ВПРОВАДЖЕННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Постановка проблеми. У Цільовій комплексній програмі ,,Фізичне виховання – здоров’я нації” перед вищими навчальними закладами поставлено завдання сприяти вихованню в студентів морально-вольових якостей, поліпшенню їх фізичного і психічного здоров’я [10]. У вирішенні цього завдання велике значення належить в реалізації педагогічних здоров’язбережувальних технологій, що є одним з перспективних напрямів підвищення ефективності навчально-виховного процесу у вищій економічній школі. Проблема застосування здоров’язбережувальних технологій в умовах сьогодення набуває особливого значення ще й тому, що в багатьох вищих навчальних закладах економічного профілю здійснюється підготовка спеціалістів, магістрів для отримання професії економіста-педагога.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз програм для вищих навчальних закладів: ,,Безпека життєдіяльності”, ,,Цивільна оборона”, ,,Основи медичних знань”, ,,Фізичне виховання”, ,,Основи захисту Вітчизни”, свідчить про те, що вони в цілому зорієнтовані на вирішення завдань ,,здоров’язбереження” студентів [9]. Така спрямованість знайшла своє відображення у нормативах і вимогах оцінки знань і вмінь, котрі є складовою змісту навчальної програми. Водночас низький рівень рухової активності, ігнорування специфіки навчання та майбутньої професійної діяльності економістів, гальмують процес формування здорового способу життя.

Сучасними науковцями розглядаються педагогічні умови, що сприяють формуванню необхідних якостей майбутніх фахівців у різноманітних видах діяльності. Так, С.В. Кириленко [4], Л.І. Лубишевою вивчалися педагогічні умови технології формування культури здоров’я старшокласників [5], Н.І. Соловйовою – педагогічні умови культури здорового способу життя учнів [7],Ю.І.Палічуком- педагогічні здоров’язбережувальні технології в системі підготовки фахівців економічного профілю[6], Ю.В. Драгнєвим – педагогічні умови з формування культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання [3], Г.Л. Кривошеєвою –педагогічні умови формування культури здоров’я студентів університету [16], Д.Є. Вороніним – психолого-педагогічні умови формування здоров’язберігаючої компетентності студентів [1], А.В. Домашенком – умови ефективного здійснення оздоровчого впливу фізичного виховання на студентів [2] та ін.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз психолого-педагогічних джерел свідчить про те, що під здоров’язбережувальними освітніми тех­нологіями в науковій літературі розуміється сукуп­ність засобів, методів, форм, прийомів організації та управління навчально-виховним про­цесом, спрямованих на забезпечення ефективнос­ті здоров'язбереження учнів чи студентів. Основними групами здоров’язбережувальних освітніх технологій є технології організації навчального процесу, технології організа­ції пізнавальної діяльності студентів, технології виховної роботи, предметні технології та ін.

Слід зазначити, що здоров’язбережувальна педагогіка не може бути представлена як конкретна освітня технологія. Разом з тим, поняття ,,здоров’язбережувальні технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я студентів.

Деякі науковці розглядають це поняття, розуміючи технології як певний прийом, метод, методику, інші вважають його як сукупність певних технік, за допомогою яких реалізується освітнє чи інше педагогічне завдання. Розуміють технологію і як опис процесу досягнення запланованих результатів, сукупність даних, що відображають певні зміни в здоров’ї.

Науковці під здоров’язбережувальними технологіями пропонують розуміти: сприятливі умови навчання студентів у ВНЗ (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання); оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог); необхідний достатній та раціонально організований руховий режим. Науковці-практики України, які працюють над цією проблемою доповнюють зміст здоров’язбережувальних технологій поняттям ,,здоров’язбережувальні заходи” і реалізують їх через: диспансеризацію студентів; організацію ,,Днів здоров’я” та туристичних походів; спортивних свят; проведення бесід про здоров’я зі студентами, бесід про здоров’я з батьками; забезпечення вітамінізації; організацію факультативів з проблем здоров’я та здорового способу життя; ведення листків здоров’я та стіннівок на оздоровчу тематику тощо.

Таким чином, аналіз усіх існуючих здоров’язбережувальних технологій дає можливість виокремити такі типи технологій у сфері збереження та зміцнення здоров’я студентів.

Здоров’язбережувальні — ті, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в закладі, а також ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям студента. До конкретних методів належать: диспансеризація студентів; профілактичні щеплення; забезпечення рухової активності; вітамінізація, організація здорового харчування (включаючи дієтичне); заходи санітарно-гігієнічного характеру, пов’язані з респіраторно-вірусними інфекціями, зокрема грипом.

Оздоровчі — технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я студентів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія.

Мета усіх здоров’язбережувальних освітніх технологій — сформувати в студентів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отримані знання в повсякденному житті.

Висновок. Вирішення проблеми здоров’я студентів потребує пильної уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Але особливе місце та відповідальність в оздоровчій діяльності належить освітній системі, яка повинна і має усі можливості для того, щоб зробити навчально-освітній процес здоров’язбережувальним.

Отже, можна констатувати той факт, що з позицій сьогодення здоров’язбережувальні освітні технології сприяють підвищенню якості педагогічного процесу, його модифікації, гнучкості і толерантності до різних

видів і організаційних форм діяльності студентів.

Література:

1. Воронін Д. Є. Формування здоров’язберігаючої компетентності студентів вищих навчальних закладів засобами фізичного виховання: Автореф. дис... на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: Спец. 13.00.07 «Теорія та методика виховання» / Д.Є. Воронін.— Херсон, 2006. – 20 с.

2. Домашенко А.В. Організаційно-педагогічні засади системи фізичного виховання студентської молоді України: Автореф. дис… на здобуття наук. ступеня канд.. наук з фізичного виховання і спорту: Спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / А.В. Домашенко. – К., 2003. – 17 с.

3. Драгнєв Ю.В. Компоненти формування культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія / За редакцією проф. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. – № 1. – 176 с.

4. Кириленко С.В. Соціально-педагогічні умови формування культури здоров’я старшокласників: Автореф. дис... на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.07 «Теорія та методика виховання» / С.В. Кириленко. – К., 2004. – 21 с.

5. Лубышева Л.И. Инновационная технология формирования культуры здоровья старшеклассниц в системе физического воспитания // Физическая культура (воспитание, образование и тренировка). 2007. – № 5. – С. 5–12.

6. Палічук Ю.І. Педагогічні здоров’язбережувальні технології в системі

підготовки фахівців економічного профілю: Автореф. дис. канд. пед.

наук: 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти». – Тернопіль ,

2011.-2012.-22 с.

7. Соловьева Н. И. Здоровьесберегающая система образования в обеспечении формирования культуры здорового образа жизни учащихся: Автореф. дис… на соискание ученой степени канд. пед.. наук: Спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Н.И. Соловьева. – Ставрополь, 2005. – 24 с.

8. Смирнов Н.К. Здоровьесберегающие образовательные технологии и психология здоровья в школе. – М.: АРКТИ, 2005. – 320 с.

9. Програми навчальних дисциплін: „Безпека життєдіяльності”, „Захист Вітчизни”, „Фізичне виховання”, „Цивільна оборона”, „Основи медичних знань”. – Ухвалені Вченою радою Буковинського державного фінансово-економічного університету. – Чернівці, 2012.

10. Указ Президента України „Про затвердження цільової комплексної програми „Фізичне виховання – здоров’я нації”. №963/98 від 01.09.1998 р. – К., 1998.