Аграрна політика партії у висвітленні радянської історіографії 1930-х –середини 1950-х рр.

Переломним етапом у розвитку історичної науки постнепівського періоду безумовно була політична перемога Й. Сталіна. Саме вона і визначила на десятки років традиції “класичної” радянської історіографічної школи. Так, уже перші радянські роботи 1930-х рр. з історії селянства в роки непу використовували вибірковий підхід до джерел [1]. Вони і визначили історіографічну традицію 1930-х рр.

“Великий перелом” кінця 1920-х рр. в сільському господарстві та форсована індустріалізація призвели до того, що історики оминали проблеми 1920-х рр., особливо коли питання стояло про інші, не соціалістичні форми власності. Авантюристична політика і економічні перетворення Й. Сталіна спрямували радянську історичну і економічну науки в лоно волюнтаризму і апологетики комунізму, коли досвід попереднього непівського будівництва або взагалі не враховувався, або розглядався через призму колективізації.

З 1938 р. державні архіви перейшли під відомство НКВС СРСР, що закрило для науковців історичні джерела для вивчення історії сільського господарства [2]. В зв’язку з цим у працях 1930-х – першої половини 1950-х рр. переважав скоріше загальний характер інтерпретації історичних фактів ніж ґрунтовна аналітична оцінка. Замість справедливої критики та діалогу, радянські автори все більше використовували матеріали політичного характеру та ідеологічної заангажованості: твори К. Маркса, В. Леніна, Й. Сталіна, матеріали з’їздів та конференцій комуністичної партії, які мільйонними тиражами передруковувалися. Часто в історіографії з’являлися книги та цілі дослідження, які стосувалися окремих промов чи статей Й. Сталіна. Окреме важливе місце в історіографічній традиції займав “Короткий курс історії ВКП(б)”, який спочатку рекомендаційно, а потім насильно насаджувався в свідомість радянських громадян [3].

Таким чином, до виходу в світ “Короткого курсу історії ВКП(б)” дослідження сільського господарства України періоду непу фактично призупинилося. В зазначеній книзі, яку, до речі, редагував сам Й. Сталін, проблемам непу відведено дев’ятий та десятий розділи. Проте нова економічна політика показана більше через призму відбудови народного господарства та індустріалізації [4]. Недоліком зазначеної праці була однобокість у висвітленні історичних фактів та певна тенденційність. Суть непу в селі зводилась до заміни продрозкладки продподатком, союзу робітничого класу з селянством. І на цьому тлі зовсім опускалась кооперація, держторгівля, держкапіталізм, ніби їх і не було. Натомість одноосібне селянське господарство показувалось безперспективним, підкреслювалась його низька товарність. Кризи хлібозаготівель пояснювались “куркульським саботажем”, в зв’язку з чим і була обґрунтована необхідність здійснювати колективізацію. Змичка між містом і селом розкривалася через дозвіл торгівлі, як тимчасового відступу, що був покликаний оживити господарське життя і підняти продуктивні сили. Такою була офіційна лінія у висвітленні непу. Новим у згаданій праці можна назвати трактування нової економічної політики як закономірного етапу руху країни від капіталізму до соціалізму, що, звичайно не відповідало дійсності. “Короткий курс” перманентно використовувався радянськими вченими фактично до самого розпаду СРСР.

Після виходу “Історії ВКП(б)” і до початку Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. з’явилося небагато праць, в яких розкривався розвиток сільського господарства в період непу [5]. В кінці 1930-х рр. М. Анісімов, К. Шуваєв, І. Лаптєв, С. Альфіш, А. Аріна, Д. Лур’є зробили перші спроби написати узагальнюючі дослідження про аграрні соціалістичні перетворення 1920-х рр. та перемогу колгоспного ладу [6].

В роки Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. проблеми непу практично не розглядалися. Хоча і були фрагментарні дослідження періоду непу в сільському господарстві, але вони носили поодинокий характер, і були радше виключенням. Так, у 1943 р. в “Історичному журналі” була надрукована стаття Б. Ліхтера “Історія створення МТС”. Науковець побіжно розглянув історію створення МТС, на прикладах показав незадовільний стан засобів виробництва в бідняцько-середняцьких господарствах, та політику влади щодо забезпечення селян технічними засобами, зокрема тракторами [7]. Лише з другої половини 1940-х рр. дослідники знову звернули увагу на період непу, зокрема у статистичних [8] та загальних виданнях [9]. Проте об’єктивної інформації було мало. Радянські дослідники констатували лише успіхи сільськогосподарського будівництва, опускаючи при цьому прорахунки та кричущі злочини. Більш об’єктивно проблематика непу знайшла відображення у творах зарубіжних вчених, які звертали увагу перш за все на рівень розвитку сільського господарства, взаємовідносини між державним апаратом та селянством, злочинну колективізацію кінця 1920-х – початку 1930-х рр. [10].

