висвітлює питання їх виникнення та розвиток на певній території.

Вивчення історичного аспекту існування видів рослин дало можливість М.В. Клокову, зробити велику кількість описів відомих рослин, а також відкрити нові для науки види.

Михайло Васильович під час своїх досліджень часто виділяв у межах одного виду декілька нових видів. Учений не просто описував новий вид, а й аналізував його в історичному аспекті, тобто його виникнення й розвиток. М.В. Клоков започаткував новий напрямок ботанічної науки – фітоейдологію [2]. Для того, щоб пояснити значення цього терміну, необхідно спершу з’ясувати що таке, сама ейдологія. Отже, ейдологія – (від гр. eigos – вигляд, вид і logos – вчення) – наука про вид. Зародилась у глибоку давнину з виникненням потреби відрізняти групи схожих між собою рослин і тварин, зокрема тих, що відігравали важливу роль у житті людини. Термін “ейдос” уперше застосував Арістотель. Сучасна ейдологія тісно пов'язана з іншими біологічними науками [1, с. 202]. Опрацювання проблеми виду та його утворення є одним з найактуальніших завдань теоретичної біології.

З усього вище сказаного випливає що фітоейдологія – це наука, що вивчає виникнення, існування та біологічні особливості рослинних видів.

Правильним було б пояснити, що являє собою “вид”. Із різноманітних визначень поняття вид ми надаєм перевагу такому. Вид – генетично відособлена, потенціально здатна до розвитку форма існування живої природи; основна одиниця (таксон) біологічної систематики. Перше визначення “Вид”, як окремої категорії органічного світу належить англійському вченому Дж. Рею (1628-1705), за яким вид являє собою сукупність подібних за рядом морфологічних і фізіологічних ознак організмів, здатних давати тотожне собі потомство [1, с. 101].

Михайло Васильович при дослідженні української флори спирається на ще один біологічний термін “географічна раса”. Він вважає його найменшою таксономічною одиницею, з якої і починався історичний розвиток виду. Для М.В. Клокова систематика рослин починалась з географічної раси: “Внутри расы никакой систематики цже или еще нет – таковая с географической расы только и начинается” [6, с. 5].

Тому науковець користується терміном “вид”, який визначив В.Л. Комаров як географічну расу з певними морфологічними особливостями [4]. М.В. Клоков у своїх наукових працях приділяє значну увагу поняттю “географічна раса”. Він тлумачить його з історичної точки зору, вважає “географічну расу” поняттям не лише історичним, а й географічним: “Географическая раса, конечно, представляет собою не только историческое, но и географическое явление. Следовательно, она всегда была историко-географична” [6, с. 3].

На основі своїх напрацювань М.В. Клоков робить значний внесок у історію дослідження розвитку рослинності в Україні. У той час цим питанням також займався і Д.К. Зеров (Нарис розвитку рослинності на території Української РСР у четвертинному періоді на основі палеоботанічних досліджень, 1952), (Основні напрямки розвитку рослинного світу, 1955). Проблема вивчення історії рослинності за часів СРСР набула особливого значення в зв’язку з конкретними завданнями реалізації сталінського плану перетворення природи [3]. Учені намагалися розкрити всі таємниці розвитку рослинності, що могло дати нові можливості для перетворення природи.

Михайло Васильович під час своєї наукової діяльності зробив вагомий внесок у дослідження розвитку рослинного світу. Про його діяльність позитивно відгукуються такі вчені, як Є.М. Лавренко, С. В.Юзерпчук, М.М. Ільїн та ін. [2]. Науковець не лише займався систематизацією видів, а й досліджував їх у історичному аспекті. Тому його праці не втратили свого значення й сьогодні, і ними користуються вчені різних галузей ботанічної науки.

Література:

1. Біологічний словник. / Редколегія. 2-е видання. К.: Головна редакція УРЕ. – 1986. – 680ст., іл.
2. Доброчаєва Д.М. Наукова спадщина М.В. Клокова та її значення для розвитку ботанічної науки. (до 90-річчя з дня народження) / Д.М. Доброчаєва, О.М. Дубовик, Б.В. Заверуха // Український ботанічний журнал. – К.: Наукова думка, 1986 – Т.43, №5. – С. 105-107.
3. Зеров Д.К. Нарис розвитку рослинності на території Української РСР у четвертинному періоді на основі палеоботанічних досліджень / Д.К. Зеров // Український ботанічний журнал. – К.: Наукова думка, 1952. – Т.9, №3 – С. 5-18.
4. Клоков М.В. Нові матеріали до пізнання української флори / М.В. Клоков // Український ботанічний журнал. – К.: Наукова думка, 1946. – Т.3, №1-2. – С. 17-24.
5. Клоков М.В. Основні етапи історичного розвитку рослинного світу. (Лекція для студентів-заочників географічних та природничих факультетів педагогічних інститутів) / М.В. Клоков. – К.: Радянська школа, 1956. – 184 с.
6. Клоков М.В. Расообразование в роде тимьянов – на территории Советского Союза / М.В. Клоков. – К.: Наукова думка, 1973. – 190 с.
7. Клоков М.В. Рід JURІNEA GASS. та його значення для флори Української РСР / М.В. Клоков // Український ботанічний журнал. – К.: Наукова думка, 1954. – Т.8, №1. – С. 47-71.
8. Клоков М.В. Современное состояние изучения украинских гвоздичных / М.В. Клоков // Новости систематики высшых и низших растений. – К.: Наукова думка, 1974. –С. 7-57.
9. Корж О.Г. Основи еволюціі: навчальний посібник / О.Г. Корж. – Суми: Університетська книга, 2006. – 381 с.

Козій Тетяна Вікторівна – студенка IV курсу, Інституту фізичного виховання та природознавства ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди”.