ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ВЛАСНИХ НАЗВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ В АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ТВОРАХ (НА ПРИКЛАДІ ПЕРЕКЛАДУ АНТРОПОНІМІВ СЕРІАЛУ «РЕВОЛЮЦІЯ»)

Американська аудіовізуальна продукція становить найбільшу частку серед продуктів, які пропонує до уваги глядачів сучасне українське телебачення. Перекладний телесеріал як об’єкт лінгвістичного дослідження - складна система уявлень та знань, які важливі для розуміння повідомлення іншомовного оригіналу. Телевізійний переклад подібний до перекладу художньої літератури, головним критерієм якого є не тільки адекватність лексики та сюжету авторському тексту, а й збереження індивідуального авторського стилю. Серед ключових проблем перекладу - відтворення особливостей певної культури, що безпосередньо пов’язане з перекладом власних назв, які й забезпечують відповідні культурні алюзії.

Переклад – процес міжмовної і міжкультурної комунікації, під час якого на підставі цілеспрямованого перекладацького аналізу вихідного тексту створюється вторинний, перекладений текст, який замінює вихідний текст у новому мовному і культурному середовищі.

Практика перекладу іншомовних власних назв страждає від невпорядкованості та стихійності, розбіжностей у варіанті відповідників.

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю розробки методик якісного перекладу власних назв, зокрема, ефективних перекладацьких прийомів, які даватимуть змогу найадекватніше передати їх в аудіовізуальних творах.

Мета статті полягає в аналізі семантичної основи власних назв при перекладі антропонімів серіалу «Революція» Джона Фавро та створення фахових настанов для перекладачів та редакторів перекладу під час опрацювання цієї лексичної групи при підготовці перекладу телевізійних продуктів.

Мета передбачає вирішення наступних завдань: визначити особливості перекладу власних назв, виокремити складнощі цього процесу, сформулювати методику перекладу власних назв.

Об’єктом дослідження є власні назви серіалу, які розглядаються як компресовані тексти, що містять кодовану когнітивну інформацію.

Предмет дослідження – робота перекладача та редактора перекладу у процесі адаптації власних назв у аудіовізуальному друготворі.

Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні методики перекладу власних назв, що базується на розкритті образів героїв з боку походження й конотації їх імен.

Власні назви - категорія індивідуальності, своєрідності, неповторності у часі та просторі. У конкретній ситуації вони орієнтуються на часову співвіднесеність з об’єктом. Власні назви - це частина лексики, що пов’язана з потребами суспільства та обумовлена соціально-історичними, економічними, соціокультурними факторами.

О. В. Бока називає власні назви своєрідними культурно-історичними та мовними індексами, джерелом вивчення лексичного багатства мови, оскільки відбивають назви предметів реалій та понять і є специфічними для певної країни або нації [1, c. 15]. Завдання перекладача зводиться до того, аби лексичним багатством мови перекладу відтворити специфіку поняття, закодованому у власній іншомовній назві.

У книзі С. Влахова та С. Флоріна «Непереводимое в переводе» зазначається, що власні імена становлять особливу цікавість, вони стають своєрідним «ключем» у розкритті художнього задуму автора, нерідко вони виконують роль лаконічних характеристик. Власні назви – основа образної системи твору, і дослідження їх семантики є першочерговим завданням перекладача, адже саме це дозволить цілісно побудувати систему образів [2, с. 216]. При номінації героїв реалізуються основні функції власного імені у сюжеті: ідентифікації і виділення його носія з ряду інших персонажів.

Питання перекладу власних назв віддавна було предметом зацікавлень лінгвістів та перекладознавців. Дослідження інформації, компресованої у власних назвах, знаходить своє відображення у працях Л. В. Гнаповської, А. В. Суперанської, О. Ф. Пефтієва, Д. І. Єрмоловича, В. Д. Бондалетова, Л. А. Веденської. На думку цих фахівців, головне завдання перекладача - зробити переклад власних назв адекватним іншомовному оригіналу, аби реципієнт отримав повне розуміння реалії, що передається ними.

