НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА СИСТЕМА БЕЗПЕЧНОСТІ ПРОДУКЦІЇ – КЛЮЧОВІ ФАКТОРИ ПРОРИВУ В АГРАНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

В сучасних умовах коли нові наукові відкриття стали вже звичним явищем, а такі терміни як генетика та селекція вже не викликають подиву людство зацікавлене у нових відкриттях, але інколи не довіряє та просто не знає, що робитиме з цим новим. Головним чином ця ситуація стосується трансгенної або як ще її називають генномодифікованої продукції сільського господарства. Виробництво такої продукції вже багато років широко практикується за кордоном, і хоча час від часу виникають деякі протиріччя з цього приводу остаточно визначено - генномодифікована продукція має право на існування. В Україні це питання стоїть дуже гостро і викликає занепокоєння, як у сільськогосподарського виробника, так і в можливих споживачів цієї продукції.

Генна інженерія — молода технологія, створена для поліпшення характеристик живих організмів шляхом пересадки в них чужого генетичного матеріалу, наприклад ДНК риби в помідор (щоб не підмерзав) чи бактерії в картоплю (щоб жук не їв). Генна інженерія кардинально відрізняється від селекції тим, що її методи дозволяють долати бар'єри між видами, чого не відбувається в природі. В Україні офіційного дозволу на вирощування генетично модифікованих рослин поки що ніким отримано не було. Однак немає ніякої гарантії, що західні продукти, які купуються в нас, наприклад, чіпси, печиво, молочний порошок чи навіть пиво, не містять в собі генномодифікованих інгредієнтів. Тому неможливо остаточно передбачити реакцію та наслідки впливу на людський організм постійного вживання ГМП.

Дана новітня технологія викликає як науковий так і споживчий інтерес і зумовлює вибір напряму дослідження.

Науковий світ у своєму ставленні до генної інженерії поділився на дві категорії: тих хто вважає, що ГМП небезпечні для людського організму, і на тих, які наполягають, що всі побоювання по відношенню до ГМП – звичайний страх перед невідомим раніше. Але, що стосується інформаційної підтримки даного напрямку технології та реалізації політики держави у сфері продовольчої безпеки, на думку авторів, зазначений аспект висвітлено не достатньо.

Теоретичним надбанням в цьому напрямку є наукові праці Димань Т.М., Дьяченко Д.В., Пономарьова П.Ф. та інших, а також джерела Інтернет видань.

Метою цієї статті є висвітлення і донесення до споживачів існуючих гіпотез, фактів, обґрунтованих висновків відомих вчених і дослідників щодо цього питання; розкриття стану і розвитку проблеми на сьогоднішній день; спонукання споживачів до власної думки і раціонального підходу при виборі продуктів харчування, викладення законодавчого регулювання цього питання в Україні та світі, а також показати ставлення звичайних людей до модифікованих продуктів.

У міжнародному науковому співтоваристві існує чітке розуміння того, що у зв'язку зі збільшенням народонаселення Землі, які з прогнозам учених має досягти до 2050 року 9-11 млрд. людей. Це потребує використання технології, яка дозволить виробляти більше продуктів харчування. Рослини, зконструйовані із допомогою генної інженерії, зможуть давати більші урожаї в порівнянні із традиційними культурами. Рослини можна модифікувати таким чином, щоб вони містили більше поживних речовин і вітамінів. Наприклад, вбудувавши вітамін А в рис, його можна буде вирощувати у регіонах, де люди страждають від нестачі цього вітаміну в організмі. Відомо, що печінка щура виробляє дуже багато вітаміну С і тому щурячий ген вживлено у шпинат, щоб у цьому овочі більше продукувалося цього корисного вітаміну. Генетично модифіковані рослини можна пристосувати до екстремальних умов, таких як посуха і холод ( для холодостійкості у картоплю вводять ген проліска). Використання генетично модифікованих культур дозволить менш ефективно обробляти поля хімікатами, оскільки вони самі будуть здатні вирішувати проблеми, раніше підвладні лише хімії. Продукти харчування, які містять генетично модифіковані інгредієнти, можуть стати корисними для здоров'я, якщо в них вбудувати вакцини проти різних хвороб. Наприклад, уже створений салат-латук, який виробляє вакцину проти гепатиту Б. Їжа із генетично модифікованих рослин може бути смачніша і дешевша. Зараз найпоширеніше перше покоління ГМО (із стійкістю до гербіцидів, комах і вірусів). Однак, оцінка користі використання генної інженерії не однозначна навіть у сільському господарстві. Вирощування і використання генетично модифікованих рослин має певний вплив на здоров'я людей, навколишнє середовище (звичайні рослини, воду, птахів, комах, тварин, грунт), систему сільськогосподарського виробництва.