На початку 1950-х рр. в науковій періодиці поширюються статті, які підкреслювали керівну роль Комуністичної партії та робітничого класу в контексті перетворень в сільському господарстві доби непу [11]. Перехід до непу в Україні став предметом дослідження Е. Генкіної, Г. Кононенка, М. Черненко [12]. “З введенням нової економічної політики, – відмічав П. Лященко, – в руках Комуністичної партії і Радянської держави виявився такий новий стимул підвищення продуктивності сільського господарства, як особиста ініціатива і особиста зацікавленість дрібного виробника і свобода ринкових зв’язків” [13, с. 35]. Керівна роль Комуністичної партії у відновленні промисловості, налагоджені торгівлі, та у сприянні розвитку соціалістичних елементів на селі, на думку вченого, сприяли швидкому відновленню продуктивних сил. Проте П. Ляшенко не обійшов критикою індивідуальне селянське господарство, заявивши, що воно ніби то “не лише не здійснювало розширеного відтворення, а навпаки, дуже рідко могло здійснювати навіть просте відтворення” [14, с. 328]. Такі оцінки були продовжені в історіографії і лягли в основу навіть фундаментальних студій з економіки [15]. Таке важливе явище як контрактація сільського господарства, її особливості та роль у піднесенні продуктивних сил оглядово розглянула І. Загоскіна [16, с. 8]. Детальний аналіз впливу плану на сільське господарство в 1921 – 1925 рр. здійснив у дисертаційному дослідженні С. Ільїн [17].

Українські діаспорні вчені також цікавились проблемами історії українського селянства 1920-х рр. Так, М. Трихрест писав, що з впровадженням непу Україна отримала можливість вільного розвитку продуктивних сил [18]. “Неп наочно довів, – відмічав М. Трихрест, – що навіть ця недосконала аграрна система виявила такий запас творчих можливостей села, які по своїм наслідкам дорівнюють чудові ... українське сільське господарство на протязі перших трьох років непу спромоглося не лише розв’язати повністю харчову проблему України, але й значною мірою забезпечити промисловість сировиною, а також дати велику кількість продуктів на експорт” [18, с. 14]. Дослідник досить чітко прослідкував реальну динаміку розвитку продуктивних сил та визначив причини, які їх стримували: “хоча сільське господарство і розвивалося швидко – внаслідок дуже повільної відбудови промисловості, недостачі кредиту й по-суті ворожого відношення більшовиків до середніх і міцних господарств, темп інтенсифікації виробництва був затриманий, і тому навіть найсильніші господарства не спромоглися повністю використати свій потенціал праці у власному господарстві” [18, с. 15 – 16]. На початку 1950-х рр. в Лондоні вийшла ґрунтовна трьохтомна монографія англійця Е. Карра “Історія радянської Росії : більшовицька революція 1917 – 1923 рр.” [19].

Отже, вивчення продуктивних сил сільського господарства України доби непу в історіографії 1930-х – першої половини 1950-х рр. стало тематично обмеженим та теоретично далеким від досягнень світової історичної науки. Ідеологічна перемога сталінізму поставила перед вченими нові завдання, а саме – вихваляння політики правлячої партії. Натомість історія непу ігнорувалася або фальсифікувалася. Фактично історична наука стала сферою політики, а виступи партійних функціонерів предметом обговорень на шпальтах історико-економічної літератури того часу. Будь-які серйозні роботи з історії розвитку продуктивних сил сільського господарства України 1921 – 1929 рр. були відсутні.

Література:

1. Никулихин Я.П. Социалистическая реконструкция сельского хозяйства в первой пятилетке. – М. : Партиздат. – 1934. – 143 с.; Красавин С.Н. Первые итоги сплошной коллективизации // На аграрном фронте. – 1934. – № 12. – С. 34 – 51; Лаптев И.Д. Советское крестьянство. – М. : Сельхозгиз, 1939. – 171 с.

2. Максаков В.В. История и организация архивного дела в СССР (1917 – 1945 гг.). – М.: Наука, 1969. – 431 с.

3. О постановке партийной пропаганды в связи с выпуском “Краткого курса истории ВКП(б)”: Постановление ЦК ВКП(б) от 14 ноября 1938 г. // Пропаганда и агитация в решениях и документах ВКП(б). – М., 1947. – С. 369.

4. История ВКП(б). Краткий курс. – М., 1938. – 346 c.

5. Генкина Э.Б. Советская страна в период перехода к новой экономической политике // Историк-марксист. – 1939. – № 5 – 6. – С. 38 – 66; Минц И.И. Переход на мирную работу по восстановлению народного хозяйства (1921 – 1925 гг.) / И.И. Минц. – М., 1940. – 56 с.