Для теорії і практики перекладу велике значення мають реалії, що відображають явища, характерні іншій культурі. Серед ономастикону до такого виду реалій відносять імена та прізвиська людей (антропоніми). При роботі над цією групою, перекладач має концентрувати увагу на культурно-історичній, лінгво-культурологічній інформації, кодованій у цих власних назвах. Перекладач має перекласти ці реалії так, щоб вони функціонували як маркери, що коригують процес розуміння серіалу, тобто, сприяли ефективному перегляду аудіовізуального продукту.

Проблеми при перекладі власних назв зумовлені тим, що вони відносяться до безеквівалентної лексики. Так, на думку П. Ньюмарка, власні імена передають енциклопедичну інформацію, у них немає ні семантичного значення, ні додаткової конотації, тому найбільш оптимальний спосіб їх перекладу - відтворення графічної оболонки слова з мови першотвору на мову друготвору [3, c. 70]. Насправді ж, власні назви стосуються конкретного об’єкта і виконують символічну функцію. Ім’я героя реалізується через його звучання і морфологічне оформлення, тобто має характерологічне застосування, є елементом характеристики персонажа. Як зазначає К. Б. Зайцева, правильно підібране ім’я не лише показує зв’язок форми і значення, але й підсилює емоційне враження [4, c. 6]. Тому, при перекладі власних імен важливо з’ясувати їх семантику, якій перекладач та редактор перекладу повинні приділити найбільшу увагу в процесі адаптації мовою друготвору.

У телесеріалі «Революція» варто простежити походження таких імен героїв для створення адекватного перекладу й перенесення в українську мову без втрати будь-якого зі складників первинного повідомлення.

Charlie – похідне від Charles. Ім’я Charles вживалося як армійський сленг. Згодом утвердилось як жіноче ім’я із загальним семантичним значенням – недалека або замислена людина, людина у роздумах.

У серіалі можна помітити, що Чарлі – дівчинка, яка схожа на зомбі, що знаходиться десь далеко від реальності, у своїх думках, зацікавленні, відповідно, - не реагує на звернення матері. Charlie також вживається у повному еквіваленті - Charlotte (похідне від Charles). Залишається дискусійним питання про те, десерт (яблучний мармелад, покритий дрібними крихтами) чи ім’я є первинним у своєму походженні.

Ben – скорочене від Benjamin чи Benedict, іноді вживається як самостійне чоловіче ім’я. Буквально ж тлумачиться як «компаньйон», «найкращий товариш», «син правої руки», тобто, ділова відповідальна людина. Цілком виправдане таке семантичне використання такого імені й у серіалі: Бен – заклопотана людина, що першою повідомляє про наближення критичної ситуації, шукає вихід з неї. Про товариські якості свідчить розмова «по сусідству» з Калебом та Ароном.

В аудіовізуальному тексті паралельно вживаються як повне, так і скорочене імена. Benjamin – буквально з івриту означає «засновник роду», що цілком відповідає такій характеристиці героя і в серіалі.

Caleb – чоловіче ім’я, що на івриті означає «собака». Цілком мотивованим є те, що за сюжетом він намагається заступитись за Бена.

Завдяки процесу з’ясування семантики власних назв, перекладачу стає відоме кодоване значення відповідного імені. Наступним етапом його перекладацького процесу є обрання доцільного способу їх перекладу.

І. В. Корунець виділяє такі способи перекладу антропонімів: транслітерація, транскрибування та калькування [5, c. 92]. При будь-якому способі незмінною для перекладача є настанова: внутрішня форма (зміст, наповненість) має відповідати зовнішній (форма вираження, тобто, морфологічна форма).

Перекладацька транскрипція - це пофонемне відтворення вихідної лексичної одиниці за допомогою фонем мови перекладу, фонетична імітація вихідного слова. Цей прийом відповідає основній вимозі дублювання - лабіальній синхронізації. Транскрипція - віднайдення якомога точнішого відповідника через запис звучання слів мови-джерела графемами мови-реципієнта. За А. Суперанською, основним посередником передачі запозичених слів є практична транскрипція, а саме перекодування іншомовних слів у свої з наступним записом за допомогою літер алфавіту приймаючої мови без використання якихось додаткових знаків та без придання літерам додаткових значень [6, с. 260].