На створення генетично модифікованих продуктів вчені вийшли завдяки розробках біологічної зброї. Генетичне модифікування культурних рослин дозволило дивним чином підвищити їх врожайність. Гено модифіковані - сорти сої, кукурудзи, бавовни, цукрового буряка, картоплі стали "не цікаві" комахам-шкідникам, на них не впливають віруси, стійкі до хімічних добрив. Вирощування трансгенних культур перетворилось у вигідний бізнес - менше мороки, вище врожай, кращий товарний вид.

Основними об'єктами генної інженерії в світі є соя, кукурудза, картопля, цукрові буряки.

Шляхом генної інженерії можливе підвищення врожайності на 40-50%. За останні 5 років земельні площі використовувані під трансгенні рослини збільшилися з 8 млн. га до 46 млн. га.

Слід зазначити, жодна нова технологія не була об'єктом такої пильної уваги учених усього світу. Усе це обумовлена тим, що думки вчених про безпеку генетично модифікованих джерел харчування розходяться. Прибічники застосування генної інженерії у сільському господарстві переконані: харчуючись трансгенною їжею, людина піддається небезпеці не більше, ніж споживаючи звичайні продукти. Більше того, вони вважають, що без генної інженерії людству аж ніяк не обійтися. Аргументи висуваються дійсно благородні – генетично модифіковані продукти врятують людство від голоду, бо трасгени вирощувати значно дешевше, дешевше, врожаї більше. Такі продукти, начебто, корисніше за натуральні - в них штучно підвищують дозу вітамінів та мікроелементів, а на деякі поклали місію ліків. Так, американські вчені, працюють над виведенням породи ГМ-курей, яйця яких міститимуть речовини, що запобігають утворенню онкохвороб. Немає жодної наукового факту проти використання трансгенних продуктів.

В останній час дуже актуальною стала тема вживання в їжу генетично модифікованих продуктів. Хочемо ми того чи ні, але кожний з нас вже з'їв неабияку порцію трансгенних продуктів. Генетично модифіковані інгредієнти (ГМІ) містяться не тільки в цілому ряду овочевих культур, але і в ковбасах, сосисках, м'ясних консервах, пельменях, сирі, йогуртах, кашах, цукерках, шоколаді і навіть дитячому харчуванні, тобто в звичайних повсякденних продуктах, присутніх на наших столах; генетично модифікованою є майже вся соя, що виробляється світовою агроіндустрією. Істотна частка ГМП – це злакові культури, картопля, рис, фруктові рослини. Список генно-модифікованих рослин стрімко розширяється, і, ймовірно, незабаром простіше буде називати рослини, в які поки не були введені такі модифікації. Наприклад, томати отримали ген морозостійкості від арктичної камбали, картопля отримала ген бактерії, яд якої смертельний для колорадського жука, рис отримав ген людини, що відповідає за склад жіночого молока, який робить його більш ситним. Відрізнити їх за кольором або смаком неможливо, а написи на упаковках, не гарантують їх якості.

Більшість виробників продуктів харчування рослинного і тваринного походження не особливо переймаються безпекою та здоров'ям громадян, їх переважно цікавить власний бізнес, накопичення капіталу, але все ж деякі переробні підприємства дотримуються норми якості своєї продукції, визначеної нормативними документами.

Останніми роками хімічний склад продуктів харчування дуже змінився. Те, що їли 10 років тому, нині вже має інший хімічний склад. Ми вживаємо рафіновану їжу, насичену діоксинами, нітратами, нітритами, важкими металами. Нині традиційний продукт уже не може задовольнити потреби населення у збалансованому раціональному харчуванні.

Вплив ГМО на людський організм до кінця не вивчений. Але вчені з багатьох країн світу виступають проти поширення цих технологій. Численні дослідження цієї проблеми свідчать, що генетично модифіковані продукти є серйозною небезпекою і не лише для здоров’я людини, а й для навколишнього середовища. Вплив та дію їх не можна передбачити – вони детерміновані у часі. Але вже зараз доведено, що трансгени, потрапляючи у наш організм – у кров, кишечник, сперму та інші органи, зумовлюють пухлини, алергії, порушення репродуктивної функції. Британські вчені виявили, що змінені гени „осідають” у кишечнику. Найбільше ГМ – продукти шкодять імунітету людини. Особливу імунітету українців, підточеному чорнобильською аварією. Геном українців зазнав значного впливу радіоактивних доз.

