ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Автор:

Наталія Бойко (Біла Церква, Україна)

Серед комплексу невідкладних завдань щодо забезпечення ефективного включення України у світове господарство і міжнародне співробітництво першочергове значення має формування механізму зовнішньоекономічних зв’язків, його теоретична розробка та практичне втілення в життя.

Під механізмом зовнішньоекономічних зв’язків розуміють сукупність конкретних їх форм, а також систему правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети в сфері зовнішньоекономічної політики — інтеграцію народногосподарського комплексу України у світову господарську систему. Ця інтеграція передбачає досягнення таких цілей:

- формування розвинутої ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;

- використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства;

- перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання.

Необхідність докорінної технічної і технологічної модернізації промислового виробництва, сільського господарства та інших галузей господарського комплексу України, його переорієнтації на вищі світові стандарти з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції вимагає максимально ефективного використання наявних науково-технічного та економічного потенціалів країни, широкого розвитку міжнародної кооперації в галузі науки, освіти та виробництва. Продуктивні сили України характеризуються досить великими потенційними можливостями, однак на їх сучасний стан значною мірою впливає соціально-економічна криза, що її нині переживає Україна.

В сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах:

- науково-технічне співробітництво;

- взаємовигідна міжнародна торгівля (зовнішня торгівля);

- надання кредитів і позик, в тому числі і безвідплатних;

- створення спільних підприємств;

- спеціалізація і кооперування виробництва;

- торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комплектуючого обладнання;

- спільна участь зацікавлених країн у розробці багатих природних ресурсів;

- іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;

- міжнародний туризм;

- культурні зв’язки між країнами світу.

Взаємовигідна міжнародна торгівля товарами та послугами, як і раніше, посідає провідне місце в складній системі міжнародних економічних зв’язків, оскільки вона по суті відтворює всі види міжнародного поділу праці і об’єднує всі країни в єдину господарську цілісність на сучасному світовому ринку товарів. Для неї властиві передусім дві найхарактерніші риси: переважання пропозиції товарів над існуючим попитом і жорстка конкурентна боротьба між його учасниками. Це є результатом значного зростання в умовах науково-технічної революції продуктивності суспільної праці в промислово розвинутих країнах і здешевлення внаслідок цього продукції при збільшенні її обсягів. Водночас широке представництво товаровиробників різних країн і регіонів на світових ринках посилює конкурентну боротьбу між ними за споживача, веде до поділу світових товарних ринків, ускладнює проблему проникнення на них нових агентів.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку Україна має тісні зовнішньоекономічні зв’язки з більш ніж 100 країнами світу. Провідну роль у розвитку зовнішніх економічних зв’язків України відіграють країни близького зарубіжжя. Найважливішими торговельними партнерами України є: Росія, Туркменія, Білорусь, Азербайджан, Литва, Казахстан та інші країни.

Україна, яка є великою європейською країною, має добре розвинуту промислову базу, родючу землю сільськогосподарського призначення, висококваліфіковані кадри та розвинуту систему освіти.

Україна заохочує зовнішню торгівлю та інвестиції. Верховна Рада (Парламент України) прийняла законодавство про іноземні інвестиції, відповідно до якого іноземним інвесторам дозволяється придбання у власність бізнесових структур та майна, а також вільне вивезення прибутків і доходів. [2]

Для Європи Україна є важливою транзитною країною, через газотранспортну мережу якої надходить газ з Росії до Європейського Союзу. Україна не тільки є незалежною від зовнішніх поставок електроенергії, але і сама експортує її до інших країн. Прийнята в країні енергетична стратегія спрямована на поступове зменшення виробництва електроенергії на основі споживання газу та нафти, на користь атомної енергетики, а також на застосування енергозберігаючих технологій, які дозволять скоротити промислове споживання газу.

Виважена бюджетна та монетарна політика, зростання внутрішнього попиту та розвиток національного ринку, поряд зі сприятливою зовнішньою кон’юнктурою на окремі експортні позиції української продукції, забезпечили підйом економічної активності у більшості галузей економіки протягом 2003-2012 років і на цій основі – підвищення рівня життя громадян.

Але за підсумком січня-жовтня 2012 р. зафіксовано скорочення обсягів виробництва на 1,4 %, порівняно з відповідним періодом 2011 р. Протягом січня-жовтня 2012 р. обсяги продукції сільського господарства зменшились на 5,1 %. Станом на початок 2012 р. загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну склав більш ніж 49,3 млрд. дол. США. Традиційно найбільшими інвесторами залишаються Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Велика Британія та Російська Федерація. Водночас, обсяг прямих іноземних інвестицій на одного мешканця України за період з 2001 року зріс майже у дев’ять разів, а саме з 94 дол. США у 2001 році до 1 082 дол. США у 2012 році.

У 2008 р. Україна виконала свої зобов’язання щодо вступу до Світової організації торгівлі та створення сприятливого внутрішнього економічного середовища. 16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом СОТ.

З поліпшенням світової економічної кон'юнктури очікується активізація зовнішньоекономічної діяльності українських компаній, зростання експорту майже за всіма товарними групами, чому, певною мірою, сприятиме підписанням і набуття чинності Угодою про Асоціацію між Україною і ЄС та її невід’ємною складовою – Угодою про зону вільної торгівлі.

Зона вільної торгівлі є важливою частиною Нової посиленої угоди між Україною та Європейським Союзом. Це набагато покращить і активізує торговельно-економічне співробітництво з країнами Європи.

