ПРОБЛЕМИ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ ВІТЧИЗНЯНИХ СОЦІАЛЬНО-ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ

Вітчизняні державні цільові фонди тривалий період виконують функції соціально-пенсійного забезпечення громадян України. В той же час, як демонструють офіційні дані про виконання їх бюджетів, найбільший із них – Пенсійний фонд України нині функціонує не лише за рахунок власних джерел надходжень, тобто внесків, сплачених роботодавцями та найманими особами, але й за рахунок доходів з інших джерел, переважну частку яких становлять асигнування з державного бюджету. При цьому, якщо розміри власних доходів Пенсійного фонду України (ПФУ) за період 2008-2011 років зросли на 1/3, то величина доходів фонду з інших джерел зросла більше ніж на 46 відсоткових пунктів, що свідчить про зростання рівня його залежності від інших джерел доходів, насамперед, від асигнувань з державної казни [1; 2].

Варто зазначити, що розміри доходів і витрат інших державних цільових фондів за досліджуваний період теж суттєво зросли, зокрема, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань – майже на 40 %, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – більше ніж на 70 %, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – більше, ніж на 5 %, що є наслідком, з одного боку – зростання розмірів офіційної заробітної плати працюючих громадян, а з іншого – зміни розмірів ставок відрахувань до зазначених фондів а також запровадження єдиного соціального внеску [1; 2].

Необхідно відзначити, що не лише Пенсійний фонд України останнім часом є фінансово залежним від асигнувань з держбюджету: в 2010 році не змогли виконати свої бюджети без державної допомоги Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань а також Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а 2008-2011 роках – Фонд соціального страхування на випадок безробіття.

В той же час, запровадження єдиного соціального внеску стабілізувало ситуацію з формуванням доходної бази Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З іншого боку, і після його запровадження Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття а також Пенсійний фонд України – державний цільовий фонд, до функцій якого відносилось адміністрування єдиного соціального внеску та частка виплат якого в структурі соціальних платежів держави є найбільшою і складає на протязі 2008-2011 років більше 90 % залишаються залежним від асигнувань з держбюджету [1; 2].

Загалом, бюджети вітчизняних державних соціально-пенсійних фондів не лише на протязі 2008-2011 років, а за попередніми даними про виконання їх бюджетів і в 2012 році [6], є фінансово залежними від державного бюджету, що суперечить самій сутності фонду фінансових ресурсів цільового призначення, який, як відомо, має бути самостійним, самоврядним та фінансово незалежним від державної казни, місцевих бюджетів та інших цільових фондів.

Слід зазначити, що держава постійно намагається вирішити проблему формування доходів державних соціальних фондів та фінансування потреб соціально-пенсійного захисту населення. Як відомо, донедавна органи Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно з вимогами статті 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були контролюючими органами, які здійснювали справляння соціально-пенсійних внесків [3].

В той же час, критичний рівень залежності бюджетів зазначених фінансових установ від допомоги з державної казни зумовив потребу в пенсійній реформі та запровадженні єдиного соціального внеску (ЄСВ) [4].

Слід відмітити, що запровадження ЄСВ якщо і дозволило на початковому етапі його функціонування скоротити затрати праці, пов’язані зі справлянням соціально-пенсійних внесків, то дещо пізніше зумовило потребу розширення штатів працівників базових підрозділів Пенсійного фонду України, адже саме на них Законом України № 2464-VI від 8 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» покладено обов’язки щодо контролю за нарахуванням і сплатою внеску та розподілу мобілізованих сум платежу між фондами, які також не змогли суттєво скоротити затрати праці, пов’язані зі справлянням внесків до соціальних фондів, оскільки самі змушені контролювати правильність розподілу мобілізованих сум ЄСВ. Внаслідок цього спрощення механізмів справляння соціально-пенсійних внесків спричинило лише додаткові затрати праці органів Пенсійного фонду України та, як наслідок, додаткові витрати коштів бюджету Пенсійного фонду.

В силу цієї та безлічі інших обставин, запровадження ЄСВ та передача функцій щодо адміністрування цього платежу органам Пенсійного фонду України не вирішили проблему фінансового забезпечення вітчизняних державних соціально-пенсійних фондів. Тому, цілком закономірним явищем, на нашу думку, було створення, відповідно до Указу Президента «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» № 726/2012 від 24 грудня 2012 року, Міністерства доходів і зборів України та покладення на цей орган виконавчої влади обов’язків щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування [5].

Поряд з цим, такий крок поставив під сумнів доцільність подальшого існування державних цільових фондів, що функціонують в сфері соціально-пенсійного страхування, оскільки в жодного з них не залишилось важелів впливу на платників єдиного соціального внеску.

Перелічені проблеми потребують термінового та ефективного рішення, чому, на нашу думку, слід присвятити подальші науковіф пошуки в даному напрямі економічних досліджень.

Література :

1.                Загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальний захист та пенсійне забезпечення у цифрах і фактах – К. : 2010. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.finrep.kiev.ua/download/mlsp_ stat_dec2010.pdf.

2.                Загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальний захист та пенсійне забезпечення у цифрах і фактах – К. : 2011. [Електронний ресурс] – Режим доступу : mlsp.kmu.gov.ua/document/145902/zb.doc.

3.                Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України № 726/2012 від 24 грудня 2012 року. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/15236.html.

4.                Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування : Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 2464-17/page5.

5.                Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами : Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/ 2181-ІІІ/page3.

6.                Щодо збалансування бюджетів державних цільових фондів в Україні : аналітична записка. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://maker.at.ua/articles/112010/221110_3.html.