Спосіб транскрипції у серіалі застосований при перекладі таких імен, як :

Nate – від Nat – [næt], Nathan – [´neiɵən] - Нейт

Ben – [ben] - Бен

Miles – [mailz] - Майлз

За визначенням М. С. Зарицького, транслітерація – це переклад на рівні графем, політерне відтворення назв літер однієї системи письма назвами літер іншої системи письма. [7, c. 36].

Так, у серіалі способом транслітерації перекладено імена Charlie, Sebastian.

Charlie – [´tʃ:li] – Чарлі

Sebastian – [ sebastian] - Себастіан

Транскрипція і транслітерація - найлаконічніші способи перекладу. У контексті слів рідної мови такі слова надають предмету конотацій небуденності, оригінальності.

Існує також спосіб практичної транскрипції для відтворення власних назв. Це запис засобами національного алфавіту іншомовних слів. Так, Bass [bǽs] перекладається як Бас, коли словник нормативним подає Bess – Бес. Ім’я «Maggie» – [´mægi] передається Мегі, а «Charlotte» – [´ʃa:lət] – Шарлота.

Наступний етап у процесі перекладу є визначення нормативного варіанту у зв’язку із видозміною перекладеного слова залежно від способу перекладу. У фільмі можливі варіативні переклади імен: Benjamin – Бенджамін (транслітерація) чи Бенджамен (транскрипція); Daniel – Дані (транслітерація) чи Дені (транскрипція); Caleb – Келеб (транскрипція), Кейлеб (транслітерація); Aaron – Арон (транскрипція) чи Еєрен (транслітерація).

Фонографічні варіанти відповідників іншомовних власних назв обумовлюються особливостями звукових та письмових трансформацій лексичних іншомовних слів, усталеністю та надійністю орфографічних правил для їх запозичень.

Таким чином, варто зазначити, що власні назви не лише виконують називну функцію, а й передають певне значення. Перекладацький аналіз власних назв передбачає вивчення їхньої структури і семантики, урахування позамовного оточення – культурно-історичної інформації та комплексу різноманітних асоціацій. Семантика антропоніма відбиває головні риси персонажа, тому є важливою для розуміння як загального контексту, так і міжкультурних алюзій.

Найуживанішим способом перекладу власних назв у серіалі є транскрипція. Проте, англо-українські відповідники власних імен характеризуються тенденцією до варіативності. При перекладі важливий також невербальний план вираження та його співвідношення з вербальним, оскільки більшість жіночих імен є похідними від чоловічих.

У результаті проведеного аналізу можна сформулювати таку методику перекладу власних імен:

• З’ясування семантики власної назви.

• Визначення типу перекладу.

• Дослідження можливих варіантів.

• Обрання доцільного відповідника.

• Адаптація перекладеного імені в українській мові.

• Узгодження його з чинними нормами правопису або пошук необхідної видозміни.

• Оцінка загальної контекстуальної картини серіалу із фіксацією перекладених імен.

Отже, процес перекладу власних назв – один із найскладніших, має свою специфіку та потребує використання ефективних методик для досягнення вдалого перекладеного варіанту. Кожний антропонім – кодований когнітивний текст, зміст якого перекладач має не просто розшифрувати, а й перенести на відповідний культурний ґрунт.

Література:

1. Бока О. В. Власні імена як компресовані тексти-носії когнітивної інформації / О. В. Бока. - Вісник СумДУ, 2008. - №1. - С. 15-19. - (Серія «Філологія»).

2. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе / С. Влахов, С. Флорин. – М. : Международные отношения, 1980. – 340 с.

3. Newmark P. A. Textbook of Translation. – London.: Prentice Hall, 1988. – 304 p.

4. Зайцева К. Б. Английская стилистическая ономастика : Тексты лекций / К. Б.Зайцева. – Одесса, 1973. – 63 с.

5. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад) : Підручник / І. В. Корунець. – Вінниця. : «Нова книга», 2001. – 448 с.

6. Суперанская А. В. Общая теория имени собственного / А. В.Суперанская. – М. : Наука, 1973. – 366 с.

7. Зарицький М. С. Переклад: створення та редагування: Посібник / М. С. Зарицький. – К. : Парламентське видавництво, 2004. – 120 с.

Науковий керівник:

кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри видавничої справи та редагування, Сегол Радміла Ігорівна