6. Анисимов Н.И. Победа социалистического сельского хозяйства / Н.И. Анисимов. – М. : Госполитиздат, 1937. – 129 с.; Шуваев К.М. Старая и новая деревня / К.М. Шуваев. – М. : Сельхозгиз, 1937. – 347 с.; Альфиш С.Д. Победа колхозного строя / С.Д. Альфиш. – Саратов, 1939. – 88 с.; Лаптев И.Д. Советское крестьянство / И.Д. Лаптев. – М. : Сельхозгиз, 1939. – 171 с.; Арина А.Е. Социально-экономические изменения в деревне. Мелитопольский район (1885 – 1938) / А.Е. Арина, Г.Г. Котов, К.В. Лосева. – М. : Сельхозгиз, 1939. – 407 с.; Лурье Д. Социалистическая революция и крестьянство / Д. Лурье // Большевик. – 1937. – № 21. – С. 75 – 91.

7. Лихтер Б. История создания МТС / Б. Лихтер // Исторический журнал. – 1943. – №8 – 9. – С. 58 – 63.

8. Нариси розвитку народного господарства Української РСР / відп. ред. Д.Ф. Вірник ; АН УРСР, Інститут економіки. – К. : Видавництво АН УРСР, 1949. – 579 с.

9. Анисимов Н.И. Советское крестьянство / Н.И. Анисимов.– М. : Сельхозгиз, 1945. – 95 с.

10. Олежко Н. Аграрна політика більшовиків : спроба історичного аналізу / Н. Олежко. – Б.М. : Наша книгозбірня, 1947. – 104 с.; Jasny N. The Socialized Agriculture of the USSR. Plans and Performance / N. Jasny. – Stanford (California), 1949. – 837 p.; Chamberlin W.H. The Ukraine: A Submerged Nation / W.H. Chamberlin. – New York : The Macmillan company, 1944. – 91 p.

11. Баевский Д.А. Участие рабочих масс в социалистической переделке сельского хозяйства (1928 – 1930) / Д.А. Баевский // Вопросы истории. – 1953. – № 10. – С. 79 – 85; Пуговкин Г.Н. Партия Ленина-Сталина – организатор массового движения за коллективизацию сельского хозяйства в СССР / Г.Н. Пуговкин // Вопросы истории. – 1952. – № 12. – С. 18 – 47; Воронецкая А.А. Основные итоги борьбы за восстановление народного хозяйства СССР (1921 – 1925 гг.) / А.А. Воронецкая, Н.А. Ивницкий, А.А. Матюгин, Ю.А. Поляков // Исторические записки / Отв. ред.: А.Л. Сидоров. – М. : Изд-во АН СССР, 1954. – Т. 47. – С. 3 – 57.

12. Генкина Э.Б. Переход Советского государства к новой экономической политике (1921 – 1922) / Э.Б. Генкина; Акад. наук СССР, Ин-т истории; Институт истории (Москва), Академия наук СССР. – М. : Госполитиздат, 1954. – 504 с.; Кононенко Г.К. Переход к новой экономической политике на Украине (1921 – 1922 гг.): Автореферат дис… канд. ист. наук. – К., 1950. – 21 с.; Черненко Н.В. Переход к новой экономической политике на Украине / Н.В. Черненко. – К., 1955. – 35 с.

13. Ляшенко П.И. Народное хозяйство СССР в восстановительный период (1921 – 1925 гг.) / П.И. Лященко // Вопросы истории. – 1953. – № 7. – С. 32 – 55.

14. Лященко П.И. История народного хозяйства СССР: В 3-х т. / П.И. Лященко. – М. : Госполитиздат, 1956. – Т. 3 : Социализм. – 644 с.

15. Очерки развития народного хозяйства Украинской ССР / Ин-т экономики Укр. ССР ; редкол.: д-р экон. наук А.А. Нестеренко и др. – М. : Изд-во АН СССР, 1954. – 555 с.

16. Загоскина И.В. Роль контрактации сельскохозяйственных продуктов в подготовке массового колхозного движения (1928 – 1929 гг.) / И. В. Загоскина // Исторические записки: сборник статей. Вып. 39 / Академия наук СССР, Институт истории ; ред. Б. Д. Греков. – М. : Изд-во АН СССР, 1952. – С. 3 – 32.

17. Ильин С. С. О плановом воздействии Советского государства на крестьянское сельское хозяйство в восстановительный период (1921 – 1925 гг.) : Автореф. дис. … канд. экон. наук / С. С. Ильин. – М., 1955. – 18 с.

18. Трихрест М. НЕП на Україні / М. Трихрест. – Наша книгозбірня. Ч. 4. – Б. м., 1947. – 32 с.

19. Carr E. History of Soviet Russia: The Bolshevik Revolution, 1917 – 1923, 3 vols. London: Macmillan, 1950 – 1953.