На початок ХХІ ст. Україна характеризується високим розвитком чорної металургії, як забезпечує виробництво чавуну, сталі та широкого спектру металовиробів, включаючи труби. Протягом останніх років Україна входить до десяти найбільших світових виробників сталі. Іншою важливою галуззю економіки є хімічна та нафтохімічна промисловість, яка, серед іншого, виробляє кокс, мінеральні добрива, кислоти та соду.

Товари, які виробляються в Україні, включають металургійне обладнання, дизельні локомотиви, трактори та автомобілі. Країна володіє потужною високотехнологічною промисловою базою, включаючи електронну промисловість, виробництво товарів військового призначення, космічну галузь, є також одним з найбільших виробників цукру, зерна, м’яса та молочних виробів.

Найбільшими країнами-інвесторами станом на 1 липня 2012 р. були: Кіпр – 14521,5 млн. дол. США (27,7 %), Німеччина – 7403,9 млн. дол. США (14,1 %), Нідерланди – 4949,3 млн. дол. США (9,4 %), Російська Федерація – 3652,5 млн. дол. США (7,0 %).

У 2012 році сформувались позитивні тенденції та стимули для довгострокового економічного зростання на основі усунення диспропорцій розвитку та зміцнення конкурентоспроможності економіки України. Ключовими елементами економічної політики були заходи з енергоефективності й енергозбереження, розбудови транспортно-комунікаційних мереж, стимулювання інноваційних процесів тощо.

Реалізується Програма економічних реформ на 2010-2014 роки, яка визначає основні напрями трансформацій в усіх сферах економічного життя України з метою стабілізації державних фінансів і створення стійкої фінансової системи, формування режиму максимального сприяння для бізнесу, модернізації інфраструктури та базових секторів економіки. Особливу увагу приділено заходам з підвищення ефективності соціального захисту, поліпшення якості і доступності освіти та медичного обслуговування.

Крім того, поступово покращується стан торгівельно-економічного співробітництва України. Наприклад, за даними Держкомстату України, у 2010 році загальний товарообіг у торгівлі між Україною та Чеською Республікою досяг 1 374,2 млн. дол. США, що на 42,7 відсотка більше, ніж за аналогічний період попереднього року (у 2009 році обсяги двосторонньої зовнішньої торгівлі товарами становили 962,9 млн. дол. США). [4]

Зростають зовнішні економічні зв’язки Німеччини з Україною. Прикладом є те, що в Запоріжжі розпочато складання легкових автомобілів німецької марки «Опель».

Традиційно важливими залишаються зв’язки України з Білорусією. Ланкою експорту є мінеральні ресурси, прокат чорних та кольорових металів, деякі продукти харчування.

Високим рівнем співпраці характеризуються зв’язки України та Данії. З 2000 р. товарообіг між двома країнами збільшився вшестеро та перетнув позначку в 500 млн.дол. Перша половина 2012 року продемонструвала зростання двосторонньої торгівлі на 6,2%. Відтак, за результатами 2011 року та першої половини 2012 можна констатувати стабільне відновлення двосторонньої торгівлі товарами та послугами.

Специфічною рисою двосторонніх торговельно-економічних відносин за останні роки є активний вихід данський компаній на український ринок. Важливими подіями у цьому контексті стали побудова в Києві готелю „Редіссон САС”, відкриття в Україні відділень, торгових центрів і офісів провідних данських компаній („Грундфос”, „Данфос”, DLH, „Банг&Олуфсен”, „Юнайтед Текстиль Груп”). З великих данських ТНК інтерес до України виявляють світовий лідер з контейнерних перевезень „А.П.Мьоллер-Мерск”, що має офіси в Києві, Одесі та Іллічівську, і фармацевтичний гігант „Ново Нордіск”. Найбільшим данським інвестором в Україні є компанія “Карлсберг”, яка у 2004 р. у складі холдингу „Балтика” розпочала виробництво пива у Києві та Львові (вартість проекту - 147 млн.дол.).

Дедалі більшу увагу данських інвесторів привертає можливість співпраці з Україною у сфері високих технологій, зокрема інформаційних. Про динамічний характер співпраці у сфері ІТ свідчить діяльність компанії “Сіклум”, число працівників якої в Україні за останні роки потроїлося та станом на 2012 рік складає більше 1000 осіб, та відкриття представництв данських компаній ІТ, у т.ч. в Києві, Дніпропетровську, Львові та Харкові. [5]

Наведені вище приклади співпраці України з країнами Європи доводять те, що Україна поступово нарощує свій економічний потенціал, впевнено почуває себе на ринку країн Європи. Серед інших країн світу Україна співпрацюватиме і розширюватиме економічні зв’язки з країнами Північної (Єгипет, Марокко, Туніс) і Західної Африки, з іншими арабськими країнами Середземномор’я, а також, з Ізраїлем. Набуватимуть подальшого розвитку та вдосконалюватимуть економічні зв’язки з Мексикою, Венесуелою, Індонезією, Нігерією.

Література:

Гаврилюк О.В., Румянцев А.П. Економічна інтеграція в сучасному світі. – К.: Наукова думка, 2001.
Постанова 10.08.2005 n 280 «Про врегулювання питань іноземного інвестування в україну»
Скляренко В. Країни світу. – К.: Фоліо, 2008.
http://czechia.mfa.gov.ua/ua/ukraine-czechia/trade
http://denmark.mfa.gov.ua/ua/ukraine-dk/trade
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0947-05

Конференції

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