ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ ВНЗ

Метою сучасної мовної освіти є формування комунікативної компетенції студентів, а також розвиток їхніх особистісних якостей – психофізіологічних, мовленнєвих, когнітивних, креативних, світоглядних та духовних особистостей. Процес навчання мови у вищому навчальному закладі має забезпечити студентів відповідним рівнем мовних знань, вміннями та навичками використовувати мову у ситуаціях науково-навчальної та майбутньої професійної діяльності, сприяти успішній реалізації освітньо-розвивального потенціалу мовної дисципліни. Реалізувати означені завдання можна, якщо у процесі навчання здійснюватимуться такі заходи:

• створення позитивної мотивації та підтримання інтересу протягом навчальної діяльності;

• залучення особистого досвіду студентів, його інтелектуальної та емоційної сфер;

• розвиток свідомості й самосвідомості студентів, їхнього мовлення та мислення;

• формування мовленнєвого самоконтролю на всіх етапах навчальної діяльності.

Таким освітнім вимогам найбільше відповідають інтерактивні методи та технології навчання. Сутність інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників навчального процесу. Організація такого навчання передбачає спільне розв’язання проблем [2, с. 7]. Інтерактивні методи пов’язані з вибором стратегії, тактики та техніки взаємодії студентів, організацією їхньої спільної діяльності для досягнення дидактичних завдань. Ученими-методистами доведено, що за умов запровадження інтерактивного навчання у студентів розвивається бажання до творчої, продуктивної діяльності; відпрацьовуються моделі поведінки, необхідні для успішної професійної діяльності.

Ідеї запровадження інтерактивного навчання мови ґрунтуються на таких результатах психолого-педагогічних досліджень.

1. Зв’язок мовлення з немовленнєвою діяльністю (Б. Ананьєв, О.М. Леонтьєв, О.О. Леонтьєв, Б. Ломов, С. Рубінштейн та ін.). Це положення зумовлено тим, що в мовленнєвій діяльності можна виділити ті ж елементи, що є в будь-якій іншій діяльності людини, – мотиви й дії, спрямовані на досягнення поставленої мети. Як стверджує О.О. Леонтьєв, «мовленнєва діяльність дуже рідко виступає як самостійний, завершений акт діяльності: найчастіше вона включається як складник в діяльність більш високого порядку» 3, с. 135. Виходячи з ідеї органічного включення мовленнєвої діяльності в загальну систему діяльності людини, навчання фахового мовлення повинно ґрунтуватися на створенні ситуацій професійної комунікативної взаємодії.

2. Мовленнєве мислення найповніше активізується в проблемних ситуаціях. Психолого-педагогічні експериментальні дослідження довели, що необхідність у мисленні виникає в тих випадках, коли людина потрапляє в нову ситуацію й не може виконати відомі їй дії старим способом. А. Матюшкін розуміє мислення як «можливість людини знаходити рішення нових проблем, що раніше не виникали перед нею, знаходити нові, раніше не відомі умови дії і відповідні їм нові способи виконання» 4, с. 230. Виходячи з цього визначення, можна зробити такі висновки: мислення не є діяльністю, відокремленою від іншої діяльності індивіда (практичної або теоретичної), а навпаки, зумовлюється цією діяльністю; мислення людини хоча й пов’язане з її знаннями й навичками, проте має свої закономірності формування й розвитку; мислення включається в регулювання мовленнєвої діяльності в тих випадках, коли людина не має готових способів виконання комунікативного завдання. Таким чином, визначальним фактором мовленнєвого мислення є проблемна комунікативна ситуація, що має бути основою для інтерактивних методів. Мірою того, як людина усвідомлює ситуацію, з’ясовує дані в ній умови, ситуація перетворюється на завдання, яке спонукає до пошуків шляхів з’ясування невідомого через розкриття зв’язків з тим, що відоме, дане в комунікативній умові. Тому інтерактивні методи навчання професійного мовлення мають ґрунтуватися на вирішенні комунікативних завдань і сприяти інтелектуально-мовленнєвої активності студентів.

Психолого-педагогічні положення дозволяють сформулювати певні освітні вимоги, які мають реалізувати інтерактивні методи. По-перше, навчання мовлення має здійснюватися в контексті реальної комунікації студентів один з одним. По-друге, навчання мовленнєвої діяльності повинно бути організовано як невід’ємна частина іншої (у нашому випадку професійної чи науково-навчальної) діяльності. По-третє, розвиток мовлення має відбуватися в умовах розв’язання комунікативних проблемних завдань.

Найбільш повно реалізувати навчання студентів в групі дозволяє сукупність таких умов:

• спільна мета;

• індивідуальна відповідальність і рівні можливості успіху;

• взаємозалежність членів групи;

• спільна навчально-пізнавальна та творча діяльність студентів у групі;

• внесок кожного студента у розв’язання навчального завдання;

• загальна оцінка роботи групи, що включає оцінювання способу діяльності та результату роботи.

Щоб навчити студентів здобувати знання в колективі, на початковому етапі варто інтегрувати інтерактивну роботу в парах у звичайне заняття. Це може бути спільне виконання вправ, перевірка домашніх завдань, словникові диктанти, складання вправ, підготовлення питань до інших пар та ін.

Робота в малих групах вимагає особливого підготовлення як викладача, так і студентів. Підготовлення до групової роботи складається з двох етапів:

1. ознайомлення студентів з темою заняття, метою завдання та технологією його виконання;

2. виконання вдома загальних підготовчих завдань:

1.  

