РОЛЬ І МІСЦЕ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПРИ ОБҐРУНТУВАННІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Зміни в економічних відносинах, що відбуваються в Україні, породжують потребу накопичення і ефективного застосування досвіду господарювання за нових обставин. В сучасних умовах для результативної діяльності кожному господарюючому суб’єкту потрібна інформація про економічних партнерів, заінтересованих в налагодженні сталих господарських зв’язків. Фінансове забезпечення підприємства створює умови стабільності його економіки і є основою для розвитку, зростання прибутку, підтримання платоспроможності, ліквідності, кредитоспроможності і рентабельності при мінімальному рівні ризику. Воно впливає на фінансовий стан підприємства і його потенціал в діловому співробітництві. Стабільне фінансове забезпечення є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин. Виняткова роль фінансового забезпечення в організації процесів відтворення спричинила високу потребу в бухгалтерській фінансовій звітності.

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про діяльність товариства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається складанням бухгалтерської фінансової звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (надалі П(С)БО) 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», 2 «Баланс», 3 «Звіт про фінансові результати», 4 «Звіт про рух грошових коштів», 5 «Звіт про власний капітал» в Україні. Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів[2; с. 132].

Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів товариства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб.

Вимога повноти звітності означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показників, використання в управлінні.

Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», до неї відносяться: баланс; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; примітки до річної фінансової звітності звітів, звіт за сегментами[5].

Останнім часом роль бухгалтерського обліку та звітності значно підвищилась. Це пов’язано зі зміною адресності бухгалтерської фінансової звітності, розширенням кола суб’єктів, які приймають інвестиційні та інші господарські рішення і спираються при цьому на бухгалтерські дані. Відповідно змінюються вимоги до бухгалтерської фінансової звітності. При цьому акцент ставиться на якість звітної інформації, що визначається реальністю, змістовністю, оперативністю даних та забезпечується за рахунок методологічних основ її формування.

Враховуючи нові вимоги до бухгалтерської фінансової звітності був прийнятий Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [4] та затверджені Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Метою законодавчо-нормативної бази є наближення бухгалтерського обліку в Україні до стандартів, що прийняті в країнах з розвиненою ринковою економікою. Введення П(С)БО в дію покликано забезпечити адекватність інформації фінансових звітів підприємств запитам її користувачів.

У ринкових умовах господарювання роль держави в управлінні підприємствами значно скоротилась і обмежується лише збором податків і контролем за виконанням нормативно-правових актів. Поряд з цим значно розширюється роль заінтересованих осіб, перш за все, інвесторів і кредиторів, які взаємодіють з підприємством по горизонталі на основі їх економічних програм. Користувачі бухгалтерської фінансової інформації різні, цілі їх досить часто конкурентні, а іноді і протилежні. На сьогодні існують різні підходи до класифікації користувачів бухгалтерської фінансової звітності. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вказує, що “користувачі фінансової звітності – фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття відповідних рішень”. Найбільш повну класифікацію користувачів наведено Комітетом по міжнародним стандартам бухгалтерського обліку в МСБО 1 “Подання фінансових звітів”, де передбачається, “що користувачами фінансових звітів є існуючі і потенційні інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, клієнти, уряд та урядові установи, громадськість” [1; с.30].

Аналітичний процес, який лежить в основі прийняття управлінських рішень, передбачає використання різноманітної інформації та даних. В залежності від тих чи інших потреб та можливостей отримання користувачами інформації, що необхідна для прийняття обґрунтованих рішень, існують різні її джерела. Очевидно, що бухгалтерська фінансова звітність містить найбільший обсяг інформації. Проте досить велика частина інформації реалізується через інші методи бухгалтерського обліку, а також надходить із зовні та характеризує зовнішнє середовище. У загальному, система інформаційного забезпечення обґрунтування та прийняття рішень являє собою безперервний та цілеспрямований добір необхідних інформаційних показників, що використовуються для здійснення оцінки, аналізу, планування, а також підготовки відповідних управлінських рішень за всіма напрямками фінансово-господарської діяльності підприємства. Розуміння ролі і місця бухгалтерської фінансової звітності в даній системі сприяє ефективній її реалізації, а також визначенню структури і змісту звітних форм.

До фінансової інформації довідкового характеру належить система показників, що характеризують кон’юктуру фінансового ринку і формуються на основі публікацій періодичних комерційних видань та з електронних джерел інформації [3, c.213].

Фінансова інформація регулятивно-інструктивного характеру включає систему показників, що визначають особливості державного регулювання фінансової діяльності товариства. Така інформація формується на основі законодавчо-нормативних актів, затверджених державними органами управління різних рівнів.

Фінансова інформація нормативно-планового характеру – це система, показники якої дозволяють здійснювати поточний та оперативний контроль за фінансовою діяльністю. До складу цього блоку включаються дані фінансових планів, внутрішні нормативи, що регулюють фінансовий розвиток товариства.

Література :

1. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні : Навчально-практичний посібник / під ред. С.Ф.Голова. – Дніпропетровськ, ТОВ «Баланс – Клуб», 2001, 832 с.

2. Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник. За ред Р.Л.Хомяка, В.І.Лемішовського. – 7-ме видання., доп.і перероб. – Львів: Національний Університет «Львівська політехніка», « Інтелект-Захід», 2008. – 1224 с.

3. Бюджетні установи: Бухгалтерський облік та оподаткування. Навчальний посібник / за ред. В.І.Лемішовського. – 3-є вид., доп. і перероб. – Львів: «Інтелект-Захід», 2008. – 1120с.

4. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV (зі змінами і доповненнями).

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999р. №87 (зі змінами і доповненнями).