31 травня 2007 року BP України був прийнятий Закон «Про державну систему безпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». На жаль, закон має багато упущень і серйозних зауважень вчених та екологічних організацій оскільки не створює повної системи біобезпеки в Україні, а підтримує комерційну діяльність потужних компаній, які мають великі прибутки від виробництва та поширення трансгенних рослин.

Всі продукти на поличках наших магазинах мають бути промарковані щодо наявності в в них генетично модифікованих організмів (ГМО). Коли у країнах Євросоюзу прийняли такий закон, люди просто перестали купувати такі продукти. Більшість європейських супермаркетів відмовилися приймати трансгенну продукцію. Натомість компанії-постачальники, що нині потерпають від величезних збитків, роблять ставку на країни СНД, завалюючи ринок продуктами, що містять генетично модифіковані компоненти (наприклад, у Росії їх – 75 %). Без сумніву і в Україні їхня частка досить значна.

Держстандарт здійснив перевірку 10 київських супермаркетів. Продукцію дослідили на наявність ГМ включень. У 18 харчових продуктах виявили ГМ джерела: надмірну кількість трансгенної сої. Європейське законодавство вимагає маркувати продукцію і вона має містити не більше 0,9% ГМ джерел. Єдиний керований чинник для населення - людина сама визначає, що їй їсти і, які продукти харчування купувати.

Але чому маркуванню підлягають саме продукти, які містять більше 0,9% ГМІ у своєму складі? Переважно це пов'язано з технічними чинниками. Приблизно такий вміст ГМО вдається ефективно визначати з використанням наявних у розпорядженні контролюючих органів біоаналітичних методів. Зрозуміло, не виникає ніяких сумнівів з приводу необхідності такої регламентації.

Найчастіше трансгени зустрічаються у м’ясних, молочних продуктах, кондитерських виробах. Відсоток вмісту ГМО в продуктах коливається від 0,5% до 30%. Це продукти і вітчизняного виробництва також. Бо українські виробники користуються сировиною, яку вони ввозять з-за кордону, і вона містить ГМО. Також вони використовують генетично модифіковану сою, яку вирощують в Україні. До того ж, на територію країни ввозять такі продукти. На сьогодні Україна не контролює вміст ГМО ні в тих продуктах, які ввозяться до нас, ні в тих, які виробляються в Україні.

Українці досі не знають, що насправді їдять. Генетично модифіковані продукти дешевші, ніж натуральні, до того ж, імпорт харчових продуктів на територію України практично безконтрольний.

На якій стадії випробувань перебувають генетично-модифіковані продукти в Україні не може сказати ніхто. Використання генетично-модифікованих компонентів вітчи-зняним законодавством не регулюється. Але на кожний генетично-модифікований компонент, що входить до складу харчових продуктів, треба мати повну інформацію. Без такої інформації ввезення генетично-модифікованих продуктів являє собою загрозу національній безпеці. Але з іншого боку в даний час реальної альтернативи ГМП практично не існує. Неконтрольоване споживання генетично модифікованих продуктів може мати непередбачувані наслідки в майбутньому. Щоб повністю зрозуміти всі ризики вживання в їжу трансгенних продуктів, повинно пройти декілька десятків років і змінитися декілька поколінь, що харчувалися ГМП.

Кабінет Міністрів обмежив імпорт продуктів з підвищеним вмістом ГМО. Згідно з постановою, харчові продукти, а також косметика і ліки, що ввозяться в України мають проходити екологічну експертизу на кордоні. Це допоможе врегулювати питання транс генних продуктів в Україні.

Література:

1. Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»

2. Малигін В.Д. «Основи експертизи продовольчих товарів», Кондор, 2008 с. 73-93, 94-155

3. Пономарьов П.Ф. «Загроза здоров’ю посилюється ?», журнал «Харчова і переробна промисловість», 2011, № 10 с. 10-16

4. Димань Т.М. «Генетично модифіковані джерела харчових продуктів», журнал «Молочное дело», 2011, №10 с. 14-17, № 11 с. 20-28

5. Дьяченко Д.В. «Биотехнологический пищевые продукти», журнал «Мясное дело», 2012, № 4 с. 16-17