   • повторення отриманого на лекційному занятті теоретичного матеріалу;

   • пошук додаткової інформації з теми;

   • виконання та узагальнення типових вправ (завдань) з теми;

   • вивчення рекомендованої літератури.

Фронтальною технологією інтерактивного навчання є дискусія, що передбачає активну участь в обговоренні спірного питання усіх студентів. Дискусія стала об’єктом вивчення в двох аспектах: як основний метод інтерактивного навчання, що запроваджується як у середній, так і вищій школі (О. Вербицький, О. Пометун, Л. Пироженко), та як допоміжний метод організації семінарів (А. Алексюк, С. Вітвицька тощо). Основним призначенням цього методу є виявлення відмінностей у тлумаченні наукової проблеми і встановлення спільної думки. Важлива роль надається підготовчому етапу дискусії. Викладач визначає проблему та окремі підпроблеми, які будуть обговорюватися на занятті; добирає основну та додаткову літературу для доповідачів; розподіляє функції та форми участі студентів в обговоренні; готує студентів до ролі ведучого, доповідача, опонента, рецензента, експерта, цензора та ін.

Сучасна лінгводидактика визнає велику освітню й виховну цінність дискусії. Цей метод є важливим засобом пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання професійного та науково-навчального мовлення. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, виробленню самостійної позиції, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати власну думку, добирати аргументи та оперувати ними, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Ігрові методи в системі навчання мовлення виступають способом самостійного використання сформованих професійних комунікативних умінь. Навчальні ігрові методи багатопланові, і кожен з них у той чи інший спосіб сприяє виробленню певних навичок. З огляду на це виокремлюють ігри-вправи (виконання кросвордів, ребусів, лінгвістичні естафети тощо), ігрові дискусії, рольові та ділові навчальні ігри. У діловій грі моделюється контекст майбутньої професійної діяльності студентів, характеризується обов’язковою реалізацією соціальних відносин, наприклад, керівника та підлеглого, представників різних фірм та ін. У процесі конструювання і проведення ділових навчальних ігор необхідно дотримуватися кількох принципів, сформульованих О. Вербицьким: принцип проблемності, принцип моделювання змісту та умов майбутньої професійної діяльності, принцип двоплановості ігрової навчальної діяльності, принцип спільної діяльності учасників гри, принцип діалогічної взаємодії партнерів по грі [1, с. 133–142]. Необхідною умовою гри є проблемна ситуація, проблемне завдання. За такої умови ділова гра сприятиме розвитку теоретичного та практичного мислення (здатності аналізувати складні ситуації спілкування, вирішувати професійні завдання). Тоді буде досягнута основна мета інтерактивного навчання – породження знань та формування мовленнєвих умінь і навичок у спільній діяльності й діалогічному спілкуванні учасників гри.

Як доповнення до аудиторної роботи запроваджується у навчанні мовної дисципліни метод проектів. Цей інтерактивний метод передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють вирішити ту чи іншу проблему в результаті самостійної діяльності студентів з обов’язковою презентацією цих результатів. Ефективність методу проектів залежить від того, чи будуть реалізовані основні вимоги до його проведення, зокрема:

• наявність завдання, що вимагає інтегрованих знань, дослідницького пошуку для його рішення (наприклад, дослідження змін в термінологічній системі української мови);

• практична, теоретична, пізнавальна значущість результатів дослідження (наприклад, видання фахового словника; випуск газети з репортажами про зміни в словниковому складі наукової української мови; мовний сайт; комп’ютерна газета та ін.);

• самостійна групова діяльність студентів;

• чітка побудова змістової частини проекту (з вказівкою поетапних результатів);

• використання дослідницьких методів, що передбачають певну послідовність дій: спільне визначення проблеми та спільних дій; висунення гіпотези та шляхи її вирішення; обговорення методів дослідження (експериментальних, статистичних, спостережень та ін.); обговорення способів оформлення кінцевих результатів; систематизація та аналіз отриманих результатів; підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація [5, с. 68].

Метод проектів і навчання у співробітництві знаходять усе більшого поширення в системі освіти. Причин цьому декілька:

• необхідність навчити студентів здобувати знання самостійно та використовувати їх для вирішення нових теоретичних та практичних завдань;

• актуальність набуття комунікативних навичок та вмінь, зокрема вмінь працювати в колективі;

• значущість формування наукової діяльності студентів, тобто вмінь користуватися дослідницькими методами: збирати потрібну інформацію, факти, уміти їх аналізувати, висувати гіпотези, робити висновки.

Отже, інтерактивні методи навчання професійного мовлення мають стати пріоритетними у вищих навчальних закладах, тому що сприяють формуванню пізнавальної активності студентів, дають їм можливість реалізувати природне прагнення людини до спілкування, співробітництва та взаємодопомоги; перетворюють студентів в активних суб’єктів пізнання, що є основною метою особистісно орієнтованої освіти.

Література:

1. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: метод. пособие / А.А. Вербицкий. – М.: Высш. шк., 1991. – 207 с.

2. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. посіб. / автори-укладачі: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.П.Н., 2002. – 136 с.

3. Леонтьев А.А. Психологические единицы и порождение речевого высказывания / А.А. Леонтьев. – М.: Наука, 1969. – 279 с.

4. Матюшкин А.М. Мышление, обучение, творчество / А.М. Матюшкин. – М.: МОДЭК, 2003. – 720 с.

5. Новые педагогические и информационные технологи в системе образования / под. ред. Е.С. Полат. – М.: Академия, 2000. – 270 с.

Науковий керівник:

старший викладач Кузьміна Лідія Володимирівна