СТАНОВЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ МОЛОДІ В УКРАЇНІ ТА ШВЕЦІЇ

          Сьогодні аналізуючи питання, що виникають у сфері вивчення навколишнього середовища, все частіше звертаємо увагу на розрив, який утворюється між людиною та природою. Особливо актуально це проглядається у молодих людей що живуть у містах, де оточення жодним чином не ототожнюється із природнім середовищем.

          Зростаюче число проблем, що пов’язані саме із порушенням у протіканні  екологічних процесів призвело до динамічного вивчення, складання концепцій розвитку екологічних освітніх дисциплін, та потреби підготовки нових кадрів у сфері екологічної освіти.

           У нашій статті ми розглянемо моделі екологічної освіти молоді в Швеції та в Україні.

           Об’єктом дослідження постає екологічна освіта, зокрема, головні екологічні програми, що сприяли розвитку та становленню відповідної галузі знань у Швеції.[1,c15]

          Екологічна освіта – це процес, який включає людські знання та усвідомлення  того, як людина впливає на навколишнє середовище. Екологічна освіта є сукупністю екологічних знань, екологічного мислення, екологічного світогляду, екологічної етики, екологічної культури. Екологічна освіта – заохочує дослідників розпитувати та досліджувати,  розвивати критичне мислення та удосконалювати навики створення сучасних природоохоронних програм.

Сучасна система вищої екологічної освіти є порівняно молодою й наразі перебуває на етапі становлення. Дотепер в Україні відсутні спеціалізації в підготовці майбутніх природоохоронців, а реагування на потреби ринку відбувається за рахунок варіативної частини змісту навчання, яка зазвичай відображає регіональні особливості навчальних закладів і сформовані в них наукові школи. У зв’язку з цим вкрай корисним вбачається аналіз досвіду викладання екологічних дисциплін у західних університетах, де підготовка має виражену регіональну та проблемно-практичну спрямованість.

          Проблемою становлення екологічної освіти молоді займаються такі вчені, як Абалкіна  І.Л., Моткін І.О., Куркуленко С.С., Курняк Л.Д., Науменко Н.В., Процюк В.А. Вони вважають, що необхідність виховання екологічної культури в молоді пов'язана саме з реакцією на глобальну екологічну кризу[1,c.33].

           Сьогодні в Україні такі питання як ефективне енергозбереження, збереження навколишнього середовища, глобальне потепління  та інші обговорюються на різноманітних конференціях, симпозіумах, зустрічах, семінарах і для більшості виникає усвідомлення того, що нашій молодій державі бракує досвіду у вирішенні цих питань, а також, кваліфікованих спеціалістів, які здатні створювати актуальні проекти та генерувати нові ідеї для світової громадськості та України в цілому. Сьогодні ми гостро відчуваємо брак практичних умінь в галузі природокористування та  природозбереження.

           Процес вивчення проблем екології та становлення екологічної освіти за кордоном розпочався значно раніше, ніж в нашій країні. У багатьох країнах уже десятки років впроваджуються проекти ефективного збереження навколишнього середовища.

           Проте,  століття глобальної комунікації, сприяє зближенню у культурних, соціально-політичних та екологічних течіях  різних країн з усього світу. Для нас, як науковців у сфері екологічної освіти цікавим є досвід країн Скандинавії, а саме Швеції.

           Швеція зарекомендувала себе, як один із світових лідерів у багатьох галузях. Багато науковців  звертають увагу на шведський шлях розвитку загально відомий, як «Шведська модель ». Шведське суспільство змінило свою програму розвитку від «Добробут суспільства підкріплений економічним зростанням у 1970х», до «Добробуту суспільства для людини у 1980х»  і нарешті «Стале суспільство для існування людини і навколишнього середовища у 1990х»(Озава 1996). Швеція звернулася до світової громадськості з екологічною ініціативою на Стокгольмській конференції у 1972 і згодом на конференції у Ріо1992р. Швеція була першою в запровадженні освіти для всіх, включаючи іммігрантів, та податку на викиди вуглецю. Шведські урядовці також розробили контр заходи проти атомної небезпеки. Справа у тому, що шведське суспільство проявляє високу компетентність у знанні проблеми на проведенні відповідних дій для її усунення на національному рівні. Ці дії та мотиви до їх виконання походять із національних традицій, культури, історії.  Дослідження цих галузей шведської моделі розвитку, допоможе нам стати ближче до вирішення або зменшення екологічних проблем у нашій країні зокрема. Переконана, що це твердження стосується і екологічної освіти. [3,c.5]

Вчені погоджуються, що екологічна освіта має величезну впливаючу роль у формуванні нації. Тим не менше, екологічна освіта обмежена у досягненні своєї основної мети, будучи організаційно і дисциплінарно вкладеною в рамки загальної системи освіти.

Екологічну освіту для молоді можна розділити на дві течії офіційна - освітня програма вкладена у навчальні предмети шкільного курсу, який не має продовження у вищій школі, або існує тільки у спеціалізованих вузах  та неофіційна яка доносить інформацію молодому поколінню через ЗМІ та різноманітні молодіжні угруповання.

На відміну, школи і установи вищої освіти в Швеції розвинули широкий діапазон інноваційного досвіду вимагаючи, щоб учбові плани відповідали завданням екологічного поліса Sweden. Навчальна дисципліна охорона навколишнього середовища введена ще у 1919.[3,c.2]

Екологічна освіта в обов'язкових школах викладається головним чином через біологічні науки, хоча соціальні вивчення починають займати істотний компонент екологічного учбового плану. Верхні вторинні школи пропонують більші можливості розвивати екологічне усвідомлення, розуміючи і практичні навики. [4,c.221]

У Швеції існує акцент на практикумі, що розвивається через проекти, засновані  на сучасних екологічних проблемах і їх резолюції. Розвиток екологічної освіти добре підтримав істотний розвиток нових ресурсів, особливо матеріали, що розвиваються шведським екологічним агентством, що займається захистом навколишнього середовища.  Університети також почали приймати нові організаційні освітні структури, розвивають міждисциплінарне вчення і створюють дослідницькі команди. [4,c.225]

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що за останні п’ять років у нашій державі також розроблено концепції розвитку та якості екологічної освіти. Молодь як активний, рушійний механізм розвитку суспільства потрібно активніше ознайомлювати та залучати до вирішення проблем природокористування та природо збереження..

Література:

1.       Драйден Ґ. , Вос Дж. Революція в навчанні. — Львів: Літопис, 2005. — 542 с.

2.       Курняк Л.Д. Екологічна культура: поняття і реальність. // Вища освіта України. - 2006. - №3. - С. 32-37.

3.       The Status of Environmental Education in Sweden//ir. lib. Hirashima.-u.ac.jp/metadb/up

4.       E. S. Martin, D. Lewis, L. J. Tumman, B. J. Smith, P. Brown Environmental education in Sweden\\ Autumn 1993, Volume 13, Issue 3, pp 221-227